Постанова

від 19.03.2014 по справі 810/1578/14

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 березня 2014 року 810/1578/14

приміщення суду за адресою: м. Київ, бул. Лесі Українки, 26

час прийняття постанови : 11 год. 20 хв.

Київський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Лиска І.Г.

при секретарі - Васковець М.С.

за участю представника позивача, розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ДО ЕНД КО КИЇВ" до Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "ДО ЕНД КО КИЇВ" з позовом до Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень №0001552230 та №0001562230 від 26.02.2014року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що з 04.02.2014 року по 06.02.2014року відповідачем було перевірено позивача з питань документального підтвердження господарських відносин з ТОВ «Фруктова компанія «Асторія» (код за ЄДРПОУ 37415308) їх реальності та повноти відображення в обліку за період з 01.05.2012року по 31.05.2012 року.

За результатами позапланової виїзної перевірки 10.02.2014 року складено Акт №№57/22-1/20582919 «Про результати проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «ДО ЕНД КО КИЇВ» (код ЄДРПОУ 20582919) з питань документального підтвердження господарських відносин з ТОВ «Фруктова компанія «Асторія» (код за ЄДРПОУ 37415308) їх реальності та повноти відображення в облік за період з 01.05.2012 року по 31.05.2012 року (далі - Акт перевірки).

28 лютого 2014 року позивачем отримано податкові повідомлення-рішення Бориспільської ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області за № 0001552230 від 26.02.2014р. (форма «В4»), яким встановлено завищення від'ємного значення податку на додану вартість в сумі 52934 грн. та за № 0001562230 від 26.02.2014р. (форма «Р»), яким позивачу донараховано податку на прибуток підприємств на суму 52586 грн. та нараховано штрафні санкції в сумі 13147 грн.

Оскаржувані податкові повідомлення-рішення позивач вважаємо необґрунтованими і такими, що мають бути скасовані, оскільки вони не відповідають вимогам чинного законодавства, а висновки ревізора, викладені в Акті перевірки, що є підставою прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень є невмотивованими, недоведеними та не ґрунтуються на чинному законодавстві України.

У судовому засіданні представник позивача Бабін В.С. підтвердив обставини, викладені у позовній заяві та додаткових письмових поясненнях, позовні підтримав, просив суд позов задовольнити, від відшкодування судових витрат відмовився.

Відповідачем позов не визнано, заперечення надано суду в письмовій формі. За поясненнями відповідача , згідно висновків Акту про результати проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «ДО ЕНД КО КИЇВ» (код ЄДРПОУ 20582919) з питань документального підтвердження господарських відносин з ТОВ «Фруктова компанія «Асторія» (код ЄДРПОУ 37415308) їх реальності та повноти відображення в обліку за період з 01.05.2012 року по 31.05.2012 року від 10.02.2014р. № 57/22-1/20582919 відповідачем встановлено порушення п. 198.6. ст.198, п.200.4. ст.200 Податкового кодексу України в частині завищення суми податкового кредиту за травень 2012р., що призвело до завищення від'ємного значення поточного звітного періоду - травень 2012р. у сумі 52 934, 31 грн. та порушення п.п.139.1.9. п. 139.1. ст.139 ПКУ, в зв'язку з чим занижено суму податку на прибуток у розмірі 52 586, 00 грн., а саме: за півріччя 2012 року.

На обґрунтування своїх висновків відповідачем вказано про те, що відсутня реальність вчинення господарських операцій між позивачем та ТОВ «Фруктова компанія «Асторія», оскільки за наявною у відповідача інформацією вбачається, що фінансово- господарська діяльність останнього здійснювалась поза межами правового поля, оскільки не можливо проведення зустрічної звірки з ТОВ «Фруктова компанія «Асторія». Таким чином, на думку відповідача, оскаржувані рішення прийнято ним з урахуванням вимог чинного законодавства, оскільки відповідач діяв у межах повноважень, наданих йому законами України та підзаконними нормативно-правовими актами.

Податковий орган явку свого представника в судове засідання не забезпечив, причин неявки представника у судове засідання не повідомив, про дату, час та місце розгляду справи відповідач був повідомлений належним чином.

Відповідно до частини четвертої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України в разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин або без повідомлення ним про причини неприбуття розгляд справи не відкладається і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

На підставі ч. 4 ст. 128 КАС України, судом прийнято рішення про розгляд справи у відсутності представника відповідача.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вислухавши представника позивача , суд вважає, що позов підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Товариство з обмеженою відповідальністю «ДО ЕНД КО КИЇВ» (попереднє найменування до 22.05.2013р. ТОВ «КИЇВ-КЕТЕРІНГ») є юридичною особою, яка зареєстрована 14.11.1995 року, що підтверджується Випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців Серії ААБ №564939.

Відповідно до матеріалів справи, з 04.02.2014 року по 06.02.2014 року відповідачем було перевірено позивача з питань документального підтвердження господарських відносин з ТОВ «Фруктова компанія «Асторія» (код за ЄДРПОУ 37415308) їх реальності та повноти відображення в обліку за період з 01.05.2012 року по 31.05.2012 року.

За результатами позапланової виїзної перевірки 10.02.2014 року складено Акт №57/22-1/20582919 «Про результати проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «ДО ЕНД КО КИЇВ» (код ЄДРПОУ 20582919) з питань документального підтвердження господарських відносин з ТОВ «Фруктова компанія «Асторія» (код за ЄДРПОУ 37415308) їх реальності та повноти відображення в облік за період з 01.05.2012 року по 31.05.2012 року (далі - Акт перевірки).

Із Акту перевірки вбачається, що відповідач встановив вчинення позивачем наступних порушень, а саме: - п. 198.6. ст.198, п.200.4. ст.200 Податкового кодексу України в частині завищення суми податкового кредиту за травень 2012р., що призвело до завищення від'ємного значення поточного звітного періоду - травень 2012р. у сумі 52934, 31 грн. та порушення п.п.139.1.9. п. 139.1. ст.139 ПКУ, в зв'язку з чим занижено суму податку на прибуток у розмірі 52586, 00 грн., а саме: за півріччя 2012 року.

26.02.2014 року Бориспільською ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області було прийнято податкові повідомлення - рішення за № 0001552230 (форма «В4»), яким встановлено завищення від'ємного значення податку на додану вартість в сумі 52934 грн. та за № 0001562230 (форма «Р»), яким позивачу донараховано податку на прибуток підприємств на суму 52 586 грн. та нараховано штрафні санкції в сумі 13 147 грн.

Позивач не погоджуючись із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Як слідує зі змісту Акта перевірки, підставою донарахування позивачу сум податкових зобов'язань з податку на прибуток та зменшення суми бюджетного відшкодування є факт господарських правовідносин позивача у перевіряємому періоді з контрагентом - ТОВ «Фруктова компанія «Асторія».

Щодо обґрунтування встановленого порушення позивачем по взаємовідносинах з ТОВ "Фруктова компанія «Асторія» відповідач вказав в Акті перевірки, що до Бориспільської ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області надійшов Акт про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Фруктова компанія «Асторія» від 08.07.2013 року №66/2220-37415308 , отриманий від ДПІ у Деснянському районі ГУ Міндоходів у м. Києві.

Згідно вказаного Акту, ТОВ «ФК «Асторія» не знаходиться за юридичною адресою, не підтверджено реальність здійснення господарських операцій ТОВ "ФК Асторія» з платниками податків контрагентами - постачальниками та контрагентами покупцями, фінансово-господарська діяльність ТОВ „ФК Асторія" здійснюється поза межами правового поля, що у свою чергу свідчить про ненабуття належним чином цивільної праводієздатності ТОВ „ФК „Асторія", фінансово-господарські взаємовідносини між ТОВ „ФК „Асторія" та контрагентами є фіктивними правочинами, та такими, що вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювались цими правочинами.

На підставі аналізу Акту від 08.07.2013 року №66/2220-37415308 відповідач дійшов висновку, що угода, укладена ТОВ «Фруктова компанія «Асторія» з ТОВ «ДО ЕНД КО КИЇВ» має протиправний характер, є нікчемною, не є реальною, здійснювалась лише з метою одержання податкової вигоди і як наслідок не викликала реальних змін майнового стану.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд звертає увагу на таке.

З матеріалів справи слідує, що договірні відносини між позивачем та ТОВ «Фруктова компанія «Асторія» визначені Договором поставки № 2/КП-2012 від 04.01.2012р., відповідно до якого ТОВ «Фруктова компанія «Асторія» протягом 2012р. здійснювала поставку позивачу овочів та фруктів.

За умовами договору поставка товарів здійснювалась ТОВ «Фруктова компанія «Асторія» власними засобами до складських приміщень позивача, за адресою: м. Бориспіль, вул. Запорізька, 6.

На підтвердження факту реальності вчинення вказаної господарської операції позивачем надано суду: Договір поставки від 4 січня 2012 року №2/КП-2012 , видаткову накладну №Т004 від 2 травня 2012 року, видаткову накладну №Т009 від 3 травня 2012 року, видаткову накладну №Т0015 від 4 травня 2012 року, видаткову накладну №Т0018 від 5 травня 2012 року, видаткову накладну №Т0022 від 7 травня 2012 року, видаткову накладну №Т0026 від 7 травня 2012 року, видаткову накладну №Т0031 від 8 травня 2012 року, видаткову накладну №Т0033 від 9 травня 2012 року, видаткову накладну №Т0036 від 11 травня 2012 року, видаткову накладну №Т0044 від 12травня 2012 року, видаткову накладну №Т0043 від 12 травня 2012 року, видаткову накладну №Т0048 від 13 травня 2012 року, видаткову накладну №Т0049 від 13 травня 2012 року, видаткову накладну №Т0056 від 14 травня 2012 року, видаткову накладну №Т0051 від 14 травня 2012 року, видаткову накладну №Т0050 від 14 травня 2012 року, видаткову накладну №Т0060 від 15травня 2012 року, видаткову накладну №Т0061 від 15 травня 2012 року, видаткову накладну «Т0064 від 16 травня 2012 року, видаткову накладну №Т0067 від 17 травня 2012 року, видаткову накладну №Т0068 від 17 травня 2012 року, видаткову накладну №Т0074 від 18 травня 2012 року, видаткову накладну №Т0073 від 18 травня 2012 року , видаткову накладну №Т0081 від 19 травня 2012 року, видаткову накладну №Т0085 від 21 травня 2012 року, видаткову накладну №Т0095 від 22 травня 2012 року, видаткову накладну №Т0091 від 22 травня 2012 року, видаткову накладну №Т0099 від 23 травня 2012 року, видаткову накладну №Т0098 від 23 травня 2012 року, видаткову накладну №Т0097 від 23 травня 2012 року, видаткову накладну №Т00102 від 24 травня 2012 року, видаткову накладну №Т00105 від 25 травня 2012 року, видаткову накладну №Т00107 від 26 травня 2012 року, видаткову накладну №Т00113 від 28 травня 2012 року, видаткову накладну №Т00117 від 29 травня 2012 року, видаткову накладну №Т00122 від 31 травня 2012 року, податкову накладну №4 від 02.05.2012 року, податкову накладну №9 від 03.05.2012 року, податкову накладну №15 від 04.05.2012 року, податкову накладну №15 від 05.05.2012 року, податкову накладну №22 від 07.05.2012 року, податкову накладну №26 від 07.05.2012 року, податкову накладну №31 від 08.05.2012 року, податкову накладну №33 від 09.05.2012 року, податкову накладну №36 від 11.05.2012 року, податкову накладну №44 від 12.05.2012 року, податкову накладну №43 від 12.05.2012 року, податкову накладну №49 від 13.05.2012 року, податкову накладну №45 від 13.05.2012 року, податкову накладну №51 від 14.05.2012 року, податкову накладну №50 від 14.05.2012 року, податкову накладну №61 від 15.05.2012 року, податкову накладну №60 від 15.05.2012 року, податкову накладну № 64 від 16.05.2012 року, податкову накладну №67 від 17.05.2012 року, податкову накладну №68 від 17.05.2012 року, податкову накладну №74 від 18.05.2012 року, податкову накладну №73 від 18.05.2012 року, податкову накладну від 19.05.2012 року №81, податкову накладну №85 від 21.05.2012 року, податкову накладну №91 від 22.05.2012 року, податкову накладну №95 від 22.05.2012 року податкову накладну №99 від 23.05.2012 року, податкову накладну №97 від 23.05.2012 року, податкову накладну №98 від 23.05.2012 року, податкову накладну №102 від 24.05.2012 року, податкову накладну №105 від 25.05.2012 року, податкову накладну №107 від 26.05.2012 року, податкову накладну №113 від 28.05.2012 року, податкову накладну №117 від 29.05.2012року, платіжне доручення №2140 від 7 травня 2012 року, платіжне доручення №2241 від 10 травня 2012 року, платіжне доручення №2311 від 14 травня 2012 року, платіжне доручення №2357 від 15 травня 2012 року, платіжне доручення №2445 від 18 травня 2012 року, платіжне доручення №2558 від 23 травня 2012 року, платіжне доручення №2592 від 24 травня 2012 року, платіжне доручення №2665 від 28 травня 2012 року, платіжне доручення №2803 від 1 червня 2012 року. платіжне доручення №2837 від 5 червня 2012 року, додатки до договорів поставки бортового харчування з основними авіакомпаніями - покупцями, а саме: ТОВ «Роза вітрів», ТОВ "Українсько-Середземноморські Авіалінії", ЗАТ «Авіакомпанія «Аеросвіт», ТОВ «Авіакомпанія «Ютейр-Україна», ПАТ «Авіакомпанія «Міжнародні авіалінії України», податкову декларацію з податку на прибуток за півріччя 2012 року та податкову декларацію з податку на додану вартість за травень 2012 року .

Позивачем, включено до складу податкового кредиту за травень 2012 року зазначені вище податкові накладні, виписані ТОВ «Фруктова компанія «Асторія» в сумі 52934, 31 грн. та віднесено до складу валових витрат за 1 півріччя 2012 року суму 250408 грн.

Вказані дії позивача є правомірними у зв'язку з наступним

Факт отримання позивачем протягом травня 2012р. від ТОВ «Фруктова компанія «Асторія» овочів та фруктів в асортименті підтверджується видатковими накладними, складеними відповідно до вимог ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", копії яких наявні в матеріалах справи.

Факт сплати позивачем отриманої в травні 2012 року продукції підтверджується платіжними дорученнями, зазначеними вище.

Підставою для віднесення позивачем сум податку на додану вартість до податкового кредиту по господарським операціям з ТОВ «Фруктова компанія «Асторія» були податкові накладі, видані ТОВ «Фруктова компанія «Асторія» на весь об'єм поставок. Податкові накладні, копії яких наявні в матеріалах справи, складені відповідно до вимог п.201.1. ст.201 Податкового кодексу України.

На дату укладання договору, тобто на 04.01.2012р., ТОВ «Фруктова компанія «Асторія» мала основний вид діяльності - оптова торгівля фруктами та овочами, що відповідає суті договірних відносин між позивачем та ТОВ «Фруктова компанія «Асторія». Керівником була зазначена саме та особа, яка укладала договір від імені ТОВ «Фруктова компанія «Асторія», а саме ОСОБА_1, що підтверджується Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серії АД № 311406 від 17.03.2014р.

В підтвердження факту реалізації бортового харчування позивачем надано суду копії додатків до договорів поставки бортового харчування з деякими основними авіакомпаніями - покупцями, а саме: ТОВ «Роза вітрів», ТОВ "Українсько- Середземноморські Авіалінії", ЗАТ "Авіакомпанія "Аеросвіт", ТОВ «Авіакомпанія "Ютейр- Україна", ПАТ "Авіакомпанія "Міжнародні Авіалінії України".

Як встановлено судом, основним видом діяльності позивача є виробництво та постачання авіакомпаніям бортового харчування на повітряні судна. Бортове харчування складається із готових страв, блюд, які в договірних відносинах з авіакомпаніями визначені як раціони харчування, та виробником яких є позивач. До складу раціонів харчування входять також фрукти та овочі, які або складають частину раціону, або входять до складу виробленої страви.

Перелік раціонів та їх складові визначені в додатках до договорів поставки бортового харчування авіакомпаній, які наявні в матеріалах справи.

Протягом травня 2012 року об'єми реалізації позивачем бортового харчування склали 291011 раціонів, відповідно до чого виникала постійна необхідність у придбанні сировини, в тому числі фруктів та овочів у значних об'ємах, у зв'язку з чим і було укладено Договір поставки з ТОВ «Фруктова компанія «Асторія».

За визначенням, наведеним у статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 19 серпня 1999 року № 996-XIV, бухгалтерським обліком є процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень.

У відповідності до частини 2 статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України", фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно з пунктом 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року N 88, та зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 року за № 168/704, первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Суд звертає увагу на те, що статтею 204 Цивільного кодексу України закріплена презумпція правомірності правочину, згідно якої правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Крім того, суд виходить із презумпції сумлінності платників податків та інших учасників правовідносин в економічній сфері, відповідно до змісту якої презумується, що дії платника податків, які мають своїм результатом одержання певної податкової вигоди економічно виправдані, а відомості, що містяться в його первинних бухгалтерських документах та податковій звітності є достовірними, якщо інше не доказано у встановленому законодавством порядку належними та допустимими доказами.

Враховуючи вищезазначені обставини, суд дійшов висновку, що укладений позивачем та ТОВ "Фруктова компанія «Асторія» договір відповідає вимогам чинного законодавства України, має своїм наслідком зміну у майновому стані учасників правочину, є економічно виправданими, а факт господарських зобов'язань сторін підтверджується первинними документами бухгалтерського та податкового обліку.

Надаючи правову оцінку правовідносинам, які складають предмет спору у даній справі, суд виходить з наступного.

Щодо правового врегулювання відносин визначення платником податкового кредиту з податку на додану вартість та зменшення суми бюджетного відшкодування, суд зазначає наступне.

Відповідно до п.14.1.181 ст. 181 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Як встановлено у судовому засіданні, реальність операцій позивача з ТОВ «Фруктова компанія «Асторія» підтверджено первинною договірною та бухгалтерською документацією.

Згідно з п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної.

Згідно з п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Відповідно до п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України, податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця.

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків визначено ст. 200 Податкового кодексу України.

Так, відповідно п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно з п. 200.2 ст. 200 Податкового кодексу України, при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (п. 200.3 ст. 200 Податкового кодексу України).

Відповідно до п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг; б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно з п. 200.5 ст. 200 Податкового кодексу України, не мають права на отримання бюджетного відшкодування особи, які: були зареєстровані як платники цього податку менш ніж за 12 календарних місяців до місяця, за наслідками якого подається заява на бюджетне відшкодування (крім нарахування податкового кредиту внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів); мали обсяги оподатковуваних операцій за останні 12 календарних місяців менші, ніж заявлена сума бюджетного відшкодування (крім нарахування податкового кредиту внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів).

Позивачем, в ході судового розгляду, було підтверджено факт придбання товарів, його вартість та сплата за нього коштів, а також право на віднесення сум податку на додану вартість до податкового кредиту - отриманими від ТОВ «Фруктова компанія «Асторія» податковими накладними, в Акті перевірки відповідачем не зазначено про будь-які факти оформлення податкових накладних з порушенням вимог статті 201 Податкового Кодексу України, , що вказує на правомірні дії позивача щодо віднесення сум податку на додану вартість до податкового кредиту по операціям з ТОВ «Фруктова компанія «Асторія» в сумі 52934 грн.

Таким чином, суд приходить до висновку, що право позивача на формування податкового кредиту підтверджене належними доказами, отже висновки відповідача про порушення позивачем п.198.6 ст.198, п.200.4, ст. 200 Податкового кодексу України при формуванні показників податкового кредиту за господарськими операціями з ТОВ «Фруктова компанія «Асторія» є безпідставним.

Щодо правового врегулювання відносин визначення податку на прибуток підприємств, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 149 Податкового кодексу України податковою базою для цілей оподаткування податком на прибуток визнається грошове вираження прибутку як об'єкта оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу, з урахуванням положень статей 135 - 137 та 138 - 143 цього Кодексу.

Згідно з пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України, прибуток із джерелом походження з України та за її межами визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Витрати у розумінні Податкового кодексу України - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілом власником) (пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України).

До складу валових витрат що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування відповідно до п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України, входять витрати від операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, 138.11 цієї статті: інші витрати, визначені згідно з пунктами 138.5, 138.10 -138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

При цьому, згідно з п.138.2 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, не включаються до складу валових витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Витрати, понесені позивачем за договором укладеним з ТОВ «Фруктова компанія «Асторія» , були віднесені ним до складу витрат за відповідні звітні періоди, оскільки дані витрати, відповідно до вимог підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України підтверджуються відповідними первинними документами.

Крім того, зі змісту Акта перевірки, слідує, що договір, укладений позивачем з ТОВ «Фруктова компанія «Асторія» за результатами господарських операцій по яким позивачем було сформовано податковий кредит та сформовано бюджетне відшкодування та також податок на прибуток, - відповідач вважає такими, що укладено без мети настання реальних наслідків, протиправним та нікчемним.

За умов відсутності доказів чи вказівки на такі докази вчинення позивачем правопорушення у сфері саме податкових правовідносин, застосування санкцій податкового законодавства у вигляді донарахування податкових зобов'язань та штрафу є безпідставним та необґрунтованим.

Відповідно до частини 4 статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Частиною 1 статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

Предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі (частина 1 статті 138 Кодексу адміністративного судочинства України).

Необхідно зазначити, що в даній адміністративній справі, відповідачем, який стверджує про фактичне невиконання договору, повинно бути надано належні докази на підтвердження неможливості виконання сторонами умов договору, недостовірності інформації, відображеної у первинних документах бухгалтерського обліку.

Разом з тим, позиція відповідача ґрунтуються лише на безпідставних твердженнях та припущеннях, що договір, укладений позивачем з контрагентом -ТОВ «Фруктова компанія «Асторія» за результатами господарських операцій по яким позивачем було сформовано бюджетне відшкодування та також податок на прибуток, - відповідач вважає такими, що укладено без мети настання реальних наслідків, протиправним та нікчемним.

Причому зазначені припущення відповідача не підтверджені чинними рішеннями суду.

В обґрунтування зазначеного відповідач посилається на Акт іншого податкового органу, який не мають жодного відношення до предмету перевірки позивача.

Відсутні жодні посилання на вироки суду, якими було б встановлено, що контрагент позивача був зареєстрований в державних органах влади з метою прикриття незаконної діяльності, а не з метою здійснення господарської діяльності, передбаченої чинним законодавством України, що товари (роботи, послуги) від вказаного контрагента іншим особам фактично не передавались, а документи фінансово-господарської діяльності складались не уповноваженими на те особами.

З огляду на принцип персональної відповідальності платника податку, право на податковий кредит не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами.

Тобто, якщо контрагент чи його контрагенти за ланцюжком, не виконали своїх зобов'язань щодо сплати податків до бюджету або подання податкової звітності, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цих осіб, а тому сама по собі несплата податку контрагентом (чи його контрагенти за ланцюжком) чи неподання ними звітності (у тому числі внаслідок ухилення) не може бути підставою для відмови у праві платника податку на податковий кредит за наявності факту здійснення господарської операції. Факт здійснення операцій підтверджений документально та визнаний відповідачем в Акті перевірки.

Згідно інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 2 червня 2011 року № 742/11/13-11, при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні оцінюватись відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. Не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

В Акті перевірки не надано допустимих та достатніх доказів, а також відсутнє належне обґрунтування порушення позивачем податкового законодавства.

Висновки відповідача про обізнаність позивача про неправомірні дії ТОВ «Фруктова компанія «Асторія» та дії його контрагентів, якщо такі мали місце, також є непідтвердженими у зв'язку з наступним.

На момент укладання договору поставки з ТОВ «Фруктова компанія «Асторія» та в період травня 2012 року, остання мала статус юридичної особи, зареєстрованої відповідно вимог законодавства України, про що свідчили відомості з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. Дана обставина відповідачем не спростовувалась.

Статтею 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" від 15.05.2003р. визначено: якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін; якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними; якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.

Відповідно до таких приписів законодавства позивач має всі підстави вважати правомірним укладення договору з ТОВ «Фруктова компанія «Асторія» та проведення господарських операцій, оскільки відомості, що містились в ЄДР вказували на це.

Відповідач не був обізнаний про будь-які інші відомості стосовно ТОВ «Фруктова компанія «Асторія», які б могли слугувати перепоною відносин між позивачем та ТОВ «Фруктова компанія «Асторія».

Матеріали перевірки відповідача такі висновки не спростовують, та не містять доказів обізнаності позивача щодо дефектів у правовому статусі ТОВ «Фруктова компанія «Асторія», якщо такі мали місце.

Не спростовані відповідачем доводи позивача про те, що на момент здійснення господарських операцій обґрунтованість віднесення ним до податкового кредиту, сум податку на додану вартість за якими не визнав відповідач, ТОВ «Фруктова компанія «Асторія» була в Єдиному державному реєстрі, а також мала свідоцтво про реєстрацію платником податку на додану вартість. За таких обставин позивач не може нести відповідальність як за несплату податків продавцями, так і за можливу недостовірність відомостей про них, включених до Єдиного державного реєстру, за умови необізнаності покупця щодо такої.

Таким чином, суд вивчивши документи подані представником позивача та враховуючи те, що відповідач всупереч статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України не подав до суду належних доказів, не може виключити дійсність проведення господарських операцій на виконання договору, укладеного між позивачем та контрагентом - ТОВ "Фруктова компанія "Асторія", оскільки виконання вказаних договорів та право позивача на формування податкового кредиту за такими господарськими операціями та віднесення сум по господарських операціях до валових витрат, а також формування суми бюджетного відшкодування підтверджено позивачем первинними бухгалтерськими документами.

У свою чергу, відповідачем суду не надано доказів того, що позивач неправомірно сформував податковий кредит по господарських взаємовідносинах з контрагентом - ТОВ "Фруктова компанія «Асторія» , відніс до валових витрат суми по таких господарських операціях та сформував суму бюджетного відшкодування, а висновки податкового органу викладені в Акті перевірки є не підтвердженими і необґрунтованими запереченнями на позов.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до цієї норми суди при розгляді податкових спорів мають виходити із презумпції добросовісності платників податків та інших учасників правовідносин у сфері економіки. У зв'язку з цим передбачається, що дії платників податків, що мають своїм результатом одержання податкової вигоди (звільнення від оподаткування, зменшення бази або ставки оподаткування, одержання права на залік або відшкодування податку на додану вартість тощо) економічно виправдані, а відомості, що містяться у податкових деклараціях, податкових накладних, вантажних митних деклараціях, бухгалтерській звітності та податковому обліку достовірні.

Надання податковому органу всіх належних чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів правомірності прийнятих ним рішень.

Представниками позивача надано обґрунтовані пояснення та докази на їх підтвердження, щодо заявлених позовних вимог.

За таких обставин оспорювані податкові повідомлення-рішення є безпідставними і підлягають скасуванню як протиправні, отже, позовні вимоги є такими, що підлягають задоволенню.

Згідно з частиною першою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Позивачем за подання позовної заяви сплачено судовий збір, доказів понесення ним інших судових витрат суду не надано. Від відшкодування судових витрат представник позивача відмовився.

Таким чином, судові витрати стягненню з державного бюджету на користь позивача не підлягають.

Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ДО ЕНД КО КИЇВ" до Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області №0001552230 та №0001562230 від 26.02.2014року.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя: Лиска І.Г.

Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - 24 березня 2014 р.