Рішення

від 18.03.2014 по справі 910/1618/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

Справа № 910/1618/14 18.03.14

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Гревніч» м. Київ

До Товариства з обмеженою відповідальністю «Імпортторгпостач», м. Київ

Треті особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Єврокпроект Україна», м. Київ

Про стягнення 191 434,01 грн.

Суддя Курдельчук І.Д.

Представники:

Від позивача Сказко О.М. - пред. по довір.

Від відповідача Погребний Р.О. - пред. по довір.

Від третьої особи не з'явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся з позовом про стягнення 191 434,01 грн. заборгованості за Договором про переведення боргу від 01.11.2013р., посилаючись на порушення відповідачем, як первісним боржником, умов щодо сплати компенсації.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.02.2014р. порушено провадження у справі № 910/1618/14, розгляд справи призначено на 11.03.2014р. та залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Єврокпроект Україна».

Господарським судом міста Києва було направлено судовий запит № 910/1618/14 від 11.02.2014р. до Державних податкових інспекцій у Печерському, Дніпровському та Солом'янському районів ГУ Міндоходів у м. Києві з проханням надати інформацію, чи відображено в податковому обліку ТОВ «Гревніч», ТОВ «Імпортторгпостач» та ТОВ «Європроект Україна» операції по Договору про переведення боргу від 01.11.2013р., Договору поставки № 169-25/05 УМ від 25.05.2010р., та чи видавались відповідні податкові накладні. Також, роз'яснити чи є в розумінні податкових органів договором факторингу тристоронній Договір переведення боргу від 01.11.2013р. укладений між ТОВ «Імпортторгпостач» (код 31568103), як первісним боржником, ТОВ «Гревніч» (код 35083316), як новим боржником, та ТОВ «Європроект Україна» (код 36406748), як кредитором за Договором поставки № 169-25/05 УМ від 25.05.2010р. (надати відповідні податкові роз'яснення).

03.03.2014р. від Державної податкової інспекції Солом'янського району ГУ Міндоходів у м. Києві надійшов лист про надання інформації від 25.02.2014р. № 3410/9/26-58-10-37, в якому зазначено, що ТОВ «Єврокпроект Україна» знаходиться на податковому обліку в ДПІ у Солом'янському районі ГУ Міндоходів у м. Києві. Інформація, щодо відображення в податковому обліку операцій по Договору про переведення боргу від 01.11.2013р., договору поставки № 169-25/05 УМ від 25.05.2010р., може бути отримана у ході проведення перевірок. У зв'язку з тим, що станом на 24.02.2014р., перевірки ТОВ «Європроект Україна» у Солом'янському районі ГУ Міндоходів у м. Києві не проводились, надати інформації запитувану в запиті не має можливості.

03.03.2014р. від Державної податкової інспекції Печерського району ГУ Міндоходів у м. Києві надійшов лист від 28.02.2014р. № 1410/9/26-55-10-09 в якому зазначена наступна інформація: із вказаних в судовому запиті юридичних осіб, що є сторонами Договору про переведення боргу від 01.11.2013р., на податковому обліку в ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві перебуває лише ТОВ «Імпортторгпостач» (код 31568103). Протягом липня-серпня, а також в листопаді 2013р. вказаним підприємством у податковій звітності з ПДВ декларувались взаємовідносини із ТОВ «Європроект Україна» (код 36406748) (додаток 5 до декларацій) як в структурі податкових зобов'язань, так і структурі податкового кредиту. Також товариством до ДПІ за результатами діяльності у 2013р. було подано декларацію з податку на прибуток. Разом з тим, без проведення документальної перевірки платника, дослідити правильність ведення податкового обліку підприємством та включення показників до податкової звітності, не вбачається можливим. Також, зазначено, що укладений між сторонами Договір про переведення боргу, у розумінні ст. 520 ЦК України є звичайною заміною боржника у зобов'язанні і не може бути визначений як договір факторингу.

11.03.2014р. від представника відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи та витребування у позивача доказів по справі.

11.03.2014р. від третьої особи надійшли документи витребувані ухвалою суду про порушення провадження у справі від 07.02.2014р.

11.03.2014р. в судовому засіданні представник позивача надав витребувані судом документи.

В судовому засіданні 11.03.2014р. було оголошено перерву до 18.03.2014р., відповідно до ст. 77 ГПК України.

14.03.2014р. від представника відповідача надійшло клопотання про зупинення провадження у справі у зв'язку з тим, що відповідачем було подано позов до Господарського суду міста Києва, про визнання договору про переведення боргу від 01.11.2013р. недійсним.

Третя особа, яка належним чином була повідомлена, в судове засідання не з'явилась, представників в судове засідання не направила.

Відповідно до положень ст.ст. 64, 77, 87, Господарського процесуального кодексу України ухвала про відкриття провадження у справі (про відкладення розгляду справи) надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Господарський суд визнав наявні в матеріалах справи документи достатніми для вирішення спору та відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України розглянув справу за наявними в ній матеріалами.

Суд розглянувши клопотання відповідача про зупинення та перевіривши базу діловодства, визнав його необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню, оскільки, ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.03.2014р. № 910/4095/14 (Суддя Котков О.В.) позов про визнання договору про переведення боргу від 01.11.2013р. недійсним було повернуто без розгляду на підставі п. 6 ч. 1 ст. 63 ГПК України.

Представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив позов задовольнити.

Представник відповідача, проти задоволення позовних вимог заперечував, та просив суд у задоволенні позовних вимог відмовити посилаючись на недійсність правочину.

В судовому засіданні 18.03.2014р. було оголошено вступну та резолютивну частини рішення, відповідно до ст. 85 ГПК України.

Судом, у відповідності до вимог ст. 81-1 ГПК України, складалися протоколи судових засідань, які долучені до матеріалів справи.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

01.11.2013р. між позивачем (за договором - новий боржник), відповідачем (за договором - первісний боржник) та третьою особою (за договором - кредитор) було укладено Договір про переведення боргу, у відповідності до п.1 якого здійснено заміну зобов'язаної сторони (відповідача) у зобов'язанні, що виникло відповідно до видаткових накладних: від 31.07.2013р. до рахунку-фактури № РФ/У/002827 на суму 96 841,04 грн., що була оплачена частково та залишкова заборгованість відповідно становить 61 069,82 грн.; від 31.07.2013р. до рахунку-фактури № РФ/У/002870 на суму 125 893,97 грн.; від 27.08.2013р. до рахунку-фактури № РФ/У/003096 на суму 3 036,21 грн. за Договором поставки № 169-25/05УМ від 25.05.2010р. (далі - основний договір), укладеного між первісним боржником (відповідачем) та кредитором (третьою особою).

Договір підписано уповноваженими особами, а саме, директорами товариств, від позивача - Гребенюком В.М., від відповідача - Будзуляк Г.С. та від третьої особи - Рєзніком С.В., які діяли на підставі Статутів, та скріплено печатками, у встановленому порядку не оспорений, не розірваний, не визнаний недійсним. Таким чином, Договір є дійсним, укладеним належним чином та є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до п. 2 Договору, первісний боржник переводить на нового боржника борг (грошове зобов'язання) у розмірі 190 000 грн., що виник на підставі Основного договору, а новий боржник погоджується виконати зазначене грошове зобов'язання.

Умовами п. 3 Договору визначено, що кредитор не заперечує проти заміни первісного боржника новим боржником в Основному договорі і, підписуючи зі своєї сторони цей договір, дає свою згоду на відповідне переведення боргу в порядку та на умовах, визначених цим договором.

Відповідно до статті 520 Цивільного кодексу України, боржник у зобов'язанні може бути замінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора, якщо інше не передбачено законом.

Як вбачається з наявних у справі доказів, на виконання умов основного договору позивачем за вищевказаними видатковими накладними, копії яких залучені до матеріалів справи та оригінали було оглянуто в судовому засіданні, поставлено відповідачу товар на загальну суму 190 000 грн.

Як встановлено судом, на виконання умов Договору позивач виконав взяте на себе зобов'язання, сплативши третій особі суму грошового зобов'язання відповідача по оплаті за поставлений товар у сумі 190 000 грн., про що свідчать наявні в матеріалах справи банківські виписки з рахунку позивача за 18.11.2013р.

Умовами Договору, зокрема п. 4, сторонами встановлено, що за передане грошове зобов'язання первісний боржник сплачує новому боржнику компенсацію у розмірі зазначеного грошового зобов'язання 190 000 грн. у строк, що не перевищує 1 (один) банківський день з моменту підписання даного договору.

Відповідач, порушуючи умови Договору, зокрема п. 4, суму компенсації в розмірі 190 000 грн. позивачу не перерахував та в подальшому грошові кошти не сплатив.

Твердження відповідача про недійсність правочину, документально не підтверджено та є такими, що не відповідають фактичним обставинам справи.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем були погоджені усі істотні умови Договору, шляхом підпису та скріпленням його печаткою.

Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем складає - 190 000 грн.

Згідно з приписами ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов і вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Позивач на суму боргу нараховує три відсотка річних у розмірі - 1 343,01 грн. (період нарахування з 05.11.2013р. по 29.01.2014р.).

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи наявність прострочення з боку відповідача, вимоги позивача про нарахування 3% річних визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог чи заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до п. 2.3. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи; крім того, неподання позивачем витребуваних господарським судом матеріалів, необхідних для вирішення спору, тягне за собою правові наслідки у вигляді залишення позову без розгляду на підставі пункту 5 частини першої статті 81 ГПК.

Відповідач не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували доводи позивача та підтверджували заперечення проти задоволення позовних вимог.

За таких обставин, позов визнається судом доведеним, обґрунтованим, та таким, що підлягає задоволенню.

Враховуючи, що відповідно до ст. 44 ГПК України позивачем понесені судові витрати, пов'язані з розглядом справи, то зазначені витрати відшкодовуються за рахунок відповідача (ст. 49 ГПК України).

Керуючись ст. ст. 33, 34, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Імпортторгпостач» (01133, м. Київ, вул. Щорса, 29, код ЄДРПОУ 31568103) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Гревніч» (02092, м. Київ, вул. Машиністівська, 10, код ЄДРПОУ 35083316), - з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, заборгованість у розмірі - 190 000 (сто дев'яносто тисяч) грн., три відсотки річних у розмірі - 1 343 (одна тисяча триста сорок три) грн. 01 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі - 3 826 (три тисячі вісімсот двадцять шість) грн. 86 коп.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ч. 5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржено протягом десяти днів з дня підписання повного рішення шляхом подачі апеляційної скарги до місцевого господарського суду.

Відповідно до ст. 87 ГПК України повне рішення та ухвали надсилаються сторонам, прокурору, третім особам, які брали участь в судовому процесі, але не були присутні у судовому засіданні, рекомендованим листом з повідомленням про вручення не пізніше трьох днів з дня їх прийняття або за їх зверненням вручаються їм під розписку безпосередньо у суді.

Суддя І.Д. Курдельчук

Повне рішення складено 24 березня 2014 року.