Рішення

від 25.03.2014 по справі 171/755/14-ц

АПОСТОЛІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 171/755/14-ц

2/171/455/14

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

"25" березня 2014 р. м. Апостолове

Апостолівський районний суд Дніпропетровської області у складі:

- головуючого - судді - Марченко Н.В.,

при секретарі - Ровній Н.А.,

за участі - позивача - ОСОБА_1,

- представника відповідача - Кононенко О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Апостолове цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Фермерського господарства "Плевич", треті особи - відділ Держкомзему в Аплостолівському районі, виконавчий комітет Апостолівської міської ради, Державна інспекція сільського господарства в Дніпропетровській області, про зобов'язання припинити дії, повернення самовільно зайнятих земельних ділянок та компенсацію шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, -

ВСТАНОВИВ:

19.09.2012 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідача фермерського господарства "Плевич" (з урахуванням уточненого позову від 02.10.12 року (а.с.31-32)) про зобов'язання припинити дії, повернення самовільно зайнятих земельних ділянок та компенсацію шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок. Позов обґрунтовано тим, що він разом зі своєю жінкою, ОСОБА_3, володів на праві приватної власності земельною ділянкою, кадастровий номер 1220310100:02:043:0005, що розташована в Апостолівському районі Дніпропетровської області площею 6,5018 гектара та земельну ділянку, кадастровий номер 1220310100:02:043:0004, розташовану в Апостолівському районі Дніпропетровської області площею 12,1501 гектара відповідно. Після смерті його жінки, ОСОБА_3, 28 серпня 2010 року позивач успадкував належну їй земельну ділянку, кадастровий номер 1220310100:02:043:0004, розташовану в Апостолівському районі Дніпропетровської області площею 12,1501 гектара, про що свідчить Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ № 936380. Починаючи з 2009 року даними земельними ділянками безпідставно, без укладання договорів оренди земельних ділянок, що пройшли державну реєстрацію, користується ФГ «Плевич». В усній розмові голова ФГ «Плевич» Ануфрієва О.Ф. стверджувала, що всі договори на оренду обох земельних ділянок, що пройшли державну реєстрацію, в неї є, та добровільно звільнити земельні ділянки вона відмовляється та надала копію договору оренди земельної ділянки розміром 6,5018 га від 09.06.2011 року за підписом позивача. Але даний договір позивач не підписував та згоди на користування ділянкою не надавав. Вважає, що відповідач самовільно зайняв земельну ділянку, доказами чого є факт відсутності вчиненого правочину щодо оренди земельних ділянок, що підтверджується актом спільної перевірки від 25.06.2012 року. Цими діями відповідача йому завдано збитки, які він розрахував згідно п. 4 Методики визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покрову без спеціального дозволу, затвердженого постановою КМУ від 25.07.07 року № 963. Загальний розмір збитків становить 18 393,40 грн.. Тому на підставі вищевказаного, просить суд, позов задовольнити в повному обсязі..

Представником відповідача ФГ «Плевич» в судовому засіданні 06.11.12 року надано заперечення проти позову згідно яких позов не визнано, оскільки з 2000 року відповідач укладав договори оренди землі з дружиною позивача, будь яких непорозумінь не виникало, проте укладені в 2009 році договори оренди не пройшли державну реєстраціїю. В зв'язку зі змінами в законодавстві. В зв'язку з бюрократичними перепонами не змогли своєчасно здійснити реєстрацію договорів оренди. Позивачу та його дружині сплачено орендну плату за 2009-2010 роки. Після смерті ОСОБА_3 позивач ОСОБА_1 отримав державний акт на право власності на земельну ділянку, в березні 2012 року повідомив, що бажає віддати землі, що йому належать своїм родичам, після цього йому повідомлено, що ніяких перешкод йому чинитись не буде, хоча земля була засіяна згідно умов договорів оренди. Станом на 26.01.12 року за відповідачем числились земельні ділянки в т. ч. і ОСОБА_1, вони сплачували земельний податок на землю. За заявами ОСОБА_1 правоохоронними органами було прийнято постанову про відмову в порушенні кримінальної справи. Станом на 08.11.2012 року земельна ділянка відповідачем не використовувалась, що підтверджується актом перевірки дотримання вимог земельного законодавства.

У судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав у повному обсязі, пояснив, що дійсно раніше з відповідачами ним та його дружиною укладались договори оренди землі, він отримував орендну плату за 2010,2011 роки, в 2012 році він звернувся до відповідача з вимогою про повернення земельної ділянки, однак відповідач запропонувала йому компенсувати всі витрати здійснені фермерським господарством, її бухгалтер склала розрахунок витрат. Він на це не погодився і 25.02.12 року комісія підтвердила, що земельна ділянка використовується відповідачем без правових підстав, а отже відповідач самовільно зайняв земельну ділянку. В 2013 та в 2014 році він та члени його сімї самостійно користуються земельною ділянкою. Просив позов задовольнити, стягнути з відповідача компенсацію за самовільне зайняття земельних ділянок.

У судовому засіданні представник відповідача позов не визнав, пояснив, що договорів оренди не укладалось, земельну ділянку не використовували, вимоги є безпідставними, а тому в позові слід відмовити.

Суд, вислухавши учасників процесу, дослідивши докази, надані сторонами, приходить до висновку, що в позові слід відмовити з наступних підстав.

Відповідно до державних актів № 936380 та № 046339, встановлено, що земельна ділянка, кадастровий номер 1220310100:02:043:0004, яка розташована в Апостолівському районі Дніпропетровської області площею 12,1501 гектара та земельна ділянка, кадастровий номер 1220310100:02:043:0005, що розташована в Апостолівському районі Дніпропетровської області площею 6,5018 гектара, належать на праві приватної власності ОСОБА_1.

Позивачу, як власнику земельних ділянок, згідно ч. 1 ст. 78 Земельного кодексу України належить право на володіння, користування і розпорядження ними.

Підставою позовних вимог позивач ОСОБА_1 зазначає самовільне зайняття земельних ділянок відповідачем.

Відповідно до ч. 1 ст. 212 Земельного кодексу України, самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними. Статтею 212 Земельного кодексу України передбачено, що самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам. Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки. Повернення самовільно зайнятих земельних ділянок проводиться за рішенням суду. Одним із способів захисту прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки, визначений ч. 3 ст. 152 Земельного кодексу України - є відшкодування збитків.

У акті спільної перевірки від 25.02.2012 року, складеному представником відділу Держкомзему, міським головою м. Апостолове, землевпорядником міської ради, землекористувачем Ануфрієвою О.Ф. зазначено, що між ФГ «Плевич» та ОСОБА_1, та ОСОБА_3 було укладено договори оренди землі від 18.09.09 року, але до часу складання цього акту не пройшли державну реєстрацію. На день обстеження земельні ділянки засіяні - на площі 12,1501 га озима пшениця, на площі 6,5018 га - соняшник. Так як дані договори не пройшли державну реєстрацію, то це є порушенням ст.. 125, 126 ЗК України - використання земельних ділянок без правовстановлюючих документів.

У запереченнях наданих представником відповідача (а.с.45-47), у постанові про відмову в порушенні кримінальної справи (а.с.48), у акті спільної перевірки від 25.02.2012 року зазначено, що між громадянами ОСОБА_1, ОСОБА_3 та відповідачем ФГ «Плевич» було укладено договори оренди землі від 17.09.09 року, які не пройшли реєстрацію та на підставі яких здійснювалась сплата орендної плати (а.с.58), дані обставини підтверджуються листом держкомзему від 26.01.12 року (а.с.50-53), податковою декларацією з фіксованого сільськогосподарського податку (а.с.54-55), відомостями про наявні земельні ділянки від 23.12.11 року (а.с.56-57).

Однак дані докази суд вважає недопустимим на підтвердження факту самовільного зайняття земельної ділянки, оскільки згідно ч. 2 ст. 59 ЦПК України, обставини справи, які за законом можуть бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Так, ст. 1 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» визначено, що самовільне зайняття земельної ділянки - будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

Згідно ст. 1 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» державний контроль за використанням та охороною земель усіх категорій та форм власності здійснює центральний орган виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі.

Згідно ст. 10 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» державні інспектори у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель мають право:, зокрема - складати акти перевірок чи протоколи про адміністративні правопорушення у сфері використання та охорони земель і дотримання вимог законодавства про охорону земель та розглядати відповідно до законодавства справи про адміністративні правопорушення, а також подавати в установленому законодавством України порядку до відповідних органів матеріали перевірок щодо притягнення винних осіб до відповідальності.

Таким чином належним доказом на підтвердження самовільного зайняття земельних ділянок відповідачем є акт перевірки чи протокол про адміністративне правопорушення, складені уповноваженою законом особою - державним інспектором у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України.

Однак державним інспектором у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України акт перевірки чи протокол про адміністративне правопорушення не складався.

Згідно акту перевірки Державної інспекції сільського господарства в Дніпропетровській області від 08.11.12 року порушень вимог земельного законодавства зі сторони ФГ «Плевич» не виявлено.

За таких обставин, факт самовільного зайняття земельних ділянок, належних ОСОБА_1 не знайшов підтвердження допустимими доказами в судовому засіданні. А отже відсутні підстави для задоволення позовних вимог щодо зобов'язання ФГ «Плевич» припинити дії щодо порушення права користування самовільно зайнятою ділянкою, повернення самовільно зайнятої земельної ділянки, крім того, сам позивач у судовому засіданні під час дачі пояснень пояснив, що з 2013 році земельні ділянки використовуються членами його родини.

Відсутні підстави для стягнення збитків, визначених відповідно до «Методики визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу», затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 25 липня 2007 р. N 963, оскільки згідно п. 7 зазначеного нормативно-правового акту розрахунок розміру шкоди, заподіяної юридичним та фізичним особам, - здійснюється територіальними органами Держсільгоспінспекції на підставі матеріалів обстежень земельних ділянок, проведених

відповідно до Порядку виконання земельно-кадастрових робіт та

надання послуг на платній основі державними органами земельних

ресурсів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 1 листопада 2000 р. N 1619.

Тому позовні вимоги в частині компенсації шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок також задоволенню не підлягають.

Тому в позові слід відмовити у повному обсязі.

Позивачу слід роз'яснити право на звернення до суду з позовом до відповідача про відшкодування збитків, згідно «Порядку визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам», затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 19 квітня 1993 р. N 284, оскільки в судовому засіданні встановлено, що 17.09.09 року між сторонами укладались договори оренди землі. Проте на час 25.02.12 року не були зареєстровані у відділі Держкомзему, позивач отримував орендну плату за 2009, 210, 211 роки (а.с.58). Відповідно до ст. 6 Закону «Про оренду землі» № 161-XIV орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених ЗК України , ЦК України , Законом № 161-XIV та іншими законами України і договором оренди землі. Статтею 125 ЗК України передбачено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав, а ст. 126 цього Кодексу встановлюється порядок оформлення речових прав на земельну ділянку відповідно до Закону України від 1 липня 2004 року № 1952-IV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (далі - Закон № 1952-IV). 16 березня 2010 року набрав чинності Закон України від 11 лютого 2010 року № 1878-VІ «Про внесення змін до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» та інших законодавчих актів України» , яким статті 18 та 20 Закону № 161-XIV виключені, а ст. 6 доповнена ч. 5, згідно з якою право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації відповідно до закону. Розділом ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1878-VІ встановлено, що до 1 січня 2012 року, (9 грудня 2011 року дію вказаної норми продовжено до 1 січня 2013 року), державна реєстрація, зокрема договорів оренди земельних ділянок проводиться територіальними органами земельних ресурсів. Таким чином, суд вважає, що використання земельних ділянок після укладення договорів оренди 17.09.09 року у період визначеного сторонами строку дії договору свідчить про договірне використання відповідачем спірної земельної ділянки відповідно до зазначених норм ЗК України , ЦК України , Закону № 161-XIV та Закону № 1878-VI. Тому суд вважає, що позивачу слід звернутись до суду з позовом про стягнення збитків власнику землі згідно «Порядку визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам», затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 19 квітня 1993 р. N 284.

Керуючись ст.ст.10, 11, 60, 209, 212, 213, 214, 215, 218 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Фермерського господарства "Плевич" треті особи - відділ Держкомзему в Аплостолівському районі, виконавчий комітет Апостолівської міської ради, Державна інспекція сільського господарства в Дніпропетровській області, про зобов'язання припинити дії, повернення самовільно зайнятих земельних ділянок та компенсацію шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок - відмовити.

Судові витрати покласти на рахунок держави.

Рішення суду може бути оскаржено до апеляційного суду Дніпропетровської області протягом 10 днів з дня проголошення рішення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя:Н. В. Марченко