Ухвала

від 22.05.2014 по справі 817/244/14

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

10002, м-н Путятинський, 3/65, телефон/факс: (0412) 481-602, 481-637 e-mail: inbox@apladm.zt.court.gov.ua

Головуючий у 1-й інстанції: Сало А.Б.

Суддя-доповідач:Котік Т.С.

УХВАЛА

іменем України

"22" травня 2014 р. Справа № 817/244/14

Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Котік Т.С.

суддів: Жизневської А.В.

Малахової Н.М.,

при секретарі Марчук Ю.А. ,

за участю представників сторін

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Рівненському районі Головного управління Міндоходів у Рівненській області на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від "18" лютого 2014 р. у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ОДЕК" Україна до Державної податкової інспекції у Рівненському районі Головного управління Міндоходів у Рівненській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень ,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 18 лютого 2014 року задоволено позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ОДЕК" Україна.

Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Рівненському районі Головного управління Міндоходів у Рівненській області від 28.10.2013 №0001052251 (форма "В4") та №0001042251 (форма "В1").

Присуджено на користь позивача Товариства з обмеженою відповідальністю "ОДЕК" Україна із Державного бюджету України судовий збір у розмірі 182,70 грн.

В апеляційній скарзі Державна податкова інспекція у Рівненському районі Головного управління Міндоходів у Рівненській області, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить судове рішення скасувати та прийняти нове - про відмову у задоволенні позову. Зокрема, апелянт посилається на те, що висновки суду не відповідають обставинам, встановленим актом перевірки, а тому оскаржувані повідомлення-рішення є обґрунтованими і правомірними.

Розглянувши справу, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення, олегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Так, з матеріалів справи убачається, що за результатами позапланової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "ОДЕК" Україна (далі ТОВ «ОДЕК» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, за період з 01.01.2013 по 31.03.2013, при проведенні взаємовідносин з МПП "Каштан" в січні, лютому 2013 року складено акт перевірки від 15.10.2013 №107/22-141/25322516.

Згідно висновків податкового органу, товариством порушено п. 198.1, п. 198.2, п.198.3, п.198.6 ст. 198, п. 200.3, п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України, що призвело до завищення суми, що підлягає бюджетному відшкодуванню, в тому числі, відповідно до декларацій з ПДВ за лютий 2013 року- 983, 00 грн., та завищено від'ємне значення різниці між сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду за березень 2013 року в сумі 2592 грн. Таких висновків податковий орган дійшов вважаючи, що господарські операції позивача з МПП "Каштан" носять безтоварний характер, що підтверджено актом від 19.04.2013 №8/22/22553337 Дубровицької міжрайонної державної податкової інспекції Державної податкової служби у Рівненській області про неможливість проведення зустрічної звірки МПП "Каштан" код за ЄДРПОУ 22553337 (а.с. 112-122). У зв'язку із чим податковим органом зроблено висновок про відсутність у МПП "Каштан" права на формування витрат по операціях з підприємствами постачальниками в розумінні ст. 138 Податкового кодексу України. У зв'язку з не підтвердженням податкового кредиту з ПДВ та витрат, у МПП "Каштан" відсутні об'єкти оподаткування податком на додану вартість та податком на прибуток по операціях з продажу товарів (послуг) підприємцям-покупцям.

За результатами перевірки ТОВ «ОДЕК», 28.10.2013 року ДПІ у Рівненському районі ГУ Міндоходів у Рівненській області прийнято податкові повідомлення-рішення №0001052251, яким зменшено розмір від»ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 2592,00 грн. та №0001042251 яким зменшено суму бюджетного відшкодування ( у тому числі заявленого за рахунок зменшення податкових зобов»язань наступних періодів) з податку на додану вартість у розмірі 983,00 грн. та нараховано штрафні санкції у сумі 492,00 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції прийшов до висновку, що позивач належними та допустимими доказами підтвердив формування витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, та податкового кредиту з податку на додану вартість по взаємовідносинах з МПП "Каштан", оскільки платник податків діяв у відповідності до приписів податкового законодавства, дані податкового обліку відповідають даним бухгалтерського обліку та ґрунтуються на первинних документах, які підтверджують реальність руху його активів.

Колегія суддів погоджується з вказаним висновком з огляду на таке.

Так, згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до пп.138.1.1 п.138.1 ст.138 Податкового кодексу України витрати операційної діяльності включають, зокрема, собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Пунктом 138.8 ст.138 Податкового кодексу України визначено, що собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а зокрема, амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг.

При цьому відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Водночас відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Тобто, необхідною умовою для віднесення до податкового кредиту сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Перевіряючи фактичність здійснення позивачем господарських операцій з МПП "Каштан" судом першої інстанції встановлено, що 17 січня 2013 року між ТОВ "ОДЕК" Україна (Замовник) та МПП "Каштан" (Перевізник) укладено договорів про перевезення вантажів №16/01-04-12/46-20, згідно з яким Перевізник зобов'язаний виконати для Замовника перевезення вантажів (лісоматеріалів), а Замовник зобов'язується сплатити Перевізнику за перевезення плату, що визначена в Додатку №1 до цього договору і є його невід'ємною частиною, в порядку і строки передбачені цим Договором (а.с.33-36).

01.04.2013 між позивачем та МПП "Каштан" укладено додаткову угоду до Договору №16/01-04-12/46-20 від 17.01.2013 (а.с. 47).

На підтвердження реальності проведення господарських операцій по вказаному договору судом досліджено:

- акти здавання-приймання наданих послуг: №3 від 24.01.2013, №4 від 04.02.2013, №5 від 28.02.2013 (а.с.48,50,52);

- товарно-транспортні накладні: №033959 від 24.01.2013, №010343 від 04.02.2013, №034038 від 18.02.2013, №034175 від 19.02.2013, №034178 від 20.02.2013, №031693 від 22.02.2013, №034200 від 27.02.2013 ( а.с. 49,51,53-57);

- податкові накладні: №1 від 24.01.2013 на загальну суму 3188,59 грн., у т.ч. податок на додану вартість (надалі - ПДВ) 531,43 грн., №1 від 04.02.2013 на загальну суму 2709,27 грн., у т.ч. ПДВ 451,55грн, №2 від 22.02.2013 на загальну суму 5995,97 грн., у т.ч. ПДВ 999,33 грн., №3 від 26.02.2013 на загальну суму 6684,84 грн., у т.ч. ПДВ 1114,14 грн., №4 від 28.02.2013 на загальну суму 2873,45 грн., у т.ч. ПДВ 478,91 грн. (а.с.58-62).

Транспортування фансировини проводилося МПП "Каштан", розрахунки між суб'єктами господарювання за надані транспортні послуги проводились у безготівковій формі.

Оплата за надані транспортні послуги здійснена ТОВ "ОДЕК" Україна, що підтверджується платіжними дорученнями: №50326 від 29.01.2013 на суму 3188,59 грн.; №50659 від 05.02.2013 на суму 2709,27 грн.; №51399 від 22.02.2013 на суму 5995,97 грн.;

№51468 від 26.02.2013 на суму 6684,84 грн.; №51689 від 01.03.2013 на суму 2873,44 грн. (а.с. 63-67).

Як встановлено судом першої інстанції та не спростовано податковим органом, вищезазначені документи бухгалтерського обліку ТОВ "ОДЕК" Україна, якими оформлені спірні господарські операції, відповідають вимогам Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", розкривають зміст господарських операцій. Таким чином, вказані документи є первинними документами в розумінні закону, які належить складати для даного виду господарських операцій, а відтак є належними та допустимими доказами відповідно до приписів статті 70 КАС України, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

Судом першої інстанції правомірно не прийнято до уваги покликання податкового органу в акті перевірки на те, що у зв'язку з неналежним оформленням ТТН (не зазначено фактичний пробіг автомобіля, відсутні показники спідометра, не можливо визначити реальну відстань, яку проїхав автомобіль, кількість їздок, заїздів, згідно якого доручення (довіреності) та хто отримав вантаж теж не зазначено) операції щодо отримання ТОВ "ОДЕК" Україна від МПП "Каштан" послуг з перевезення фансировини не підтверджуються при врахуванні реального часу здійснення операцій, наявності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень, транспорту та іншого майна, які економічно необхідні для здійснення діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів у вказаного суб'єкта господарювання.

Так, відсутність та/або дефектність документів на транспортне перевезення умовленого договором товару не є безумовною підставою ставити під сумнів здійснення господарських операцій, оскільки відповідно до розділу 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні затверджених Наказом Міністерства транспорту України №363 14.10.1997р. товарно-транспортна документація - комплект юридичних документів, підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу, а товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського ліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Згідно із п. 11.1, 11.3, 11.4, 11.5, 11.7 вказаних правил основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля. Дорожній лист вантажного автомобіля є документом, без якого перевезення вантажів не допускається. Оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля. Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше трьох екземплярів. Після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною ладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри. Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у замовника (вантажовідправника), другий передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику.

Разом з тим, вказані правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні не встановлюють правил податкового обліку, а лише встановлюють права, обов'язки та відповідальність власників автомобільного транспорту (перевізників). При цьому, документи обумовлені вказаними правилами, зокрема, товарно-транспортна накладна та подорожній лист, не є документами первинного бухгалтерського обліку, підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей.

Так само, суд апеляційної інстанції не приймає до уваги посилання апелянта на те, що вид транспортного засобу в договорі перевезення та в товаро-транспортних накладних не співпадають, оскільки такі обставини спростовуються додатковою угодою від 01.04.2013 до Договору №16/01-04-12/46-20 від 17.01.2013 року між позивачем та МПП "Каштан".

Щодо правомірності включення податку на додану вартість за договором перевезення до складу податкового кредиту, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку, що такі дії позивача узгоджуються з вимогами податкового законодавства.

Так, згідно п.п.14.1.181 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу, а за змістом п.п. 14.1.18 п. 14.1 ст. 14 Кодексу, бюджетне відшкодування - відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Таким чином, право на податковий кредит виникає в момент здійснення однієї з двох подій, які визначені вищевказаною нормою Податкового кодексу України, а підставою для нарахування податкового кредиту є належним чином оформлена податкова накладна.

Згідно п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Стаття 200 Податкового кодексу України регулює порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків.

Відповідно до положень пунктів 200.1, 200.2, 200.3 та 200.4 статті 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг; б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Виходячи з приписів зазначених правових норм, та обставин, встановлених судом першої інстанції при розгляді справи, ТОВ "ОДЕК" Україна до складу податкового кредиту було віднесено суми податку на додану вартість, сплачені в отриманих послуг з перевезення фансировини від МПП "Каштан", що фактично поставлялися за господарськими операціями, які мали реальний характер.

Також, судом першої інстанції встановлено, що позивач виконав всі вимоги Податкового кодексу України для отримання бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, а також щодо документального оформлення податкового обліку та в підтвердження правомірності заявлених до відшкодування сум ПДВ під час перевірок надав всі передбачені діючим законодавством Україні документи.

Окрім зазначеного, судом першої інстанції досліджено, що контрагент позивача на час здійснення спірних господарських операцій володів спеціальною податковою правосуб'єктністю, належність оформлення виданих ними податкових накладних податковим органом не заперечується, а укладені з їх участю господарські договори в установленому порядку недійсними не визнані. Разом з тим, є слушним посилання суду на те, що стан платника податків-постачальника, відмінний від основного, не визнається податковим законодавством підставою для зменшення витрат та податкового кредиту платника податків-покупця, а відтак відсутність контрагентів за місцезнаходженням, тим більше - за межами періоду здійснення господарських операцій з позивачем, не має доказового значення при вирішенні даного адміністративного спору.

Такі висновки суду першої інстанції узгоджуються з практикою Європейського Суду з прав людини, а саме у справі "Булвес" АД проти Болгарії (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини в своєму рішенні від 22.01.2009 році зазначив, що у разі якщо національні органи за відсутності будь-яких вказівок на безпосередню участь фізичної або юридичної особи зловживанні, пов'язаним зі сплатою ПДВ, який нараховується у ланцюгу поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж таки застосовують негативні наслідки для отримувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і відношенні якого у нього не було засобів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності.

Отже, правомірно сформований податковий кредит з податку на додану вартість давав право платнику податків на бюджетне відшкодування, оскільки відповідно до п.200.1 ст.200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Враховуючи вищезазначене, суд першої інстанції дійшов вірних висновків, що податковим органом неправомірно збільшено позивачу суму грошового зобов'язання з податку на прибуток, зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість, зменшено суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість та застосовано штрафні (фінансові) санкції.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції щодо обґрунтованості позовних вимог, не містять фактів невірного застосування судом норм матеріального та процесуального права, а тому колегія суддів не вбачає підстав, визначених ст. 202 КАС України, для скасування судового рішення.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державна податкова інспекція у Рівненському районі Головного управління Міндоходів у Рівненській області залишити без задоволення, а постанову Рівненського окружного адміністративного суду від "18" лютого 2014 р. без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання її в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Т.С. Котік

судді: А.В. Жизневська

Н.М. Малахова

Повний текст cудового рішення виготовлено "23" травня 2014 р.

Роздруковано та надіслано:р.л.п.

1- в справу:

2 - позивачу Товариство з обмеженою відповідальністю "ОДЕК" Україна вул.Заводська,9,смт.Оржів,Рівненський район, Рівненська область,35313

3- відповідачу Державна податкова інспекція у Рівненському районі Головного управління Міндоходів у Рівненській області вул. Відінська,8,м.Рівне,33028

- ,