Постанова

від 12.03.2014 по справі 804/2789/14

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

копія

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 березня 2014 р. Справа № 804/2789/14 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіЗахарчук Н. В. при секретаріКузнецов С.М. за участю: представника позивача представника відповідача Целік Т.С. Шевченко А.І. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Вето" до Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Головного управління Міністерства доходів у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

18 лютого 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Вето» (далі - позивач, ТОВ «Вето») звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Головного управління Міністерства доходів у Дніпропетровській області (далі - відповідач, Лівобережна ОДПІ ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області), в якому просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Лівобережної ОДПІ від 11.09.2013 року №0003192203 на суму 989 217,00 грн. (659 478,00 грн. - за основним платежем; 329 739 - за штрафними (фінансовими) санкціями).

В обґрунтування позовних вимог позивач пояснив наступне.

У період з 20.08.2013 року по 27.08.2013 року податковою інспекцією була проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ «Вето» з питань взаємовідносин з ТОВ «Альянс - ІТС» (код ЄДРПОУ 381137330), ТОВ «Глас» (код ЄДРПОУ 35269599) та відображення у податковому обліку за період з 01.01.2012 по 31.10.2012 р.

На підставі висновків відображених в акті перевірки Лівобережною ОДПІ було прийняте податкове повідомлення - рішення від 11.09.2013 року №0003192203 на суму 989 217,00 грн. (659 478,00 грн. - за основним платежем; 329 739 - за штрафними (фінансовими) санкціями).

ТОВ «Вето» не погоджується із висновками викладеними в акті перевірки від 28.08.2013 року №404/224/32653295 та вважає податкове повідомлення - рішення Лівобережної ОДПІ від 11.09.2013 року №0003192203 протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Представник позивача у судове засідання з'явився, адміністративний позов підтримав в повному обсязі та просив суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання з'явився, надав суду письмові заперечення проти адміністративного позову та зазначив наступне.

ТОВ «Вето» безпідставно віднесено до складу податкового кредиту за січень 2012 року ПДВ в сумі 67 017 грн., за лютий 2012 року ПДВ в сумі 67 017 грн., за березень 2012 року ПДВ в сумі 67 017 грн., за травень 2012 року ПДВ в сумі 143 367 грн. за червень 2012 року ПДВ в сумі 76 350 грн., за серпень 2012 року ПДВ в сумі 76 350 грн., за вересень 2012 року ПДВ в сумі 76 350 грн., за жовтень 2012 року ПДВ в сумі 86 010 грн., згідно до актів виконаних робіт, які оформлені неналежним чином, а саме: згідно пред'явленого до перевірки паперового носія (акту наданих послуг), в якому відсутній конкретний зміст та обсяги господарської операції не вказано детально, які саме послуги було надано, окрім вищенаведеного загального опису послуг) та не зазначено конкретно місце надання зазначених послуг, а також не зазначено,як саме ТОВ «Альянс - Іст» та ТОВ «Глас» з кількістю працівників - 1 чоловік може надавати надані послуги.

Таким чином, на думку відповідача, в ході перевірки встановлено, що ТОВ «Вето» здійснювало господарські операції з використанням підприємств з ознаками фіктивності, а отже його діяльність була спрямована на отримання податкової вигоди, що виразилося в декларуванні незаконно сформованого податкового кредит та валових витрат.

Виходячи з вищевикладеного, відповідач вважає, що операції з поставки по ланцюгу ТОВ «Альянс - Іст» - ТОВ «Глас»- ТОВ «Вето» не містять у суті своїй розумних економічних або інших причин (ділової мети) систематичного надання послуг та не спричиняють реального настання правових наслідків.

З огляду на вищевикладене відповідач вважає, що податкове повідомлення - рішення від 11.09.2013 року №0003192203 винесене на законних підставах та не підлягає скасуванню.

Суд, дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників позивача та відповідача, розглянувши подані документи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дійшов наступного.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Вето» (код ЄДРПОУ 32653295) зареєстроване, як суб'єкт господарської діяльності 01.09.2003 року Виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради та перебуває на обліку в Лівобережній об'єднаній державній податковій інспекції м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області.

У період з 20.08.2013 року по 27.08.2013 року податковою інспекцією була проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ «Вето» з питань взаємовідносин з ТОВ «Альянс - ІТС» (код ЄДРПОУ 381137330), ТОВ «Глас» (код ЄДРПОУ 35269599) та відображення у податковому обліку за період з 01.01.2012 року по 31.10.2012 року.

За результатами перевірки був складений акт №28.08.2013 року №404/224/32653295 в якому були відображені висновки про:

- нереальність здійснення господарських відносин ТОВ «Вето», а саме: встановлено відсутність об'єктів оподаткування та неможливість реального здійснення ТОВ «Вето» операцій по ланцюгу з постачальником ТОВ «Альянс-ІСТ» (код ЄДРПОУ 38113730) за травень - жовтень 2012 року, з ТОВ «Глас» (код ЄДРПОУ 35269599) за січень-березень 2012 року.;

- в порушення п. 198.2, п. 198.3 ст.198, п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість у січні, лютому, березні, травні, червні, серпні, вересні, жовтні 2012 року на суму 659 478,00 грн., у т.ч.: у січні 2012 року на суму 67 017,00 грн.; у лютому 2012 року на суму 67 017,00 грн.;

- у березні 2012 року на суму 67 017,00 грн.; у травні 2012 року на суму 143 367,00 грн.; у червні 2012 року на суму 76 350,00 грн.; у серпні 2012 року на суму 76 350,00 грн.; у вересні 2012 року на суму 76 350,00 грн.; у жовтні 2012 року на суму 86 010,00 грн.

Не погоджуючись із вище зазначеними висновками податкового органу ТОВ «Вето» звернулось до Лівобережної ОДПІ із запереченнями від 03.09.2013 року №433 на акт перевірки від 28.08.2013 року №404/224/32653295, які були залишені без розгляду.

На підставі висновків відображених в акті перевірки Лівобережною ОДПІ було прийняте податкове повідомлення - рішення від 11.09.2013 року №0003192203 на суму 989 217,00 грн. (659 478,00 грн. - за основним платежем; 329 739 - за штрафними (фінансовими) санкціями).

21.11.2013 року ТОВ «Вето» звернулось в порядку адміністративного оскарження до Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області Міністерства доходів і зборів України із скаргою на податкове повідомлення - рішення від 11.09.2013 року №0003192203.

Головне управління Міндоходів у Дніпропетровській області Міністерства доходів і зборів України своїм рішенням від 06.11.2013 року №3675/10/04-36-10-04-09 залишила податкове повідомлення - рішення від 11.09.2013 року №0003192203 без змін посилаючись на отримані від ДНІ у Бабушкінському районі та ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська акти перевірок ТОВ «Альянс-ІСТ» та ТОВ «Глас» в яких зроблений висновок про фіктивність підприємств.

Того ж дня, позивач звернувся до Міністерства доходів і зборів України із скаргою на податкове повідомлення - рішення Лівобережної ОДПІ від 11.09.2013 року №0003192203, яке з тих самих підстав залишено без змін.

В судовому засіданні встановлено, що 30.04.2012 року між ТОВ «Вето» (Замовник) та ТОВ «Альянс-ІСТ» (Виконавець) був укладений договір №43005 відповідно до якого Замовник доручає Виконавцю пошук об'єктів для охорони, що стосується фізичної охорони, супроводу вантажів чи фізичних осіб, охорона за допомогою службових собак, охорона групами реагування, технічна охорона та інші види охорони; монтажу охоронних систем, навчання в учбовому центрі Замовника, правовий аналіз вхідної документації, складання проектів договорів Замовника, роботу по погашенню простроченої ДЗ, усне консультування з правових, адміністративних та інших питань.

Факт здійснення господарської операції згідно зазначеного договору підтверджується наступними первинними документами: податковими накладними №663 від 31.10.2012 року, №846 від 30.09.2012 року, №766 від 31.08.2012 року, №332 від 31.05.2012 року, №441 від 30.06.2012 року; видатковою накладною №83116 від 31.08.2009 року; актами надання послуг №83008 від 30.09.2012 року, №103110 від 31.10.2012 року, №53004 від 30.06.2012 року, №53118 від 31.05.2012 року.

Відповідно до вказаних первинних документів, суд зазначає, що ТОВ «Альянс-ІСТ» на виконання умов договору надавало послуги з пошуку замовників охоронних послуг (237 замовників), підготувало та узгодило договори (237 шт.), проводило переговори стосовно виконання умов договорів (240 шт.), здійснило оформлення технічної документації, узгодження проектів та схем монтажу систем безпеки та відеонагляду об'єктів.

31.12.2012 року між ТОВ «Вето» (Замовник) та ТОВ «Глас» був укладений договір №123102 відповідно до якого Замовник доручає Виконавцям пошук об'єктів для охорони, що стосується фізичної охорони, супроводу вантажів чи фізичних осіб, охорона за допомогою службових собак, охорона групами реагування, технічна охорона та інші види охорони; монтажу охоронних систем, навчання в учбовому центрі Замовника, правовий аналіз вхідної документації, складання проектів договорів Замовника, роботу по погашенню простроченої ДЗ, усне консультування з правових, адміністративних та інших питань.

Фактичне здійснення господарської операції позивачем із ТОВ «Глас» підтверджується, такою первиною документацією: податковими накладними №332 від 31.03.2012 року, №165 від 20.03.2012 року, №130 від 16.03.2012 року, №77 від 13.03.2012 року, №56 від 09.03.2012 року, №53 від 07.03.2012 року, №29 від 05.03.2012 року, №352 від 28.02.2012 року, №348 від 27.02.2012 року, №335 від 22.02.2012 року, №270 від 16.02.2012 року, №230 від 14.02.2012 року, №190 від 10.02.2012 року, №170 від 09.02.2012 року, №137 від 07.02.2012 року, №66 від 03.02.2012 року, №383 від 23.01.2012 року, №367 від 20.01.2012 року, №350 від 19.01.2012 року, №411 від 24.01.2012 року, №436 від 25.01.2012 року, №459 від 26.01.2012 року, №481 від 27.01.2012 року, №504 від 30.01.2012 року, №558 від 31.01.2012 року; актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-031301 від 13.03.2012 року, №ОУ-031602 від 16.03.2012 року, №ОУ-032002 від 20.03.2012 року, №ОУ-060113 від 31.03.2012 року, №ОУ-030902 від 09.03.2012 року, №ОУ-030701 від 07.03.2012 року, №ОУ-030502 від 05.03.2012 року, №ОУ-021601 від 16.02.2012 року, №ОУ-022203 від 22.02.2012 року, №ОУ-022701 від 27.02.2012 року, №ОУ022802 від 28.02.2012 року, №ОУ-020901 від 09.02.2012 року, №021001 від 10.02.2012 року, №ОУ-020302 від 03.02.2012 року, №ОУ-011907 від 19.01.2012 року, №ОУ-012002 від 20.01.2012 року, №ОУ-012302 від 23.01.2012 року, №ОУ-012403 від 24.01.2012 року, №ОУ-012505 від 25.01.2012 року, №ОУ-012603 від 26.01.2012 року, №ОУ-012703 від 27.01.2012 року, №ОУ-013003 від 30.01.2012 року, №ОУ-013109 від 31.01.2012 року, №ОУ-020702 від 07.02.2012 року, №ОУ-021401 від 14.02.2012 року.

Згідно актів про надання послуг, в період з січня 2012 року по жовтень 2012 року, ТОВ «Глас» були надані позивачу послуги з: підготовки та узгодження договорів (92 шт.): проведення переговорів стосовно виконання умов договорів (114 шт.); підготовки документів для участі у 3-х конкурсних торгах з надання охоронних послуг (КП «Нікопольське управління водопровідно-каналізаційного господарства Нікопольської міської ради, Дніпропетровський державний інститут фізичної культури і спорту, ПАТ «ІНТЕРПАЙП ДНІПРОВТОРМЕТ»); послуги з пошуку замовників охоронних послуг (107 шт.); підготовки документів для участі у 3-х конкурсних торгах з надання послуг (монтаж систем сигналізації магазинів «Фуршет», ТОВ «Кисневий завод», Дніпропетровська державна фінансова академія); перереєстрації кодів КВЕД.

Крім того, суд зазначає, що замовлені послуги являються основними видами діяльності ТОВ «Вето», підлягають ліцензуванню, Товариство має відповідну ліцензію на здійснення зазначених робіт (Ліцензія МВС України серії АВ №592233 від 16.09.2011 року на надання послуг з охорони власності та громадян).

Суд звертає увагу, що всі операції з придбання товарів на підтвердження валових витрат та податкового кредиту за вищевказаний період первинними документами, а саме: податковими накладними, видатковими накладними, та іншими документами, що свідчать про проведення розрахунків, які є достатньою підставою для відтворення господарських операцій з контрагентами в податковому обліку з податку на додану вартість та податку на прибуток. Посилаючись на викладені обставини, а також на те, що придбані товари підприємство використовувало для господарської діяльності придбання товарів здійснено з метою безпосереднього використання при наданні послуг, які відносяться до господарської діяльності позивачем.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до частини 1 статті З ГК України, під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Відповідно до статті 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців», відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, були внесені до нього, вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до цього реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні, за винятком випадків, коли вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Таким чином, суд вважає, що до ТОВ «Вето» не може бути застосовано порушення норм чинного законодавства з боку його контрагентів, в тому числі, недостовірність відомостей про них у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, за умови необізнаності щодо неї.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п.п.1.2 п.1, п.п.2.1 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95р. № 88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.95р. за № 168/704, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Пунктом 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку № 88, який наведено вище, встановлено, що первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Таким чином, у розумінні ч. 1 ст. 9 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» зазначені первинні документи фіксують факт здійснення господарських операцій між ТОВ «Вето» та ТОВ «Альянс-ІСТ», ТОВ «Глас», згідно договорів №43005 від 30.04.2012 року, №123102 від 31.12.2012 року та є доказом того, що цей договір спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Податкові накладні оформленні у відповідності до вимог ст..201 ПК України, МФУ від 01.11.2011 року №1379 «Про затвердження форми податкової накладної та порядок заповнення податкової накладної», заповнені особою, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі та якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Оплата за виконані послуги здійснена на розрахунковий рахунок ТОВ «Альянс-ІСТ», ТОВ «Глас», що підтверджується платіжними дорученнями.

Суд зазначає, що вимоги Лівобережної ОДПІ щодо надання позивачем: звітів про виконання робіт, де було б зазначено, які послуги було виконано, ким саме; інші документи підтвердження виконання цих робіт; докази використання послуг, інші ресурси.

Відповідно до ч.2 п.137.1 ст.137 ПК України надання послуг підтверджується актом або іншим документом, оформленим відповідно до чинного законодавства України. Також, така позиція викладена в листі ДПС України від 06.02.2012 року №2282/6/15-1415.

Отже, наявні у ТОВ «Вето» вказані вище акти виконаних робіт, являються письмовими доказами (первинними документами), що підтверджують виконання замовлених послуг.

Згідно з п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до п. 198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно до п. 198.2 ст.198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунку платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Вищезазначені норми законодавства, які регулюють порядок формування податкового кредиту, не передбачають позбавлення платника податків права на формування податкового кредиту в разі порушення його контрагентами вимог податкового законодавства по ланцюгу постачання.

Отже, послуги, що надавались ТОВ «Вето» відповідно до договорів №43005 від 30.04.2012 року, №123102 від 31.12.2012 року, - консультаційні та посередницькі, тому не потребують наявність значних фондів, технічного персоналу, виробничої потужності, складських приміщень, транспортних засобів у контрагентів ТОВ «Альянс-ІСТ» та ТОВ «Глас».

Крім того, суд зазначає, що господарська мета повинна бути встановлена відносно самого позивача, тобто його добросовісне виконання умов договорів з його контрагентами, оскільки Європейський Суд з прав людини у своєму рішення від 22.01.2009р. («Булвес «АД проти Болгарії») зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз. На думку Європейського Суду такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності. Право на податковий кредит є «власністю»у розумінні статті 1 Протоколу № 1, яке повинно розглядатися як таке, що виникло у момент повного виконання нею своїх зобов'язань щодо податкової звітності з ПДВ. Визнання права на нарахування податкового кредиту було поставлено в залежність від виконання обов'язків постачальником, в той час коли це не залежало від волі одержувача поставки - застосування відповідних положень Закону «Про ПДВ» стало не передбаченим і самовільним. Платник податку не має абсолютно ніяких повноважень відслідковувати, контролювати і забезпечувати виконання постачальником його обов'язків із складення та подання декларації з ПДВ, а також обов'язку зі сплати ПДВ (п.43, п.69 зазначеного вище рішення Європейського Суду).

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини» практика Європейського Суду з прав людини є джерелом права та свідчить про те, що якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкту, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку (рішення Європейського Суду від 09.01.2007р. у справі «Інтерсплав проти України»).

Таким чином, суд вважає, що посилання Лівобережної ОДПІ на довідку ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська №1317/153/38113730 від 18.04.2013 року про результати документальної невиїзної перевірки ТОВ «Альянс-ІСТ» (код ЄДРПОУ 38113730) щодо правомірності коригування додаткових зобов'язань, сформованих за травень, грудень 2012 року, січень 2013 року; акти ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська №1151/226/35269599 від 18.05.2012 року, №3386/226/3526 від 19.10.2012 року, №2216/226/35269599 від 14.08.2012 року про результати документальної невиїзної перевірки ТОВ «Глас» (код ЄДРПОУ 35269599) з питань дотримання податкового та іншого законодавства, як на беззаперечні докази нікчемності правочинів, не відповідають вимогам чинного законодавства.

Суд також зазначає, що невиконання контрагентом позивача свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цього платника. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення позивача права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Факт порушення вищезазначеними контрагентами позивача своїх податкових зобов'язань може бути підставою для висновку про необґрунтованість заявлених платником податку вимог про надання податкової вигоди - відшкодування ПДВ з державного бюджету, якщо податковий орган доведе, зокрема, що платник податку діяв без належної обачності й обережності і йому мало бути відомо про порушення, які допускали його контрагенти, або що діяльність платника податку спрямована на здійснення операцій, пов'язаних з податковою вигодою, переважно з контрагентами, які не виконують своїх податкових зобов'язань, зокрема й у випадках, коли такі операції здійснюються через посередників.

Вказаних обставин не було доведено відповідачем в Акті перевірки, позивач не знав та не міг взнати, що також не доведено відповідними доказами, про те що його контрагент здійснює будь-які порушення податкового законодавства.

У даному випадку відповідачем не доказано ні факту здійснення вищезазначеними контрагентами позивача та/чи їхніми постачальниками діяльності, пов'язаної з незаконним втриманням бюджетного відшкодування ПДВ, ні факту залучення позивача до такої діяльності.

Таким чином, будь-які дії третіх юридичних осіб, які не є безпосередніми постачальниками товарів (робіт, послуг) позивача (тобто не є контрагентами позивача), не впливають на правомірність формування позивача податкового кредиту. Можлива несплата контрагентами контрагентів до бюджету ПДВ по проведеним оподатковуваним господарським операціям не може впливати на результати фінансово-господарської діяльності Позивача і не може бути підставою для притягнення останнього до відповідальності, оскільки статтею 61 Конституції України встановлено, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Згідно ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. ч. 1-3, 5, 6 ст. 203 ЦК України, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

ЦК України встановлює, що нікчемними є правочини: у разі недодержання вимоги закону про нотаріальне посвідчення одностороннього правочину (ч. 1 ст. 219, ч. 1 ст. 220 ЦК України); у разі відсутності схвалення правочину який вчинено малолітньою особою за межами її цивільної дієздатності (ч. 2 ст. 221 ЦК України); правочин, вчинений без дозволу органу опіки та піклування (ч. 1 ст. 224 ЦК України); у разі відсутності схвалення опікуном, правочину, який вчинено недієздатною фізичною особою (ч. 1 ст. 226 ЦК України); а також в інших випадках передбачених ч. 1 ст. 27, ч. З ст. 121, ч. 6 ст. 126, ч. 3 ст. 247, ч. 1 ст. 249, ч. 2 ст. 547, ч. 3 ст. 586, ч. 3 ст. 614, ч. 6 ст. 633, ч. 2 ст. 661, ч. 4 ст. 698, ч. 3 ст. 719, ч. 4 ст. 720, ч. 1 ст. 739 та іншими статтями ЦК України.

З аналізу вище викладених норм ЦК України вбачається, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Це означає, що правочин є нікчемним, якщо це прямо обумовлено в Законі. Проте, статтею 204 ЦК України встановлено презумпцію правомірності цивільних правочинів, згідно з якою правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлено законом або якщо правочин не визнано судом недійсним. Тобто, зі змісту цієї норми випливає, що підстави недійсності правочинів можуть бути передбачені виключно законами. Правочин може бути визнано недійсним тільки на підставі і за наслідками, передбаченими законом. Також нормами ЦК України передбачено, що правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Посилання на статті 203 та 215 ЦКУ можуть бути використані лише при визнанні правочинів недійсними в судовому порядку.

Інших підстав визнання правочину нікчемним діюче законодавство не передбачає.

Укладені між сторонами договори не визнавалися недійсними в судовому порядку, а твердження відповідача про нікчемність цих правочинів не приймається до уваги судом, оскільки не є безспірним. Позивач вважає такі договори укладеними у відповідності до вимог чинного законодавства та такими, що спрямовані на реальне настання правових наслідків.

Таким чином, сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі у разі ухилення від сплати) при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит покупця.

Податкові органи не можуть нараховувати податок на додану вартість та накладати штрафні санкції на покупця при несплаті цього податку продавцем, оскільки чинне законодавство не встановлює підстав для такого нарахування та накладання штрафних санкції, воно лише передбачає обов'язок платника податку надати покупцю податкову накладну.

Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на включення суми податку на додану вартість у податковий кредит у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Аналізуючи наведені норми, можна зробити висновок, що відповідно до презумпції правомірності правочину всі укладені між сторонами правочини є чинними, якщо їх не недійсність прямо не встановлена законом (нікчемні правочини). В усіх інших випадках питання про недійсність правочину має бути встановлено судом на підставі заяви зацікавленої особи після повного та всебічного розгляду питання про недійсність такого Про недійсність правочини ухвалюється судове рішення.

Суд вважає, що Акт перевірки №404/2241/32653295 від 28.08.2013 року не тільки не містить посилань на вину саме позивача, яка виразилася в намірі порушити публічний порядок, а й не доводить умислу на порушення публічного порядку, не містить посилання і на те, в чому таке порушення полягає.

Таким чином, суд, враховуючи те, що викладені в акті перевірки №404/2241/32653295 від 28.08.2013 року факти та висновки відповідача є безпідставними, оскільки ґрунтуються на припущеннях і не містять достатніх фактичних даних на підтвердження умовиводів про нікчемність правочинів суд приходить до висновку, що податкове повідомлення - рішення Лівобережної ОДПІ від 11.09.2013 року №0003192203 на суму 989 217,00 грн. (659 478,00 грн. - за основним платежем; 329 739 - за штрафними (фінансовими) санкціями) - протиправне та підлягає скасуванню .

Отже, з огляду на вищевикладене, суд вважає, що висновки Лівобережної ОДПІ м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області зроблені без належного дослідження документів первинного бухгалтерського та податкового обліку позивача, а факти, викладені в зазначеному Акті не можуть бути належними доказами наявності порушень позивачем вимог статей 203, 215, 228 Цивільного кодексу України відносно того, що угоди з контрагентами не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними та є підставою для невизнання таких угод недійсними.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.

Відповідно до статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України суд присуджує судові витрати позивачу згідно задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Вето» до Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Головного управління Міністерства доходів у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Лівобережної ОДПІ від 11.09.2013 року №0003192203 на суму 989 217,00 грн. (659 478,00 грн. - за основним платежем; 329 739 - за штрафними (фінансовими) санкціями).

Присудити з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Вето» судові витрати в розмірі 487, 20 грн.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі якщо справа розглядалась судом за місцезнаходженням суб'єкта владних повноважень і він не був присутній у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, але його було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо у суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено 17 березня 2014 року

Суддя (підпис) Постанова не набрала законної сили станом на 17.03.2014 р. Суддя З оригіналом згідно Помічник суддіН.В. Захарчук Н.В. Захарчук В.В. Кухар