Рішення

від 17.03.2014 по справі 304/1727/13-ц

ПЕРЕЧИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 304/1727/13-ц

Провадження № 2/304/25/2014

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 березня 2014 рокум. Перечин

Перечинський районний суд Закарпатської області в складі:

головуючого - судді - Ганька І. І.,

при секретарі - Соханич Л.Ю.,

з участю прокурора - Кравчука Ю.Ю.,

представника Закарпатської обласної

державної адміністрації - Сигидіна О.І.,

представника Перечинської районної

державної адміністрації - Швец Л.М.,

представника ТзОВ «СТС» - Пуравець К.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом прокурора Перечинського району в інтересах держави до Закарпатської обласної державної адміністрації, Перечинської районної державної адміністрації Закарпатської області, ОСОБА_5 та товариства з обмеженою відповідальністю «СТС», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмет спору - Державна інспекція сільського господарства в Закарпатській області, державне підприємство «Перечинське лісове господарство» про скасування розпорядження голови Перечинської районної державної адміністрації № 120 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення та передачі безкоштовно у приватну власність земельної ділянки ОСОБА_5» від 26 квітня 2006 року, визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки від 29 січня 2007 року, скасування розпорядження голови Закарпатської ОДА № 448 «Про зміну цільового призначення земельних ділянок товариства з обмеженою відповідальністю «СТС» від 08 серпня 2007 року та визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЗК № 014665 від 30 серпня 2007 року загальною площею 0,1932 га, розташовану в АДРЕСА_1 на території Тур'є-Полянської сільської ради Перечинського району та повернення земельної ділянки в постійне користування ДП «Перечинське ЛГ», -

В С Т А Н О В И В:

Прокурор звернувся до суду в інтересах держави з вищевказаним позовом, який мотивує тим, що розпорядженням голови Перечинської РДА № 26 «Про вилучення в землі запасу та надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для передачі у власність ОСОБА_5» від 30 січня 2006 року відповідачу ОСОБА_5 надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,6400 га для передачі у власність для ведення особистого селянського господарства, що була вилучена з постійного користування ДП «Перечинське ЛГ» та розташована АДРЕСА_1. В подальшому розпорядженням голови Перечинської РДА № 81 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення та передачі безоплатно у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_5» від 31 березня 2006 року, затверджено проект землеустрою щодо відведення та передачі безоплатно у власність вказаної земельної ділянки, на підставі чого ОСОБА_5 було видано державний акт серії ЗК № 004100 від 06 квітня 2006 року на право власності на земельну ділянку, кадастровий номер 2123286200:02:031:0003. Згодом, розпорядженням голови Перечинської РДА № 109 «Про вилучення в землі запасу та надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для передачі у власність ОСОБА_5» від 14 квітня 2006 року відповідачу ОСОБА_5 надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,20 га, розташованої за межами населеного пункту на території Т.Полянської сільської ради для передачі у власність для ведення особистого селянського господарства. В подальшому, розпорядженням голови Перечинської РДА № 120 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення та передачі безкоштовно у приватну власність земельної ділянки ОСОБА_5» від 26 квітня 2006 року відповідачу ОСОБА_5 затверджено проект землеустрою щодо відведення та передачі безоплатно у власність земельної ділянки площею 0,2000 га за межами населеного пункту на території Т.Полянської сільської ради для ведення особистого селянського господарства, на підставі якого останньому видано державний акт серії ЗК № 026102 від 25 травня 2006 року на право власності на земельну ділянку кадастровий номер 2123286200:02:024:0005. Вказане розпорядження голови Перечинської РДА не відповідає вимогам Земельного та Цивільного кодексів України, оскільки передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених Земельним кодексом України, провадиться один раз по кожному виду використання. Так, всупереч вимогам ч. 4 ст. 116 ЗК України, вказаним розпорядженням відповідачу ОСОБА_5 повторно надано безоплатно у власність земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства. Крім цього, при вилученні вказаної земельної ділянки від постійного користувача ДП «Перечинське ЛГ» та подальшої її передачі у власність ОСОБА_5 було порушено ряд норм чинного законодавства. Зокрема, при прийнятті спірного розпорядження було порушено вимоги п. п.10, 11 Порядку розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, затвердженого Постановою КМУ № 677 від 26 травня 2004 року, оскільки таке видано до проходження проектом землеустрою обов'язкової державної експертизи. Також державному підприємству «Перечинське ЛГ» збитки сплачено не було, їх розмір не нараховувався та Перечинською РДА не затверджувався. Крім того, вказану земельну ділянку площею 0, 1932 га, яка була незаконно надана відповідачу ОСОБА_5 у власність, останній згідно договору купівлі-продажу від 29 січня 2007 року ВЕЕ № 404106 продав ТзОВ «СТС». На підставі даного договору ТзОВ «СТС» 05 квітня 2006 року видано державний акт на право власності на земельну ділянку площею 0,1932 га у АДРЕСА_3 на території Т.Полянської сільської ради за межами населеного пункту серії ЗК № 021529, а 08 серпня 2007 року розпорядженням голови Закарпатської ОДА № 448 ТзОВ «СТС» затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки ТзОВ «СТС» у зв'язку із зміною цільового призначення спірної земельної ділянки із земель особистого селянського господарства на землі рекреаційного призначення, на підставі якого 30 серпня 2007 року ТзОВ «СТС» видано державний акт серії ЗК № 014665. Виходячи з положень ст. ст. 4, 203, 215 ЦК України вказаний договір купівлі-продажу, укладений між ОСОБА_5 та ТзОВ «СТС», є таким що суперечить чинному законодавству, оскільки на його підставі було відчужено земельну ділянку, що була незаконно безоплатно надана відповідачу ОСОБА_5 у власність. Незаконним є також розпорядження голови Закарпатської ОДА № 448 «Про зміну цільового призначення земельних ділянок товариства з обмеженою відповідальністю «СТС» від 08 серпня 2007 року в частині зміни цільового призначення земельної ділянки площею 0,1932 га, розташованої в АДРЕСА_1 на території Т.Полянської сільської ради. Оскільки, розпорядження голови Перечинської РДА № 120 від 26 квітня 2006 року, договір купівлі-продажу земельної ділянки від 29 січня 2007 року та розпорядження голови Закарпатської ОДА № 448 від 08 серпня 2007 року про зміну цільового призначення земельної ділянки площею 0,1932 га є незаконними та такими, що не відповідають вимогам Земельного та Цивільного кодексу України, державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЗК № 014665 також є незаконним та підлягає визнанню недійсним, а спірна земельна ділянка - поверненню в постійне користування ДП «Перечинське ЛГ». На підставі викладеного та у зв'язку з порушенням інтересів держави щодо володіння, користування та розпорядження землями, прокурор просить позов задовольнити.

Прокурор у судовому засіданні позов підтримав та уточнив підстави визнання оскаржуваного договору купівлі-продажу недійсним, і як наслідок - повернення земельної ділянки в постійне користування ДП «Перечинське ЛГ», а саме відповідно до ст. ст. 203, 215, 216 ЦК України, при цьому посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві.

У судовому засіданні представник Закарпатської ОДА Сигидін О.І. позов не визнав та подав письмове заперечення посилаючись на те, що згідно п. 2 Порядку зміни цільового призначення земель, які перебувають у власності громадян або юридичних осіб, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 502 від 11 квітня 2002 року (діючої на час прийняття оскаржуваного розпорядження) зміна цільового призначення земельної ділянки проводиться за поданням заяви (клопотання) її власника до сільської, селищної, міської ради, якщо земельна ділянка розташована в межах населеного пункту або районної держадміністрації, якщо земельна ділянка розташована за межами населеного пункту. Відповідно до п. 9 вказаного Порядку, якщо зміна цільового призначення земельної ділянки, яка розташована за межами населеного пункту, передбачає використання ділянок для інших потреб, ніж визначених п. 8 цього Порядку, районна держадміністрація розглядає проектні матеріали, готує свій висновок з цього питання і подає його разом з матеріалами до обласної держадміністрації, яка й розглядає вказані матеріали та приймає рішення про зміну цільового призначення земельної ділянки (крім земель, визначених п. 10 цього Порядку). Таким чином, приймаючи оскаржуване розпорядження, голова облдержадміністрації діяв в межах, визначених постановою Кабінету Міністрів України № 502 від 11 квітня 2002 року, а тому в частині позову до Закарпатської ОДА просив відмовити.

Представник відповідача Перечинської РДА Швец Л.М. в судовому засіданні позов також не визнала та, подавши письмове заперечення, пояснила, що відповідно до ч. 4 ст. 116 Земельного кодексу України передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду використання. Тобто, якщо громадянину раніше було передано земельну ділянку у власність для певних цілей у меншому розмірі, ніж це передбачено ЗК України, то передати ще частину земельної ділянки (збільшити) для таких же самих цілей чинним Земельним кодексом України прямо не передбачено. Крім цього, відповідно до ч. 6 ст. 5 Закону України «Про особисте селянське господарство» громадяни України, які реалізували своє право на безоплатну приватизацію земельної ділянки для ведення особистого підсобного господарства в розмірі менше 0,2 га мають право на збільшення земельної ділянки в межах норм, установлених ст. 121 ЗК України для ведення особистого селянського господарства. Тобто у даному випадку передача ще частини земельної ділянки (збільшення) для таких же самих цілей є законною. Таким чином, оскаржуване розпорядження голови Перечинської РДА не порушує норм ст. ст. 116, 118 ЗК України, оскільки чинним законодавством передбачені особливості отримання земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства. Щодо відшкодування збитків, то в даному випадку вилучення земельної ділянки 0,1932 га відбувалося для потреб, пов'язаних із сільськогосподарським виробництвом - для ведення особистого селянського господарства, що не погіршує корисних властивостей земельної ділянки і не підпадає під випадки відшкодування збитків, передбачені чинним на момент прийняття розпорядження земельним законодавством. У подальшому вказані втрати сільськогосподарського виробництва були сплачені ТОВ «СТС» при зміні цільового призначення, на підставі розпорядження Закарпатської ОДА № 448 від 08 серпня 2007 року. Крім цього, помилковим є твердження прокуратури про те, що оспорюване розпорядження суперечить вимогам ст. 118 ЗК України щодо обов'язкового проходження державної експертизи проекту відведення, оскільки такі вимоги були внесені лише 05 листопада 2009 року Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення порядку набуття прав на землю», а тому не можуть застосовуватися до відносин, які виникли до його прийняття. На підставі наведеного просила у позові відмовити.

У судовому засіданні представник відповідача - товариства з обмеженою відповідальністю «СТС» Пуравець К.М. просила у позові відмовити та подала письмові заперечення мотивуючи їх тим, що спірна земельна ділянка площею 0,1932 га, що розташована у АДРЕСА_3 на території Тур'є-Полянської сільської ради за межами населеного пункту, була придбана ТОВ «СТС» шляхом укладення договору купівлі-продажу від 29 січня 2007 року ВЕЕ № 404106, посвідченого приватним нотаріусом Перечинського районного нотаріального округу ОСОБА_7 та внесеного до реєстру за № 339. Вказаний договір було укладено між відповідачами у повній відповідності з вимогами чинного законодавства на момент його укладення, а тому підстави для визнання його недійсним відсутні, оскільки за умови добросовісності набувача та відсутності підстав, передбачених ст. 388 ЦК України, право власності переходить до набувача і договір, відповідно, породжує юридичні наслідки, задля яких був укладений, тобто є дійсним. У даному випадку ТОВ «СТС» є добросовісним набувачем так як не знало і не могло знати про наявність перешкод для відчуження спірного майна, оскільки їх взагалі не існувало на момент вчинення правочину. Чинним законодавством передбачений вичерпний перелік випадків, за яких майно, придбане за відплатним договором може бути витребуване у добросовісного набувача, а тому вимоги прокуратури про визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,1932 га від 29 січня 2007 року та її повернення в постійне користування ДП «Перечинське ЛГ» не відповідають нормам чинного законодавства, є необґрунтованими та незаконними. Крім цього, посилається на те, що в обґрунтування позовних вимог прокурором наведено не фактичні дані, а ймовірні припущення про факти, які можливо настануть у майбутньому. Так, на час подання позовної заяви підстав для визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки від 29 січня 2007 року, скасування розпорядження голови Закарпатської ОДА № 448 від 08 серпня 2007 року, визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЗК № 014665 та її повернення у постійне користування ДП «Перечинське ЛГ» взагалі відсутні. Підстави для пред'явлення вищевказаних позовних вимог з'являться лише в разі і виключно після набрання законної сили судовим рішенням про скасування розпорядження голови Перечинської ОДА № 120 від 26 квітня 2006 року. Крім цього, відповідно до ст. 116 ЗК України передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду використання. Однак, відповідно до ч. 6 ст. 5 Закону України «Про особисте селянське господарство» громадяни України, які реалізували своє право на безоплатну приватизацію земельної ділянки для ведення особистого підсобного господарства в розмірі менше 2,0 га мають право на збільшення земельної ділянки в межах норм, установлених ст. 121 ЗК України для ведення особистого селянського господарства. Тобто у даному випадку передача ще частини земельної ділянки (збільшення) для таких же самих цілей є законною. Таким чином, оскаржуване розпорядження голови Перечинської РДА не порушує норм ст. ст. 116, 118 ЗК України, оскільки чинним законодавством передбачені особливості отримання земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства. Щодо відшкодування збитків, то в даному випадку вилучення земельної ділянки 0,1932 га відбувалося для потреб, пов'язаних із сільськогосподарським виробництвом - для ведення особистого селянського господарства, що не погіршує корисних властивостей земельної ділянки і не підпадає під випадки відшкодування збитків, передбачені чинним на момент прийняття розпорядження земельним законодавством. У подальшому вказані втрати сільськогосподарського виробництва були сплачені ТОВ «СТС» при зміні цільового призначення на підставі розпорядження Закарпатської ОДА № 448 від 08 серпня 2007 року. Крім цього, помилковим є твердження прокуратури про те, що оспорюване розпорядження суперечить вимогам ст. 118 ЗК України щодо обов'язкового проходження державної експертизи проекту відведення, оскільки такі вимоги були внесені лише 05 листопада 2009 року Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення порядку набуття прав на землю», а тому не можуть застосовуватися до відносин, які виникли до їх прийняття. Таким чином просила у позові відмовити повністю.

Відповідач ОСОБА_5 в судове засідання не з'явився, однак подав заяву про розгляд справи у його відсутності, позовні вимоги не визнав та просив долучити до матеріалів справи квитанцію про сплату суми збитків за оренду ділянки ОСОБА_8

Представники третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору - Державної інспекції сільського господарства в Закарпатській області та ДП «Перечинське ЛГ» в судове засідання також не з'явилися, хоча були належним чином повідомленим про час та місце розгляду справи.

Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає до часткового задоволенню з таких підстав.

У судовому засіданні встановлено, що розпорядженням голови Перечинської РДА Закарпатської області Ознобкіна С.І. № 26 «Про вилучення в землі запасу та надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для передачі у власність ОСОБА_5» від 30 січня 2006 року, відповідачу ОСОБА_5 надано дозвіл на розробку проекту відведення щодо надання земельної ділянки для передачі у власність площею 0,64 га квартал АДРЕСА_1 за межами населеного пункту, для ведення особистого селянського господарства (а. с. 12).

Розпорядженням голови Перечинської РДА Закарпатської області Ознобкіна С.І. №81 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення та передачі безоплатно у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_5» від 31 березня 2006 року, затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки для передачі ОСОБА_5 безоплатно у власність в АДРЕСА_1 за межами населеного пункту на території Т.Полянської сільської ради для ведення особистого селянського господарства площею 0,64 га, на підставі чого 06 квітня 2006 року йому видано державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЗК №004100, кадастровий номер 2123286200:02:031:0003 (а. с. 13-14).

Також встановлено, що розпорядженням голови Перечинської ОДА Закарпатської області Ознобкіна С.І. № 109 «Про вилучення в землі запасу та надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для передачі у власність ОСОБА_5» від 14 квітня 2006 року відповідачу ОСОБА_5 знову надано дозвіл на розробку проекту відведення щодо надання земельної ділянки для передачі у власність площею 0,20 га квартал АДРЕСА_2 за межами населеного пункту, для ведення особистого селянського господарства (а. с. 15).

Крім цього встановлено, що розпорядженням голови Перечинської ОДА Закарпатської області Ознобкіна С.І. № 120 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення та передачі безкоштовно у приватну власність земельної ділянки ОСОБА_5» від 26 квітня 2006 року ОСОБА_5 затверджено проект землеустрою щодо відведення та передачі безоплатно у власність вказаної земельної ділянки площею 0,20 га, на підставі чого 25 травня 2006 року йому видано державний акт на право власності на земельну ділянку площею 0, 1932 га серії ЗК № 026102 з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 2123286200:02:024:0005 (а. с. 17-18).

Вказану земельну ділянку площею 0,1932 га відповідач ОСОБА_5 відчужив товариству з обмеженою відповідальністю «СТС» за договором купівлі-продажу земельної ділянки від 29 січня 2007 року, посвідченим приватним нотаріусом Перечинського нотаріального округу ОСОБА_7 та зареєстрованим в реєстрі за № 339, на підставі якого ТзОВ «СТС» 05 квітня 2007 року видано державний акт серії ЗК № 021529 на право власності на земельну ділянку площею 0,1932 га, яка розташована у кварталі АДРЕСА_2 для ведення підсобного сільського господарства, кадастровий номер 2123286200:02:024:0005 (а. с. 20-23).

В подальшому розпорядженням голови Закарпатської обласної державної адміністрації № 448 «Про зміну цільового призначення земельних ділянок товариства з обмеженою відповідальністю «СТС» від 08 серпня 2007 року затверджено проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок ТзОВ «СТС» у зв'язку із зміною цільового призначення для спорудження об'єктів стаціонарної рекреації та будівництва гірськолижного комплексу за межами населених пунктів в АДРЕСА_1, а також змінено цільове призначення спірної земельної ділянки, яка належить ТзОВ «СТС» на праві власності, із сільськогосподарського на рекреаційне призначення. На підставі вказаного розпорядження, 30 серпня 2007 року ТзОВ «СТС» видано новий державний акт серії ЗК № 014665 на право власності на земельну ділянку площею 0,1932 га, яка розташована в АДРЕСА_1, з цільовим призначенням - землі рекреаційного призначення, кадастровий номер 2123286200:02:024:0005 (а. с. 24-26).

Згідно встановлених обставин справи та виходячи із спірних правовідносин, відповідач ОСОБА_5 на підставі вищезазначеного розпорядження голови Перечинської РДА № 120 від 26 квітня 2006 року вдруге отримав безоплатно у власність земельну ділянку по одному й тому ж виду використання, тобто для ведення особистого селянського господарства (а. с. 13, 17).

Вказані правовідносини щодо надання земельних ділянок у власність для ведення особистого селянського господарства, регламентуються Земельним кодексом України.

Відповідно до ч. ч. 1-3 ст. 116 ЗК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування та державних органів приватизації щодо земельних ділянок, на яких розташовані об'єкти, які підлягають приватизації, в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування. Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Згідно ч. 4 ст. 116 вказаного Кодексу передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду використання.

Тобто із вказаної норми вбачається, що право на отримання земельної ділянки у власність земельним законодавством встановлено лише один раз по кожному виду цільового використання, передбаченого ст. 121 ЗК України.

Посилання представників відповідачів - Перечинської РДА Закарпатської області та ТзОВ «СТС» на частину 6 статті 5 Закону України «Про особисте селянське господарство», згідно якої громадяни України, які реалізували своє право на безоплатну приватизацію земельної ділянки для ведення особистого підсобного господарства в розмірі менше 2,0 гектара, мають право на збільшення земельної ділянки в межах норм, установлених ст. 121 ЗК України для ведення особистого селянського господарства, безпідставні та не ґрунтуються на нормах земельного законодавства, діючого на час виникнення спірних правовідносин. Оскільки, наведена законодавча норма передбачає отримання земельної ділянки для ведення особистого підсобного господарства за Земельним кодексом України від 18 грудня 1990 року № 561-ХІ, який втратив чинність з 01 січня 2002 року згідно із Земельним кодексом України від 25 жовтня 2001 року № 2768-ІІІ, тобто має місце отримання земельної ділянки для вказаних цілей до 01 січня 2002 року у розмірах менших 2 га. В даній справі спірні правовідносини щодо надання вдруге безоплатно земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства виникли у 2006 році, тому ч. 6 ст. 5 Закону України «Про особисте селянське господарство» не підлягає застосуванню до даних спірних правовідносин.

Крім цього, відповідно до п. 11 Постанови КМ України № 677 «Про затвердження Порядку розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок» від 26 травня 2004 року (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) відповідний орган виконавчої влади а бо орган місцевого самоврядування розглядає проект відведення земельної ділянки та затверджує його після одержання позитивного висновку державної експертизи.

Разом з цим, як вбачається з висновку державної експертизи № 1871, проведеної відділом державної землевпорядної експертизи управління землеустрою, охорони земель та державної землевпорядної експертизи, експертиза проекту відведення щодо надання земельної ділянки для передачі у власність площею 0,1932 га ОСОБА_5 квартал АДРЕСА_2 за межами населеного пункту для ведення особистого селянського господарства проведена 18 травня 2006 року, тобто вже після винесення оспорюваного розпорядження (а. с. 19).

Таким чином посилання представників відповідачів - Швец Л.М. та Пуравець К.М. на те, що проект відведення земельної ділянки на момент прийняття оспорюваного розпорядження не потребував проходження державної експертизи є необґрунтованими, оскільки спростовуються вищенаведеним.

Також згідно положень ст. ст. 156, 157 ЗК України органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, громадяни та юридичні особи, які використовують земельні ділянки, в тому числі при вилученні (викупі) сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників для потреб, не пов'язаних із сільськогосподарським і лісогосподарським виробництвом, здійснюють відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам.

Порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 284 від 19 квітня 1993 року.

Як вбачається з інформації голови Перечинської районної державної адміністрації Закарпатської області збитки (втрати) завдані вилученням з постійного користування ДП «Перечинське лісове господарство» земельної ділянки у кварталі АДРЕСА_2 площею 0,2 га згідно розпорядження голови райдержадміністрації № 109 «Про вилучення в землі запасу та надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для передачі у власність ОСОБА_5», розпорядженням голови Перечинської райдержадміністрації не затверджувались (а. с. 16).

Що стосується посилання відповідач ОСОБА_5 на сплату вказаних збитків та подання ним відповідної квитанції, то така не може бути взята судом до уваги, оскільки свідчить про сплату суми збитків за оренду ділянки і взагалі не ним, а платником «ОСОБА_8» (а. с. 98).

Таким чином враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що позовна вимога про визнання недійсним розпорядження голови Перечинської РДА № 120 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення та передачі безкоштовно у приватну власність земельної ділянки ОСОБА_5» від 26 квітня 2006 року є обґрунтованою та підлягає до задоволення.

Що стосується вимоги про визнання недійсним договору купівлі-продажу спірної земельної ділянки, укладеного між ОСОБА_5 та ТзОВ «СТС» 29 січня 2007 року, то суд приходить до наступного.

Згідно ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Статтею 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, а також визначено способи захисту цивільних прав.

Особа, права якої порушено, може скористатися не будь-яким, а конкретним способом захисту свого права. Під способами захисту суб'єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на порушника.

Так, особа, яка вважає, що її речові права порушено має право звернутися до суду як з позовом про визнання відповідної угоди недійсною (ст. ст. 215-236 ЦК України), так і з позовом про витребування майна з чужого незаконного володіння (ст. ст. 330, 388 ЦК України).

Таким чином, витребування майна та визнання правочину недійсним є самостійними способами захисту права власності.

Як вбачається з позовної заяви та уточнених судом, в порядку ст. ст. 10 ч. 4, 130 ч. 6, 213, 214 ЦПК України, позовних вимог, прокурор як на правову підставу визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки посилався на ст. ст. 203, 215 ЦК України.

Згідно ч. 3 ст. 215 ЦК України одна із сторін договору або інша заінтересована особа вправі заперечити його дійсність, якщо недійсність правочину прямо не встановлена.

Частиною 1 вказаної статті передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені, зокрема ч. 1 ст. 203 ЦК України, за якою зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Стаття 216 ЦК України передбачає загальні наслідки недійсності правочину, відповідно до яких недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю, а згідно зі ст. 236 ЦК України правочин є недійсним з моменту його вчинення та не породжує тих юридичних наслідків, задля яких укладався, у тому числі не породжує переходу права власності до набувача.

За загальним правилом наслідком недійсності угоди є застосування двосторонньої реституції, яка не ставиться в залежність від добросовісності сторін угоди.

Разом з цим, частиною 3 статті 216 ЦК України передбачено, що загальні наслідки недійсності угоди застосовуються, якщо законом не встановлені особливі умови їх застосування або особливі правові наслідки окремих видів недійсних правочинів.

Згідно ст. 330 ЦК України якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до ст. 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього.

Відповідно до ч. 1 ст. 388 цього Кодексу якщо майно за відплатним договором придбане у особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння не з їхньої волі іншим шляхом.

Як встановлено в судовому засіданні, 29 січня 2007 року відповідач ОСОБА_5 діючи як власник, право якого не оспорювалось, продав, а товариство з обмеженою відповідальністю «СТС» придбало земельну ділянку площею 0,1932 га, яка розташована у кварталі АДРЕСА_2 за межами населеного пункту для ведення особистого селянського господарства, тобто сторонами даного правочину були відповідачі ОСОБА_5 та ТзОВ «СТС».

Реституція як спосіб захисту цивільного права (ч. 1 ст. 216 ЦК України) застосовується лише в разі наявності між сторонами укладеного договору, який є нікчемним чи який визнано недійсним. У зв'язку з цим вимога про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, за правилами реституції може бути пред'явлена тільки стороні недійсного правочину.

Таким чином, норма ч. 1 ст. 216 ЦК України не може застосовуватись як підстава позову про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, яке було відчужене третій особі.

Отже, права особи, яка вважає себе власником майна, не підлягають захистові шляхом задоволення позову до добросовісного набувача з використанням правового механізму, установленого ст. ст. 215, 216 ЦК України. Такий захист можливий лише шляхом задоволення віндикаційного позову, якщо для цього існують підстави, передбачені ст. 388 ЦК України, які дають право витребувати майно в добросовісного набувача.

Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України № 6-95цс-13, яка відповідно до ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковою для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права та для всіх судів України.

За таких обставин позовна вимога про визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки від 29 січня 2007 року та її повернення в постійне користування ДП «Перечинське ЛГ» до задоволення не підлягає.

Що стосується позовних вимог про скасування розпорядження голови Закарпатської ОДА № 448 «Про зміну цільового призначення земельних ділянок товариства з обмеженою відповідальністю «СТС» від 08 серпня 2007 року та визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку загальною площею 0,1932 га, розташовану в АДРЕСА_1 на території Тур'є-Полянської сільської ради Перечинського району серії ЗК №014665 від 30 серпня 2007 року, то суд вважає, що оскільки такі виникли після укладення договору купівлі-продажу спірної земельної ділянки і є похідними від законності чи незаконності вказаного договору, та в силу того, що договір купівлі-продажу недійсним не визнається, а тому вказані позовні вимоги до задоволення також не підлягають.

Керуючись ст. ст. 20, 21, 116, 118, 149, 155 ЗК України, ст. ст. 16, 203, 215-236, 330, 387, 388 ЦК України, ст. ст. 10, 11, 15, 88, 212-215, 218, 360-7 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов прокурора Перечинського району в інтересах держави до Закарпатської обласної державної адміністрації, Перечинської районної державної адміністрації Закарпатської області, ОСОБА_5 та товариства з обмеженою відповідальністю «СТС», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмет спору - Державна інспекція сільського господарства в Закарпатській області, державне підприємство «Перечинське лісове господарство» про скасування розпорядження голови Перечинської районної державної адміністрації № 120 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення та передачі безкоштовно у приватну власність земельної ділянки ОСОБА_5» від 26 квітня 2006 року, визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки від 29 січня 2007 року, скасування розпорядження голови Закарпатської ОДА № 448 «Про зміну цільового призначення земельних ділянок товариства з обмеженою відповідальністю «СТС» від 08 серпня 2007 року та визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЗК № 014665 від 30 серпня 2007 року загальною площею 0,1932 га, розташовану в АДРЕСА_1 на території Тур'є-Полянської сільської ради Перечинського району та повернення земельної ділянки в постійне користування ДП «Перечинське ЛГ» - задовольнити частково.

Визнати недійсним розпорядження голови Перечинської районної державної адміністрації Закарпатської області № 120 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення та передачі безкоштовно у приватну власність земельної ділянки ОСОБА_5» від 26 квітня 2006 року.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_5 на користь держави 243 (двісті сорок три) грн. 60 коп. судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Закарпатської області через суд першої інстанції шляхом подачі в десятиденний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Головуючий: Ганько І. І.