Постанова

від 24.03.2014 по справі 815/974/14

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 815/974/14

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 березня 2014 року м.Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Бутенко А.В.

за участю секретаря: Філімоненко А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом приватного підприємства «Кардіган» до державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області про скасування податкового повідомлення-рішення №0002802250 від 23.09.2013 року,-

ВСТАНОВИВ:

До суду надійшов адміністративний позов приватного підприємства «Кардіган» до державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області, в якому позивач просив скасувати податкове повідомлення-рішення №0002802250 від 23.09.2013 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідачем проведено перевірку позивача з порушенням встановлених законодавством вимог, при оформленні її результатів не було дотримано вимог податкокового законодавства, висновки акту перевірки базуються на припущеннях і не враховують докази та відомості господарської діяльності позивача в перевіряємому періоді і відповідно донарахування податкових зобов'язань та покладення на позивача відповідальності у вигляді штрафних санкцій є безпідставним та таким, що суперечить діючому законодавству.

Так, позивач зазначив, що має в наявності всі первинні документи, що підтверджують здійснення господарської операції з ТОВ «ВКФ Діара», що свідчать про відсутність порушень податкового законодавства з боку позивача та необґрунтованість та протиправність винесення відповідачем оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

У судовому засіданні представник позивача, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві, підтримав позовні вимоги у повному обсязі та просив їх задовольнити.

Представник відповідача до судового засідання не з'явився, повідомлений належним чином та завчасно.

Відповідно до ч. 4 ст. 128 КАС України, у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин, розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Заслухавши пояснення представників позивача, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, проаналізувавши положення чинного законодавства, суд дійшов висновку про задоволення позову, виходячи з наступного.

Згідно з п.п.75.1.1, п.75 ст. 75 Податкового кодексу України, посадовою особою ДПІ у Приморському районі міста Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області проведено камеральну перевірку даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість за квітень 2012 року ПП «КАРДІГАН», код ЄДРПОУ 36612624.

За результатами перевірки складено акт № 1333/15-53-22-5/36612624 від 05.09.2013року «Про результати камеральної перевірки даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість за квітень 2012 року ПП «КАРДІГАН», код ЄДРПОУ 36612624», відповідно до висновків якого встановлено:

- дані камеральної перевірки свідчать про порушення п.198.2, 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження суми податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню за підсумками поточного звітного періоду, заявленої у податкові декларації з ПДВ за квітень 2012 року на суму 55514 грн., збільшується сума, що за результатами звітного (податкового) періоду підлягає сплаті платником податку до бюджету (а.с.41-47).

На підставі зазначеного акту перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення №0002802250 від 23.09.2013 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість та нараховані штрафні снкції, всього у сумі 69393 грн. (а.с7).

Позивачем подано до ГУ Міндоходів в Одеській області первинну скаргу на податкове повідомлення-рішення (вих. № 3071013/1 від 07.10.2013 року), яка рішенням про результати розгляду скарги від 22.11.2013р. залишена без задоволення, а податкове повідомлення-рішення без змін.

Судом встановлено, що підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення №0002802250 від 23.09.2013 року є виявлені під час проведення перевірки порушення п. 198.2, п. 198.3 ст. 198, п.123.1 ст. 123 ПК України. Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст. 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом 75.1 статті 75 ПК України передбачено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків (п.п. 75.1.1 п. 75.1 ст. 75 ПК України).

Згідно з п. 76.1 ст. 76 ПК України, камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника такого органу або направлення на її проведення. Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком. Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов'язкова.

Під господарською діяльністю розуміється діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням

послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами (п.п 14.1.36. п. 14. 1 ст. 14 ПКУ).

Згідно з п.п. 14.1.181 п.14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового Кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 Податкового Кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг чи дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 ст. 198 Податкового Кодексу України встановлено, що податковий кредит звітного періоду складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п.198. 6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Зі змісту вказаних приписів вбачається, що право на податковий кредит виникає при наявності одночасно двох обов'язкових умов: за умови придбання товарів (послуг) чи основних фондів з метою їх подальшого використання у власній господарській діяльності та при наявності податкової накладної, оформленої відповідно до вимог Кодексу. При цьому право на податковий кредит залежить від того, чи відбувся факт придбання товару або оплати за нього.

В акті перевірки зазначено, що згідно податкової декларації з ПДВ за квітень 2012 року та Додатку 5 «Розшифровка податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» встановлено, що ПП «КАРДІГАН» до складу податкового кредиту за квітень 2012 року включено взаємовідносини з контрагентом ТОВ «ВКФ ДІАРА», код ЄДРПОУ 38120664 на суму ПДВ 55 513,96 грн.

Перевіряючи законність віднесення ПДВ за податковими накладними, отриманими від зазначеного контрагента до складу податкового кредиту за перевіряємий період, суд виходить з наступного.

Судом встановлено, що 28 березня 2012 року між ПП «Кардіган» (Покупець) та TOB "ВКФ ДІАРА" (Постачальник) укладено договір поставки товару №280312, відповідно п.1.1. якого Постачальник зобов`язується поставляти та передавати у власність (повне господарське віддання) Покупцю товар, а Покупець зобов'язується приймати цей товар та своєчасно здійснювати його оплату.

На виконання зазначеного Договору позивачем отримано податкові накладні №4 від 03.04.2012р., №5 від 04.04.2012р., №6 від 10.04.2012р., №7 від 12.04.2012 року, №8 від 18.04.2012 року, №9 від 20.04.2012 року, №10 від 23.04.2012 року.

Також, на підтвердження виконання зазначеного Договору позивачем надано специфікації до зазначеного договору: № 1 від 28.03.2012р., № 2 від 02.04.2012р., №3 від 05.04.12р., №4 від 10.04.12р., №5 від 12.04.12р., №6 від 18.04.12р., №7 від 20.04.12р.; видаткові накладні №0403/01 від 03.04.2012р., №0404/01 від 04.04.2012р., №0410/01 від 10.04.2012р., №0412/01 від 12.04.2012 року, №0418/01 від 18.04.2012 року, №0420/01 від 20.04.2012 року, №0423/01 від 23.04.2012 року; рахунки-фактури №СФ-0403/01 від 03.04.2012р., № СФ-0404/01 від 04.04.2012р., № СФ-0410/01 від 10.04.2012р., № СФ-0412/01 від 12.04.2012 року, № СФ-0418/01 від 18.04.2012 року, № СФ-0420/01 від 20.04.2012 року, № СФ-0423/01 від 23.04.2012 року; товарно-транспортні накладні серії А №120403-4 від 03.04.12р., від 04.04.12р. №120404-7, від 10.04.12р. №120410-12, від 12.04.12р. №120412-4, від 18.04.12р. №120418-5, від 20.04.12р. №120420-4, від 23.04.12р. №120423-3, в яких зазначено Автопідприємство (перевізник) TOB «СТАЛЬ-ІНВЕСТ-ГРУП», код ЄДРПОУ 37462185, пункт навантаження м. Дніпропетровськ, вул. Ударників, 27, пункт розвантаження м. Одеса, вул. Мечникова, 4.

На підтвердження факту оплати надані виписки по рахунку ПП «КАРДІГАН» в ПАТ «Кредит Агриколь Банк».

Статтею 1 Закону України від 16.07.1999 № 996-ХІV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Частинами 1,2 статті 9 Закону України №996-XIV передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Згідно з п. 2.1., 2.2. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Таким чином судом встановлено, що позивачем було виконано всі зобов'язання за договором з ТОВ «ВКФ ДІАРА», а саме: прийнято товар та сплачено грошові кошти, про що свідчать належним чином оформлені первинні документи, податкові накладні, виписані зазначеними контаргентами містять всі необхідні реквізити, передбачені п. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підписані директорами підприємств, які на той час мали всі повноваження, підписи завірені відповідними печатками підприємств, тобто відповідають вимогам п. 201.1 та 201.7 ст. 201 Кодексу. Вищевикладене свідчить про реальність господарських операцій по виконанню зазначених договорів.

Відповідно до вимог ст. 526 та ст. 545 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За встановлених обставин у судовому засіданні не знайшли підтвердження висновки відповідача щодо порушення п.п.198.2, 198.3 ст. 198 ПК Українии, тому податок на додану вартість за вищевказаними податковими накладними правомірно віднесений до складу податкового кредиту за квітень 2012 року.

Порядок обчислення і сплати податку на додану вартість платниками податку визначений Податковим кодексом України. Згідно п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188 ПК України, об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку, окрім іншого, з постачання товарів, виконання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України. Датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, або дата відвантаження товарів. База оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів.

Відтак, доказуванню підлягають обставини щодо здійснення конкретної господарської операції з постачання послуг чи її відсутності.

Стосовно відсутності фактичного виконання робіт за договором, укладеним з ТОВ «ВКФ ДІАРА», судом встановлено, що відповідач посилався на акт ДПІ у Хортинькому районі м. Запоріжжя від 27.06.13р. №130/2200/38120664 «Про неможливість проведення зустрічної звірки Товариства з обмеженою відповідальністю «ВКФ Діара», код ЄДРПОУ 38120664 щодо документального підтвердження господарських відносин, із постачальниками та покупцями їх реальності та повноти відображення в обліку за період квітень - листопад 2012 року», згідно якого всі наведені ознаки, як кожний окремо, так і у сукупності, дають обгрунтовані підстави вважати, що у TOB „ ВКФ Діара ", код 38120664 наявні ознаки відсутності факту реального здійснення господарської діяльності за період квітень - листопад 2012 року.

Але при цьому не звернуто увагу на той факт, що в акті ДПІ у Хортинькому районі м. Запоріжжя від 27.06.13р. №130/2200/38120664 зазначено, що платник змінив адресу на:Дніпропетровська область, м.Дніпропетровськ, Кіровський район, Фрунзе, буд4.(а.с.28).

Таким чином, сама по собі неможливість перевірки контрагента внаслідок зміни його адреси при фактичному здійсненні господарської операції не може вплинути на правомірність нарахування податкового кредиту покупця. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

З огляду на зазначене суд вважає, ДПІ у Приморському районі міста Одеси Одеської області ДПС не надано доказів правомірності оскаржуваного податкового повідомлення - рішення №0002802250 від 23.09.2013 року, не доведено суду порушень порядку формування податкового кредиту позивача, у зв'язку з чим суд дійшов висновку щодо обґрунтованості позовних вимог.

Частиною другою ст.71 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

З урахуванням наведеного та оцінюючи наявні у матеріалах справи письмові докази в сукупності, суд вважає, що позовні вимоги приватного підприємства «Кардіган» підлягають задоволенню.

Керуючись ст. ст. 2, 9, 69,70, 71,94,122,158-163 КАС України, суд,

П О С Т А Н О В И В :

Адміністративний позов приватного підприємства «Кардіган» до державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області про скасування податкового повідомлення-рішення №0002802250 від 23.09.2013 року,- задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси головного управління Міндоходів в Одеській області №0002802250 від 23.09.2013 року.

Судові витрати розподілити в порядку статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова набирає законної сили після закінчення строків подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подлання апеляційної скарги постанова набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня отримання копії постанови.

Повний текс постанови виготовлено та підписано « 24» березня 2014 року.

Cуддя Бутенко А.В.

Адміністративний позов приватного підприємства «Кардіган» до державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області про скасування податкового повідомлення-рішення №0002802250 від 23.09.2013 року,- задовольнити .

24 березня 2014 року.