Ухвала

від 23.05.2014 по справі 304/1727/13-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

Іменем України

23 травня 2014 року м. Ужгород

Колегія суддів палати в цивільних справах апеляційного суду Закарпатської області в складі суддів: Чужі Ю.Г. (головуючий), Леска В.В., Кондора Р.Ю. при секретарі Савариній Т.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Державної інспекції сільського господарства в Закарпатській області на рішення Перечинського районного суду від 17 березня 2014 року по справі за позовом прокурора Перечинського району в інтересах держави до Закарпатської обласної державної адміністрації, Перечинської районної державної адміністрації Закарпатської області, ОСОБА_3, ТОВ «СТС», треті особи: Державна інспекція сільського господарства в Закарпатській області, державне підприємство «Перечинське лісове господарство» про скасування розпорядження голови Перечинської районної державної адміністрації, визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки, скасування розпорядження голови Закарпатської ОДА, визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку та повернення земельної ділянки в постійне користування державного підприємства «Перечинське лісове господарство», -

в с т а н о в и л а :

У листопаді 2013 року прокурор Перечинського району в інтересах держави звернувся до суду з указаним позовом, посилаючись на те, що розпорядженням голови Перечинської РДА № 26 від 30.01.2006 року було вилучено з постійного користування ДП «Перечинське ЛГ» земельну ділянку площею 0,64 га у кварталі 39 виділ 2 лісництва «Шипот» та надано ОСОБА_3 дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення цієї земельної ділянки для передачі безоплатно у власність.

В подальшому розпорядженням голови Перечинської РДА № 81 від 31.03.2006 року ОСОБА_3 затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,64 га для ведення особистого селянського господарства за межами населеного пункту на території Тур'я-Полянської сільської ради.

На підставі цього розпорядження ОСОБА_3 видано державний акт серії ЗК № 004100 від 06.04.2006 року на право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 2123286200:02:031:0003.

Також розпорядженням голови Перечинської РДА № 109 від 14.04.2006 року було вилучено з постійного користування ДП «Перечинське ЛГ» земельну ділянку площею 0,20 га у кварталі 39 виділ 19 лісництва «Шипот» та надано ОСОБА_3 дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,20 га для передачі безоплатно у власність, розташованої за межами населеного пункту на території Тур'я-Полянської сільської ради для ведення особистого селянського господарства.

Надалі розпорядженням голови Перечинської РДА № 120 від 26.04.2006 року ОСОБА_3 затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,20 га для ведення особистого селянського господарства за межами населеного пункту на території Тур'я-Полянської сільської ради.

На його підставі ОСОБА_3 видано державний акт серії ЗК № 026102 від 25.05.2006 року на право власності на земельну ділянку площею 0,1932 га з кадастровим номером 2123286200:02:024:0005.

Дану земельну ділянку ОСОБА_3 продав ТОВ «СТС» згідно договору купівлі-продажу від 29.01.2007 року, на підставі якого ТОВ «СТС» видано державний акт від 05.04.2007 року.

За ініціативою ТОВ «СТС» розпорядженням голови Закарпатської ОДА № 448 від 08.08.2007 року змінено цільове призначення даної земельної ділянки із сільськогосподарського на рекреаційне.

На підставі цього розпорядження ТОВ «СТС» видано новий державний акт від 30.08.2007 року серії ЗК № 014665.

Прокурор зазначав, що розпорядження голови Перечинської РДА № 120 від 26.04.2006 року є незаконним, оскільки безоплатна передача земельних ділянок у власність громадянина дозволяється, згідно ч. 4 ст. 116 ЗК України, тільки один раз по кожному виду цільового використання, а ОСОБА_3 здійснена повторно.

Актом перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 19.02.2013 року було встановлено, що розпорядження голови Перечинської РДА № 120 від 26.04.2006 року видане раніше ніж отримано позитивний висновок державної експертизи землевпорядної документації всупереч постанові КМ України від 26.05.2004 № 677, а також ст. 116 ЗК України.

Вказував, що усі подальші дії, які стосуються спірної земельної ділянки (відчуження, зміна цільового призначення, видача державних актів), є незаконними.

Посилаючись на дані обставини, просив: 1) визнати недійсним (скасувати) розпорядження голови Перечинської РДА № 120 від 26.04.2006 року про безоплатну передачу земельної ділянки в приватну власність ОСОБА_3; 2) визнати недійсним договір купівлі-продажу від 29.01.2007 року; 3) визнати недійсним (скасувати) розпорядження голови Закарпатської ОДА № 448 від 08.08.2007 року в частині затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,1932 га у зв'язку зі зміною цільового призначення; 4) визнати недійсним виданий ТОВ «СТС» державний акт від 30.08.2007 року серії ЗК № 014665; 5) повернути спірну земельну ділянку в постійне користування ДП «Перечинське ЛГ».

Рішенням Перечинського районного суду від 17 березня 2014 року позов прокурора задоволено частково. Постановлено визнати недійсним розпорядження голови Перечинської РДА № 120 від 26.04.2006 року «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення та передачі безкоштовно земельної ділянки в приватну власність ОСОБА_3».

В задоволення решти позовних вимог відмовлено.

Прокурором рішення суду не оскаржено.

В обґрунтування апеляційної скарги Державна інспекція сільського господарства в Закарпатській області посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи та неправильне застосування судом норм матеріального права, у зв'язку з чим ставить питання про скасування рішення місцевого суду в частині відмови в задоволенні позовних вимог та ухвалення нового рішення про задоволення позову прокурора в повному обсязі.

ТзОВ «СТС» подало заперечення на апеляційну скаргу в якому просить апеляцію відхилити, а рішення суду, яке на їх думку є законним та обґрунтованим, залишити без змін.

В порядку ч. 2 ст. 305 ЦПК України справа розглянута у відсутності відповідача ОСОБА_3 та представників третіх осіб, які належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи.

Заслухавши осіб, які взяли участь у розгляді справи, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає з наступних підстав.

Під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд керуючись принципом диспозитивності, відповідно до вимог ч. 1 ст. 303 ЦПК України та роз'яснень Верховного Суду України викладених в постанові Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2008 року № 12 "Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку", перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції не роблячи висновків щодо неоскарженої частини судового рішення.

Оскільки рішення суду відповідачі не оскаржили, апеляційний суд перевіряє законність рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги третьої особи в частині відмови у задоволенні позовних вимог.

Судом першої інстанції встановлено, що розпорядженням голови Перечинської РДА № 26 від 30.01.2006 року було вилучено з постійного користування ДП «Перечинське ЛГ» земельну ділянку площею 0,64 га у кварталі 39 виділ 2 лісництва «Шипот» та надано ОСОБА_3 дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення цієї земельної ділянки для передачі безоплатно у власність.

В подальшому розпорядженням голови Перечинської РДА № 81 від 31.03.2006 року ОСОБА_3 затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,64 га для ведення особистого селянського господарства за межами населеного пункту на території Тур'я-Полянської сільської ради.

На підставі цього розпорядження ОСОБА_3 видано державний акт серії ЗК № 004100 від 06.04.2006 року на право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 2123286200:02:031:0003.

Також розпорядженням голови Перечинської РДА № 109 від 14.04.2006 року, зі згоди користувача, було вилучено з постійного користування ДП «Перечинське ЛГ» земельну ділянку площею 0,20 га у кварталі 39 виділ 19 лісництва «Шипот» та надано ОСОБА_3 дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,20 га для передачі безоплатно у власність, розташованої за межами населеного пункту на території Тур'я-Полянської сільської ради для ведення особистого селянського господарства.

Надалі розпорядженням голови Перечинської РДА № 120 від 26.04.2006 року ОСОБА_3 затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,20 га для ведення особистого селянського господарства за межами населеного пункту на території Тур'я-Полянської сільської ради.

На підставі такого розпорядження ОСОБА_3 видано державний акт серії ЗК № 026102 від 25.05.2006 року на право власності на земельну ділянку площею 0,1932 га з кадастровим номером 2123286200:02:024:0005.

Дану земельну ділянку ОСОБА_3 продав ТОВ «СТС» згідно договору купівлі-продажу від 29.01.2007 року, на підставі якого ТОВ «СТС» видано державний акт від 05.04.2007 року.

За ініціативою ТОВ «СТС» розпорядженням голови Закарпатської ОДА № 448 від 08.08.2007 року змінено цільове призначення такої земельної ділянки із сільськогосподарського на рекреаційне.

На підставі цього розпорядження ТОВ «СТС» видано новий державний акт від 30.08.2007 року серії ЗК № 014665.

В основу позову прокурора ліг акт Державного інспектора сільського господарства Закарпатської області Опаріна О.С., який проводив перевірку дотримання вимог земельного законодавства при виділені земельних ділянок ОСОБА_3 (а.с. 11).

На думку інспектора передача у власність ОСОБА_3 земельної ділянки площею 0,2 га для ведення особистого селянського господарства відбулася незаконно.

Зокрема, в порушення вимог ст. 116 ЗК України та постанови КМ України від 26.05.2004 № 677 «Про затвердження Порядку розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок» ОСОБА_3 земельна ділянка цього виду використання виділена повторно та раніше ніж отримано позитивний висновок державної експертизи землевпорядної документації.

Проте такі висновки інспектора є помилковими.

Згідно ч. 6 ст. 5 Закону України від 15.05.2003 № 742-IV "Про особисте селянське господарство" (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) громадяни України, які реалізували своє право на безоплатну приватизацію земельної ділянки для ведення особистого підсобного господарства в розмірі менше 2,0 гектара, мають право на збільшення земельної ділянки в межах норм, установлених статтею 121 Земельного кодексу України для ведення особистого селянського господарства.

З цього випливає, що доводи прокурора щодо незаконності повторного отримання ОСОБА_3 частини (збільшення) земельної ділянки не грунтуються на законі.

Що стосується факту передачі ОСОБА_3 у власність земельної ділянки раніше ніж отримано позитивний висновок державної експертизи землевпорядної документації (розпорядження голови РДА про передачу земельної ділянки у власність 26.04.2006 року, а позитивний висновок експертизи від 18.05.2006 року) слід зазначити наступне.

Самі по собі порушення допущені органами публічної влади не можуть бути безумовною підставою для визнання недійсними розпоряджень про передачу земельної ділянки у власність, якщо вони (порушення) не допущені внаслідок винної, протиправної поведінки особи, якій земельна ділянка була передана у власність.

Тобто, порушення порядку надання земельної ділянки у власність ОСОБА_3, допущені Перечинською РДА, (передача у власність земельної ділянки раніше ніж отримано позитивний висновок державної експертизи землевпорядної документації) не можуть бути підставою для визнання факту незаконного отримання земельної ділянки, оскільки ці порушення були допущені не внаслідок винної, протиправної поведінки самого відповідача, а дій (бездіяльності) органів влади.

В Конституції України закріплено принцип за яким права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, яка відповідає перед людиною за свою діяльність (стаття 3), що є гарантією стабільності суспільних правовідносин між органами державної влади, місцевого самоврядування і людиною породжуючи у громадян впевненість що їхнє існуюче становище не буде погіршено.

Відповідно до частини першої ст. 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Законом України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року. Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції" № 475/97-ВР від 17 липня 1997 року ратифіковано Конвенцію про захист прав і основних свобод людини 1950 року. Перший протокол та протоколи № 2, 4, 7, 11 до Конвенції.

Згідно із статтею 1 Першого протококу Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше, як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Матеріли справи не містять жодних доказів, які б ставили під сумнів добросовісність дій ОСОБА_3 при зверненні до органу публічної влади із заявою про надання йому земельної ділянки. Саме по собі таке звернення є лише використання особою наданого їй ст. 118 ЗК України права, що не свідчить про неправомірність її дій і такі дії не можуть ставитися йому в вину, тобто такі дії є добросовісними.

При цьому колегія суддів констатує, що Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях щодо подібних ситуацій (в тому числі в справах проти України, зокрема рішення у справі «Україна-Тюмень проти України» від 22.11.2007 року) неодноразово звертав увагу на наступне.

Втручання в право на мирне володіння майном повинно бути здійснено з дотриманням «справедливого балансу» між вимогами загального інтересу суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи (див., серед інших, рішення у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції» (Sporrong and Lonnroth v. Sweden), від 23 вересня 1982 року, Series A no. 52, p. 26, § 69).

Вимога досягнення такого балансу відображена в цілому в побудові статті 1 Першого протоколу, включно із другим реченням, яке необхідно розуміти в світлі загального принципу, викладеного в першому реченні. Зокрема, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти шляхом вжиття будь-якого заходу для позбавлення особи її власності.

В даному випадку, навіть якщо припустити, що Перечинська РДА надала земельну ділянку ОСОБА_3 з порушенням процедури, не можна робити висновок про незаконність отримання ним земельної ділянки, оскільки він не зобов'язаний був знати про це і діяв добросовісно.

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Тому, вирішуючи спори про визнання угод недійсними, суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків, а саме: невідповідність змісту угоди вимогам закону; недодержання встановленої форми угоди; відсутність у сторін (сторони) угоди належного обсягу правоздатності; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ч. 1 ст. 10, ч. 1 ст. 11, ст. 60 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненнями фізичних чи юридичних осіб, поданих відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Позивач не надав суду доказів, які б свідчили про те, що ОСОБА_3 незаконно отримав земельну ділянку та не довів обставин з якими закон пов'язує визнання правочинів недійсними.

На час укладення договору купівлі-продажу земельної ділянки ОСОБА_3 був власником земельної ділянки та мав необхідний обсяг цивільної дієздатності необхідний для вчинення правочину.

Сам правочин за своєю формою і змістом відповідав чинному законодавству і підстав для визнання його недійсним суду не надано.

Позовні вимоги прокурора про визнання недійсним розпорядження голови Закарпатської ОДА № 448 від 08.08.2007 року в частині затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,1932 га у зв'язку зі зміною цільового призначення, - визнання недійсним виданий ТОВ «СТС» державний акт від 30.08.2007 року серії ЗК № 014665 та повернення спірної земельної ділянки в постійне користування ДП «Перечинське ЛГ» є похідними від вимоги про визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки і задоволенню також не підлягають.

За таких обставин колегія суддів вважає, що висновок суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову прокурора є правильним, відповідає вимогам закону та матеріалам справи.

Суд вірно встановив фактичні обставини справи, правильно застосував матеріальний закон, дотримався процедури розгляду справи та вирішив спір у відповідності з чинним законодавством.

Рішення суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог є законним та обґрунтованим і підстав для його зміни чи скасування немає. Доводи апеляції висновків суду не спростовують, а тому до уваги взяті бути не можуть.

Керуючись ст.ст. 307, 308, 315 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу відхилити.

Рішення Перечинського районного суду від 17 березня 2014 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, однак протягом двадцяти днів може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Судді: