Постанова

від 19.03.2014 по справі 820/3524/14

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

19 березня 2014 р. № 820/3524/14

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді - Севастьяненко К.О.,

при секретарі судового засідання - Романенко Т.С.,

за участю: представника позивача - Прокопченка С.В.,

представника відповідача - Шамілової Л.Ш.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "ІНСТИТУТ "УКРКОМУННДІПРОЕКТ" до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, товариство з обмеженою відповідальністю "ІНСТИТУТ "УКРКОМУННДІПРОЕКТ", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова, в якому просить суд скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова від 02.10.2013 р. № 1420302203.

Протокольною ухвалою суду від 12.03.2014 року здійснено заміну первинного відповідача - Державну податкову інспекцію у Дзержинському районі м. Харкова на належного - Державну податкову інспекцію у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив наступне. На підставі акту Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області № 456/20-30-22-03/37659092 від 04.09.2013 р. відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 1420302203 від 02.10.2013 року. Позивач вважає необґрунтованими висновки відповідача, зроблені в акті перевірки, у зв'язку з чим просив суд скасувати податкове повідомлення-рішення, оскільки воно не відповідає фактичним обставинам справи та вимогам чинного законодавства. На думку позивача, формування ТОВ "ІНСТИТУТ "УКРКОМУННДІПРОЕКТ" податкового кредиту за перевіряємий період підтверджено належним чином складеними первинними документами, які відображають реальність господарських операцій позивача з контрагентом - ТОВ «БК «Гарантбілдінг».

Представник відповідача, заперечуючи проти позовних вимог, надав письмові заперечення, в яких послався на обґрунтованість висновків акту ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області № 456/20-30-22-03/37659092 від 04.09.2013 р. та прийнятого на підставі зазначеного акту податкове повідомлення-рішення № 1420302203 від 02.10.2013 р. Зазначив, що ТОВ "ІНСТИТУТ "УКРКОМУННДІПРОЕКТ" занижено суму податку на додану вартість на суму 157337,40 грн. по взаємовідносинам з контрагентом ТОВ «БК «Гарантбілдінг» за січень 2012 року.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив суд задовольнити позов в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позовних вимог заперечував, просив суд в задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності, дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі з наступних підстав.

За матеріалами справи судом встановлено, що позивач, товариство з обмеженою відповідальністю "ІНСТИТУТ "УКРКОМУННДІПРОЕКТ", пройшов передбачену чинним законодавством процедуру державної реєстрації, набув статусу юридичної особи, код 37659092, юридична адреса: проспект Леніна, буд. 36, м. Харків, 61166, що підтверджується Випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а.с. 38), перебуває на обліку як платник податків в Державній податковій інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області та зареєстрований як платник податку на додану вартість.

Вказані обставини визнані сторонами по справі в ході судового засідання, у суду не має сумнівів в добровільності визнання перелічених обставин та їх достовірності, стосовно вказаних обставин відсутній спір, а тому перелічені обставини перед судом не доказуються.

Судом встановлено, що Державною податковою інспекцією у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ "ІНСТИТУТ "УКРКОМУННДІПРОЕКТ" (код 37659092) з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства по взаємовідносинам з ТОВ «БК «Гарантбілдінг» за січень 2012 року.

Результати проведеної перевірки оформлені актом № 456/20-30-22-03/37659092 від 04.09.2013 р. (а.с. 11-21).

Згідно висновків акту перевірки встановлено порушення ТОВ "ІНСТИТУТ "УКРКОМУННДІПРОЕКТ":

- п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1, п. 200.2 ст. 200 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI, внаслідок чого занижено суму податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету у розмірі 157337,40 грн. за січень 2012 року.

На підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 1420302203 від 02.10.2013 року, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 189721,90 грн., з яких за основним платежем 157337,40 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 32384,50 грн. (а.с. 10).

Суд, перевіряючи висновки вказаного вище акту перевірки, а відтак і прийняте на їх підставі спірне податкове повідомлення-рішення на відповідність вимогам ч. 3 ст. 2 КАС України, приходить до наступного.

Судом встановлено, що між ТОВ "ІНСТИТУТ "УКРКОМУННДІПРОЕКТ" (генпідрядник) та ТОВ «БК «Гарантбілдінг» (субпідрядник) був укладений договір № 211 від 17.10.2011 року про розробку проектної документації, відповідно до умов якого генпідрядник доручає, а субпідрядник зобов'язується розробити та передати генпідряднику на умовах цього договору таку проектну документацію: робочий проект «Реконструкція системи аерації системи біологічної очистки стічних вод лівобережних КОС» (далі - документація) (а.с. 25-28). Відповідно до п. 1.2 в рамках цього договору субпідрядник залучається для виконання проектних робіт за договором генпідрядника № 8600, укладеного з WPK EKO-KONSULTING Ltd від 14.10.2011 року. Строк виконання робіт встановлюється календарним планом виконання робіт, який є невід'ємною частиною договору (п. 3.2 договору). Згідно з п. 4.1. ціна за вказаним договором складає 944024,40 грн., в тому числі ПДВ - 157337,40 грн. Пунктом 4.5 передбачено, що підставою для розрахунків є підписані представниками генпідрядника та субпідрядника акти приймання-передачі документації.

З матеріалів справи вбачається, що ТОВ "ІНСТИТУТ "УКРКОМУННДІПРОЕКТ" та ТОВ «БК «Гарантбілдінг» погодили наступні додатки до вищезазначеного договору № 211 від 17.10.2011 року: кошторис № 1 на проектні роботи та протокол погодження договірної ціни на загальну суму 944024,40 грн., в тому числі ПДВ - 157337,40 грн., а також календарний план виконання робіт з розробки проектної документації, а саме: до 17.02.2012 року (а.с. 29, 30, 31).

Крім того, сторонами договору на виконання п. 2.1 вищевказаного договору було складено та погоджено «Завдання на проектування» (а.с. 70-79).

На виконання умов зазначеного договору 23.01.2012 року між позивачем та ТОВ «БК «Гарантбілдінг» був підписаний акт приймання-передачі робіт - проектної документації: робочий проект «Реконструкція системи аерації системи біологічної очистки стічних вод лівобережних КОС» № 211/1 (а.с. 37, 97-101), а також ТОВ «БК «Гарантбілдінг» було виписано позивачу податкову накладну № 396 від 23.01.2012 року на суму 944024,40 грн., в тому числі ПДВ - 157337,40 грн. (а.с. 33).

Вартість наданих позивачу послуг була сплачена позивачем шляхом безготівкових розрахунків, а саме шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок ТОВ «БК «Гарантбілдінг», про що свідчать долучені до матеріалів справи платіжні доручення (а.с. 34-36).

З долучених до матеріалів справи документів про рух безготівкових коштів судом встановлений факт виконання позивачем зобов'язань по оплаті вартості робіт за вказаним вище правочином шляхом перерахування безготівкових грошових коштів. Доказів повернення цих коштів до позивача, наявності у позивача та його контрагента спільного інтересу щодо їх отримання матеріали справи не містять. За правилами Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» операція по списанню коштів з банківських рахунків платника податків призводить до зміни стану та структури активів і зобов'язань такого платника. Отже, документи про рух безготівкових коштів визнаються судом належними та допустимими доказами реальності вчинених між позивачем та ТОВ «БК «Гарантбілдінг» господарських операцій.

Факт реєстрації контрагента позивача як юридичної особи, а також той факт, що вказане підприємство - ТОВ «БК «Гарантбілдінг» на момент складання на адресу позивача зазначеної вище податкової накладної було зареєстровано контролюючими органами у встановленому законодавством порядку в якості платника податку на додану вартість, представником відповідача не заперечується, та матеріалами справи не спростовується.

Матеріали справи не містять жодних доказів наявності між позивачем та ТОВ «БК «Гарантбілдінг» при укладанні і виконанні зазначеного вище договору взаємоузгоджених зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в державі суспільного ладу або моральних засад. Таких доказів суду відповідачем не надано, а судом при виконанні вимог ст.11 КАС України не встановлено.

Доказів ненадання ТОВ «БК «Гарантбілдінг» позивачу послуг у спірних правовідносинах, використання позивачем наданих послуг не за призначенням відповідач в ході розгляду справи до суду не надав та в акті перевірки не зазначено.

Відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України основними видами діяльності за КВЕД ТОВ "ІНСТИТУТ "УКРКОМУННДІПРОЕКТ" є, зокрема: 74.20.1 - діяльність у сфері інжинірингу, 45.12.0 - розвідувальне буріння, 73.10.2 - дослідження і розробки в галузі технічних наук, 74.20.3 - діяльність у сфері геодезії, гідрографії та гідрометеорології (а.с. 69).

Судом з матеріалів справи та пояснень представника позивача встановлено, що позивач, ТОВ "ІНСТИТУТ "УКРКОМУННДІПРОЕКТ", використав надані ТОВ «БК «Гарантбілдінг» послуги з розробки проектної документації у власній господарській діяльності, а саме для виконання умов наступного договору (п. 1.2 договору № 211 від 17.10.2011 року про розробку проектної документації).

Так, судом встановлено, що між ТОВ "ІНСТИТУТ "УКРКОМУННДІПРОЕКТ" (інженер-проектант) та WPK EKO-KONSULTING Ltd (головний консультант) укладено договір № 8600 на виготовлення проектно-кошторисної документації від 14.10.2011 року, відповідно до умов якого інженер-проектант зобов'язується здійснити виготовлення проектно-кошторисної документації на об'єкт «Реконструкція системи аерації системи біологічної очистки стічних вод лівобережних КОС» згідно чинного законодавства України, державних будівельних норм та правил (а.с. 81-95). Відповідно до п. 2.4 вказаного договору в якості субпідрядника за цим договором залучається ТОВ «БК «Гарантбілдінг». Строк виготовлення проектно-кошторисної документації становить 125 днів (п. 2.2. договору), однак також відповідно до п.15.1 договір дії, зокрема, до моменту закінчення виконання сторонами своїх зобов'язань.

Відповідно до пояснень представника позивача проектна документація, розроблена контрагентом позивача - ТОВ «БК «Гарантбілдінг», є частиною документації реконструкції Лівобережних каналізаційних очисних споруд міста Кременчук. На сьогоднішній день триває реалізація позивачем виготовленої ТОВ «БК «Гарантбілдінг» проектної документації шляхом її коригування та доопрацювання. Отже, позивач продовжує виконувати свої господарські зобов'язання перед WPK EKO-KONSULTING Ltd.

За таких умов, суд приходить до висновку, що ТОВ "ІНСТИТУТ "УКРКОМУННДІПРОЕКТ" та його контрагентом ТОВ «БК «Гарантбілдінг» вищевказаний договір був виконаний у повному обсязі, як результат його реального виконання, надані послуги були використані позивачем у власній господарській діяльності.

Також суд зазначає, що згідно ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Відповідно до ч.1, 2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій, що повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Пунктом 2.1 «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88, який зареєстрований в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 року за №168/704, визначено, що первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Пунктом 2.4 вказаного положення встановлено, що первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Оцінивши зазначені вище первинні документи за правилами ст.86 КАС України, суд зазначає, що зміст оглянутих документів містить назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; особистий підпис особи, яка брала участь у здійсненні господарської операції; первинні документи виписані реально існуючими суб'єктами права.

Таким чином, суд приходить до висновку, що оглянуті документи не мають дефектів форми або змісту, які в силу ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", ст.44 Податкового кодексу України, п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704; далі за текстом - Положення №88) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, призвели до зміни в структурі активів платника податків, а відтак сприймаються судом як належні та допустимі докази реальності вчинення господарських операцій.

Відповідно до п.198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, в тому числі, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі у разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України, податковий кредит визначається виходячи з договірної вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, та складається з сум податків нарахованих (сплачених) платником податку протягом звітного періоду у зв'язку, зокрема, з придбанням або виготовленням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

У відповідності до п. 198.6 ст.198 Податкового кодексу України не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), які не підтверджені податковими накладними або оформлені із порушенням вимог або не підтверджені митними деклараціями.

Якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника (п. 198.4 ст. 198 Податкового кодексу України).

Пункт 201.8 ст.201 Податкового кодексу України, передбачає, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим в якості платників податку у порядку, передбаченому ст.183 цього Кодексу.

Відповідно до п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Отже, виходячи із системного аналізу вказаних норм, для підтвердження даних податкового обліку можуть братись до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Тобто, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Відповідачем по справі не надано доказів фактичного нездійснення господарських операцій, суми за якими позивачем включені до складу податкового кредиту при обчисленні податку на додану вартість. Наявні в матеріалах судової справи та досліджені в ході судового розгляду первинні документи за змістом відповідають вимогам законодавства, що пред'являються до первинних документів, доказів недостовірності даних в цих документах відповідачем не надано, що підтверджує правомірність формування позивачем податкового кредиту за операціями з ТОВ «БК «Гарантбілдінг».

Зазначене свідчить про реальність проведених господарських операцій та їх безпосередній зв'язок з господарською діяльністю позивача.

Таким чином, суд приходить до висновку про недоведеність відповідачем факту вчинення позивачем податкового правопорушення.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд зазначає, що належними та допустимими в розумінні ст.124 Конституції України, ст.70 КАС України доказами факту вчинення платником податків нікчемного правочину або факту відображення в обліку показників господарських операцій, які в дійсності не відбулись, можуть бути або обвинувальний вирок суду по кримінальній справі (бо діяння платника податків по протиправному заволодінню майном іншої особи або ухиленню від сплати податків, тобто вчинення нікчемного правочину, є об'єктивною стороною злочинів, передбачених ст.191 КК України та ст.212 КК України), або рішення суду у справі про стягнення одержаного за нікчемним правочином (бо наслідком вчинення платником податків нікчемного правочину відповідно до ст.ст. 207, 208, 250 Господарського кодексу України є застосування конфіскаційного заходу у вигляді стягнення одержаного за нікчемним правочином), або рішення суду про визнання правочину недійсним (бо відповідно до ч. 3 ст. 228 Цивільного кодексу України вчинення платником податків правочину, котрий суперечить інтересам держави та суспільства, є підставою для звернення до суду з вимогою про визнання такого правочину недійсним).

Проте, відповідачем не подано до суду жодних доказів порушення кримінальної справи відносно посадових (службових) осіб позивача або за викладеними у акті фактами діяльності платника податків, наявності обвинувального вироку суду, рішення суду про стягнення одержаного за нікчемним правочином, наявності рішення суду про визнання правочину недійсним.

Судом встановлено та відображено в актах перевірки, що позивач та його контрагент на момент здійснення господарських операцій перебували зареєстрованими у встановленому порядку як юридичні особи. Разом з тим, податковий орган протиправно не взяв до уваги наявність належним чином оформлених первинних та податкових документів, на підтвердження належного укладення та виконання договорів.

Оскільки висновки відповідача про формування позивачем податкового кредиту без дотримання вимог Податкового кодексу України ґрунтуються на висновках акту Ленінської МДПІ у м. Луганську № 896/22-706/37108578 від 06.11.2012 р. «Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «БК «Гарантбілдінг» щодо підтвердження господарських відносин з ТОВ "ІНСТИТУТ "УКРКОМУННДІПРОЕКТ" за січень 2012 року, за висновками якого встановлено неможливість контрагента позивача ТОВ «БК «Гарантбілдінг» реально здійснювати господарську діяльність у вказаному періоді, то суд зазначає, що в силу закону отримання податковим органом акту перевірки чи довідки зустрічної звірки, в яких викладені висновки про вчинення контрагентом платника податків нікчемного правочину або відображення в звітності показників господарських операцій, які фактично не відбулись, не звільняє такий податковий орган від виконання обов'язку по самостійному встановленню та доведенню факту вчинення платником податків порушення закону, акт перевірки контрагента не має преюдиціального значення та не є документом, що достовірно та безсумнівно підтверджує обставини фактичної дійсності.

Суд зазначає, що в силу положень Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" позивач та його контрагент є окремими суб'єктами права, а таким чином за змістом Податкового кодексу України є окремими платниками податку на додану вартість. За таких обставин, межі юридичної відповідальності кожного платника ПДВ, яка (слід розуміти -відповідальність) відповідно до ст. 61 Конституції України має індивідуальний характер, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником. Притягнення суб'єкта права до юридичної відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, згідно з законом є неможливим.

З огляду на наведене вище, оцінивши наявні в справі докази, суд приходить до висновку, що позивачем та його контрагентом ТОВ «БК «Гарантбілдінг» за вищевказаним договором погоджені всі істотні умови і досягнута домовленість щодо виконання. Виконання договору підтверджується наявними в матеріалах справи первинними документами, тобто договір між позивачем і вказаним контрагентом мали реальний характер, що свідчить про те, що ТОВ "ІНСТИТУТ "УКРКОМУННДІПРОЕКТ" правомірно було віднесено до складу податкового кредиту з ПДВ суму податку на додану вартість, у зв'язку з наданням йому послуг, які в свою чергу були використані останнім у власній господарській діяльності.

Крім того, суд зазначає, що відповідно до довідки Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області № 1218/2207/37659092 від 29.11.2012 року «Про результати проведення зустрічної звірки ТОВ "ІНСТИТУТ "УКРКОМУННДІПРОЕКТ" щодо документального підтвердження господарських відносин з платником податків ТОВ «БК «Гарантбілдінг», їх реальності та повноти відображення в обліку за період з 01.01.2012 року по 31.01.2012 року» звіркою позивача документально підтверджено реальність господарських відносин з ТОВ «БК «Гарантбілдінг», їх вид, обсяг, якість та розрахунки, а також встановлено відображення позивачем в податковому обліку господарських операцій та розрахунків з ТОВ «БК «Гарантбілдінг» (а.с. 22-24). Отже, судом встановлено, що висновки акту спірної перевірки № 456/20-30-22-03/37659092 від 04.09.2013 р. та довідки № 1218/2207/37659092 від 29.11.2012 року щодо одних и тих самих суб'єктів господарювання за однаковий період часу є протилежними за змістом. Належних пояснень з приводу зазначеної обставини представником відповідача суду надано не було.

Відповідно до ч.2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Судом встановлено, що під час розгляду відповідачем за правилами ч. 2 ст. 71 КАС України не спростовано достовірності відомостей первинних та розрахункових документів, поданих платником податків на підтвердження факту реальності здійснення господарських операцій за спірними правочинами.

Статтею 86 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (ч. 1 ст. 86); ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили (ч. 2 ст. 86); суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових та службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Будь-яке рішення чи дії суб'єкта владних повноважень має бути законними та обґрунтованими , прийнятими чи вчиненими в межах наданих повноважень, мати під собою конкретні об'єктивні факти, на підставі яких його ухвалено або вчинено, а суд, відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, перевіряє чи прийнято такі рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що прийняте Державною податковою інспекцією у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області податкове повідомлення-рішення № 1420302203 від 02.10.2013 року підлягає скасуванню, як таке, що прийняте з порушенням ч. 3 ст. 2 КАС України, а позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійсненні нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 94, 160, 161, 162, 163, 186, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю "ІНСТИТУТ "УКРКОМУННДІПРОЕКТ" до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити в повному обсязі.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області № 1420302203 від 02.10.2013 р.

Стягнути з Державного бюджету України в особі УДКСУ у Червонозаводському районі міста Харкова Харківської області (код 37999628, м. Харків, вул. Плеханівська, 29, 61001) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "ІНСТИТУТ "УКРКОМУННДІПРОЕКТ (юридична адреса: проспект Леніна, буд. 36, м. Харків, 61166, код: 37659092) витрати по сплаті судового збору в сумі 379 грн. 44 коп. (триста сімдесят дев'ять грн. 44 коп.) грн.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги у десятиденний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України - з дня отримання копії постанови. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання апеляційної скарги обчислюється з дня отримання нею копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови виготовлено 25 березня 2014 року.

Суддя К.О. Севастьяненко