Постанова

від 18.02.2014 по справі 817/244/14

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 817/244/14

18 лютого 2014 року 18год. 10хв. м. Рівне Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Сало А.Б. за участю секретаря судового засідання Минько Н.З. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: представник Чернецька Т.В та Кісільчук В.В.,

відповідача: представник Махаринець М.Є.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю " ОДЕК" Україна до Державної податкової інспекція у Рівненському районі Головного управління Міндоходів у Рівненській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ОДЕК» Україна (далі - ТОВ «ОДЕК» Україна) звернулося до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Рівненському районі Головного управління Міндоходів у Рівненській області (далі - ДПІ у Рівненському районі ГУ Міндоходів у Рівненській області) про визнання протиправними та скасування податкових-повідомлень-рішеньвід 28.10.2013 №0001052251, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 2592, 00 грн.; від 28.10.2013 №0001042251, яким зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого за рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість у розмірі 983,00 грн. та нараховано штрафні санкції у сумі 492,00 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення винесені відповідачем на підставі висновків викладених в акті складеному за результатами позапланової виїзної документальної перевірки з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013 по 31.03.2013 при проведенні взаємовідносин з МПП «Каштан». А саме висновку про те, що господарські операції між позивачем та його контрагентом МПП «Каштан» є безтоварними не спрямовані на реальне настання правових наслідків.

Не погоджуючись із висновками, що викладені в акті перевірки, а відповідно і з винесеними податковими рішеннями, позивач звернувся до суду із вимогами визнати протиправними та скасувати зазначені вище податкові повідомлення-рішення.

Представники позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримали, про що надали суду пояснення аналогічні викладеним у позовній заяві.

Представник відповідача надав суду письмові заперечення на позовну заяву, позов не визнав. Оскаржувані повідомлення-рішення вважає обґрунтованими і правомірними, а тому просив суд у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді усіх обставин справи в їх сукупності, судом встановлено наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю «ОДЕК» Україна є юридичною особою, що зареєстроване Рівненською районною державною адміністрацією Рівненської області 29.06.1998, як платник податків перебуває на обліку у ДПІ у Рівненському районі ГУ Міндоходів у Рівненській області з 02.07.1998 за №00639 (а.с. 84-85).

У жовтні 2013 року на підставі направлення від 03.10.2013 №59/23-138 та наказу №164 від 03.10.2013 виданих ДПІ у Рівненському районі ГУ Міндоходів у Рівненській області проведена позапланова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «ОДЕК» Україна з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013 по 31.03.2013 при проведенні взаємовідносин з МПП «Каштан» в січні, лютому 2013 року (акт перевірки від 15.10.2013 №107/22-141/25322516).

За результатами перевірки, посадові особи податкового органу дійшли висновку, що позивачем порушено п. 198.1, п. 198.2, п.198.3, п.198.6 ст. 198, п. 200.3, п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України, що призвело до завищення суми, що підлягає бюджетному відшкодуванню в тому числі відповідно до декларацій з ПДВ за 02.2013 - 983, 00 грн., та завищено від'ємне значення різниці між сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду за березень 2013 року в сумі 2592 грн.

Як встановлено судом з пояснень представника відповідача та з акту перевірки, висновки податкового органу про порушення позивачем приписів Податкового кодексу України про формуванні витрат та податкового кредиту по господарських операціях з МПП «Каштан» ґрунтуються на тому, що обумовлені господарські операції носять безтоварний характер.

Такий висновок посадових осіб податкового органу базується на результатах перевірки, відображених у акті від 19.04.2013 №8/22/22553337 Дубровицької міжрайонної державної податкової інспекції Державної податкової служби у Рівненській області про неможливість проведення зустрічної звірки МПП «Каштан» код за ЄДРПОУ 22553337 щодо підтвердження господарських відносин із постачальниками та покупцями за період 01.03.2010 по 28.02.2013 (а.с. 112-122).

Відповідно до якого податковим органом встановлено, що у МПП «Каштан» відсутній рух активів, зобов'язань чи власного капіталу у процесі здійснення господарської операції; відсутні фізичні, технічні та технологічні можливості до вчинення задекларованих господарських операцій, а саме: відсутній кваліфікований персонал; незначний штат працюючих осіб при тому, що статутна діяльність потребує участі більшої кількості людей, в т.ч. за спеціальною освітою; відповідно до податкової звітності наявність в штаті 0 осіб; відсутні основні фонди (за умови, що вони необхідні для здійснення операцій), у тому числі: транспортні засоби, приміщення для зберігання товарів. Оскільки відсутні трудові ресурси, складські приміщення, транспортні засоби, виробничі потужності для здійснення будь-якого виду діяльності, вбачається проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов'язання, зокрема, у випадках, коли операції здійснюються через посередників з метою штучного формування витрат та податкового кредиту, не мають реального товарного характеру.

У зв'язку із чим податковим органом зроблено висновок про відсутність у МПП «Каштан» права на формування витрат по операціях з підприємствами постачальниками в розумінні ст.. 138 Податкового кодексу України. У зв'язку з не підтвердженням податкового кредиту з ПДВ та витрат, у МПП «Каштан» відсутні об'єкти оподаткування податком на додану вартість та податком на прибуток по операціях з продажу товарів (послуг) підприємцям-покупцям.

Не погодившись з висновками, викладеними в акті перевірки, позивач звернувся до відповідача із запереченнями (а.с.13-16), за результатами розгляду яких відповідач залишив без змін висновки акта перевірки ( а.с. 17-21).

За результатами перевірки позивача, ДПІ у Рівненському районі ГУ Міндоходів у Рівненській області прийнято податкові повідомлення-рішення від 28.10.2013 №0001052251 та №0001042251.

В порядку передбаченому ст. 56 Податкового кодексу України ТОВ «ОДЕК» Україна проводило оскарження зазначених податкових повідомлень-рішень до Головного управління Міністерства доходів і зборів у Рівненській області, однак в задоволенні скарги було відмовлено, а податкові повідомлення-рішення залишено без змін.

Не погоджуючись з прийнятим податковими повідомленнями-рішеннями, позивач оскаржив їх до суду.

При вирішенні даного адміністративного спору суд виходить з того, що згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Водночас статтею 1 Закону України від 16.07.1999 № 996-ХІV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.1999 № 996-ХІV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Так, згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до пп.138.1.1 п.138.1 ст.138 Податкового кодексу України витрати операційної діяльності включають, зокрема, собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Пунктом 138.8 ст.138 Податкового кодексу України визначено, що собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а зокрема, амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг.

При цьому відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Водночас відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Тобто, необхідною умовою для віднесення до податкового кредиту сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Перевіряючи фактичність здійснення позивачем господарських операцій з МПП «Каштан» судом встановлено, що17 січня 2013 року між ТОВ «ОДЕК» Україна (Замовник) та МПП «Каштан» (Перевізник) укладено договорів про перевезення вантажів №16/01-04-12/46-20, згідно з яким Перевізник зобов'язаний виконати для Замовника перевезення вантажів (лісоматеріалів), а Замовник зобов'язується сплатити Перевізнику за перевезення плату, що визначена в Додатку №1 до цього договору і є його невід'ємною частиною, в порядку і строки передбачені цим Договором (а.с.33-36).

01.04.2013 між позивачем та МПП «Каштан» укладено додаткову угоду до Договору №16/01-04-12/46-20 від 17.01.2013 (а.с. 47).

На підтвердження реальності проведення господарських операцій по вказаному договору позивачем надано:

- акти здавання-приймання наданих послуг: №3 від 24.01.2013, №4 від 04.02.2013, №5 від 28.02.2013 (а.с.48,50,52);

- товарно-транспортні накладні: №033959 від 24.01.2013, №010343 від 04.02.2013, №034038 від 18.02.2013, №034175 від 19.02.2013, №034178 від 20.02.2013, №031693 від 22.02.2013, №034200 від 27.02.2013 ( а.с. 49,51,53-57);

- податкові накладні: №1 від 24.01.2013на загальну суму 3188,59 грн., у т.ч. податок на додану вартість (надалі - ПДВ) 531,43 грн., №1 від 04.02.2013на загальну суму 2709,27 грн., у т.ч. ПДВ 451,55грн, №2 від 22.02.2013на загальну суму 5995,97 грн., у т.ч. ПДВ 999,33 грн., №3 від 26.02.2013на загальну суму 6684,84 грн., у т.ч. ПДВ 1114,14 грн., №4 від 28.02.2013на загальну суму 2873,45 грн., у т.ч. ПДВ 478,91 грн. (а.с.58-62).

Транспортування фансировини проводилося МПП «Каштан», розрахунки між суб'єктами господарювання за надані транспортні послуги проводились у безготівковій формі.

Оплата за надані транспортні послуги здійснена ТОВ «ОДЕК» Україна, що підтверджується платіжними дорученнями: №50326 від 29.01.2013 на суму 3188,59 грн.; №50659 від 05.02.2013 на суму 2709,27 грн.; №51399 від 22.02.2013 на суму 5995,97 грн.;

№51468 від 26.02.2013 на суму 6684,84 грн.; №51689 від 01.03.2013 на суму 2873,44 грн. (а.с. 63-67).

Всі проаналізовані вище документи бухгалтерського обліку ТОВ «ОДЕК» Україна, якими оформлені спірні господарські операції, відповідають вимогам Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", розкривають зміст господарських операцій. Таким чином, вказані документи є первинними документами в розумінні закону, які належить складати для даного виду господарських операцій, а відтак є належними та допустимими доказами відповідно до приписів статті 70 КАС України, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

Покликання податкового органу в акті перевірки на те, що у зв'язку з неналежним оформленням ТТН (не зазначено фактичний пробіг автомобіля, відсутні показники спідометра, не можливо визначити реальну відстань, яку проїхав автомобіль, кількість їздок, заїздів, згідно якого доручення (довіреності) та хто отримав вантаж теж не зазначено) операції щодо отримання ТОВ «ОДЕК» Україна від МПП «Каштан» послуг з перевезення фансировини не підтверджуються при врахуванні реального часу здійснення операцій, наявності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень, транспорту та іншого майна, які економічно необхідні для здійснення діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів у вказаного суб'єкта господарювання.

Суд зазначає, що відсутність та/або дефектність документів на транспортне перевезення умовленого договором товару не є безумовною підставою ставити під сумнів здійснення господарських операцій.

Так, відповідно до розділу 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні затверджених Наказом Міністерства транспорту України №363 14.10.1997р. товарно-транспортна документація - комплект юридичних документів, підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу, а товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського ліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Згідно із п. 11.1, 11.3, 11.4, 11.5, 11.7 вказаних правил основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля. Дорожній лист вантажного автомобіля є документом, без якого перевезення вантажів не допускається. Оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля. Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше трьох екземплярів. Після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною ладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри. Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у замовника (вантажовідправника), другий передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику.

Разом з тим, вказані правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні не встановлюють правил податкового обліку, а лише встановлюють права, обов'язки та відповідальність власників автомобільного транспорту (перевізників). При цьому, документи обумовлені вказаними правилами, зокрема, товарно-транспортна накладна та подорожній лист, не є документами первинного бухгалтерського обліку, підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей.

Що стосується правомірності включення податку на додану вартість за договором перевезення до складу податкового кредиту, то суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно п.п.14.1.181 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу, а за змістом п.п. 14.1.18 п. 14.1 ст. 14 Кодексу, бюджетне відшкодування - відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Таким чином, право на податковий кредит виникає в момент здійснення однієї з двох подій, які визначені вищевказаною нормою Податкового кодексу України, а підставою для нарахування податкового кредиту є належним чином оформлена податкова накладна.

Згідно п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Стаття 200 Податкового кодексу України регулює порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків.

Відповідно до положень пунктів 200.1, 200.2, 200.3 та 200.4 статті 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг; б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

У відповідності до вказаних норм закону, ТОВ «ОДЕК» Україна до складу податкового кредиту було віднесено суми податку на додану вартість, сплачені в отриманих послуг з перевезення фансировини від МПП «Каштан», що фактично поставлялися за господарськими операціями, які мали реальний характер.

Судом встановлено, що позивач виконав всі вимоги Податкового кодексу України для отримання бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, а також щодо документального оформлення податкового обліку та в підтвердження правомірності заявлених до відшкодування сум ПДВ під час перевірок надав всі передбачені діючим законодавством Україні документи.

При цьому суд враховує практику Європейського Суду з прав людини, а саме у справі "Булвес" АД проти Болгарії (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини в своєму рішенні від 22.01.2009 зазначив, що у разі якщо національні органи за відсутності будь-яких вказівок на безпосередню участь фізичної або юридичної особи зловживанні, пов'язаним зі сплатою ПДВ, який нараховується у ланцюгу поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж таки застосовують негативні наслідки для отримувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і відношенні якого у нього не було засобів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності.

Контрагент позивача на час здійснення спірних господарських операцій володів спеціальною податковою правосуб'єктністю, належність оформлення виданих ними податкових накладних податковим органом не заперечується, а укладені з їх участю господарські договори в установленому порядку недійсними не визнані. Крім цього, суд зауважує, що стан платника податків-постачальника, відмінний від основного, не визнається податковим законодавством підставою для зменшення витрат та податкового кредиту платника податків-покупця, а відтак відсутність контрагентів за місцезнаходженням, тим більше - за межами періоду здійснення господарських операцій з позивачем, не має доказового значення при вирішенні даного адміністративного спору.

З огляду на вищенаведене, суд вважає, що відповідач належними та допустимими доказами не підтвердив безтоварного характеру спірних господарських операцій.

Таким чином, дослідженими судом докази стверджується, що витрати, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, та податковий кредит з податку на додану вартість по взаємовідносинах з МПП «Каштан» позивачем сформовані у відповідності до приписів податкового законодавства та підстав для їх неврахування у податкового органу не було.

Правомірно сформований податковий кредит з податку на додану вартість давав право платнику податків на бюджетне відшкодування, оскільки відповідно до п.200.1 ст.200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

За змістом п.200.2 ст.200 Податкового кодексу України при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Згідно з п.200.3 ст.200 Податкового кодексу України при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Пунктом 200.4 ст.200 Податкового кодексу України встановлено якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг;

б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

В ході судового розгляду адміністративної справи позивач належними та допустимими доказами підтвердив, що при формуванні витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, та податкового кредиту з податку на додану вартість по взаємовідносинах з МПП «Каштан» платник податків діяв у відповідності до приписів податкового законодавства, дані податкового обліку відповідають даним бухгалтерського обліку та ґрунтуються на первинних документах, які підтверджують реальність руху його активів.

Відповідач не виконав процесуального обов'язку доказування правомірності спірних податкових повідомлень-рішень та не довів порушення позивачем п. 198.1, п. 198.2, п.198.3, п.198.6 ст. 198, п. 200.3, п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України.

Відтак суд вважає неправомірним збільшення позивачу грошового зобов'язання з податку на прибуток, зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість, зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість та застосування штрафних (фінансових) санкцій.

З огляду на наведене, за результатами судового розгляду справи суд дійшов висновку, що податкові повідомлення-рішення від 28.10.2013 №0001052251, № 0001042251 не відповідають критеріям правомірності, встановленим в статті 2 КАС України, порушують права та законні інтереси платника податків, які підлягають до судового захисту шляхом скасування протиправних рішень суб'єкта владних повноважень.

Судові витрати присуджуються на користь позивача відповідно до ч.1 ст.94 КАС України.

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Рівненському районі Головного управління Міндоходів у Рівненській області від 28.10.2013 №0001052251 (форма "В4") та №0001042251 (форма "В1").

Присудити на користь позивача Товариства з обмеженою відповідальністю " ОДЕК" Україна із Державного бюджету України судовий збір у розмірі 182,70 грн.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Сало А.Б.