Рішення

від 21.03.2014 по справі 911/194/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 235-23-25

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" березня 2014 р. Справа № 911/194/14

За позовом Державної організації «Київський воєнізований гірничорятувальний (аварійно-рятувальний) загін» Міністерства надзвичайних ситуацій України

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Рокитнянський гранкар'єр»

про стягнення 89 070,08грн.

Суддя Горбасенко П.В.

За участю представників:

від позивача Кіндер М.В. (дов. № 02/10-12 від 15.01.2014р.);

від відповідача не з'явилися.

Обставини справи:

Державна організація «Київський воєнізований гірничорятувальний (аварійно-рятувальний) загін» Міністерства надзвичайних ситуацій України (далі - позивач) звернулося з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Рокитнянський гранкар'єр» (далі - відповідач) про стягнення 99 953,42грн. заборгованості, з яких: 88 900грн. боргу за надані згідно договору на постійне та обов'язкове аварійно-рятувальне обслуговування № 37 від 30.11.2011р. послуги, 2 163,42грн. пені та 6 223грн. штрафу на підставі ст. 231 Господарського кодексу України та 2 667грн. 3 % річних.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором на постійне та обов'язкове аварійно-рятувальне обслуговування № 37 від 30.11.2011р.

Ухвалою господарського суду Київської області від 23.01.2014р. порушено провадження у справі № 911/194/14, розгляд справи призначено на 03.02.2014р.

Ухвалами господарського суду Київської області від 03.02.2014р. та 03.03.2014р. розгляд справи відкладено на 03.03.2014р. та 14.03.2014р. відповідно.

14.03.2014р. до канцелярії господарського суду Київської області від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву № 61 від 13.03.2014р. (вх. № 4533/14 від 14.03.2014р.), згідно якого останній визнав позовні вимоги в частині стягнення 67 900грн. боргу за надані згідно договору на постійне та обов'язкове аварійно-рятувальне обслуговування № 37 від 30.11.2011р. послуги, решту позовних вимог визнав безпідставними, необгрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, який прийнято судом.

У судовому засіданні 14.03.2014р. оголошено перерву до 21.03.2014р.

21.03.2014р. до канцелярії господарського суду Київської області від представника позивача надійшла заява про зміну позовних вимог № 15/10-12 від 20.03.2014р. (вх. № 5109/14 від 21.03.2014р.), згідно якої останній, в порядку ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, зменшив розмір позовних вимог в частині стягнення боргу за надані згідно договору на постійне та обов'язкове аварійно-рятувальне обслуговування № 37 від 30.11.2011р. послуги, штрафу на підставі ст. 231 Господарського кодексу України та 3 % річних, збільшив розмір позовних вимог в частині стягнення пені на підставі ст. 231 Господарського кодексу України та просив стягнути з відповідача 78 400грн. боргу за надані згідно договору на постійне та обов'язкове аварійно-рятувальне обслуговування № 37 від 30.11.2011р. послуги, 2 830,08грн. пені на підставі ст. 231 Господарського кодексу України, 5 488грн. штрафу на підставі ст. 231 Господарського кодексу України та 2 352грн. 3 % річних. Вказана заява за своєю правовою природою є заявою про зменшення і збільшення розміру позовних вимог та підлягає прийняттю судом до розгляду як така, що подана позивачем у відповідності до ст. 22 ГПК України.

Абзацами четвертим та п'ятим пункту 4.6. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" № 18 від 26.12.2011р. передбачено, що зменшення позивачем суми позову, в тому числі й з підстав необґрунтованості первісного розрахунку ціни позову, не є відмовою від позову. В такому випадку припинення провадження в частині зменшення відповідної суми не здійснюється, - про таке зменшення зазначається в описовій частині судового рішення, а предметом спору залишається вимога про стягнення суми в зменшеному розмірі. Зменшення розміру позовних вимог згідно з пунктом 1 частини першої статті 7 Закону України „Про судовий збір" є підставою для повернення відповідної суми судового збору; що ж до інших судових витрат, то в такому разі вони у відповідній частині покладаються на позивача. Якщо ж таке зменшення пов'язане з частковим визнанням та задоволенням позову відповідачем після подання позову, то судовий збір у відповідній частині з урахуванням припису частини другої статті 49 ГПК може бути покладений на відповідача.

У судовому засіданні 21.03.2014р. представник позивача повністю підтримав позовні вимоги з урахуванням заяви про зміну позовних вимог.

Заяв чи клопотань про застосування позовної давності до вимог позивача відповідачем не заявлено.

Відповідач в судове засідання 21.03.2014р. не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Враховуючи, що неявка відповідача в судове засідання не перешкоджає розгляду спору по суті, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи за наявними в ній матеріалами відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України за відсутності представника відповідача.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в ній докази, оцінивши їх в сукупності та заслухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

30.11.2011р. між Державною організацією «Київський воєнізований гірничорятувальний (аварійно-рятувальний) загін» Міністерства надзвичайних ситуацій України (Київський ВГРЗ) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Рокитнянський гранкар'єр» (Об'єкт) укладено договір на постійне та обов'язкове аварійно-рятувальне обслуговування № 37, згідно якого Київський ВГРЗ зобов'язався організувати протягом року цілодобове функціонування своїх структурних підрозділів у режимі постійної готовності до виконання необхідного комплексу аварійно-рятувальних робіт в умовах надзвичайних ситуацій або загрози їх виникнення, забезпечує і виконує аварійно-рятувальні роботи та заходи, спрямовані на запобігання та профілактику виникнення надзвичайних ситуацій техногенного характеру, а об'єкт - оплачувати відповідно до умов договору, постійне та обов'язкове обслуговування об'єкта Київським ВГРЗ.

Згідно п.п. 4.1., 4.2. договору вартістю постійного та обов'язкового аварійно-рятувального обслуговування функціонування структурних підрозділів Київського ВГРЗ у режимі постійної готовності до виконання необхідного комплексу аварійно-рятувальних робіт в умовах надзвичайної ситуації або загрози її виникнення є фінансування Київського ВГРЗ. Відповідно до протоколу домовленості сторін про вартість обслуговування об'єкту від 30.11.2011р. оплата протягом строку дії договору поділяється на два етапи та складає: І-етап: з 01.12.2011 року по 01.04.2012 року - 2 300грн. на місяць без ПДВ; ІІ-етап: з 01.04.2012 року по 31.12.2012 року - 4 800грн. на місяць без ПДВ. Перерахування коштів здійснюється щомісячно в розмірі вказаної суми у строк до 10 числа місяця, що слідує за звітним. Київський ВГРЗ підтверджує виконання умов договору актами виконання умов договору, що надаються об'єкту щомісячно.

Акти звірки взаєморозрахунків оформляються сторонами щоквартально (п. 4.9. договору).

Пунктом 6.1. договору передбачено, що договір вступає в силу з 01 грудня 2011 року.

30.11.2011р. між Державною організацією «Київський воєнізований гірничорятувальний (аварійно-рятувальний) загін» Міністерства надзвичайних ситуацій України (Київський ВГРЗ) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Рокитнянський гранкар'єр» (Об'єкт) укладено протокол домовленості сторін про вартість обслуговування об'єкту, згідно якого вартість обслуговування поділяється на два етапи та складає: І-етап: з 01.12.2011 року по 01.04.2012 року - 2 300грн. на місяць без ПДВ; ІІ-етап: з 01.04.2012 року по 31.12.2012 року - 4 800грн. на місяць без ПДВ. Оплата проводиться щомісячно відповідно до умов договору в строк до 10 числа місяця, що слідує за звітним. Даний протокол є підставою для проведення взаємних розрахунків між Київським ВГРЗ та ТОВ «Рокитнянський гранкар'єр».

18.02.2013р. між Державною організацією «Київський воєнізований гірничорятувальний (аварійно-рятувальний) загін» Міністерства надзвичайних ситуацій України (Київський ВГРЗ) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Рокитнянський гранкар'єр» (Об'єкт) укладено додаткову угоду до договору на постійне та обов'язкове аварійно-рятувальне обслуговування № 37 від 30 листопада 2011 року, згідно якого сторони погодили пункт 4.1. договору наступним абзацом: «Вартість постійного та обов'язкового аварійно-рятувального обслуговування на період з 01 березня до 31 грудня 2013 року відповідно до Протоколу домовленості сторін про погодження договірної вартості обслуговування об'єкту від 18.02.2013р. разом складає 35 000грн. без ПДВ», а пункт 4.2. договору доповнено наступним абзацом: «Перерахування коштів за березень-грудень 2013 року здійснюється щомісячно до 10-го числа наступного місяця в розмірі 3 500грн. без ПДВ». Київський ВГРЗ підтверджує виконання умов договору актами виконання умов договору, що надаються об'єкті щомісячно. Якщо протягом 5 календарних днів з дня отримання об'єкт не підпише акт виконання умов договору або вмотивовану відмову, то цей акт вважається прийнятим, а всі умови договору виконаними.

Згідно п. 3. додаткової угоди від 18.02.2013р. об'єкт зобов'язується погасити заборгованість по оплаті постійного та обов'язкового аварійно-рятувального обслуговування за договором, яка виникла станом на 18.02.2013 року в сумі 52 600грн. без ПДВ, у повному обсязі до 31.10.2013р., згідно з розрахунком заборгованості, що погоджений сторонами та є невід'ємною частиною додаткової угоди до договору.

18.02.2013р. між Державною організацією «Київський воєнізований гірничорятувальний (аварійно-рятувальний) загін» Міністерства надзвичайних ситуацій України (Київський ВГРЗ) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Рокитнянський гранкар'єр» (Об'єкт) укладено протокол домовленості сторін про погодження договірної вартості обслуговування ТОВ «Рокитнянський гранкар'єр» Київським ВГРЗ, згідно якого вартість постійного та обов'язкового аварійно-рятувального обслуговування на період з 01 березня до 31 грудня 2013 року разом складає 35 000грн. без ПДВ. Даний протокол є підставою для проведення взаємних розрахунків між Київським ВГРЗ та ТОВ «Рокитнянський гранкар'єр».

Суд встановив, що станом на 18.02.2013р. заборгованість відповідача перед позивачем за надані згідно договору на постійне та обов'язкове аварійно-рятувальне обслуговування № 37 від 30.11.2011р. послуги складає 52 600грн., що підтверджується актами виконання умов договору (а.с. 37-43), підписаними та скріпленими печатками обох сторін договору, актами звірки взаємних розрахунків (а.с. 44-45), підписаними обома сторонами договору та скріпленими печаткою відповідача, яка в порушення п. 3 додаткової угоди від 18.02.2013р. станом на момент судового розгляду справи залишилася непогашеною відповідачем, що підтверджується довідкою ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» від 05.03.2014р. (а.с. 71) та банківськими виписками (а.с. 72-123).

Крім того, суд встановив, що за період з лютого 2013р. по травень 2013р. позивач на виконання п. 1.1. договору на постійне та обов'язкове аварійно-рятувальне обслуговування № 37 від 30.11.2011р. надав відповідачу послуги на загальну суму 15 300грн., що підтверджується актами виконання умов договору (а.с. 33-36), підписаними та скріпленими печатками обох сторін договору.

Водночас, судом встановлено, що за період з липня 2013р. по вересень 2013р. позивачем надано відповідачу послуги на загальну суму 10 500грн., що підтверджується актами виконання умов договору за період з липня 2013р. по вересень 2013р., які вважаються прийнятими в порядку п. 4.2. договору (в редакції додаткової угоди від 18.02.2013р.), оскільки вказані акти 03.07.2013р., 28.08.2013р. та 01.10.2013р. отримані представником відповідача, що підтверджується підписами останнього на рекомендованих повідомленнях про вручення поштового відправлення (а.с. 132), які протягом 5 календарних днів з дня отримання залишилися непідписаними та щодо яких не надійшло вмотивованої відмови від підписання.

Відповідач свій обов'язок, передбачений п. 4.2. договору, з оплати наданих за період з лютого 2013р. по травень 2013р. та з липня 2013р. по вересень 2013р. згідно договору послуг, не виконав, борг позивачу не сплатив, що підтверджується довідкою ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» від 05.03.2014р. (а.с. 71) та банківськими виписками (а.с. 72-123), внаслідок чого борг відповідача перед позивачем за надані за період з лютого 2013р. по травень 2013р. та з липня 2013р. по вересень 2013р. згідно договору послуги на момент прийняття судового рішення у даній справі склав 25 800грн. (15 300грн. - 10 500грн.), що підтверджується довідкою ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» від 05.03.2014р. (а.с. 71) та банківськими виписками (а.с. 72-123).

Предметом позову, з урахуванням заяви про зміну позовних вимог № 15/10-12 від 20.03.2014р. (а.с. 129-131), є вимоги про стягнення 78 400грн. боргу за надані згідно договору на постійне та обов'язкове аварійно-рятувальне обслуговування № 37 від 30.11.2011р. послуги, 2 830,08грн. пені та 5 488грн. штрафу на підставі ст. 231 Господарського кодексу України та 2 352грн. 3 % річних.

Суд встановив, що між сторонами виникли правовідносини з надання послуг.

Частиною першою ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (абз. 2 ч. 1 ст. 175 ГК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Пунктом першим статті 193 Господарського кодексу України та статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 ЦК України).

Згідно ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Суд встановив, що станом на 18.02.2013р. заборгованість відповідача перед позивачем за надані згідно договору на постійне та обов'язкове аварійно-рятувальне обслуговування № 37 від 30.11.2011р. послуги складає 52 600грн., що підтверджується актами виконання умов договору (а.с. 37-43), підписаними та скріпленими печатками обох сторін договору, актами звірки взаємних розрахунків (а.с. 44-45), яка в порушення п. 3 додаткової угоди від 18.02.2013р. станом на момент судового розгляду справи залишилася непогашеною відповідачем, що підтверджується довідкою ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» від 05.03.2014р. (а.с. 71) та банківськими виписками (а.с. 72-123); за період з лютого 2013р. по травень 2013р. позивач на виконання п. 1.1. договору на постійне та обов'язкове аварійно-рятувальне обслуговування № 37 від 30.11.2011р. надав відповідачу послуги на загальну суму 15 300грн., що підтверджується актами виконання умов договору (а.с. 33-36), підписаними та скріпленими печатками обох сторін договору; за період з липня 2013р. по вересень 2013р. позивачем надано відповідачу послуги на загальну суму 10 500грн., що підтверджується актами виконання умов договору за період з липня 2013р. по вересень 2013р., які вважаються прийнятими в порядку п. 4.2. договору (в редакції додаткової угоди від 18.02.2013р.), оскільки вказані акти 03.07.2013р., 28.08.2013р. та 01.10.2013р. отримані представником відповідача, що підтверджується підписами останнього на рекомендованих повідомленнях про вручення поштового відправлення (а.с. 132), які протягом 5 календарних днів з дня отримання залишилися непідписаними та щодо яких не надійшло вмотивованої відмови від підписання; відповідач свій обов'язок, передбачений п. 4.2. договору, з оплати наданих за період з лютого 2013р. по травень 2013р. та з липня 2013р. по вересень 2013р. згідно договору послуг, не виконав, борг позивачу не сплатив, що підтверджується довідкою ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» від 05.03.2014р. (а.с. 71) та банківськими виписками (а.с. 72-123), внаслідок чого борг відповідача перед позивачем за надані за період з лютого 2013р. по травень 2013р. та з липня 2013р. по вересень 2013р. згідно договору послуги на момент прийняття судового рішення у даній справі склав 25 800грн. (15 300грн. + 10 500грн.), що підтверджується довідкою ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» від 05.03.2014р. (а.с. 71) та банківськими виписками (а.с. 72-123).

Відтак, суд дійшов висновку, що станом на момент прийняття судового рішення у справі борг відповідача перед позивачем за надані згідно договору на постійне та обов'язкове аварійно-рятувальне обслуговування № 37 від 30.11.2011р. послуги складає 78 400грн. (52 600грн. + 15 300грн. + 10 500грн.).

Враховуючи те, що борг відповідача перед позивачем на час прийняття судового рішення не погашено, розмір вказаного боргу відповідає фактичним обставинам справи, вимога позивача про стягнення з відповідача 78 400грн. боргу за надані згідно договору на постійне та обов'язкове аварійно-рятувальне обслуговування № 37 від 30.11.2011р. послуги є обґрунтованою, підтверджується наявними в матеріалах справи доказами і відповідно підлягає задоволенню.

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем грошового зобов'язання за договором на постійне та обов'язкове аварійно-рятувальне обслуговування № 37 від 30.11.2011р., позивачем на підставі ч. 2 ст. 231 ГК України за період з 10.02.2013р. по 20.03.2014р. нарахована пеня в сумі 2 830,08грн., зокрема: 2 119,78грн. за період з 10.02.2013р. по 20.03.2014р. на суму боргу 52 600грн., 180грн. за період з 10.03.2013р. по 20.03.2014р. на суму боргу 4 800грн., 120,40грн. за період з 10.04.2013р. по 20.03.2014р. на суму боргу 3 500грн., 109,90грн. за період з 10.05.2013р. по 20.03.2014р. на суму боргу 3 500грн., 99,05грн. за період з 10.06.2013р. по 20.03.2014р. на суму боргу 3 500грн., 77,70грн. за період з 10.08.2013р. по 20.03.2014р. на суму боргу 3 500грн., 66,85грн. за період з 10.09.2013р. по 20.03.2014р. на суму боргу 3 500грн. та 56,35грн. за період з 10.10.2013р. по 20.03.2014р. на суму боргу 3 500грн.

Також позивач просить стягнути з відповідача 5 488грн. штрафу у розмірі 7 % на підставі ч. 2 ст. 231 ГК України.

Згідно п. 3 додаткової угоди від 18.02.2013р. у разі порушення умов погашення заборгованості об'єкт сплачує Київському ВГРЗ штраф та пеню відповідно до законодавства за весь період заборгованості до повного виконання зобов'язань за договором, включаючи день оплати.

Частинами першою і третьою ст. 549 Цивільного кодексу України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові в разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення.

У сфері господарювання згідно ч. 2 ст. 217 та ч. 1 ст. 230 ГК України застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Виходячи із положень зазначеної норми, застосування до боржника, який порушив господарське зобов'язання, штрафних санкцій у вигляді пені та штрафу, передбаченого абзацом 3 частини 2 статті 231 ГК України, можливо при сукупності відповідних умов, а саме: якщо інший розмір певного виду штрафних санкцій не передбачений договором або законом; якщо, між іншим, порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, якщо допущено прострочення виконання не грошового зобов'язання, пов'язаного з обігом (поставкою) товарів, виконанням робіт, наданням послуг, з вартості яких і вираховується у відсотковому відношенні розмір штрафу.

Згідно п. 2.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» № 14 від 17.12.2013р. господарським судам необхідно мати на увазі, що штрафні санкції, передбачені абзацом третім частини другої статті 231 ГК України, застосовується за допущене прострочення виконання лише негрошового зобов'язання, пов'язаного з обігом (поставкою) товару, виконанням робіт, наданням послуг, з вартості яких й вираховується у відсотковому відношенні розмір штрафних санкцій.

Грошовим, за змістом статей 524, 533 - 535, 625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), є виражене в грошових одиницях (національній валюті України чи в грошовому еквіваленті в іноземній валюті) зобов'язання сплатити гроші на користь іншої сторони, яка, відповідно, має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Грошовим слід вважати будь-яке зобов'язання, що складається в тому числі з правовідношення, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій кореспондує обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора. Зокрема, грошовим зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона зобов'язана оплатити поставлену продукцію, виконану роботу чи надану послугу в грошах, а друга сторона вправі вимагати від першої відповідної оплати, тобто в якому передбачено передачу грошей як предмета договору або сплату їх як ціни договору (п. 1.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» № 14 від 17.12.2013р.).

Суд встановив, що позивач є державною організацією, заснованою на державній власності, що підтверджується п. 7 нової редакції статуту Державної організації «Київський воєнізований гірничорятувальний (аварійно-рятувальний) загін» Міністерства надзвичайних ситуацій України (а.с. 29-31).

Враховуючи ту обставину, що відповідачем допущено прострочення виконання саме грошового зобов'язання, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для застосування до відповідача штрафних санкцій, передбачених приписами ч. 2 ст. 231 ГК України та про відмову у задоволенні позовних вимог про стягнення 2 830,08грн. пені на підставі ст. 231 Господарського кодексу України та 5 488грн. штрафу на підставі ст. 231 Господарського кодексу України.

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язання за договором на постійне та обов'язкове аварійно-рятувальне обслуговування № 37 від 30.11.2011р., позивачем за період з 10.02.2013р. по 20.03.2014р. нараховано 2 352грн. 3 % річних.

Відповідно до ч. 4 ст. 232 ГК України відсотки за неправомірне користування чужими коштами справляються по день сплати суми цих коштів кредитору, якщо законом або договором не встановлено для нарахування відсотків інший строк.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до п. 1.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» № 14 від 17.12.2013р. день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань та пені. Якщо у договорі виконання грошового зобов'язання визначається до настання певного терміну, наприклад, до 1 серпня 2014 року (частина друга статті 252 ЦК України), то останнім днем виконання такого зобов'язання вважається день, що передує цьому терміну (в даному прикладі - 31 липня 2014 року). Водночас коли у тексті договору виконання грошового зобов'язання визначено "по 1 серпня 2014 року" або "включно до 1 серпня 2014 року", то останнім днем виконання такого зобов'язання буде 1 серпня 2014 року.

З огляду на викладене, арифметично вірний розрахунок 3 % річних, нарахованих за період з 10.02.2013р. по 20.03.2014р. складає 2332,50грн. 3 % річних. Відтак, вимога про стягнення з відповідача 2 352грн. 3 % річних підлягає частковому задоволенню у розмірі 2 332,50грн. 3 % річних.

За таких обставин суд вважає, що позовні вимоги про стягнення 78 400грн. боргу за надані згідно договору на постійне та обов'язкове аварійно-рятувальне обслуговування № 37 від 30.11.2011р. послуги та 2 332,50грн. 3 % річних є обґрунтованими, підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами і відповідно підлягають задоволенню.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до статей 44, 49 ГПК України, покладаються судом на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Рокитнянський гранкар'єр» (09631, Київська обл., Рокитнянський район, с. Острів, вул. Садова, буд. 2/1; ідентифікаційний код 37066418) на користь Державної організації «Київський воєнізований гірничорятувальний (аварійно-рятувальний) загін» Міністерства надзвичайних ситуацій України (03069, м. Київ, Голосіївський район, вул. Кіровоградська, буд. 19; ідентифікаційний код 33630478) 78 400 (сімдесят вісім тисяч чотириста гривень) 00 коп. боргу за надані згідно договору на постійне та обов'язкове аварійно-рятувальне обслуговування № 37 від 30.11.2011р. послуги, 2 332 (дві тисячі триста тридцять дві гривень) 50 коп. 3 % річних та 1 655 (одну тисячу шістсот п'ятдесят п'ять) 98 коп. судового збору.

3. У задоволенні решти позову - відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено: 25.03.2014р.

Суддя П.В. Горбасенко