Ухвала

від 10.09.2014 по справі 815/974/14

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 вересня 2014 р.м.ОдесаСправа № 815/974/14

Категорія: 8.3.3 Головуючий в 1 інстанції: Бутенко А. В.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого - судді Скрипченка В.О.,

Суддів Золотнікова О.С., Осіпова Ю.В.,

за участю секретаря судового засідання Сівєлькіної С.Є.,

представника позивача Гусарова О.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 19 березня 2014 року у справі за адміністративним позовом Приватного підприємства «Кардіган» до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області про скасування податкового повідомлення-рішення від 23.09.2013 року №0002802250,-

В С Т А Н О В И В:

10 лютого 2014 року Приватне підприємство «Кардіган» звернулося до суду з позовом до державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області, в якому просило скасувати податкове повідомлення-рішення від 23.09.2013 року №0002802250.

В обґрунтування позову зазначено, що відповідачем проведено перевірку позивача з порушенням встановлених законодавством вимог, при оформленні її результатів не було дотримано вимог податкового законодавства, висновки акту перевірки базуються на припущеннях і не враховують докази та відомості господарської діяльності позивача в перевіряємому періоді і, відповідно, донарахування податкових зобов'язань та покладення на позивача відповідальності у вигляді штрафних санкцій є безпідставним та таким, що суперечить діючому законодавству. Позивач має в наявності всі первинні документи, що підтверджують здійснення господарської операції з ТОВ «ВКФ Діара», що свідчать про відсутність порушень податкового законодавства з боку позивача та необґрунтованість і протиправність винесення відповідачем оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 19 березня 2014 року позов ПП «Кардіган» задоволено. Скасовано податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси головного управління Міндоходів в Одеській області від 23.09.2013 року №0002802250.

Не погоджуючись із постановленим у справі судовим рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права та неповне з'ясування обставин справи, просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою у задоволені позову ПП «Кардіган» відмовити.

Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, пояснення на неї представника позивача Гусарова О.Л., вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду в межах апеляційної скарги, колегія суддів дійшла таких висновків.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, посадовою особою ДПІ у Приморському районі міста Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області згідно з п.п.75.1.1, п.75 ст. 75 Податкового кодексу України проведено камеральну перевірку даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість за квітень 2012 року ПП «Кардіган», код ЄДРПОУ 36612624.

За результатами перевірки складено акт №1333/15-53-22-5/36612624 від 05.09.2013року «Про результати камеральної перевірки даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість за квітень 2012 року ПП «Кардіган», код ЄДРПОУ 36612624», відповідно до висновків якого встановлено порушення п.198.2, 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження суми податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню за підсумками поточного звітного періоду, заявленої у податкові декларації з ПДВ за квітень 2012 року на суму 55514 грн., збільшується сума, що за результатами звітного (податкового) періоду підлягає сплаті платником податку до бюджету (а.с.41-47).

На підставі зазначеного акту перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення від 23.09.2013 року №0002802250, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість та нараховані штрафні санкції, з який 55515 грн - сума основного платежу, та 13849 грн. - сума штрафних санкцій, всього у сумі 69393 грн. (а.с 7).

Позивачем подано до ГУ Міндоходів в Одеській області первинну скаргу на податкове повідомлення-рішення (вих. № 3071013/1 від 07.10.2013 року), яка рішенням про результати розгляду скарги від 22.11.2013 р. залишена без задоволення, а податкове повідомлення-рішення - без змін (а.с. 8-13).

Підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення №0002802250 від 23.09.2013 року є виявлені під час проведення перевірки порушення п.198.2, п. 198.3 ст. 198, п.123.1 ст. 123 ПК України.

Задовольняючи позовні вимоги ПП «Кардіган», суд першої інстанції виходив з наступного, з чим погоджується апеляційний суд.

Пунктом 75.1 статті 75 ПК України передбачено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Відповідно до п.п. 75.1.1 п. 75.1 ст. 75 ПК України Камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків.

Згідно з п. 76.1 ст. 76 ПК України, камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника такого органу або направлення на її проведення. Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком. Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов'язкова.

Під господарською діяльністю розуміється діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами (п.п.14.1.36. п. 14. 1 ст. 14 ПК України).

Згідно з п.п. 14.1.181 п.14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового Кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 Податкового Кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг чи дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 ст. 198 Податкового Кодексу України встановлено, що податковий кредит звітного періоду складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п.198. 6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Враховуючи зазначене, суд 1-ї інстанції обґрунтовано виходив з того, що право на податковий кредит виникає при наявності одночасно двох обов'язкових умов: за умови придбання товарів (послуг) чи основних фондів з метою їх подальшого використання у власній господарській діяльності та при наявності податкової накладної, оформленої відповідно до вимог Кодексу. При цьому право на податковий кредит залежить від того, чи відбувся факт придбання товару або оплати за нього.

В акті перевірки зазначено, що згідно податкової декларації з ПДВ за квітень 2012 року та Додатку 5 «Розшифровка податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» встановлено, що ПП «Кардіган» до складу податкового кредиту за квітень 2012 року включено взаємовідносини з контрагентом ТОВ «ВКФ Діара», код ЄДРПОУ 38120664 на суму ПДВ 55 513,96 грн.

Вирішуючи питання правомірності віднесення ПДВ за податковими накладними, отриманими від зазначеного контрагента до складу податкового кредиту за перевіряємий період, суд першої інстанції правильно врахував наступне.

З матеріалів справи вбачається, що 28 березня 2012 року між ПП «Кардіган» (Покупець) та TOB «ВКФ Діара» (Постачальник) укладено договір поставки товару №280312, відповідно п.1.1. якого Постачальник зобов`язується поставляти та передавати у власність (повне господарське віддання) Покупцю товар, а Покупець зобов'язується приймати цей товар та своєчасно здійснювати його оплату.

На виконання зазначеного Договору позивачем отримано податкові накладні №4 від 03.04.2012р., №5 від 04.04.2012р., №6 від 10.04.2012р., №7 від 12.04.2012 року, №8 від 18.04.2012 року, №9 від 20.04.2012 року, №10 від 23.04.2012 року.

Також, на підтвердження виконання зазначеного Договору позивачем надано специфікації до зазначеного договору: № 1 від 28.03.2012р., № 2 від 02.04.2012р., №3 від 05.04.12р., №4 від 10.04.12р., №5 від 12.04.12р., №6 від 18.04.12р., №7 від 20.04.12р.; видаткові накладні №0403/01 від 03.04.2012р., №0404/01 від 04.04.2012р., №0410/01 від 10.04.2012р., №0412/01 від 12.04.2012 року, №0418/01 від 18.04.2012 року, №0420/01 від 20.04.2012 року, №0423/01 від 23.04.2012 року; рахунки-фактури №СФ-0403/01 від 03.04.2012р., № СФ-0404/01 від 04.04.2012р., № СФ-0410/01 від 10.04.2012р., № СФ-0412/01 від 12.04.2012 року, № СФ-0418/01 від 18.04.2012 року, № СФ-0420/01 від 20.04.2012 року, № СФ-0423/01 від 23.04.2012 року; товарно-транспортні накладні серії А №120403-4 від 03.04.12р., від 04.04.12р. №120404-7, від 10.04.12р. №120410-12, від 12.04.12р. №120412-4, від 18.04.12р. №120418-5, від 20.04.12р. №120420-4, від 23.04.12р. №120423-3, в яких зазначено Автопідприємство (перевізник) TOB «СТАЛЬ-ІНВЕСТ-ГРУП», код ЄДРПОУ 37462185, пункт навантаження м. Дніпропетровськ, вул. Ударників, 27, пункт розвантаження м. Одеса, вул. Мечникова, 4.

На підтвердження факту оплати надані виписки по рахунку ПП «Кардіган» в ПАТ «Кредит Агриколь Банк».

Статтею 1 Закону України від 16.07.1999 № 996-ХІV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Частинами 1, 2 статті 9 Закону України №996-XIV передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Згідно з п. 2.1., 2.2. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Порядок обчислення і сплати податку на додану вартість платниками податку визначений Податковим кодексом України. Згідно п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188 ПК України, об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку, окрім іншого, з постачання товарів, виконання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України. Датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, або дата відвантаження товарів. База оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів.

Щодо відсутності фактичного виконання робіт за договором, укладеним з ТОВ «ВКФ Діара», судом першої інстанції встановлено, що відповідач посилався на акт ДПІ у Хортинькому районі м. Запоріжжя від 27.06.13р. №130/2200/38120664 «Про неможливість проведення зустрічної звірки Товариств з обмеженою відповідальністю «ВКФ Діара», код ЄДРПОУ 38120664 щодо документального підтвердження господарських відносин, із постачальниками та покупцями їх реальності та повноти відображення в обліку за період квітень - листопад 2012 року», згідно якого всі наведені ознаки, як кожний окремо, так і у сукупності, дають обґрунтовані підстави вважати, що у TOB «ВКФ Діара», код 38120664 наявні ознаки відсутності факту реального здійснення господарської діяльності за період квітень - листопад 2012 року.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме в акті ДПІ у Хортинькому районі м.Запоріжжя від 27.06.13 р. №130/2200/38120664 зазначено, що платник змінив адресу на:Дніпропетровська область, м.Дніпропетровськ, Кіровський район, Фрунзе, буд 4.(а.с.28).

Таким чином, суд першої інстанції вірно зазначив про те, що сама по собі неможливість перевірки контрагента внаслідок зміни його адреси при фактичному здійсненні господарської операції не може вплинути на правомірність нарахування податкового кредиту покупця. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Враховуючи зазначене та дослідивши документи, надані позивачем, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, який дійшов висновку про те, що позивачем було виконано всі зобов'язання за договором з ТОВ «ВКФ Діара», а саме: прийнято товар та сплачено грошові кошти, про що свідчать належним чином оформлені первинні документи, податкові накладні, виписані зазначеними контрагентами містять всі необхідні реквізити, передбачені п. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підписані директорами підприємств, які на той час мали всі повноваження, підписи завірені відповідними печатками підприємств, тобто відповідають вимогам п. 201.1 та 201.7 ст. 201 Кодексу. Вищевикладене свідчить про реальність господарських операцій по виконанню зазначених договорів.

Відтак, суди 1-ї та 2-ї інстанції не знайшли підтвердження висновку відповідача щодо порушення позивачем п.п.198.2, 198.3 ст. 198 ПК України, тому податок на додану вартість за вищевказаними податковими накладними правомірно віднесений до складу податкового кредиту за квітень 2012 року

Отже, колегія суддів вважає, що ДПІ у Приморському районі міста Одеси Одеської області ДПС не надано доказів правомірності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 23.09.2013 року №0002802250, не доведено суду порушень порядку формування податкового кредиту позивача, у зв'язку з чим суд першої інстанції дійшов вірного висновку щодо обґрунтованості позовних вимог ПП «Кардіган».

Відповідно до вимог ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Відповідач, який є суб'єктом владних повноважень, свою позицію апеляційному суду не довів та не обґрунтував. В свою чергу позивач довів протиправність прийнятого відповідачем податкового повідомлення-рішення від 23.09.2013 року №0002802250.

Колегія суддів вважає рішення суду першої інстанції правильним і таким, що відповідає вимогам ст. ст. 2, 7, 10, 11, 70, 71 КАС України та не приймає доводи, наведені в апеляційній скарзі про те, що постанова підлягає скасуванню.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та не допустив порушень норм матеріального і процесуального права при вирішенні справи, а наведені в апеляційній скарзі доводи правильність рішення суду не спростовують.

Отже, апеляційна скарга Державної податкової інспекції у Приморському районі м.Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 184, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, апеляційний суд,-

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області - залишити без задоволення а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 19 березня 2014 року - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення ухвали апеляційного суду в повному обсязі.

Головуючий В.О.Скрипченко

Суддя О.С.Золотніков

Суддя Ю.В.Осіпов