Ухвала

від 19.06.2014 по справі 826/20140/13-а

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/20140/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Кузьменко В.А. Суддя-доповідач: Шурко О.І.

У Х В А Л А

Іменем України

19 червня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Шурка О.І.,

суддів Василенка Я.М., Степанюка А.Г.,

при секретарі Зубрицькому Д.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Балізза Фешін Групп» на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 березня 2014 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Балізза Фешін Групп» до Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В :

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 березня 2014 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить апеляційну інстанцію скасувати незаконну, на його думку, постанову суду першої інстанції та постановити нову про задоволення позовних вимог.

Апелянт посилається на незаконність, необ'єктивність та необґрунтованість оскаржуваного рішення, невідповідність висновків суду дійсним обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що є, на його переконання, підставою для скасування судового рішення.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, податковим органом було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Балізза Фешін Групп» з питань дотримання податкового законодавства при взаємовідносинах з ТОВ «Балізза Фешін Груп» та ТОВ «ДМС Голд», ТОВ «Магреб Україна», ТОВ «Альбіон 2011», ТОВ «Гойдас» за період з 01.01.2012 року по 31.03.2013 року. За результатами перевірки складено Акт від 16.09.2013 року №1029/26-56-22-03-09/36149205.

У висновку Акта перевірки встановлено порушення позивачем п.п. 16.1.2 п. 16.1 ст. 16, п. 22.1 ст.22, п.44.1 ст.44, п.п.138.5.1 п.138.1 ст.138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 584 135,00 грн., у тому числі по періодам: за І квартал 2012 року на 48 254,00 грн., за ІІ квартал 2012 року на 180 478,00 грн., за ІІІ квартал 2012 року на 208 017,00 грн., за ІV квартал 2012 року на 195 640,00 грн.; п.п.16.1.2 п.16.1 ст.16, п. 22.1 ст.22, п.44.1 ст. 44, п.198.2, 198.3, 198.6 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 597 056,00 грн., у тому числі по періодам: за січень 2012 року на 11 922,00 грн., за лютий 2012 року на 16 585,00 грн., за березень 2012 року на 17 449,00 грн., за квітень 2012 року на 39 958,00 грн., за травень 2012 року на 85 970,00 грн., за липень 2012 року на 71 214,00 грн., за серпень 2012 року на 126 897,00 грн., за вересень 2012 року на 42 661,00 грн., за жовтень 2012 року на 40 591,00 грн., за листопад 2012 року на 103 071,00 грн., за січень 2013 року на 40 738,00 грн.

Податковим органом на підставі Акту перевірки прийняті податкові повідомлення-рішення від 02.10.2013 року №0003292203, яким за позивачем визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток у сумі 292 068,00 грн., та від 12.12.2013 року №0005282204, яким за позивачем визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 292 567,00 грн.

Не погоджуючись із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями податкового органу, позивач звернувся із адміністративним позовом до суду, в якому просив визнати протиправними та скасувати вказані податкові повідомлення-рішення.

В основу обґрунтування свого рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції посилався на те, що відповідачем надано суду достатньо належних та допустимих доказів того, що фінансово-господарські операції між позивачем та його контрагентами не були спрямовані на настання реальних наслідків фінансово-господарської діяльності, а первинні документи, складені позивачем та його контрагентами у ході господарських операцій, не відповідають вимогами чинного законодавства чи взагалі відсутні.

Колегія суддів вважає доводи апелянта безпідставними та погоджується з рішенням суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Так, згідно зі ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Відповідно до пп.14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Так, згідно з п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому відповідно до п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно з п. 198.1 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Водночас відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, між ТОВ «Балізза Фешін Груп» (покупець) та ТОВ «Гойдас» (продавець) укладено договір купівлі-продажу товарів від 01.11.2012 року №01/11-12, відповідно до умов якого продавець зобов'язується передати у власність покупця, а покупець в порядку та на умовах, визначених цим договором, зобов'язується прийняти й оплатити товар.

Згідно видаткових накладних, датованих листопадом 2012 року - березнем 2013 року ТОВ «Гойдас» поставило позивачу такі товари: блузки, юбки, пальта, куртки тощо.

ТОВ «Гойдас» виписало податкові накладні, датовані листопадом 2012 року - березнем 2013 року, на загальну суму 1 572 645,70 грн., у тому числі податок на додану вартість - 262 108,77 грн.

31.07.2012 року між ТОВ «Балізза Фешін Груп» (покупець) та ТОВ «ДМС Голд» (продавець) укладено договір купівлі-продажу товарів №31/07-12, відповідно до умов якого продавець зобов'язується передати у власність покупця, а покупець в порядку та на умовах, визначених цим договором, зобов'язується прийняти й оплатити товар.

Видаткові накладні, які датовані липнем - жовтнем 2012 року підтверджують, що ТОВ «ДМС Голд» поставило позивачу зокрема наступні товари: блузки, брюки, юбки, жакети, куртки, та виписало податкові накладні на загальну суму 1 303 120,23 грн., у тому числі податок на додану вартість - 217 187,65 грн.

За умовами договору купівлі-продажу товарів від 01.07.2012 року №01/07-12, укладеного між ТОВ «Балізза Фешін Груп» (покупець) та ТОВ «Магреб Україна» (продавець), продавець зобов'язується передати у власність покупця, а покупець в порядку та на умовах, визначених цим договором, зобов'язується прийняти й оплатити товар.

Виконання вказаного договору підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними, згідно яких, ТОВ «Магреб Україна» передало у власність ТОВ «Балізза Фешін Груп» блузки, юбки, шорти, брюки, куртки, жакети тощо, та виписало податкові накладні на загальну суму 385 063,52 грн., у тому числі податок на додану вартість - 64 177,74 грн.

Згідно договору купівлі-продажу товарів від 12.01.2012 року №01/01-12, укладеного між ТОВ «Альбіон 2011» ( продавець) та ТОВ «Балізза Фешін Груп» (покупець), продавець зобов'язується передати у власність покупця, а покупець в порядку та на умовах, визначених цим договором, зобов'язується прийняти й оплатити товар.

Як свідчать видаткові накладні, які датовані лютим - травнем 2012 року, ТОВ «Альбіон 2011» поставило позивачу такі товари, як блузки, шорти, юбки, куртки, жакети та інші.

ТОВ «Альбіон 2011» виписало податкові накладні на загальну суму 1 031 306,84 грн., у тому числі податок на додану вартість - 171 885,55 грн.

На підтвердження оплати за поставлений товар позивачем надано в матеріали справи виписки банку.

Разом з тим, колегія суддів звертає увагу на те, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази на підтвердження оприбуткування придбаного товару на складі, чи докази його реалізації через мережу магазинів, а також не надано будь-яких інших доказів на підтвердження використання придбаного товару в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності позивача.

При цьому, періодичні звіти касових апаратів не містять доказової інформації, оскільки відсутні реквізити придбаних товарів, а тому не підтверджують факту реалізації товару, придбаного в межах спірних господарських операцій та не дають суду можливості ідентифікувати цей товар.

Враховуючи те, що позивачем не надано документів на підтвердження використання в межах своєї господарської діяльності придбаних в межах спірних господарських операцій товарів, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачем не доведено, що здійснені ним господарські операції з вказаними контрагентами носять реальний характер, а придбані товари використано в межах господарської діяльності позивача, чи придбано з такою метою.

Отже, з огляду на все вище наведене, колегія суддів приходить до висновку, що відомості про фактичне виконання укладених договорів є недостовірні, а документи, які підтверджують такі відомості є наслідками укладення фіктивних угод, а отже, судом першої інстанції було правомірно відмовлено в задоволенні позовних вимог.

Доводи апеляційної скарги спростовуються встановленими судом першої інстанції обставинами, наявними в матеріалах справи доказами та нормами права, зазначеними в мотивувальній частині оскаржуваного рішення суду.

Отже, колегія суддів вирішила згідно ст. 200 КАС України залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Балізза Фешін Групп» - залишити без задоволення , а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 березня 2014 року - без змін .

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий:

Судді:

Повний текст ухвали виготовлено 24.06.2014 року.

Головуючий суддя Шурко О.І.

Судді: Василенко Я.М.

Степанюк А.Г.