Постанова

від 20.03.2014 по справі 818/548/14

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 березня 2014 р. Справа №818/548/14

Сумський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Гелета С.М.

за участю секретаря судового засідання - Кліщенко В.О.,

позивача Шайденко Т.О., представника відповідача Васильченко М.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу за позовом фермерського господарства "Шайденко Тетяна Олександрівна" до Державної податкової інспекції у м. Сумах про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Фермерське господарство "Шайденко Тетяна Олександрівна" (далі - позивач, ФГ "Шайденко Тетяна Олександрівна") звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Сумах (далі - відповідач, ДПІ у м. Сумах), в якому просить скасувати податкове повідомлення-рішення від 31.10.2013 року № 0000912204 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 4907,11 грн.

Свої вимоги мотивує тим, що 31.10.2013 року ФГ "Шайденко Тетяна Олександрівна" отримано оскаржене податкове повідомлення-рішення, прийняте на підставі акту перевірки від 16.10.2013 року № 1321/2204/34593076/120 про результати перевірки ФГ "Шайденко Тетяна Олександрівна" з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства по фінансово-господарським операціям з ТОВ "Лобос-Трейд". Не погодившись із прийнятим рішенням позивач оскаржив його до Головного управління Міндоходів у Сумській області та Міністерства доходів і зборів України, рішеннями яких скарги залишені без задоволення. Податкове повідомлення-рішення прийнято відповідачем на підставі викладених в акті перевірки висновків щодо неможливості проведення перевірки ТОВ "Лобос-Трейд". З такими висновками податкового органу позивач не погоджується, оскільки реальність здійснених господарських операцій із зазначеним контрагентом підтверджується відповідними первинними документами на придбання нафтопродуктів. Позивач не погоджується із прийнятим податковим повідомленням-рішенням, вважає його протиправним та просить скасувати.

Відповідач проти позовних вимог заперечував, зазначив, що в ході проведеної перевірки встановлено наявність господарських взаємовідносин між ФГ "Шайденко Тетяна Олександрівна" та ТОВ "Лобос-Трейд" по договору на поставку нафтопродуктів. При проведенні даної перевірки використано акт ДПІ у м. Сумах від 28.03.2012 року № 353/2260/34592727/1 "Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Лобос-Трейд" щодо підтвердження господарських зобов'язань з платниками податків згідно додатків № 5 до декларацій з податку на додану вартість за червень, липень, серпень, вересень та жовтень 2011 року". В зазначеному акті перевірки вказано, що у ТОВ "Лобос-Трейд" відсутні основні фонди, трудові ресурси, адміністративно-господарські можливості на виконання господарських зобов'язань з платниками податків, що свідчить про відсутність розумних економічних або інших причин для здійснення господарської діяльності. На думку податкового органу, ТОВ "Лобос-Трейд" надавало податкову вигоду третім особам, в тому числі ФГ "Шайденко Тетяна Олександрівна", що призвело до завищення позивачем податкового кредиту на загальну суму 19628,45 грн., в тому числі за серпень 2011 року на суму 4721,17 грн., за вересень 2011 року 14907,28 грн.

Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримала в повному обсязі, просила суд їх задовольнити. Представник відповідача в судовому засіданні проти позовних вимог заперечувала, з підстав, викладених в письмовому відзиві, в задоволенні позову просила відмовити.

Заслухавши пояснення позивача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, виходячи із наступного.

Судом встановлено, що з 03.10.2013 року по 09.10.2013 року ДПІ у м. Сумах було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ФГ "Шайденко Тетяна Олександрівна" з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства по фінансово-господарським операціям з ТОВ "Лобос-Трейд" за період з 01.08.2011 року по 30.09.2011 року.

За результатами вказаної перевірки ДПІ у м. Сумах складено акт від 16.10.2013 року № 1321/2204/34593076/20 (а.с.8-15), на підставі якого винесено податкове повідомлення-рішення від 31.10.2013 року № 0000912204, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість (за штрафними санкціями) в розмірі 4907,11 грн. (а.с.7).

Проведеною перевіркою встановлено порушення позивачем п.п. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14, п. 44.1 ст. 44, п. 138.2 ст. 138, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України (далі - ПК України), що виявилось у заниженні податку на додану вартість по скороченій податковій декларації в сумі 19628,45 грн., в тому числі за серпень 2011 року в сумі 4721,17 грн., за вересень 2011 року в сумі 14907,28 грн.

Вказаний висновок зроблено відповідачем на підставі акту перевірки від 28.03.2012 року № 353/2260/34592727/1 "Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Лобос-Трейд" щодо підтвердження господарських зобов'язань з платниками податків згідно додатків № 5 до декларацій з податку на додану вартість за червень, липень, серпень, вересень та жовтень 2011 року" (а.с.36-38). Перевіряючими вказано на відсутність об'єкту оподаткування по операціям з придбання робіт в період серпень-вересень 2011 року у ТОВ "Лобос-Трейд" в розумінні ст. 198 ПК України та не підтвердження факту реальності здійснення фінансово-господарських операцій в тому числі з ФГ "Шайденко Тетяна Олександрівна".

Суд не може погодитися із позицією податкового органу, виходячи із наступного.

Матеріалами справи підтверджується, що між ТОВ "Лобос-Трейд" (постачальник) та ФГ "Шайденко Тетяна Олександрівна" (покупець) укладено договір від 05.04.2011 року № 54 (а.с.21). Предметом вказаного договору є нафтопродукти, кількість яких визначається в документах, що є невід'ємною частиною вказаного договору, вага товару визначається у видаткових накладних, оплата здійснюється згідно виставлених рахунків-фактур.

Згідно рахунків-фактури від 25.08.2011 року № СФ-0000180 вартість товару - бензину А-92 в кількості 200 л складає 1910,40 грн. (318,40 грн. податку на додану вартість), від 07.09.2011 року № СФ-0000264 дизельне паливо в кількості 4835 л - 44721,82 грн. (7453,64 грн. податку на додану вартість), від 31.08.2011 року № СФ-0000224 бензин А-92 в кількості 400 л - 3820,80 грн. (636,80 грн. податку на додану вартість) (а.с.16, 17, 20 - зворот. стор.).

Як вбачається із платіжних доручень від 07.09.2011 року № 113, від 22.09.2011 року № 126 (а.с.28), від 26.08.2011 року № 103, від 22.08.2011 року № 125 (а.с.29), від 08.08.2011 року № 8 та від 31.08.2011 року № 109 (а.с.30) позивачем було сплачено ТОВ "Лобос-Трейд" за нафтопродукти згідно договору.

ТОВ "Лобос-Трейд" видало ФГ "Шайденко Тетяна Олександрівна" податкові накладні від 16.09.2011 року № 90 на загальну суму 22707,77 грн., в тому числі 3784,63 грн. податку на додану вартість, від 22.09.2011 року № 123 на загальну суму 44721,82 грн., в тому числі 7453,64 грн. податку на додану вартість (а.с.22), від 31.08.2011 року № 161 на загальну суму 3820,80 грн., в тому числі 636,80 грн. податку на додану вартість та від 08.08.2011 року № 26 на загальну суму 22595,82 грн., в тому числі 3765,97 грн. податку на додану вартість (а.с.23).

Товар передано позивачу згідно видаткових накладних від 25.08.2011 року № РН-0000696 (а.с.16), від 22.09.2011 року № РН-0000913 (а.с.17) та від 31.08.2011 року № РН-0000772 (а.с.20), який було транспортовано до м. Суми ТОВ "Лобос-Трейд", що підтверджується копіями товарно-транспортних накладних від 16.09.2011 року № 865, від 22.09.2011 року № 882 (а.с.47), від 08.08.2011 року № 599, від 21.09.2011 року № 866 (а.с.48), від 31.08.2011 року № 855 та від 25.08.2011 року № 844 (а.с.49).

Придбані паливно-мастильні матеріали використані ФГ "Шайденко Тетяна Олександрівна" у власній господарській діяльності, в тому числі на виконання договору від 01.03.2011 року № 1 про надання сільськогосподарських послуг на орендованих позивачем земельних ділянок (а.с.44,52-73).

Таким чином, матеріалами справи підтверджується фактичне виконання договору від 05.04.2011 року № 54, укладеного між ТОВ "Лобос-Трейд" та ФГ "Шайденко Тетяна Олександрівна".

Згідно податкової інформації по деклараціям з податку на додану вартість ТОВ «Лобос-трейд» були задекларовані суми податкових зобов'язань, при цьому вони самостійно були відкориговані у відповідній електронній базі самим податковим органом після проведення перевірки ТОВ «Лобос-трейд», в зв'язку із чим виникли розбіжності між податковим кредитом позивача та податковими зобов'язаннями його контрагента.

Стосовно посилання податкового органу на висновки акту зустрічної перевірки ТОВ «Лобос-трейд» від 28.03.2012р., яке було підставою для висновків про порушення ФГ «Шайденко Т.О.» формування податкового кредиту, суд зазначає, що податковим органом зауважень щодо діяльності ТОВ «Лобос-трейд» у податкового органу виникли в зв'язку із неможливістю проведення зустрічних перевірок подальших контрагентів ТОВ «Лобос-трейд» по ланцюгу до товаровиробника.

Відповідно до п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу, а за змістом п.п. 14.1.18 п. 14.1 ст. 14 ПК України, бюджетне відшкодування - відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.

Згідно 198.2 ст.198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.3 ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, та складається з сум податків, нарахованих у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу)

Відповідно до п. 201.8 ст. 201 ПК України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку.

Згідно п. 201.10 ст. 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Пунктом 201.6 ст. 201 ПК України встановлено, що податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Виходячи із вищезазначеної норми, податкова накладна є документом, який підтверджує факт сплати покупцем податку на додану вартість у ціні товару.

Як вбачається з матеріалів справи, факт здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ "Лобос-Трейд" у перевіряємий період підтверджується документально, судом встановлена відповідність даних податкових накладних фактичним обставинам. За результатами дослідження матеріалів справи, судом не встановлено наміру позивача отримати за дослідженим договором інший результат, ніж придбання нафтопродуктів.

Будь-яких зауважень щодо первинних та товаро-супровідних документів в акті перевірки 16.10.2013 року № 1321/2204/34593076/20 перевіряючими не зазначено. Необхідні первинні документи в повному обсязі були надані для проведення перевірки та відображені без посередньо в акті (сторінки 7-10 акту перевірки).

Досліджуючи приєднані до справи документи, суд зазначає, що матеріали справи не містять жодних доказів наявності між позивачем та його контрагентом при укладанні і виконанні договору взаємоузгоджених зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в державі суспільного ладу або моральних засад. Таких доказів відповідачем не надано, а судом, відповідно до вимог ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України, не виявлено. При цьому, суд бере до уваги, що доказів, які б вказували на відсутність реальності господарських операцій за цим договором поставки, за правилами ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України відповідач до суду не надав.

Судом встановлено, що позивач виконав вимоги ПК України, сплативши податок на додану вартість в ціні товару, придбаного у безпосереднього постачальника, який, в свою чергу, виконав вимоги п. 201.10 ст. 201 ПК України - видав покупцеві, яким є позивач, належним чином оформлену податкову накладну на визначену та сплачену покупцем суму податку.

Згідно ст. 61 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Тому, якщо контрагент позивача не виконав свого зобов'язання зі сплати податку на додану вартість до бюджету, настає відповідальність та відповідні негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на податковий кредит у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови та має документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Податковий орган не надав суду безпосередніх доказів і того що вказані операції по придбанню нафтопродуктів мали фіктивний чи безтоварний характер, податковим органом не надані суду докази того, що безпосередній контрагент позивача був виключений з реєстру платників податку на додану вартість, а його свідоцтво платників податку на додану вартість було анульоване у встановленому чинним законодавством порядку. Оскільки податок на додану вартість є непрямим податком, то обов'язком покупця є сплата податку на додану вартість у ціні товару продавцю товару, а обов'язок утримання такого непрямого податку із вартості проданого товару та перерахування його до бюджету несе продавець такого товару. Обов'язок покупця товару в сплаті непрямого податку завершується із сплатою вартості придбаного товару, обов'язку покупця при включенні сум податку, сплаченого в ціні товару або послуги, до податкового кредиту пересвідчитися у фактичному надходженні таких сум до бюджету та не наділено її відповідними повноваженнями для таких дій. Незважаючи на це, відповідачем право позивача на формування податкового кредиту поставлено в залежність від добросовісності іншої особи. Невиконання такими особами свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, тягне негативні наслідки саме для цих осіб. На переконання суду, своїми рішеннями відповідач встановив для позивача додаткові обмеження, що суперечить вимогам ч. 2 ст. 19 Конституції України, яка зобов`язує органи державної влади, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідачем не подано будь-яких доказів, які б могли свідчити про недобросовісність позивача як платника податків або про наявність обставин, що виключають обґрунтованість заявленої позивачем податкової вигоди.

З матеріалів справи та пояснень представників сторін вбачається, що спір виник з підстав неможливості перевірки контрагентів постачальника позивача - ТОВ "Лобос-Трейд" по ланцюгу до товаровиробника на предмет підтвердження його господарських відносин з платниками податків.

Згідно вимог ст. ст. 15, 16 ПК України платники податку відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту та своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону. Статтею 61 цього Кодексу встановлено, що контроль за правильністю нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів до бюджету здійснюється контролюючим (податковим) органом.

Тобто, обов'язки з контролю за дотримання достовірності та своєчасністю визначення сум податку, за правильністю нарахування та сплати податку на додану вартість контрагентами позивача, відповідно до Закону, покладаються на податкові ограни, а не на позивача.

Дані висновки узгоджуються із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності".

Стосовно висновків податкового органу про те, що договір, укладений між ФГ "Шайденко Т.О." та ТОВ "Лобос-трейд" не спричиняють реального настання правових наслідків, суд зазначає наступне. Статтею 203 Цивільного кодексу України передбачені вимоги, додержання сторонами яких є необхідним для чинності правочину, а саме зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має вчинятися у формі, встановленій законом, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно з ч.2 ст.215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Крім того, пунктом 3 ст. 215 ЦК України передбачено, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Статтею 204 ЦК України передбачено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Відповідно до правової позиції Верховного Суду України, яка викладені у постанові Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 р. № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" (далі за текстом Постанова Пленуму ВСУ № 9) суд зауважує наступне. В силу положень п. 18 Постанови Пленуму ВСУ № 9, перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦК України: 1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; 2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (ст. 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину за ст. 228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо. Наслідки вчинення правочину, що порушує публічний порядок, визначаються загальними правилами (стаття 216 ЦК).

Суд звертає увагу, що відповідачем не надано доказів, що угода, укладена між ФГ "Шайденко Т.О." та ТОВ "Лобос-трейд" визнані судом недійсними, а відтак, відповідно до статті 204 Цивільного кодексу України та згідно з позицією Верховного Суду України, викладеною в Узагальненнях "Практика розгляду судами цивільних справ про визнання правочинів недійсними" від 24.11.2008 року - законодавцем закріплено презумпцію правомірності правочину. Правомірність є конститутивною ознакою правочину, як юридичного факту.

Як зазначено вище, згідно з приписами частини 2 статті 215 ЦК України правочин є нікчемним лише, якщо його недійсність встановлена законом. Таким чином, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Слід зазначити, що кримінальна справа, на яку посилається податковий орган, стосується реалізації ТОВ "Лобос-трейд" неякісного пального, що підтверджується вироком від 23.012014р. по справі 592/9165/13-к (а.с.74-82), і не відноситься до правомірності формування податкового кредиту ФГ "Шайденко Т.О." та податкових зобов'язань ТОВ "Лобос-трейд".

Згідно з частиною 1 статті 228 ЦК України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. Мета юридичної особи має бути доведена через мету відповідного керівника фізичної особи, яка на момент укладання угоди виконувала представницькі функції за статутом (положенням) або за довіреністю. Слід зазначити, що наявність мети зазначеної в диспозиції ст. 228 ЦК України у фізичної особи тягне кримінальну відповідальність за відповідними статтями кримінального кодексу України за скоєний злочин, замах на злочин або готування до злочину. Такі обставини можуть бути доведені лише обвинувальним вироком.

При розгляді даної справи відповідачем не надано суду доказів наявності завідомо умисної мети чи факту спрямованості правочинів на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, АР Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним, з чим ч. 1 ст. 228 ЦК України пов'язує визначення порушення публічного порядку, а відтак вважати укладений договір нікчемним згідно з ч. 2 ст. 228 ЦК у суду достатніх підстав немає.

Таким чином, відповідачем не доведено наявності мети, завідомо суперечної інтересам держави і суспільства, а також існування умислу у позивача чи його контрагентів, як обов'язкової ознаки для визнання правочину недійсним та застосування адміністративно-господарських санкцій. Проте, факт порушення публічного порядку повинен бути доведеним певними засобами доказування.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. При цьому слід зазначити, що ч. 1 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України зазначений обов'язок кожної сторони довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що приймаючи спірне податкове повідомлення-рішення відповідач діяв на не підставі та у не спосіб, що передбачені законодавством, в зв'язку із чим позовні вимоги визнаються судом правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Враховуючи задоволення позовних вимог, відповідно до ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, позивачу відшкодовується із Державного бюджету України сума судового збору в розмірі 182,70 грн.

Керуючись ст. ст. 86, 94, 98, 158-163, 167, 186, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов фермерського господарства "Шайденко Тетяна Олександрівна" до Державної податкової інспекції у м. Сумах про скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Сумах № 0000912204 від 31.10.2013 р.

Стягнути з державного бюджету України на користь фермерського господарства "Шайденко Тетяна Олександрівна" (м. Суми, вул. О.Дундича, 53, і.к. 34593076) суму судового збору в розмірі 182,70 грн.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Сумський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги на постанову суду в десятиденний строк з дня отримання постанови в повному обсязі.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження, набрання законної сили рішення за наслідками апеляційного провадження, закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови складено та підписано 25.03.2014 року.

Суддя С.М. Гелета