Постанова

від 12.02.2014 по справі 804/1221/14

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

копія

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 лютого 2014 р. Справа № 804/1221/14 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіЗахарчук Н. В. при секретаріКузнецов С.М. за участю: представника позивача представника відповідача Водоп'янов С.В. Гагарський А.П. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Лексус Центр" до Державної податковної інспекції у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення , -

ВСТАНОВИВ:

14 січня 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Лексус - Центр» (далі - позивач, ТОВ «Лексус - Центр») звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області (далі - відповідач, ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області), в якому просить суд визнати протиправним та скасуват податкове повідомлення - рішення ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області від 17.09.2013 року №0000262204.

В обґрунтування позовних вимог позивач пояснив наступне.

На підставі Акту ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська від 29.07.2013р. за №118/223/35933371 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки фінансово-господарської діяльності з питань дотримання вимог податкового законодавства України з податку на додану вартість ТОВ «Лексус Центр» (код ЄДРПОУ 35933371) під час здійснення взаємовідносин з ПП «Полтава-Проект-Монтаж» (код ЄДРПОУ 35295110) за грудень 2012 року та ТОВ «Горизонталь Артпелес» (код ЄДРПОУ 36386622) за квітень 2013 року, їх реальності та повноти відображення в обліку», прийнято податкове повідомлення - рішення від 17.09.2013р. №0000262204.

Позивачем подавались скарги на оскаржуване рішення до вищестоящих податкових органів. Однак, вказане податкове повідомлення-рішення залишене без змін.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Лексус Центр» не погоджується з податковим повідомленням-рішенням Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська від 17.09.2013р. №0000262204 про нарахування та сплату грошових зобов'язань на загальну суму 234 043, 50 грн.

Представник позивача у судове засідання з'явився, адміністративний позов підтримав в повному обсязі та просив суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання з'явився, надав суду письмові заперечення проти адміністративного позову та зазначив наступне.

Між ТОВ «Лексус Центр» та ПП «Полтава - Проект - Монтаж» укладено договір купівлі - продажу №03/12-12 від 03.12.2012 р. Між ТОВ «Лексус Центр» та ТОВ «Горизонталь Артпелес» складено договір купівлі - продажу №15/04-13 від 15.04.2013 р. Однак, інформація щодо транспортування товару та щодо розрахунків товару до перевірки не надана. Таким чином, неможливо дослідити за рахунок кого та яким чином відбувалося транспортування товару, де саме зберігався товар, а також підтвердити факт поставки товару.

В ході перевірки не встановлено факту поставок товарів по ланцюгу ПП «Полтава - Проект - Монтаж», ТОВ «Горизонталь Артпелес» - ТОВ «Лексус Центр».

Враховуючи вищевикладене, відповідач вважає, що акт від 29.07.2013 №118/223/35933371 складений правомірно, згідно діючого законодавства, висновки за результатами акту перевірки є обґрунтованими, а тому оскаржуване податкове повідомлення - рішення від 17.09.2013 року №0000262204 є правомірним та не підлягає скасуванню.

Виходячи з наведеного, ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області з вимогами, викладеними у позовній заяві не згодна, вважає їх необґрунтованими, незаконними та такими, що не підлягають задоволенню.

Суд, дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників позивача та відповідача, розглянувши подані документи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дійшов наступного.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, на підставі наказу про здійснення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Лексус Центр» від 26.07.2013 р. за №98, згідно з пп.78.1.1 п.78.1 ст.78 та відповідно до пп.79.1 п.79.2 ст. 79 ПКУ проведено документальну позапланову невиїзну перевірку фінансово- господарської діяльності з питань дотримання вимог податкового законодавства України з податку на додану вартість ПП «Полтава - Проект - Монтаж» за грудень 2012 року та ТОВ «Горизонталь Артпелес» за квітень 2013 року.

Письмовий запит від 17.06.2013 року за 13425/10153-329 про надання пояснень та їх документального підтвердження стосовно взаємовідносин з ПП «Полтава - Проект - Монтаж» за грудень 2012 року та ТОВ «Горизонталь Артпелес» за квітень 2013 було вручено посадовим особам ТОВ «Лексус Центр» особисто.

Наказ на про проведення перевірки від 26.07.2013 р. за №98 ( початок перевірки з 26.07.2013 року на 2 робочих дні) з повідомленням від 26.07.2013 направлено поштою на юридичну адресу ТОВ «Лексус Центр» 26.07.2013 р.

За результатами перевірки складено акт від 29.07.2013 року №118/223/35933371 про результати документальної позапланової невиїзної перевірки фінансово- господарської діяльності з питань дотримання вимог податкового законодавства України з податку на додану вартість ТОВ «Лексус Центр» під час здійснення взаємовідносин з ПП «Полтава - Проект - Монтаж» за грудень 2012 року та ТОВ «Горизонталь Артпелес» за квітень 2013 їх реальності та повноти відображення в обліку.

На підставі Акту ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська від 29.07.2013р. за №118/223/35933371, про результати документальної позапланової невиїзної перевірки фінансово-господарської діяльності з питань дотримання вимог податкового законодавства України з податку на додану вартість ТОВ «Лексус Центр» (код ЄДРПОУ 35933371) під час здійснення взаємовідносин з ПП «Полтава-Проект-Монтаж» (код ЄДРПОУ 35295110) за грудень 2012 року та ТОВ «Горизонталь Артпелес» (код ЄДРПОУ 36386622) за квітень 2013 року, їх реальності та повноти відображення в обліку, прийнято податкове повідомлення - рішення від 17.09.2013р. №0000262204.

Позивачем подавались скарги на оскаржуване рішення до вищестоящих податкових органів. Однак, вказане податкове повідомлення-рішення залишене без змін.

Відповідно Акту ДПІ, перевірка проводилась на підставі - службового посвідчення серії №043946 від 15.11.07р., наказу про здійснення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Лексус Центр» від 26.07.2013р. №98, згідно п.п.78.1.1 п.78.1 ст.78та п.п.79.1. п.79.2 ст.79 Податкового кодексу України.

При проведенні зазначеної перевірки на думку ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська зроблено в Акті висновок, що «Документальною позаплановою невиїзною перевіркою встановлено:

1.нереальність здійснення господарських відносин з ТОВ «Лексус Центр», а саме,

встановлено відсутність об'єктів оподаткування та неможливість реального здійснення

ТОВ «Лексус Центр» операцій по ланцюгу з постачальником «Полтава - Проект-

Монтаж» за квітень 2013 року;

2. порушення п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст.198, п.201.1 ст.201 Податкового Кодексу України в результаті чого занижено податок на додану вартість на суму 156029,43 грн. в тому числі по періодам - у грудні 2012 року на суму 77168,98 грн.; у квітні 2013 року на суму 78860,45 грн.».

Суд зазначає, що даний висновок ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська зробило на підставі отриманого від ДПІ у м. Полтаві Акту від 10.04.13р. №437/22.5-10/35295110 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «Полтава-Проект-Монтаж» (податковий номер 35295110) з питань правомірності проведених господарських відносин із платниками податків за період - за лютий 2010 року-лютий 2013 року) та на підставі отриманого від ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів м. Києва Акту про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Горизонталь Артпелес» щодо підтвердження господарських відносин з платниками за період діяльності з 01.04.2013р. по 31.05.2013р. №229/26-55-22-07/36386622 від 10.07.2013р.

Правовідносини з приводу проведення податковими органами зустрічних звірок

платників податків деталізовані нормами Порядку проведення органами державної

податкової служби зустрічних звірок, затвердженого постановою Кабінету Міністрів

України від 27 грудня 2010 року № 1232 (далі - Порядок № 1232) та нормами

Методичних рекомендацій щодо організації та проведення органами державної

податкової служби зустрічних звірок, затверджених наказом ДПА України № 236 від 22

квітня 2011 року (далі - Наказ № 236).

Пунктом 2 Порядку №1232 передбачено, що зустрічні звірки проводяться у суб'єктів господарювання, щодо здійснення операцій з якими під час перевірки платника податків та зборів виникають сумніви стосовно факту здійснення таких операцій або якщо існують розбіжності задекларованих у деклараціях з податку на додану вартість показників податкового кредиту та податкових зобов'язань.

Додатком №3 Наказу №236 затверджено зразок форми акта про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання, де чітко встановлений зразок форми акту про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання, та яким взагалі не передбачено необхідність робити будь-які висновки щодо реальності (нереальності) вчинення господарських операцій платником податків.

Суд зазначає, що в Акті про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання лише засвідчується факт неможливості її проведення без встановлення будь-яких висновків стосовно документального підтвердження та реальності господарських відносин з платником податків та зборів, підтвердження відносин, виду обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювалися між ними, з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків.

Таким чином, суд вважає, що дії щодо використання Актів: від 10.04.2013р. №437/22.5-10/35295110 та №229/26-55-22-07/36386622 від 10.07.2013р. є неправомірними та незаконними, а висновки щодо господарських відносин не підтверджують жодних фактів, в тому числі, не реальності господарських відносин та/або порушення норм податкового законодавства.

Окрім цього, відповідно до матеріалів справи 30 травня 2013 року Полтавський окружний адміністративний суд по справі №816/2136/13- а ухвалив постанову.

Вказаною постановою суд визнав неправомірним дії ДПІ у м. Полтаві Полтавської області ДПС щодо формування в акті №437/22.5-10/35295110 від 10.04.2013р. «Про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «Полтава-Проект-Монтаж» (код ЄДРПОУ 35295110) з питань правомірності проведених господарських відносин із платниками податків за період - за лютий 2010 року-2013 року» висновків.

«Проведеною звіркою ПП «Полтава-Проект-Монтаж» неможливо підтвердити реальність проведених господарських відносин із платниками податків за лютий 2010 - лютий 2013 року.

Проведеною звіркою ПП «Полтава-Проект-Монтаж» документально не підтверджено господарські відносини із покупцями та постачальниками за лютий 2010 року - лютий 2013 року».

31.07.2013р. Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду вказану (постанову суду першої інстанції залишено без змін.

Таким чином, судом визнано неправомірні дії ДПІ у м. Полтаві щодо вказаних висновків. Відповідно до ст.124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська від ТОВ «Лексус Центр» надано документи (договора, податкові та видаткові накладні) щодо підтвердження реальності проведених господарських відносин між останнім та ПП «Полтава-Проект-Монтаж». Водночас, дані документи не були взяті до уваги, та проведено перевірку з урахуванням лише неправомірних висновків викладених в акті ДПІ у м. Полтаві.

Отже, суд вважає, що висновки ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська щодо зазначених останнім порушень при здійсненні господарських взаємовідносин між ТОВ «Лексус Центр» та ПП «Полтава_Проект-Монтаж», є неправомірними.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до частини 1 статті 3 ГК України, під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Відповідно до статті 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців», відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, були внесені до нього, вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до цього реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні, за винятком випадків, коли вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Таким чином, до ТОВ «Лексус Центр» не може бути застосовано порушення норм чинного законодавства з боку його контрагентів, в тому числі, недостовірність відомостей про них у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, за умови необізнаності щодо неї.

Відповідно до норм Податкового Кодексу України ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку. Такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів.

Виходячи з наведеного, порушення, допущені одним платником податків у відображенні в податковому обліку певної господарської операції, за загальним правилом, не впливають на права та обов'язки іншого платника податків.

Статтею 201 ПК України визначено, що податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Для операцій, що оподатковуються, і операцій, звільнених від оподаткування, складаються окремі податкові накладні.

Податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

У разі якщо частка товарів/послуг, послуг не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів/послуг зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби, та враховується при визначенні загальних податкових зобов'язань.

Статтею198 Податкового кодексу України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

У тексті Акту перевірки немає посилань на відсутність у ТОВ «Лексус Центр» податкових накладних, що підтверджують факт отримання підприємством товарів та робіт від контрагентів, також немає зауважень до змісту та оформлення зазначених накладних.

Відповідно до п. 198.2. статті 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї з подій, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг);

- дата отримання платником податку товарів/послуг, підтвержденого податковою накладною.

Суд зазначає, що ТОВ «Лексус Центр» своєчасно отримувало від контрагентів податкові накладні на підтвердження факту надання ними товарів та робіт. Отримання податкових накладних від зазначених підприємств, засвідчує факт виникнення в ТОВ «Лексус Центр» законного права на віднесення сум податку до податкового кредиту.

Отже, сума ПДВ була віднесена ТОВ «Лексус Центр» за вказані періоди до складу податкового кредиту на підставі податкових накладних, виписаних ПП «Полтава-Проект Монтаж» та ТОВ «Горизонталь Артпелес».

На момент складання вказаних податкових накладних ПП «Полтава-Проект-Монтаж» та ТОВ «Горизонталь Артпелес» були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, а також, зареєстроване платниками податку на додану вартість відповідно до чинного законодавства, з урахуванням чого суд вважає наявність у нього права на складання податкових накладних.

Окрім цього, суд зазначає, що твердження відповідача, що операції з придбання робіт (товарів, послуг), відображені у податковій звітності ТОВ «Лексус Центр», нібито не мали ніякого юридичного змісту та нереальні, не відповідає дійсності, встановленим фактам, та наданим документам, оскільки вищевказані договори укладені з дотриманням усіх вимог, передбачених Цивільним законодавством (статті 203 ЦК України), з додержанням обов'язкових умов дійсності правочину, з волевиявленням сторін, зміст цих договорів не суперечить актам цивільного законодавства, договори мають печатки підприємств та підписи уповноважених осіб, сторін за договором, які мають необхідний ' об'єм цивільної право-дієздатності, тому у будь - якому випадку такі договори створюють реальне настання правових наслідків, обумовлені ними. Укладені договори не можуть порушувати публічний порядок, оскільки, згідно із частиною першою статті 228 Цивільного Кодексу України, порушення публічного порядку це порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної, юридичної осіб, держави.

Суд також звертає увагу на те, що невиконання контрагентом позивача свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цього платника. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення позивача права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Факт порушення вищезазначеними контрагентами позивача своїх податкових зобов'язань може бути підставою для висновку про необґрунтованість заявлених платником податку вимог про надання податкової вигоди - відшкодування ПДВ з державного бюджету, якщо податковий орган доведе, зокрема, що платник податку діяв без належної обачності й обережності і йому мало бути відомо про порушення, які допускали його контрагенти, або що діяльність платника податку спрямована на здійснення операцій, пов'язаних з податковою вигодою, переважно з контрагентами, які не виконують своїх податкових зобов'язань, зокрема й у випадках, коли такі операції здійснюються через посередників.

Вказаних обставин не було доведено відповідачем в Акті перевірки, позивач не знав та не міг взнати, що також не доведено відповідними доказами, про те що його контрагент здійснює будь-які порушення податкового законодавства.

Отже, у даному випадку відповідачем не доказано ні факту здійснення вищезазначеними контрагентами позивача та/чи їхніми постачальниками діяльності, пов'язаної з незаконним втриманням бюджетного відшкодування ПДВ, ні факту залучення Позивача до такої діяльності.

Таким чином, будь-які дії третіх юридичних осіб, які не є безпосередніми постачальниками товарів (робіт, послуг) позивача (тобто не є контрагентами позивача), не впливають на правомірність формування позивача податкового кредиту. Можлива несплата контрагентами контрагентів до бюджету ПДВ по проведеним оподатковуваним господарським операціям не може впливати на результати фінансово-господарської діяльності Позивача і не може бути підставою для притягнення останнього до відповідальності, оскільки статтею 61 Конституції України встановлено, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Згідно ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. ч. 1-3, 5, 6 ст. 203 ЦК України, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Відповідно до ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

ЦК України встановлює, що нікчемними є правочини: у разі недодержання вимоги закону про нотаріальне посвідчення одностороннього правочину (ч. 1 ст. 219, ч. 1 ст. 220 ЦК України); у разі відсутності схвалення правочину який вчинено малолітньою особою за межами її цивільної дієздатності (ч. 2 ст. 221 ЦК України); правочин, вчинений без дозволу органу опіки та піклування (ч. 1ст. 224 ЦК України); у разі відсутності схвалення опікуном, правочину, який вчинено недієздатною фізичною особою (ч. 1 ст. 226 ЦК України); а також в інших випадках передбачених ч. 1 ст. 27, ч. 3 ст. 121, ч. 6 ст. 126, ч. 3 ст. 247, ч. 1 ст. 249, ч. 2 ст. 547, ч. 3 ст. 586, ч. 3 ст. 614, ч. 6 ст. 633, ч. 2 ст. 661, ч. 4 ст. 698, ч. 3 ст. 719, ч. 4 ст. 720, ч. 1 ст. 739 та іншими статтями ЦК України.

З аналізу вище викладених норм ЦК України вбачається, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Це означає, що правочин є нікчемним, якщо це прямо обумовлено в Законі. Проте, статтею 204 ЦК України встановлено презумпцію правомірності цивільних правочинів, згідно з якою правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлено законом або якщо правочин не визнано судом недійсним. Тобто, зі змісту цієї норми випливає, що підстави недійсності правочинів можуть бути передбачені виключно законами. Правочин може бути визнано недійсним тільки на підставі і за наслідками, передбаченими законом. Також нормами ЦК України передбачено, що правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Посилання на статті 203 та 215 ЦКУ можуть бути використані лише при визнанні правочинів недійсними в судовому порядку.

Інших підстав визнання правочину нікчемним діюче законодавство не передбачає.

Укладені між сторонами договори не визнавалися недійсними в судовому порядку, а твердження відповідача про нікчемність цих правочинів не приймається до уваги судом, оскільки не є безспірним. Позивач вважає такі договори укладеними у відповідності до вимог чинного законодавства та такими, що спрямовані на реальне настання правових наслідків.

Таким чином, сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі у разі ухилення від сплати) при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит покупця.

Податкові органи не можуть нараховувати податок на додану вартість та накладати штрафні санкції на покупця при несплаті цього податку продавцем, оскільки чинне законодавство не встановлює підстав для такого нарахування та накладання штрафних санкції, воно лише передбачає обов'язок платника податку надати покупцю податкову накладну.

Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на включення суми податку на додану вартість у податковий кредит у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Аналізуючи наведені норми, можна зробити висновок, що відповідно до презумпції правомірності правочину всі укладені між сторонами правочини є чинними, якщо їх не недійсність прямо не встановлена законом (нікчемні правочини). В усіх інших випадках питання про недійсність правочину має бути встановлено судом на підставі заяви зацікавленої особи після повного та всебічного розгляду питання про недійсність такого Про недійсність правочини ухвалюється судове рішення.

Відповідач, зробивши висновок у акті від 29.07.2013р. за №118/223/35933371 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки фінансово-господарської діяльності з питань дотримання вимог податкового законодавства України з податку на додану вартість ТОВ «Лексус Центр» (код ЄДРПОУ 35933371) під час здійснення взаємовідносин з ПП «Полтава-Проект-Монтаж» (код ЄДРПОУ 35295110) за грудень 2012 року та ТОВ «Горизонталь Артпелес» (код ЄДРПОУ 36386622) за квітень 2013 року, їх реальності та повноти відображення в обліку» про нікчемність правочину, не міг керуватися лише припущеннями щодо фіктивності (нікчемності) укладеного позивачем договору, його позиція про те, що цей правочин очевидно суперечить інтересам держави, не підкріплена належними доказами, а саме: рішеннями суду про визнання його таким або вироком суду про визнання вини посадових осіб позивача щодо ухилення від сплати податків, що набрали законної сили.

Таким чином, сума податку на додану вартість, віднесена ТОВ «Лексус Центр» до податкового кредиту, підтверджується податковими накладними, оформленими відповідно до вимог ст. 201 ПК України та Порядку № 1379.

Таким чином, суд вважає, що висновки ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області зроблені без належного дослідження документів первинного бухгалтерського та податкового обліку позивача, а факти, викладені в зазначеному Акті не можуть бути належними доказами наявності порушень позивачем вимог статей 203, 215, 228 Цивільного кодексу України відносно того, що угоди з контрагентами не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними та є підставою для невизнання таких угод недійсними.

На думку суду, у разі, коли податковий орган за відсутності відповідного судового рішення приймає податкове повідомлення-рішення з підстав нікчемності оспорюваного правочину, законність такого податкового повідомлення-рішення має бути перевірена з урахуванням інших підстав для нарахування податкових зобов'язань або зменшення податкового кредиту - зокрема, встановлення відсутності реального здійснення оподатковуваних операцій, не оформлення або неповного оформлення первинних документів, внесення до них недостовірних відомостей, тобто вирішити питання щодо наявності інших самостійних та достатніх підстав для прийняття такого податкового повідомлення-рішення.

Поряд з цим, у разі посилання відповідачем на нікчемність угод у зв'язку із порушенням ними публічного порядку, такі обставини мають бути доведеними.

Зокрема, доведенню підлягають обставини спрямування правочину на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина та/або знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. У разі встановлення таких обставин податкові органи мають вживати заходів до встановлення винних осіб та притягнення їх до кримінальної відповідальності, або повідомлення компетентних органів про виявлені правопорушення.

В розглянутій справі суд не встановив ознак нікчемності правочинів, укладених позивачем із вищевказаними контрагентами при здійсненні операцій по поставці будівельних матеріалів.

Обґрунтування відповідача щодо нікчемності правочинів не є підставою для визнання таких правочинів нікчемними, оскільки відповідачем не доведено, на підставі якої саме статті Цивільного кодексу України правочини, вчинені між позивачем та його контрагентом є нікчемним.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про повне задоволення позовних вимог.

Відповідно до статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України суд присуджує судові витрати позивачу згідно задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Лексус - Центр» до Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення - задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області від 17.09.2013 року №0000262204.

Присудити з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Лексус - Центр» судові витрати в розмірі 468, 09 грн.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі якщо справа розглядалась судом за місцезнаходженням суб'єкта владних повноважень і він не був присутній у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, але його було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо у суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено 17 лютого 2014 року

Суддя (підпис) Постанова не набрала законної сили станом на 17.02.2014 р. Суддя З оригіналом згідно Помічник суддіН.В. Захарчук Н.В. Захарчук В.В. Кухар