Постанова

від 13.01.2014 по справі 804/15859/13-а

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

копія

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 січня 2014 р. Справа № 804/15859/13-а Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіЗахарчук Н. В. при секретаріКузнецов С.М. за участю: представника позивача представника відповідача Поляков О.М. Мельник С.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Всесвіт" до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

25 листопада 2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Всесвіт» (далі - позивач, ТОВ «Всесвіт») звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області ДПА (далі - відповідач, ДПІ у Ленінському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області), в якому просить суд:

- визнати неправомірними дії відповідача - Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області ДПС по проведенні документальної позапланової невиїзної перевірки Товариства з обмеженої відповідальністю «Всесвіт» (код ЄДРПОУ 31313654) з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ПП «Сайтек» (код ЄДРПОУ 36961305) за період з 01 серпня 2013 року по 31 серпня 2013 року на підставі наказу ДПІ у Ленінському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області від 30 жовтня 2013 р. № 369.

- податкове повідомлення-рішення № 0000122202 від 14 листопада 2013 року, відповідно до якого Товариству з обмеженою відповідальністю «Всесвіт» було донараховано податок на додану вартість в сумі 541 502,00 грн. та накладено штраф в сумі 270 751,00 грн., всього до сплати 812 253,00 грн. визнати недійсним та скасувати.

В обґрунтування позовних вимог позивач пояснив наступне.

На підставі повідомлення № 000091 від 30 жовтня 2013 року, виданого ДПІ у Ленінському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області ДПС та наказу ДПІ у Ленінському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області від 30 жовтня 2013 р. № 368 про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Всесвіт» (код ЄДРПОУ 31313654) з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ПП «Сайтек» (код ЄДРПОУ 36961305) за період з 01 серпня 2013 року по 31 серпня 2013 року.

За результатами перевірки було складено Акт про результати документальної позапланової невиїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Всесвіт» (код ЄДРПОУ 31313654) з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ПП «Сайтек» (код ЄДРПОУ 36961305) за період з 01 серпня 2013 року по 31 серпня 2013 року № 465/22-02/31313654 від 30.10.2013 р.

На підставі Акту перевірки ДПІ у Ленінському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області ДПС було винесене податкове повідомлення-рішення №0000122202 від 14 листопада 2013 року, відповідно до якого Товариству з обмеженою відповідальністю «Всесвіт» було збільшено податок на додану вартість в сумі 541 502,00 грн. та накладено штраф в сумі 270 751,00 грн., всього до сплати 812 253,00 грн.

ТОВ «Всесвіт» не згодне з податковим повідомленням - рі шенням № 0000122202 від 14 листопада 2013 р., винесеним ДПІ у Ленінському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області та вважає, що воно повинно бути скасоване як таке, що не відповідає вимогам чинного законодавства України.

Представник позивача у судове засідання з'явився, адміністративний позов підтримав в повному обсязі та просив суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання з'явився, надав суду письмові заперечення проти адміністративного позову та зазначив наступне.

В ході проведення перевірки встановлено, що ТОВ «Всесвіт» укладало договір купівлі продажу продуктів нафтоперероблення рідких від 03.08.2012 № 03/09-1 з ПП «Сайтек». За умовами зазначеного договору ПП «Сайтек» - Постачальник поставляє продукта нафтоперероблення рідкі, код ДК 016-2010: 23.20.15.100 (далі - товар) ТОВ «Всесвіт» - Покупець. Асортимент товару зазначається у відвантажувальних документах (видаткових накладних). Якість товару підтверджується паспортом якості та /або сертифікатом відповідності, виданим товаровиробником.

На підставі первинних документів, зокрема, видаткових накладних, податкових

накладних ТОВ «Всесвіт» придбано дизельне пальне на загальну суму 9403213,67 грн. в т.ч: ПДВ 1567202,28 грн.

Однак, відповідач зазначає, що до ДПІ у Ленінському районі м. Дніпропетровська із ДПІ у Кіровському районі м. Дніпропетровська надійшов акт від 04.09.2013 №12/04-65-22-03/36961305 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «Сайтек» (код за ЄДРПОУ 36961305), щодо документального підтвердження господарський відносин із платниками податків за серпень 2013 року».

Таким чином, у зв'язку з не підтвердженням податкового кредиту з ПДВ та валових витрат, у ПП «Сайтек» (код ЄДРПОУ 369613057) відсутні об'єкти оподаткування податком на додану вартість та податком на прибуток по операціях з продажу товарів (послуг) підприємствам - покупцям.

Виходячи з вищенаведеного, ПП «Сайтек» (код ЄДРПОУ 369613057) здійснена діяльність спрямовану на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди третіх осіб.

Таким чином, у зв'язку з не підтвердженням податкового кредиту з ПДВ та валових витрат, у ПП «Сайтек» (код ЄДРПОУ 369613057) відсутні об'єкти оподаткування податком на додану вартість та податком на прибуток по операціях з продажу товарів (послуг) підприємствам - покупцям, в тому числі ТОВ «Всесвіт».

З огляду на вищевикладене, відповідач вважає, що у позивача відсутні підстави для формування витрат підприємства та податкового кредиту з податку на додану вартість, а як наслідок позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Суд, дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників позивача та відповідача, розглянувши подані документи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дійшов наступного.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що на підставі повідомлення № 000091 від 30 жовтня 2013 року, виданого ДПІ у Ленінському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області ДПС та наказу ДПІ у Ленінському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області від 30 жовтня 2013 р. № 368 про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Всесвіт» (код ЄДРПОУ 31313654) з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ПП «Сайтек» (код ЄДРПОУ 36961305) за період з 01 серпня 2013 року по 31 серпня 2013 року.

За результатами перевірки було складено Акт про результати документальної позапланової невиїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Всесвіт» (код ЄДРПОУ 31313654) з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ПП «Сайтек» (код ЄДРПОУ 36961305) за період з 01 серпня 2013 року по 31 серпня 2013 року № 465/22-02/31313654 від 30.10.2013 р.

На підставі Акту перевірки ДПІ у Ленінському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області ДПС було винесене податкове повідомлення-рішення №0000122202 від 14 листопада 2013 року, відповідно до якого Товариству з обмеженою відповідальністю «Всесвіт» було збільшено податок на додану вартість в сумі 541 502,00 грн. та накладено штраф в сумі 270 751,00 грн., всього до сплати 812 253,00 грн.

03 серпня 2012 року між ТОВ «Всесвіт» та ПП «Сайтек» був укладений Договірної купівлі-продажу продуктів нафтоперероблення рідких.

На виконання вказаного договору за період з 01 серпня 2013 року по 31 серпня 2013 року «Сайтек» поставило на адресу ТОВ «Всесвіт» дизельне пальне за видатковими накладними:

- № 08024 від 02 серпня 2013 року на суму 235 747,50 грн.;

- № 08097 від 09 серпня 2013 року на суму 234 431,70 грн.;

- № 08099 від 09 серпня 2013 року на суму 233 812,50 грн.;

- № 08135 від 13 серпня 2013 року на суму 235 747,50 грн.;

- № 08147 від 14 серпня 2013 року на суму 233 812,50 грн.;

- № 08168 від 16 серпня 2013 року на суму 235 747,50 грн.;

- №081611 від 16 серпня 2013 року на суму 234 431,70 грн.;

- № 08224 від 22 серпня 2013 року на суму 235 747,50 грн.

- № 08237 від 23 серпня 2013 року на суму 274 125,00 грн.;

- № 08239 від 23 серпня 2013 року на суму 272 595,00 грн.;

- № 08285 від 28 серпня 2013 року на суму 270 464,80 грн.;

- № 083018 від 30 серпня 2013 року на суму 552 348,00 грн.

Всього було поставлено дизельного пального на загальну суму 3 249 011,20 грн., в тому числі ПДВ 541 501,87 грн. При цьому, відповідач в пункті з Акту перевірки зазначив, що було поставлено дизельного пального на суму 9 403 213,67 грн. в тому числі ПДВ 1 567 202,28 грн.

Тобто, висновки Акту перевірки не відповідають фактичному змісту первинних бухгалтер документів за період, що перевірявся.

Господарські операції з постачання дизельного пального за період з 01 серпня 2013 року по 31 серпня 2013 року були оформленні шляхом складання, передбачених Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинних документів, підтверджували їх здійснення.

Окрім видаткових накладних ПП «Сайтек» оформило та видало для здійснення податкового обліку податкові накладні на кожну господарську операцію.

Переміщення дизельного пального від ПП «Сайтек» на адресу ТОВ «Всесвіт» оформлено відповідно до чинного законодавства з застосуванням товарно-транспортних накладних.

Фактично Акт перевірки звівся до цитування змісту Акту від 04.09.2013 року № 12/04-65-22 - 03/36961305, складеного ДПІ у Кіровському районі м. Дніпропетровська, та вступної частини інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 року № 742/11 11.

Відповідно до ст. 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Господарська діяльність здійснюється у загальній економічній сфері, а тому має суто економічні властивості, що неможливо без вартісної оцінки і взаємооцінки, еквівалентності обміну, відповідних обчислень і розрахунків. Тому така ознака результатів господарської діяльності, як цінова визначеність, наявна в абсолютній більшості випадків, хоча в некомерційній господарській діяльності можливе безкоштовне надання результатів останньої.

Розділом ІІІ Податкового кодексу України врегульовані питання, пов'язані з обчисленням та сплатою податку на прибуток підприємств.

Відповідно до п. 138.2 ст.138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді. Платник податку для визначення об'єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн.

Розділом V Податкового кодексу України врегульовані питання, пов'язані з обчисленням та сплатою податку на додану вартість.

Згідно п.187.1 ст.187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г)ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 ст.198 Податкового кодексу України передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України - податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11статті 201 цього Кодексу.

Пунктом 200.1 ст.200 Податкового кодексу України визначено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно до п.200.2 ст.200 Податкового кодексу України при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Згідно п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну.

Відповідно до п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Частинами 1 та 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні і зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назва документа; дата і місце складання; назва підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають можливість ідентифікувати особу, які брала участь у здійсненні господарської операції.

Однак таке твердження не ґрунтується на положеннях діючого законодавства оскільки перш за все відповідачем безпідставно визнано такою, що не несе юридичної силу документацію у вигляді актів приймання-передачі товарів від Продавця Покупцю через відсутність найменування посад осіб, які його підписали, оскільки згідно пп. 2.1 та пп. 2.4 п. 2 «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку» , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 р. №168/704, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Первинні документи (на паперових та машино зчитувальних носіях інформації) для наданні їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити, як назву підприємства, установи, від імені яких складено документ, назву документа (форми), код форми, дату і місце складання,зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному та вартісному виразі), посаду, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим і нормативним актам, встановленому порядку приймання, зберігання і витрачання грошових коштів, товарно-матеріальних цінностей та іншого майна, порушують договірну і фінансову дисципліну, завдають шкоди державі, власникам, іншим юридичним і фізичним особам (пп. 2.16 п. 2 цього Положення).

Відповідно до ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Будь-яких доводів з приводу обізнаності ТОВ «Всесвіт» щодо встановлених актами перевірок чи рішеннями судів фактів реєстрації підприємств - контрагентів ТОВ «Всесвіт» на осіб, які не мали наміру здійснювати підприємницьку діяльність та не здійснювали її, та визнання недійсними статутних документів цих підприємств і свідоцтв платника податку на додану вартість відповідач в Акті перевірки не наводить, так само як і не оспорює зв'язок витрат на таке придбання з господарською діяльністю ТОВ «Всесвіт».

Платник податків (покупець товару) не має обов'язку та повноважень здійснювати контроль за дотриманням постачальниками товару вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності тощо і в подальшому зазнавати певних негативних наслідків у вигляді не підтвердження свого законного права на податковий кредит за можливу неправомірну діяльність будь-кого з контрагентів. Нереальність господарських операцій з придбання платником податку товару, укладення покупцем товару договору з метою безпідставного формування податкового кредиту з податку на додану вартість з понесених витрат за придбання товару має підтверджуватися належними та допустимими доказами і не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд зазначає, що товарно-транспортна накладна є єдиним для всіх учасників транспортного процесу юридичний документом, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом відповідно до ст. 11 Наказу Мінтрансу від 14.10.1997. № 363 «Про затвердження Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні», повинен виписувати замовник (вантажовідправник). Крім, того Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом).

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що проведені господарські операції є цілком прозорими та фактично здійсненими, мають реальний цикл походження товару, у повному обсязі підтверджені необхідними бухгалтерськими документами, які відповідають чинному законодавству України, використані в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, з метою отримання економічної вигоди та прибутку, що фактично і досягнуто, мали як базу так і об'єкт оподаткування податком на додану вартість.

Відповідно до ст.ст. 46-49 Податкового кодексу України ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку. При цьому такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів.

Відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Отже, норми Податкового кодексу України в якості підстави для не включення до складу валових витрат передбачають тільки випадки повної відсутності будь-яких розрахункових, платіжних та інших документів, передбачених законодавством.

Суд вважає, що будь-які документи мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З наданих позивачем доказів вбачається, що укладений позивачем з ПП «Сайтек» правочин мав на меті настання реальних правових наслідків, що обумовлені ним.

Таким чином, суд приходить до висновку, що правовідносини за спірним правочином в повній мірі відображені в бухгалтерському та податковому обліку позивача, тобто позивачем дотримано принцип превалювання сутності над формою, який закріплений в ст. 4 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми).

Відповідно до ст. 215 Цивільного Кодексу України від 16.01.2003 № 435 (далі - ЦК України) підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин) - у цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно із ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 203 Цивільного кодексу України передбачено загальні вимоги, додержання яких є необхідними для чинності правочину. Зокрема зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має вчинятися у формі, встановлений законом, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

За вимогами цивільного законодавства існує презумпція правомірності правочину (стаття 204 ЦК України).

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). До оспорюваних правочинів належить зокрема фіктивний правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим право чином (фіктивний правочин). Фіктивний правочин визнається судом недійсним (ст. 234 ЦК України).

Згідно із ч. 1 ст. 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Відповідно до п.18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.12.2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦК: правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; правочини. спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Частиною 1 ст. 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно із ч. 1 ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Умовою для визнання недійсним правочину, який суперечить інтересам держави та суспільства, є встановлення умислу в діях осіб, що уклали такий правочин. При цьому носіями протиправного умислу юридичних осіб-сторін такого правочину є посадові особи цих юридичних осіб.

Головною підставою вважати правочин нікчемним являється його недійсність, встановлена законом. Саме законом, а не актами, які б факти в цьому акті не були відображені. Вказані ж в акті висновки є суто суб'єктивною думкою державного податкового ревізора-інспектора, оскільки були зроблені за відсутності інформації, яка надається в передбаченому законодавством порядку.

Відповідачем не доведено, а судом не встановлено, наявності мети, завідомо суперечної інтересам держави і суспільства, а також існування умислу у позивача чи його контрагентів, як обов'язкової ознаки для визнання правочину недійсним та застосування адміністративно-господарських санкцій. Хоча факт порушення публічного порядку повинен бути доведеним певними засобами доказування.

Інший підхід потенційно надасть можливість посадовим особам державних органів на власний розсуд оголошувати будь-який правочин недійсним (нікчемним) без звернення до суду, що не є правильним виходячи з загальних засад судочинства.

При дослідженні факту здійснення господарської операції оцінюватися повинні, перш за все, відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відсутні підстави стверджувати про відсутність факту реального здійснення господарських операцій ТОВ «Всесвіт» з ПП «Сайтек» (код ЄДРПОУ 36961305) за період з 01.08.2013 по 31.08.2013 р. внаслідок чого в порушення вимог пп. 14.1.37 п. 14.1, ст. 22, п. 44.1 ст. 44, п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України занижено податок на додану вартість всього на суму 541 502,00 грн., в т.ч. в податковій декларації за серпень 2013 року в сумі 541 502,00 грн.

З урахуванням вищезазначеного податкове повідомлення-рішення № 0000122202 від 14 листопада 2013 року, прийняте Державною податковою інспекцією у Ленінському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області ДПА не на підставі, не у межах повноважень та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з порушенням використаного повноваження з метою, з якою це повноваження надано; необґрунтовано, тобто без врахування усіх обставин, які мають значення для прийняття рішення; не добросовісно та не розсудливо, а тому підлягають скасуванню.

Щодо позовних вимог про визнання протиправною дії Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області ДПС по проведенні документальної позапланової невиїзної перевірки Товариства з обмеженої відповідальністю «Всесвіт» (код ЄДРПОУ 31313654) з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ПП «Сайтек» (код ЄДРПОУ 36961305) за період з 01 серпня 2013 року по 31 серпня 2013 року на підставі наказу ДПІ у Ленінському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області від 30 жовтня 2013 р. № 369. суд відмовляє в задоволенні в цій частині з огляду на наступне.

Відповідно до пп. 78.1.1 п.78.1. статі 78 Податкового кодексу документальна позапланова виїзна перевірка здійснюється за наслідками перевірок інших платників або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного чи іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язків письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Відповідно до п.п.79.2 статті 79 Податкового кодексу документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Як вбачається з матеріалів справи, підставами для проведення перевірки було посилання на наказ № 369 від 30.10.2013 року «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Всесвіт» та на підставі повідомлення від 30.10.2013 р. №000091, виданих ДПІ у Ленінському районі м. Дніпропетровська.

З огляду на викладене суд вважає, що відповідач діяв правомірно, а тому проведення документальної виїзної позапланової перевірки ТОВ «Всесвіт» за результатами якої складено про результати документальної позапланової невиїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Всесвіт» (код ЄДРПОУ 31313654) з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ПП «Сайтек» (код ЄДРПОУ 36961305) за період з 01 серпня 2013 року по 31 серпня 2013 року № 465/22-02/31313654 від 30.10.2013 р. не порушувало законних прав та інтересів позивача та було здійснено відповідно до вимог чинного законодавства.

Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст. 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів правомірність своїх дій та рішень.

Отже, суд приходить до висновку, що адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Всесвіт» підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України суд присуджує судові витрати позивачу згідно задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 9, 11, 70-71, 86, 94, 160-163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Всесвіт» до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області ДПА про скасування податкового повідомлення - рішення - задовольнити частково.

Визнати недійсним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000122202 від 14 листопада 2013 року, відповідно до якого Товариству з обмеженою відповідальністю «Всесвіт» було донараховано податок на додану вартість в сумі 541 502,00 грн. та накладено штраф в сумі 270 751,00 грн., всього до сплати 812 253,00 грн.

В задоволенні інших позовних вимог - відмовити.

Присудити з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства «Всесвіт» судові витрати в розмірі 229, 40 грн.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі якщо справа розглядалась судом за місцезнаходженням суб'єкта владних повноважень і він не був присутній у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, але його було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо у суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено 17 січня 2014 року

Суддя (підпис) З оригіналом згідно Постанова не набрала законної сили станом на 17.01.2014 р. СуддяН.В. Захарчук Н.В. Захарчук