Рішення

від 20.03.2014 по справі 910/898/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/898/14 20.03.14

Господарський суд міста Києва в складі:

головуючого судді Привалова А.І.

при секретарі Сай А.С.

розглянувши справу № 910/898/14

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Туристична

компанія «АВІАЛІГА»

до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1;

про стягнення 36 102,01 грн.

Представники сторін:

від позивача: Перкова Н.В., довіреність б\н від 23.10.2013р.;

від відповідача: не з'явився.

обставини справи:

До Господарського суду міста Києва звернулось товариство з обмеженою відповідальністю «Туристична компанія «АВІАЛІГА» (надалі - позивач) з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (надалі - відповідач) про стягнення 36 102,01 грн.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач в порушення умов укладеного між сторонами Договору № А-208 від 16.11.2012р. у визначений строк не розрахувався за отримані послуги, внаслідок чого виникла заборгованість у сумі 31 106,00 грн., за прострочення оплати якої нараховані пеня в сумі 3114,98 грн. та 3% річних у сумі 681,03 грн., також за неналежне виконання умов договору позивачем нараховано штраф - 1200,00 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.01.2014р. порушено провадження у справі № 910/898/14 та призначено її розгляд на 13.02.2014р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.02.2014 р. розгляд справи відкладено на 06.03.2014 р., у зв'язку з неявкою в судове засідання повноважного представника відповідача та необхідністю витребування нових доказів у справі.

В судовому засіданні 06.03.2014 р. представник позивача надав доповнення до позовної заяви, в яких позивач просить стягнути з відповідача 31 106,00 грн. основного боргу, 3813,02 грн. пені, 841,73 грн. - 3% річних та штраф у сумі 1600,00 грн., загалом 37 360,75 грн.

Доповнення до позовної заяви прийняті судом до розгляду в якості заяви позивача про збільшення позовних вимог, в зв'язку з чим має місце нова ціна позову, виходячи з якої вирішується спір.

Отже, позовні вимоги розглядаються в межах ціни позову - 37 360,75 грн., визначеної позивачем.

Ухвалою суду від 06.03.2014р. розгляд справи було відкладено на 20.03.2014р., у зв'язку з задоволенням клопотання відповідача про відкладення розгляду справи.

Присутнім у судовому засіданні 20.03.2014р. представником позивача підтримано позовні вимоги, вважаючи їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню з підстав, викладених у позові та доповненні до позову.

Представник відповідач в судове засідання не з'явився, письмовий відзив на позов не подав, вимог ухвали суду про порушення провадження у справі від 24.01.2014р. не виконав.

Відповідач належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення прийнято господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих позивачем, у нарадчій кімнаті.

Згідно ст. 85 ГПК України, в засіданні суду була оголошена вступна та резолютивна частини рішення.

Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, заслухавши пояснення його представника, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

16.11.2012р. між позивачем (за договором - агент) та відповідачем (за договором - посередник) було укладено договір № А-208, у відповідності до умов якого, посередник здійснює посередницькі послуги з пошуку, залучення споживачів транспортних послуг, представляє їх інтереси. Діє від імені та за їх дорученням або діє від власного імені при бронюванні та купівлі квитків та інших перевізних документів (надалі - квитків), а також здійснює іншу діяльність, пов'язану з представленням інтересів своїх клієнтів (фізичних або юридичних осіб, що купують квитки), при придбанні ними транспортних послуг. А агент надає послуги з бронювання та оформлення квитків на пасажирські авіаперевезення, залізничні перевезення. Відповідно до укладених агентських (субагентських, посередницьких угод).

Відповідно до п.2.2.1 договору, посередник зобов'язується своєчасно подавати заявки на придбання (оформлення) авіаквитків в електронній формі. Затвердженій у додатку № 2; своєчасно приймати від споживачів грошові кошти в рахунок оплати квитків, пов'язаних зборів та інших послуг (п.2.2.3 договору); своєчасно перераховувати агенту кошти для оплати замолених та/або придбаних (оформлених) квитків, пов'язаних зборів та інших послуг у порядку, розмірах та у строки, встановлені даним договором. Посередник, не зважаючи на те, отримав він оплату за квитки від пасажира чи ні, здійснює оплату придбаних (оформлених) квитків агенту (п.2.2.4 договору).

Умовами п.4.2 договору сторонами погоджено, що оформлення квитків клієнтам посередника проводиться після повної оплати їх вартості та сервісного збору агенту. У виключних випадках можливе оформлення квитків до їх оплати у повному обсязі за попередньою домовленістю сторін.

Судом установлено, що на виконання умов договору, позивачем було оформлено та передано відповідачу квитки на суму 31 106,00 грн., що відповідачем заперечено не було.

Згідно умов п.4.3 договору, відповідач зобов'язався здійснювати оплату в гривнях, на підставі виставленого позивачем рахунку, в день виставлення рахунку. Рахунки направляються відповідачу на його електронну пошту або факсом з наступним їх відправленням у письмовій формі на адресу відповідача. Кошти, отримані відповідачем від споживачів для оплати квитків, за виключенням сервісного збору відповідача, є транзитними, не є власністю відповідача і підлягають перерахуванню на рахунок позивача.

Як зазначив позивач, ним було виставлено відповідачу на оплату рахунок № 3320 від 10.04.2013р., який надісланий на електронну пошту відповідача.

Натомість, відповідач виставлений рахунок не оплатив.

Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем на день розгляду справи становить 31 106,00 грн., яку позивач просить стягнути з відповідача.

Згідно ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України, майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом

Відповідно до частини першої статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до частини першої статті 903 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкт господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Згідно зі ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов і вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Приписами статті 33 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що умовами п.4.3. договору встановлено строк виконання відповідачем зобов'язання щодо оплати отриманих квитків, який пов'язано з фактом отримання виставленого позивачем рахунку на оплату квитків. При цьому, умови п.4.3 договору передбачають виставлення рахунку шляхом його направлення на електронну пошту відповідача з подальшим відправленням рахунку у письмовій формі на адресу відповідача.

Натомість, позивачем було надіслано відповідачу рахунок № 3320 від 10.04.2013р. електронною поштою, на підтвердження чого до позовної заяви додано роздруківки з електронного листування.

Крім того, позивач у доповнення до позову зазначає, що відсутність доказів направлення рахунків відповідачу поштою не звільняє відповідача від обов'язку оплати квитків. Водночас, позивач надав суду докази надсилання відповідачу цінним листом з описом вкладення рахунку № 3320 від 10.04.2013р. на оплату квитків на суму 31 106,00 грн., а саме фіскальні чеки поштової установи № 9152 та № 9153 від 14.02.2014р.

Суд відхиляє зазначені твердження позивача та вважає додані до позовної заяви роздруківки електронного листування неналежними доказами, оскільки в умовах договору не визначено електронних адрес, за якими має здійснюватись електронне листування, також з наданих роздруківок неможливо встановити, що листування відбувалось саме між позивачем та відповідачем.

Отже, згідно умов п.4.3 договору, відповідач зобов'язався здійснювати оплату в гривнях, на підставі виставленого позивачем рахунку, в день виставлення рахунку.

Враховуючи, що рахунок № 3320 від 10.04.2013р. на оплату квитків на суму 31 106,00 грн. позивачем надіслано 14.02.2014р., та враховуючи поштовий обіг 4 дні, суд вважає днем виставлення рахунку на суму 31 106,00 грн. відповідачу на оплату квитків 18.02.2014р.

На час розгляду спору у господарському суді відповідачем не заперечено факт отримання квитків згідно з представленим рахунком № 3320 від 10.04.2013р. та не надано доказів оплати отриманих квитків, а відтак, позовна вимога про стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 31 106,00 грн. є обґрунтованою, документально підтвердженою, а тому підлягає задоволенню.

Також, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань, позивач просить суд стягнути з відповідача пеню в сумі 3813,02 грн., 841,73 грн. - 3% річних, які нараховані за період з 11.04.2013р. по 06.03.2014р.

Відповідно до положень ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно з ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання. У разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність.

Відповідно до ч. 1. ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У сфері господарювання, згідно з ч. 2 ст. 217 та ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Умовами пункту 5.2. договору передбачено, що за несвоєчасне перерахування коштів посередник сплачує, крім суми завданих збитків, штраф у розмірі 0,5% від суми належної до сплати по відповідним виставленим рахункам за кожен день прострочення платежу.

Отже, виходячи з вищевказаних положень законодавства, в пункті 5.2. договору сторони фактично передбачили відповідальність у вигляді нарахування пені за кожен день прострочення платежу, а не штраф.

Спеціальним законом, що регулює договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за невчасне виконання грошових зобов'язань, є Закон України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.1996р. № 543/96, відповідно до статті 3 якого, розмір пені за порушення грошового зобов'язання розраховується із суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Як встановлено вище судом, строк оплати відповідачем квитків на суму 31 106,00 грн. настав 18.02.104р.

Відповідно до статті 253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Відтак, період прострочення починається з 19.02.2014р., відповідно періодом нарахування пені є з 19.02.2014р. по 06.03.2014р.

Відповідно до ст. 55 Господарського процесуального кодексу України, суд, здійснивши перерахунок пені задовольняє її в сумі 177,26 грн. (31106 грн. х 6,5% х 2 х 16 дн. : 100 : 365).

Таким чином, позовна вимога в частині стягнення пені підлягає частковому задоволенню.

Крім того, за умовами пп. 2.2.7 договору сторонами передбачено, що відповідач зобов'язаний купувати не менше 3 авіаквитків в місяць.

Натомість, відповідачем факт не здійснення замовлення та купівлі квитків за умовами договору у період з липня 2013р. по лютий 2014р. включно не оспорений та відповідно не надано доказів купівлі квитків у зазначений період.

Відповідно до умов п. 5.9 договору, у випадку порушення відповідачем своїх зобов'язань, встановлених п.2.2.7 договору, останній зобов'язується сплатити позивачу штраф в розмірі 200 грн. в місяць.

Враховуючи викладене, суд вважає вимогу про стягнення штрафу в сумі 1600,00 грн. обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Також, згідно ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, передбачене законом право кредитора вимагати сплати річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть якого полягає в отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Тобто, у разі неналежного виконання боржником грошового зобов'язання виникають нові додаткові зобов'язання, які тягнуть за собою втрату матеріального характеру.

Як встановлено вище судом, строк оплати відповідачем квитків на суму 31 106,00 грн. настав 18.02.14р.

Отже, період прострочення починається з 19.02.2014р., відповідно періодом нарахування 3% річних є: з 19.02.2014р. по 06.03.2014р.

Таким чином, оскільки вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 3% річних ґрунтується на законі (ст. 625 Цивільного кодексу України), а відповідач є таким що прострочив виконання грошового зобов'язання, тому позовні вимоги позивача в частині стягнення 3% річних, підлягають задоволенню частково в сумі 40,91 грн., згідно уточненого розрахунку суду, здійсненого за період з 19.02.2014р. по 06.03.2014р.

Враховуючи вищевикладені обставини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Судові витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України, покладаються на відповідача, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (03150. АДРЕСА_1; фактична адреса: 01001, м. Київ, вул. Десятинна, 13, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Туристична компанія «АВІАЛІГА» (01001, м. Київ, вул. Хрещатик, 44-б, оф. 301; адреса для кореспонденції: 01001, м. Київ, вул. В. Житомирська, 23, оф. 4. Код ЄДРПОУ 37729028) 31 106 грн. 00 коп. - основного боргу, 177 грн. 26 коп. - пені, 1600,00 грн. - штрафу, 40 грн. 91 коп. - 3 % річних, 1610 грн. 04 коп. - витрат по сплаті судового збору. Видати наказ.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, оформленого відповідно до вимог ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 24.03.2014р.

Суддя А.І. Привалов