Постанова

від 13.05.2014 по справі 910/1618/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" травня 2014 р. Справа№ 910/1618/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Дідиченко М.А.

суддів: Пономаренка Є.Ю.

Руденко М.А.

при секретарі Кобець М.О.

за участю представників:

від позивача: Сказко О.М. - представник за довіреністю від 16.11.2012 року;

від відповідача: не з'явились;

від третьої особи: не з'явились,

розглянувши у відкритому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Імпортторгпостач»

на рішення Господарського суду міста Києва від 18.03.2014 року

у справі № 910/1618/14 (суддя Курдельчук І.Д.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Гревніч»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Імпортторгпостач»

Третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю «Європроект Україна»

про стягнення 191 434, 01 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Гревніч» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Імпортторгпостач» про стягнення заборгованості у сумі 191 434, 01 грн.

Позовні вимоги мотивовані порушенням відповідачем, як первісним боржником, умов щодо сплати компенсації за договором про переведення боргу від 01.11.2013 року.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 18.03.2014 року у справі № 910/1618/14 задоволено позовні вимоги повністю.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить рішення місцевого господарського суду скасувати та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Апеляційна скарга мотивована тим, що на поданих до суду бланках податкової декларації з податку на прибуток за 2013 р. та Податкової декларації з податку на додану вартість за листопад 2013 р. відсутні печатки та підписи керівника і головного бухгалтера підприємства.

Відповідно до автоматичного розподілу справ між суддями, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Імпортторгпостач» по справі № 910/1618/14 передано на розгляд судді Київського апеляційного господарського суду Дідиченко М.А.

Розпорядженням заступника голови Київського апеляційного господарського суду від 07.04.2014 року сформовано для розгляду апеляційної скарги по справі № 910/1618/14 колегію суддів у складі Дідиченко М.А. (головуюча), Руденко М.А., Пономаренко Є.Ю.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 07.04.2014 року апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Імпортторгпостач» прийнято до провадження та призначено до розгляду на 13.05.2014 року.

Представник позивача у судовому засіданні 13.05.2014 року заперечував проти доводів, викладених в апеляційній скарзі та просив суд рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Представник відповідача та представник третьої особи у судове засідання 13.05.2014 року не з'явилися, про поважні причини неявки суд не повідомили, хоча про час і місце судового засідання були повідомлені належним чином, що підтверджується повідомленнями про вручення поштових відправлень наявних в матеріалах справи.

Враховуючи, що неявка сторін не перешкоджає розгляду справи по суті, беручи до уваги достатність доказів, наявних в матеріалах справи, колегія суддів приходить до висновку про можливість розгляду справи по суті за відсутності представника відповідача та третьої особи.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст.101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Як вірно встановлено місцевим господарським судом та підтверджується матеріалами справи, 01.11.2013 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Гревніч» (за договором - новий боржник), Товариством з обмеженою відповідальністю «Імпортторгпостач» (за договором - первісний боржник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Європроект Україна» (за договором - кредитор) було укладено договір про переведення боргу, у відповідності до п.1 якого здійснено заміну зобов'язаної сторони (відповідача) у зобов'язанні, що виникло відповідно до видаткових накладних: від 31.07.2013р. до рахунку-фактури № РФ/У/002827 на суму 96 841,04 грн., що була оплачена частково та залишкова заборгованість відповідно становить 61 069,82 грн.; від 31.07.2013р. до рахунку-фактури № РФ/У/002870 на суму 125 893,97 грн.; від 27.08.2013р. до рахунку-фактури № РФ/У/003096 на суму 3 036,21 грн. за договором поставки № 169-25/05УМ від 25.05.2010р. (надалі - основний договір), укладеного між первісним боржником (відповідачем) та кредитором (третьою особою).

Відповідно до п. 2 договору, первісний боржник переводить на нового боржника борг (грошове зобов'язання) у розмірі 190 000 грн., що виник на підставі основного договору, а новий боржник погоджується виконати зазначене грошове зобов'язання.

Умовами п. 3 договору визначено, що кредитор не заперечує проти заміни первісного боржника новим боржником в основному договорі і, підписуючи зі своєї сторони цей договір, дає свою згоду на відповідне переведення боргу в порядку та на умовах, визначених цим договором.

Відповідно до статті 520 Цивільного кодексу України, боржник у зобов'язанні може бути замінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора, якщо інше не передбачено законом.

Як вбачається з наявних у справі доказів, на виконання умов основного договору позивачем за видатковими накладними № ВН/У/003206 від 27.08.2013 року, № ВН/У/002972 від 31.07.2013 року та № ВН/У/002908 від 31.07.2013 року поставлено відповідачу товар на загальну суму 315 889, 81 грн.

В свою чергу відповідач за поставлений товар розрахувався частково, неоплаченим залишився товар на суму 190 000, 00 грн.

У зв'язку із зазначеним, як було вказано вище, сторони уклали договір про переведення боргу, відповідно до якого позивач погодився виконати за відповідача його грошове зобов'язання у сумі 190 000, 00 грн.

Як встановлено судом, на виконання умов договору позивач виконав взяте на себе зобов'язання, сплативши третій особі суму грошового зобов'язання відповідача по оплаті за поставлений товар у сумі 190 00 грн., про що свідчать наявні в матеріалах справи банківські виписки з рахунку позивача за 18.11.2013 року.

При цьому, умовами договору про переведення боргу, зокрема п. 4, сторонами встановлено, що за передане грошове зобов'язання первісний боржник сплачує новому боржнику компенсацію у розмірі зазначеного грошового зобов'язання 190 000 грн. у строк, що не перевищує 1 (один) банківський день з моменту підписання даного договору.

Як встанволено колегією суддів, відповідач, порушуючи умови договору, суму компенсації в розмірі 190 000 грн. позивачу не перерахував та в подальшому грошові кошти не сплатив.

Доводи скаржника про відсутність в матеріалах справи належних та допустимих доказів, які б підтверджували наявність у відповідача заборгованості перед позивачем, оскільки в бланках податкової декларації з податку на прибуток за 2013 р. та Податкової декларації з податку на додану вартість за листопад 2013 р. відсутні печатки та підписи керівника і головного бухгалтера підприємства є необґрунтованими з наступних причин.

Так, як зазначалося вище, згідно видаткових накладених № ВН/У/003206 від 27.08.2013 року, № ВН/У/002972 від 31.07.2013 року та № ВН/У/002908 від 31.07.2013 року, які підписані та скріплені печатками відповідача та третьої особи, третьою особою був переданий відповідачу товар, за який на підставі договору про переведення боргу від 01.11.2013 року частково розрахувався позивач у сумі 190 000, 00 грн., що підтверджується банківською випискою наявною в матеріалах справи.

Крім того, п. 4 договору про переведення боргу, який підписаний всіма сторонами та скріплений печатками, не пов'язує зобов'язання відповідача здійснити компенсацію грошового зобов'язання позивачеві з моментом оплати останнім заборгованості третій особі, а зазначає, що відповідач повинен здійснити оплату компенсації у розмірі 190 000, 00 грн. у строк, що не перевищує 1 банківський календарний день з моменту підписання договору.

За таких обставин, відповідач повинен був здійснити оплату компенсації позивачеві у сумі 190 000, 00 грн. у строк до 05.11.2013 року.

Згідно зі ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов і вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку,що суд першої інстанції обгрунтовано задовольнив позовні вимоги в частині стягнення основної суми боргу.

Також, позивачем нараховано на суму боргу 3% річних у розмірі 1 343,01 грн. за період з 05.11.2013 року по 29.01.2014 року.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Здійснивши перерахунок 3% річних наданий позивачем, колегія суддів приходить до висновку, що він є обгрунтовано вірним, а тому позовні вимоги в частині стягнення 3% річних підлягають задоволенню у повному обсязі.

За таких обставин висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, а тому рішення Господарського суду міста Києва від 18.03.2014 року у справі № 910/1618/14 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстав для його скасування не вбачається.

Згідно із ст. 49 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 49, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Імпортторгпостач» на рішення Господарського суду міста Києва від 18.03.2014 року залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 18.03.2014 року у справі № 910/1618/14 - без змін.

3. Матеріали справи № 910/1618/14 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя М.А. Дідиченко

Судді Є.Ю. Пономаренко

М.А. Руденко