Постанова

від 13.03.2014 по справі 826/20140/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Київ

13 березня 2014 року 15:44 справа №826/20140/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Кузьменка В.А., за участю секретаря Калужського Д.О. та представників:

позивача : Палія О.Л.;

відповідача: Денисенко О.Е.

розглянувши у судовому засіданні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Балізза Фешін Груп" доДержавної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень На підставі частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 13 березня 2014 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Балізза Фешін Груп" (далі по тексту - позивач, ТОВ "Балізза Фешін Груп") звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві (далі по тексту - відповідач, ДПІ у Подільському районі м. Києва), в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 02 жовтня 2013 року №0003292203 та від 12 грудня 2013 року №0005282204.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 грудня 2013 року відкрито провадження в адміністративній справі №826/20140/13-а, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

В судовому засіданні 13 березня 2014 року представник позивача позовні вимоги підтримав, представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечив.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В С Т А Н О В И В:

Відповідно до податкового повідомлення-рішення ДПІ у Подільському районі м. Києва від 02 жовтня 2013 року №0003292203 згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54, пунктом 123.1 статті 123 Податкового кодексу України, за порушення підпункту 16.1.2 пункту 16.1 статті 16, пункту 22.1 статті 22, пункту 44.1 статті 44, підпункту 138.5.1 пункту 138.1 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України ТОВ "Балізза Фешін Груп" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на 876 203,00 грн., в тому числі за основним платежем - 584 135,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 292 068,00 грн.

Відповідно до податкового повідомлення-рішення ДПІ у Подільському районі м. Києва від 12 грудня 2013 року №0005282204 згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54, пунктом 123.1 статті 123 Податкового кодексу України, за порушення підпункту 16.1.2 пункту 16.1 статті 16, пункту 22.1 статті 22, пункту 44.1 статті 44, пункту 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України ТОВ "Балізза Фешін Груп" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 877 701,00 грн., в тому числі за основним платежем - 585 134,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 292 567,00 грн.

Зазначені податкові повідомлення-рішення прийняті на підставі акта від 16 вересня 2013 року №1029/26-56-22-03-09/36149205 "Про результати проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "Балізза Фешін Груп" (код за ЄДРПОУ 36149205) з питань правильності обчислення та повноти сплати до бюджету податку на прибуток та податку на додану вартість по фінансово-господарським взаємовідносинам з ТОВ "ДМС Голд" (код ЄДРПОУ 34981576), ТОВ "Магреб Україна" (код ЄДРПОУ 36282249), ТОВ "Альбіон 2011" (код ЄДРПОУ 37730190), ТОВ "Гойдас" (код 38319610), за період з 01.01.2012 по 31.03.2013" (далі по тексту - Акт перевірки).

У висновку Акта перевірки встановлено порушення позивачем підпункту 16.1.2 пункту 16.1 статті 16, пункту 22.1 статті 22, пункту 44.1 статті 44, підпункту 138.5.1 пункту 138.1 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 584 135,00 грн., у тому числі по періодам: за І квартал 2012 року на 48 254,00 грн., за ІІ квартал 2012 року на 180 478,00 грн., за ІІІ квартал 2012 року на 208 017,00 грн., за ІV квартал 2012 року на 195 640,00 грн.; підпункту 16.1.2 пункту 16.1 статті 16, пункту 22.1 статті 22, пункту 44.1 статті 44, пункту 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 597 056,00 грн., у тому числі по періодам: за січень 2012 року на 11 922,00 грн., за лютий 2012 року на 16 585,00 грн., за березень 2012 року на 17 449,00 грн., за квітень 2012 року на 39 958,00 грн., за травень 2012 року на 85 970,00 грн., за липень 2012 року на 71 214,00 грн., за серпень 2012 року на 126 897,00 грн., за вересень 2012 року на 42 661,00 грн., за жовтень 2012 року на 40 591,00 грн., за листопад 2012 року на 103 071,00 грн., за січень 2013 року на 40 738,00 грн.

Вказані в Акті перевірки порушення відповідач обґрунтовує наступним: за даними актів про неможливість проведення зустрічної звірки контрагентів позивача - ТОВ "ДМС Голд", ТОВ "Магреб Україна", ТОВ "Альбіон 2011" та ТОВ "Гойдас", встановлено відсутність реального здійснення господарських операцій вказаними підприємствами по ланцюгах постачання та порушення вимог Податкового кодексу України.

Наведена інформація, на думку відповідача, виключає можливість ТОВ "Балізза Фешін Груп" формувати витрати та податковий кредит з податку на додану вартість по спірним господарським операціям.

Позивач вважає протиправними спірні податкові повідомлення-рішення, оскільки господарські операції з ТОВ "ДМС Голд", ТОВ "Магреб Україна", ТОВ "Альбіон 2011" та ТОВ "Гойдас" підтверджені первинними документами та податковими накладними, є реальними та відповідають дійсному економічному змісту, а ТОВ "Балізза Фешін Груп" дотримано передбачені умови для формування витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість.

Доводи відповідача, викладені в письмовому запереченні проти позову, повністю співпадають з висновками Акта перевірки.

Окружний адміністративний суд міста Києва вважає, що позовні вимоги ТОВ "Балізза Фешін Груп" є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Вищий адміністративний суд України у своєму листі від 02 червня 2011 року №742/11/13-11 зазначив, що з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Таким чином, в межах даного спору слід встановити факт здійснення (реальність) господарських операцій між ТОВ "Балізза Фешін Груп" та ТОВ "ДМС Голд", ТОВ "Магреб Україна", ТОВ "Альбіон 2011", ТОВ "Гойдас", мету придбання та обставини використання придбаного товару (робіт, послуг) у власній господарській діяльності позивача, встановити спеціальну податкову правосуб'єктність учасників господарської операції (чи були платниками податку на додану вартість).

Матеріали справи підтверджують, що між ТОВ "Балізза Фешін Груп" (покупець) та ТОВ "Гойдас" (продавець) укладено договір купівлі-продажу товарів від 01 листопада 2012 року №01/11-12, відповідно до умов якого продавець зобов'язується передати у власність покупця, а покупець в порядку та на умовах, визначених цим договором, зобов'язується прийняти й оплатити товар.

Згідно видаткових накладних, датованих листопадом 2012 року - березнем 2013 року ТОВ "Гойдас" поставило позивачу такі товари: блузки, юбки, пальта, куртки тощо.

ТОВ "Гойдас" виписало податкові накладні, датовані листопадом 2012 року - березнем 2013 року, на загальну суму 1 572 645,70 грн., у тому числі податок на додану вартість - 262 108,77 грн.

31 липня 2012 року між ТОВ "Балізза Фешін Груп" (покупець) та ТОВ "ДМС Голд" (продавець) укладено договір купівлі-продажу товарів №31/07-12, відповідно до умов якого продавець зобов'язується передати у власність покупця, а покупець в порядку та на умовах, визначених цим договором, зобов'язується прийняти й оплатити товар.

Видаткові накладні, які датовані липнем - жовтнем 2012 року підтверджують, що ТОВ "ДМС Голд" поставило позивачу зокрема наступні товари: блузки, брюки, юбки, жакети, куртки, та виписало податкові накладні на загальну суму 1 303 120,23 грн., у тому числі податок на додану вартість - 217 187,65 грн.

За умовами договору купівлі-продажу товарів від 01 липня 2012 року №01/07-12, укладеного між ТОВ "Балізза Фешін Груп" (покупець) та ТОВ "Магреб Україна" (продавець), продавець зобов'язується передати у власність покупця, а покупець в порядку та на умовах, визначених цим договором, зобов'язується прийняти й оплатити товар.

Виконання вказаного договору підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними, згідно яких, ТОВ "Магреб Україна" передало у власність ТОВ "Балізза Фешін Груп" блузки, юбки, шорти, брюки, куртки, жакети тощо, та виписало податкові накладні на загальну суму 385 063,52 грн., у тому числі податок на додану вартість - 64 177,74 грн.

Згідно договору купівлі-продажу товарів від 12 січня 2012 року №01/01-12, укладеного між ТОВ "Альбіон 2011" ( продавець) та ТОВ "Балізза Фешін Груп" (покупець), продавець зобов'язується передати у власність покупця, а покупець в порядку та на умовах, визначених цим договором, зобов'язується прийняти й оплатити товар.

Як свідчать видаткові накладні, які датовані лютим - травнем 2012 року, ТОВ "Альбіон 2011" поставило позивачу такі товари, як блузки, шорти, юбки, куртки, жакети та інші.

ТОВ "Альбіон 2011" виписало податкові накладні на загальну суму 1 031 306,84 грн., у тому числі податок на додану вартість - 171 885,55 грн.

На підтвердження оплати за поставлений товар позивачем надано в матеріали справи виписки банку.

Підпункт 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначає витрати як суму будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно з підпунктом 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Відповідно до пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України визначено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

За правилами пункту 138.5 статті 138 Податкового кодексу України інші витрати визнаються витратами того звітного періоду, в якому вони були здійснені, згідно з правилами ведення бухгалтерського обліку.

Згідно з пунктом 138.6 статті 138 Податкового кодексу України собівартість придбаних та реалізованих товарів формується відповідно до ціни їх придбання з урахуванням ввізного мита і витрат на доставку та доведення до стану, придатного для продажу.

Наведені правові норми свідчать, що визначальною умовою правомірності формування витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, є їх здійснення для провадження господарської діяльності платника податку та підтвердження первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку.

При цьому формальна наявність у покупця первинних документів, необхідних для віднесення певних сум до складу витрат відповідного періоду не є безумовною підставою формування витрат, у разі недоведення реальності здійснених господарських операцій та придбання товарів/послуг з метою їх використання у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до визначення частини першої статті 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Підпункт 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначає господарську діяльність як діяльність особи, що пов'язану з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямовану на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Позивач зазначив, що придбані в межах спірних господарських операцій товари зберігались в складських приміщеннях, за адресою: м. Київ, вул. Глибочицька, 7А, а реалізація товарів здійснювалась в торгових приміщеннях, за адресами: м. Київ, вул. Лугова, 12 ТРЦ "Караван"; м. Київ, вул. В. Гетьмана, 6, літ. "Б,Б"; м. Харків, вул. Героїв Праці, 7.

На підтвердження реальності здійснених господарських операцій позивач надав суду копії договорів оренди складських приміщень, оборотно-сальдові відомості та періодичні звіти касових апаратів.

Разом з тим, суд звертає увагу на те, в матеріалах справи відсутні будь-які докази на підтвердження оприбуткування придбаного товару на складі, чи докази його реалізації через мережу магазинів, а також не надано будь-яких інших доказів на підтвердження використання придбаного товару в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності позивача.

При цьому, слід зазначити, що періодичні звіти касових апаратів не містять доказової інформації, оскільки відсутні реквізити придбаних товарів, а тому не підтверджують факту реалізації товару, придбаного в межах спірних господарських операцій та не дають суду можливості ідентифікувати цей товар.

Враховуючи те, що позивачем не надано документів на підтвердження використання в межах своєї господарської діяльності придбаних в межах спірних господарських операцій товарів, суд прийшов до висновку, що позивачем не доведено, а судом не встановлено, що здійснені ним господарські операції з вказаними контрагентами носять реальний характер, а придбані товари використано в межах господарської діяльності позивача, чи придбано з такою метою.

Таким чином, з огляду на недоведеність мети використання придбаних товарів у господарській діяльності ТОВ "Балізза Фешін Груп", суд вважає, що висновки Акта перевірки про порушення позивачем норм Податкового кодексу України в частині заниження податку на прибуток є обґрунтованими та не спростовуються матеріалами справи.

Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - це сума, на яку платник. податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пункт 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Згідно з пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

З аналізу зазначених норм вбачається, що визначальним фактором для формування податкового кредиту платником податку на додану вартість є наявність податкових накладних, їх відповідність порядку заповнення та мета подальшого використання придбаних товарів/послуг (основних фондів) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

При цьому формальна наявність у покупця належно оформлених документів, необхідних для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих продавцями податкових накладних, не є безумовною підставою формування податкового кредиту, у разі недоведення реальності здійснених господарських операцій та факту використання придбаних товарів/послуг в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Як вбачається з обставин справи, позивач в податкових деклараціях з податку на додану вартість за перевірений період в складі податкового кредиту відобразив суми податку на додану вартість на підставі податкових накладних, виписаних ТОВ "ДМС Голд", ТОВ "Магреб Україна", ТОВ "Альбіон 2011", ТОВ "Гойдас", у зв'язку з придбанням товарів.

При дослідженні питання щодо заниження податку на прибуток судом не встановлено пов'язаності придбаного товару з господарською діяльністю позивача.

Наведені обставини, на думку суду, виключають можливість віднесення до складу податкового кредиту позивача відповідної суми податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ "ДМС Голд", ТОВ "Магреб Україна", ТОВ "Альбіон 2011", ТОВ "Гойдас".

Враховуючи не доведеність мети придбання послуг у межах господарської діяльності, суд вважає, що висновки Акта перевірки про порушення позивачем норм Податкового кодексу України в частині заниження податку на додану вартість є обґрунтованими та не спростовуються матеріалами справи, а тому збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість є правомірним.

Таким чином, позовні вимоги ТОВ "Балізза Фешін Груп" про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 02 жовтня 2013 року №0003292203 та від 12 грудня 2013 року №0005282204 нормативно та документально не підтверджуються.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, ДПІ у Подільському районі доведено правомірність та обґрунтованість прийняття спірних податкових повідомлень-рішень з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ТОВ "Балізза Фешін Груп" не підлягає задоволенню.

Частина третя статті 4 Закону України "Про судовий збір" встановлює, що під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.

Матеріали справи підтверджують, що позивач сплатив судовий збір у розмірі 2 294,00 грн.

Відповідно до частин першої-третьої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз.

Якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Таким чином, решта суми судового збору за подання адміністративного позову майнового характеру, а саме 2 294,00 грн. (4 588,00 грн. - 2 294,00 грн.) має бути стягнута на корить Державного бюджету України з позивача.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. В задоволенні адміністративного позову Товариству з обмеженою відповідальністю "Балізза Фешін Груп" відмовити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Балізза Фешін Груп" (код ЄДРПОУ 36149205, 04071, м. Київ, вул. Воздвиженська, буд. 43, літ. А, приміщення, 6) на користь Державного бюджету України (отримувач УДСКУ у Печерському районі, код 38004897, банк отримувача ГУ ДКСУ у м. Києві, код банку 820019, рахунок 31218206784007) решту суми судового збору за подання адміністративного позову у розмірі 2 294,00 грн. (дві тисячі двісті дев'яносто чотири гривні нуль копійок).

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.А. Кузьменко