Постанова

від 13.03.2014 по справі 910/570/13

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" березня 2014 р. Справа№ 910/570/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Тищенко А.І.

суддів: Михальської Ю.Б.

Отрюха Б.В.

За участю представників сторін:

від позивача: Сейтумеров Ш.С. - представник, Каймакан І.В. - представник

від відповідача: не з"явився

від 3-ої особи-1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача:

Сейтумеров Ш.С. - представник

від 3-ої особи-2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: не з"явився

від 3-ої особи-3, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: не з"явився

від 3-ої особи-4, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: не з"явився

від 3-ої особи-5, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: не з"явився

від 3-ої особи-6, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: не з"явився

розглянувши апеляційну скаргу Духовного Управління Мусульман Криму

на рішення

Господарського суду м.Києва

від 11.11.2013р.

у справі № 910/570/13 (головуючий суддя: Васильченко Т.В., судді: Куркотова Є.Б., Марченко О.В.)

за позовом Духовного Управління Мусульман Криму

до Ради Міністрів Автономної Республіки Крим

третя особа-1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Мусульманська релігійна громада "Мустафа - Джамі"

третя особа-2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю "Бриг Компані"

третя особа-3, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Фонд державного майна України

третя особа-4, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Кримська Республіканська установа "Бахчисарайський Історико-Культурний заповідник"

третя особа-5, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Республіканський Комітет автономної Республіки Крим з охорони культурної спадщини

третя особа-6, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Міністерство культури Автономної Республіки Крим

про визнання недійсною постанови Уряду Автономної Республіки Крим

ВСТАНОВИВ:

Духовне Управління Мусульман Криму звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Ради Міністрів Автономної Республіки Крим про визнання недійсною постанови Уряду Автономної Республіки Крим № 397 від 10.12.1996 "Про затвердження доповнень до списку об'єктів державної власності, що підлягають приватизації в 1996 році" в частині включення до додатку під номером 3 групи "Б, В, Г" об'єкта Республіканської власності - Державного підприємства "Бахчисарайський завод продтоварів".

Рішенням Господарського суду м. Києва від 11.11.2013 року у справі № 910/570/13 у задоволенні позову Духовного управління Мусульман Криму відмовлено повністю.

Не погодившись з прийнятим рішенням, позивач звернувся до суду з апеляційною скаргою, просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги повністю, посилаючись на неповне з'ясування всіх обставин справи, порушення місцевим господарським судом норм матеріального права, а також на невідповідність висновків, викладених у рішенні суду, обставинам справи,

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт посилається на те, що місцевий суд проігнорував ряд письмових доказів, наданих позивачем, зокрема, Графік «повернення релігійним організаціям культових споруд, які не використовуються, або використовуються не за призначенням» датований 2001-м роком, в якому відповідач визнає спірний об'єкт Орта Медресе культовим мусульманським об'єктом та вбачає необхідність в поверненні вказаного культового мусульманського об'єкту, оскільки на нього претендує мусульманська релігійна конфесія». Зазначений графік був супровідним листом № 01-29/1089 від 11.06.2001р. заступника Ради міністрів АР Крим Антипенко В.П. відправлений голові Бахчисарайської районної адміністрації Автономної Республіки Крим Циганскому В.А. в якому доручив йому « до 01.08.2001 р. спільно з нинішніми власниками колишніх культових будівель і представниками релігійних організацій внести обгрунтовані пропозиції про можливість повернення культових об»єктів релігійним громадам».

Крім того, апелянт зазначає, що місцевий суд не звернув увагу також на листи Бахчисарайської РДА від 22.03.2013р. № 02-28/393, 17.06.2013р. № 02-28/852, лист начальника архіву Бахчисарайської РДА № 34 від 05.03.2013р., якими підтверджується та обставина, що спірний об'єкт Орта Медресе є культовим мусульманським об'єктом. Також суд не звернув увагу на лист Кримської республіканської установи «Бахчисарайський історико- культурний заповідник» (КРУ БІКЗ) від 02.04.2012 р. № 294, від 20.02.2013 р„ № 103, у яких вказується на конфессіональне правонаступництво Духовного Управління Мусульман Криму (ДУМК) після колишнього власника цього об»єкта - Таврійського Магометанського Духовного Правління (ТМДП), що виникла і діяла у Криму з 1831 року: лист Республіканського комітету АРК з охороні культурної спадщини до Голови Ради міністрів АРК, № 1299 від 22.06.2009 р. про прохання ДУМК щодо повернення Орта - Медресе.

Апелянт також звертає увагу суду на те, що місцевим судом не надано правову оцінку змісту Постанови Ради міністрів Автономної Республіки Крим від 24.04.1992 «Про повернення релігійним організаціям будівель і культового майна» в якій прямо вказується на обов»язок саме Ради міністрів АР Крим повертати як культові об»єкти, так і духовні учбові заклади релігійним організаціям.

В судове засідання призначене на 20.02.14 з'явились представники Ради Міністрів Автономної Республіки Крим та ТОВ "Бриг Компані" та наддали свої пояснення по суті спору, інші представники сторін не з'явились.

В судове засідання 13.03.2014р. з'явились представники відповідача та третіх осіб - 2,3,4,5, 6 не з»явились, про час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином, про причини неявки суд не повідомлено. Враховуючи, що сторони не скористались своїм правом, передбаченим статтею 22 ГПК України, та виходячи з того, що явка сторін не визнавалася обов'язковою судом апеляційної інстанції, а участь в засіданні суду (як і інші права, передбачені статті 22 ГПК України) є правом, а не обов'язком сторони, Київський апеляційний господарський суд вислухавши думку представників позивача та відповідача-1 дійшов висновку про можливість розгляду апеляційної скарги по суті в судовому засіданні 13.03.2014 року за відсутності представника позивача.

Статтею 101 ГПК України встановлено, що в процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі та додатково поданими доказами повторно розглядає справу.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні матеріали справи у повному обсязі, перевіривши повноту встановлення обставин справи та їх юридичну оцінку, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, заслухавши пояснення представників позивача та третьої особи -1, колегія встановила наступне.

Постановою Уряду Автономної Республіки Крим № 397 від 10.12.1996 "Про затвердження доповнень до списку об'єктів державної власності, що підлягають приватизації в 1996 році" в частині включення до додатку під номером 3 групи "Б, В, Г" об'єкт Республіканської власності - державне підприємство "Бахчисарайський завод продтоварів", юридична адреса: АРК, м. Бахчисарай, вул. Ракитського, 19.

На виконання зазначеної постанови, наказом Фонду майна Автономної Республіки Крим № 2179 від 26 грудня 1996 "Про прийняття рішення про приватизацію Бахчисарайського заводу продтоварів" у відповідності з Законом України "Про особливості приватизації в агропромисловому комплексі" вирішено здійснити приватизацію об'єктів, які знаходяться в Республіканській власності, а саме: Бахчисарайський завод продовольчих товарів (юридична адреса: 334140, м. Бахчисарай, вул. Ракитського, 19, код 00378909) шляхом перетворення у відкрите акціонерне товариство.

Наказом Фонду майна Автономної Республіки Крим від 27.02.1997 № 286 "Про створення відкритого акціонерного товариства "Бахчисарайський завод продовольчих товарів" перетворено Бахчисарайський завод продовольчих товарів у Відкрите акціонерне товариство "Бахчисарайський завод продовольчих товарів" зі статутним фондом 954 681,00 грн., затверджено Статут ВАТ "Бахчисарайський завод продовольчих товарів", призначено головою правління ВАТ "Бахчисарайський завод продовольчих товарів" Пителяка Василія Васильовича.

Актом прийому-передачі майна державного підприємства "Бахчисарайський завод продовольчих товарів" у статутний фонд ВАТ "Бахчисарайський завод продтоварів" Фонд майна АР Крим, передав, а голова правління ВАТ "Бахчисарайський завод продовольчих товарів" Пителяк В.В., якій діяв на підставі наказу Фонду майна АР Крим №236 від 27.02.1997, прийняв майно, перелік якого визначений в даному акті, зокрема, сокоекстракційний цех.

Духовне управління Мусульман Криму звернулося до Господарського суду м.Києва з позовом про визнання недійсною постанови Уряду Автономної Республіки Крим №397 від 10.12.1996 "Про затвердження доповнень до списку об'єктів державної власності, що підлягають приватизації в 1996 році" в частині включення в перелік ДП "Бахчисарайський завод продтоварів", серед будівель та споруд якого знаходиться сокоекстракційний цех, розташований на місці культового об'єкту - медресе, як такої, що протирічить вимогам ст. 17 Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації", згідно якої спірний об'єкт підлягав поверненню позивачу як релігійній організації.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що позовна вимога позивача не підлягає задоволенню, виходячи з тих підстав, що до матеріалів справи не додано належних та допустимих доказів звернення до відповідних державних органів з клопотанням про передачу Духовному управлінню Мусульман Криму культового об'єкту, який, на думку позивача, знаходиться у м. Бахчисарай по вул. Гаспринського, 27 (Бахчисарайський сокоекстракційний цех) станом на дату ухвалення спірної постанови, як і не надав доказів прийняття відповідного рішення державним органом, у зв'язку з чим суд дійшов до висновку про недоведеність позивачем своїх вимог в частині належності спірного майна останньому, а звернення голови Бахчисарайської мусульманської релігійної спільноти "Мустафа-Джами" від 11.07.1997 не може бути прийняте судом до уваги, оскільки надіслано адресатам не позивачем та після прийняття спірної постанови.

Крім того, згідно вимог ст. 17 Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації" передачі підлягають культові будівлі та майно, втім ні Указ Президента України від 04.03.1992 №125/92, яким було зобов'язано Раду Міністрів Кримської АРСР, виконавчі комітети обласних, Київської та Севастопольської міських Рад народних депутатів здійснити передачу релігійним громадам у власність чи безоплатне користування культових будівель, що використовуються не за призначенням, ні Закон України "Про свободу совісті та релігійні організації" не дає визначення терміну "культова будівля". Таке визначення міститься в п.1.10 Правил пожежної безпеки для культових споруд, які затверджені наказом №339 від 18.05.2009 Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи, за змістом якого культова споруда - будинок (споруда), призначений для проведення богослужінь та релігійних обрядів (християнські: собори, церкви, каплиці, дзвіниці, хрещельні, молитовні будинки тощо; мусульманські мечеті; іудейські синагоги тощо).

Місцевий суд дійшов до висновку про те, що на земельній ділянці в м. Бахчисарай по вул. Гаспринського, 27 у ХХ сторіччі розташовувався релігійний навчальний комплекс: Орта-медресе, мечеть, дюрбе, фруктовий сад, який був єдиним культовим об'єктом. Однак, на даний час, зберігся лише будинок Орта-медресе, який є навчальним закладом, мечеть, дюрбе, фруктовий сад на даний час відсутні і встановити час їх руйнування не можливо через відсутність інформації. Зазначений висновок ґрунтується на листі Кримської Республіканської установи "Бахчисарайський історико-культурний заповідник" від 10.12.2010р.

Крім того, місцевий суд прийшов до висновку про те, що позивачем під час розгляду справи не надано будь-яких доказів на підтвердження того, що спірна будівля є невід'ємною частиною культової споруди і знаходиться на земельній ділянці, необхідній для обслуговування цієї споруди, докази визнання та віднесення спірного майна до категорії культового на момент прийняття оскаржуваної постанови відсутні, а отже не доведеними є твердження позивача про прийняття відповідачем рішення про приватизацію культового державного майна, що входило до складу приватизованого підприємства ВАТ "Бахчисарайський завод продтоварів".

Колегія Київського апеляційного господарського суду не може погодитись з таким висновком місцевого суду виходячи з наступних підстав.

Відповідно до Указу президента України від 04.03.1992р. № 125 «Про заходи щодо повернення релігійним організаціям культового майна» враховуючи численні прохання релігійних організацій про повернення їм культових будівель та іншого майна, що було незаконно вилучене з церковного вжитку, постановлено: Кабінету Міністрів України за участю органів охорони пам'яток історії та культури визначити, які з перелічених у постанові Ради Міністрів України від 5 квітня 1991 р. N 83 пам'яток архітектури можуть бути передані відповідно до закону релігійним організаціям.

Пунтком 3 зазначеного Указу Ради Міністрів Кримської АРСР зобов»язано виконавчі комітети обласних, Київської та Севастопольської міських Рад народних депутатів: протягом 1992 - 1993 років здійснити передачу релігійним громадам у власність чи безоплатне користування культові будівлі, що використовуються не за призначенням; організувати інвентаризацію культового майна, що зберігається у фондах державних музеїв і архівів, для вирішення у встановленому порядку питання про можливість його подальшого використання за призначенням; сприяти релігійним організаціям у зведенні культових будівель, створенні матеріальної бази добродійної діяльності, організації центрів соціальної адаптації громадян, що повернулися з місць позбавлення волі.

Як вбачається з матеріалів справи, Постановою Ради Міністрів Республіки Крим від 24.04.1992 р. № 111 "Про повернення релігійним організаціям будівель і культового майна" на виконання Указу Президента України від 04.03.1992р. та у зв»язку з багаточисельними зверненнями релігійних організацій про повернення їм культового майна, культових будівель та споруд, постановлено протягом 1992-1993 р.р. провести передання релігійним організаціям у власність або безкоштовне користування культових будівель, які використовуються не за призначенням ( з господарськими спорудами які раніше належали релігійним організаціям та необхідні для їх нормального функціонування).

Крім того, у вищезазначеній постанові вказується на обов'язок міськвиконкомів з залученням зацікавлених організацій та представників релігійних організацій провести обстеження всіх колишніх культових будівель, які використовуються не за призначенням та надати пропозиції Раді Міністрів до 01.08.1992 р. Пропозиції необхідно розробляти з урахуванням прав релігійних громад, які були власниками цих споруджень і майна до моменту переходу у власність держави ( тобто з оглядом конфесійну приналежність). Визначити, що рішення про передачу культових, монастирських будівель, будівель духовних центрів і духовних учбових закладів приймаються Радою Міністрів Криму».

Пунктом 2 Постанови Ради Міністрів Республіки Крим від 24.04.1992 р. № 111 постановлено управлінню культури Ради Міністрів провести інвентаризацію майна, яке зберігається у фондах музеїв та архівах, для вирішення питання про подальше його використання за призначенням.

Відповідно до ч. 1, 2, 6 ст. 52 Закону України «Про Раду міністрів Автономної Республіки Крим» Рада міністрів Автономної Республіки Крим на основі та на виконання Конституції та законів України, актів Президента України, Кабінету Міністрів України, нормативно-правових актів Верховної Ради Автономної Республіки Крим видає обов'язкові для виконання на території Автономної Республіки Крим акти - постанови і розпорядження.

Акти Ради міністрів Автономної Республіки Крим нормативного характеру видаються у формі постанов Ради міністрів Автономної Республіки Крим.

Постанови Ради міністрів Автономної Республіки Крим, крім постанов, що містять інформацію з обмеженим доступом, набирають чинності з дня їх оприлюднення, якщо інше не передбачено самими постановами, але не раніше дня їх оприлюднення.

Акти Ради міністрів Автономної Республіки Крим, прийняті в межах її повноважень, є обов'язковими для виконання на території Автономної Республіки Крим усіма підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності, їх посадовими особами».

Таким чином, прийняттям Постанови № 111 відповідач зобов'язався приймати рішення про передачу будівель духовних центрів, духовних учбових закладів, культових будівель у власність або безкоштовне користування.

Відповідно до статті 17 Закону і статті 46 Закону "Про державну владу і місцеве самоврядування в Україні" культові будівлі і майно, які складають державну власність, передаються організаціями, на балансі яких вони знаходяться, у безоплатне користування або повертаються у власність релігійних організацій безоплатно за рішеннями обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, а в Автономній Республіці Крим - Уряду цієї Республіки. Слід мати на увазі, що згідно з пунктом 3 Указу Президента України від 4 березня 1992 р. № 125 "Про заходи щодо повернення релігійним організаціям культового майна" зазначені державні органи зобов'язані протягом 1992 - 1993 років здійснити передачу релігійним громадам у власність чи безплатне користування культових будівель, що використовуються не за призначенням. (Розпорядженням Президента України від 22.06.94 N 53/94 ц. р. дію цього пункту продовжено до 01.12.97). Отже, згідно з цим Указом допускається не лише повернення, а й передача у власність релігійних громад культових будівель. Зазначена передача культових будівель у власність релігійних громад, які не були їх власниками, можлива за умови, якщо в населеному пункті немає законного претендента на ці будівлі, тобто релігійної громади тієї конфесії (віросповідної приналежності), якій належала будівля на момент її переходу у власність держави.

Однак суд першої інстанції неправильно витлумачив зміст ст. 17 Закону України «Про свободу совісті і релігійні організації» та зазначив, що передача культових об'єктів і майна, яке складає державну власність, релігійним організаціям належить до прав, а не до обов'язків відповідних органів".

Зазначений висновок місцевого суду порушує принципи правового порядку в Україні, вказаного у ст. 19 Конституцій України, згідно якої органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов' язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до з п. 9.2. Роз'яснення Вищого арбітражного суду України № 02-5/109 від 29.02.1996 р. «Про деякі питання, які виникають при застосуванні Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації» Згідно з пунктом 6 Постанови Верховної Ради Української РСР від 23 квітня 1991 року "Про порядок введення в дію Закону "Про свободу совісті та релігійні організації" (в редакції Постанови Верховної Ради України від 23 грудня 1993 року "Про внесення змін до постанови Верховної Ради Української РСР "Про порядок введення в дію Закону Української РСР "Про свободу совісті та релігійні організації") на відповідні державні органи покладено обов'язок забезпечити згідно з зазначеним Законом повернення у власність релігійним громадам культових будівель і майна з урахуванням:

- прав релігійних громад, яким належали ці будівлі і майно на момент їх переходу у власність держави;

- прав релігійних громад, які користуються цими будівлями і майном в установленому Законом порядку;

- вкладення коштів релігійними громадами у спорудження, переобладнання культової будівлі і тривалості користування нею;

- наявності у даному населеному пункті (місцевості) інших культових будівель та їх використання релігійними громадами відповідних віровизнань;

- інших суттєвих обставин у їх сукупності.

Рішення відповідного державного органу має бути мотивованим. Жодна з обставин, перелічених у цьому пункті, не може мати наперед установленого або пріоритетного значення при вирішенні конкретних спорів. Згідно з вимогами цієї постанови арбітражний суд повинен враховувати перелічені та інші суттєві обставини у їх сукупності, оцінюючи їх співвідношення відповідно до принципів рівності усіх релігій, віросповідань та релігійних організацій, закріплених в статті 5 Закону. Тобто, слід виходити з того, що врахування обоюдних прав і законних інтересів різних релігійних громад на спірні культові будівлі полягає у необхідності забезпечення віруючих усіх релігій, віровизнань та конфесійних угруповань рівними можливостями для відправлення культів у пристосованих для цього приміщеннях.

Не може вважатись пристосованим для відправлення масових богослужінь і релігійних обрядів такий вид культових будівель, як капличка, тобто споруда-усипальня на цвинтарі.

Арбітражні суди повинні захищати інтереси релігійних громад, що складаються з переселенців, які залишили в країнах, де проживали до переселення, культові будівлі і майно. Зокрема слід визнавати недійсними рішення державних органів про передачу у власність релігійної організації культової споруди, якщо остання належить на праві користування громаді переселенців або їх нащадкам. Доказами, що свідчать про зазначені обставини, можуть бути повідомлення Міністерства закордонних справ України, іноземних установ тощо.

Наказом Фонду Державного Майна України № 602 від 29.05.1996 р. заборонено включення до статутних фондів акціонерних товариств, які знаходяться в процесі корпоратизації та приватизації, культових та некультових споруд, які належали релігійним організаціям. В разі включення культових та некультових споруд, які належали релігійним організаціям, в статутний фонд акціонерних товариств, які знаходяться в процесі корпоратизації та приватизації, вжити заходів щодо їх вилучення, вирішуючи питання в кожному окремому випадку.

Однак, всупереч Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації", Указу Президента України від 4 березня 1992 р. № 125 "Про заходи щодо повернення релігійним організаціям культового майна", Наказу ФДМУ № 602 від 29.05.1996 р., Постановою Уряду Автономної Республіки Крим № 397 від 10.12.1996 "Про затвердження доповнень до списку об'єктів державної власності, що підлягають приватизації в 1996 році" в частині включення до додатку під номером 3 групи "Б, В, Г" об'єкта Республіканської власності - державного підприємства "Бахчисарайський завод продтоварів", серед об'єктів якого був Бахчисарайський сокоекстраційний цех, який розташований на місці культового комплексу за адресою: АР Крим, м. Бахчисарай, вул. Гаспринського, 27.

Культовість спірного об'єкту «Орта-Медресе» підтверджуєтсья змістом листа Зам. Голови Ради Мінстрів АРК від 11.06.2001р. № 01-29/1089, адресованого на ім'я Голови Бахчиспрайської РДА Циганського В.А., завіреного печаткою відповідача з прикладеним Графіком «повернення релігійним організаціям культових споруд, які не використовуються, або використовуються не за призначенням» (далі Графік), датований 2001-м роком, завіреним печаткою відповідача, підписаним заступником голови Ради Міністрів Автономної Республіки Крим - Антипенко В.П. У зазначеному Графіку, відповідач визнає спірний об'єкт Орта Медресе - культовим мусульманським об'єктом. Крім того, відповідач бачить необхідність в поверненні вказаного культового мусульманського об'єкту, тому що на неї «претендує мусульманська релігійна конфесія" .

Зазначений Графік був розроблений на основі звернень Духовного Управління Мусульман Криму місцевої мусульманської релігійної громади "Мустафа Джами" і був відправлений заступником Ради міністрів АР Крим. Антипенко В.П, супровідним листом № 01-29/1089 від 06.2001р., голові Бахчисарайської районної адміністрації Автономної Республіки Крим, Циганскому В.А., у якому доручив йому: «... до 01.08.2001 р. спільно з нинішніми власниками колишніх культових будівель і представниками релігійних організацій внести обгрунтовані пропозиції про можливість повернення культових об'єктів релігійним громадам».

Місцевий суд не звернув увагу на той факт, що сам відповідач, включаючи спірний об'єкт «Орта-Медресе» у категорію « культових споруд, які не використовуються, або використовуються не за призначенням» (як зазначено у Графіку), визнає не лише його «культовість», але і необхідність повернення.

Згідно п. 9.3. роз'яснення Вищого арбітражного суду України № 02-5/109 від 29.02.1996 р. «Про деякі питання, які виникають при застосуванні Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації» під поверненням культових будівель і майна слід розуміти повернення зазначених будівель і майна у власність релігійних організацій того ж самого конфесійного напряму, наприклад, громадам православної церкви, Римо-католицької церкви тощо.

Доказами належності культового майна або будівель тій чи іншій релігійній організації можуть бути довідки державних архівних установ, Державного комітету України у справах релігій, архівні документи церковних організацій (шематизми), рішення місцевих органів влади та інші письмові докази. Тому арбітражні суди повинні витребувати від Державного комітету України у справах релігій або архівних установ документи, відомості, висновки, необхідні для вирішення спору або викликати посадових осіб зазначеного Комітету для дачі пояснень по суті справи в порядку, передбаченому статтями 30 і 65 АПК України. (9.4. роз'яснення Вищого арбітражного суду України № 02-5/109 від 29.02.1996 р.)

Однак, місцевий суд не прийняв до уваги архівні матеріали, у тому числі, державного архіву у Автономної Республіки Крим, з яких випливає, що спірний об'єкт Орта - Медресе, був культовим комплексом, що включає мечеть, медресе, дюрбе (мавзолей): прохання мудериса (настоятеля) Орта - Медресе міста Бахчисарай від січня 1913 року; креслення Орта-медресе у м. Бахчисараї, побудованому за проектом, затвердженим будівельним відділенням Таврійського Губернського Правління 10 квітня 1904 р.; належно завірені копії негативу № 151/170 з фондів Кримської Республіканської Установи Бахчисарайський Історико-Культурний заповідник ( КРП БИКЗ), 1928-1934 рр..- Баштанів. Орта - медресе, пост. XVII ст., нині "Кимкомбинат", на якому зафіксовані будови медресе: дюрбе, мінарет, вхідні ворота; належно завірені копії копії негативу із зображенням будов Орта - Медресе МПГ № 573; належно завірені копії фотографій із зображенням «Мечеть у м. Бахчисараї» з книги "Крим у минулому у старих фотографіях".

Із змісту листа № 103 від 20.02.2013р. Кримської республіканської установи «Бахчисарайський історико-культурний заповідник» вбачається, що на території колишнього мусульманського культового об»єкту Орта - Медресе, який складається з будівлі мечеті, дюрбе, поховання засновника цього комплексу. Вищезазначені об»єкти є єдиним мусульманським культовим комплексом, який був призначений для відправлення релігійних потреб та підготовки необхідних релігійних кадрів. В архівному документі кінця 18 сторіччя «Регістр Бахчисарайського Каймаканства скільки в м.Бахчисараї стоїть текіл, джамієв та мечетей, до них належних будинків, орних земель, сінокосів, садків та готівкових грошей нижче нього» є відомості про соборну мечеть Орта- медресе.

В зазначеному листі також йдеться про те, що на початку будівництва нового приміщення Орта-медресе на початку ХХ сторіччя, зазначений комплекс знаходився у віданні Таврійського Магометанського Духовного Правління Мусульман Криму (ТМДП) - релігійної організації, яка виникла на території Криму у 1831 році на підставі положення «Про Таврійське магометанське духовенство та належних його віданню справах», офіційне відкриття якого відбулось 29.11.1832 року. З встановленням Радянської влади в Криму ТМДП перестало існувати, приміщення, архіви та культові об»єкти ТМДП були конфісковані.

05.02.1923р. на території Кримської АРСР було затверджено Народне Управління релігійними справами мусульман Криму з тим же характером діяльністю що і ТМДП, належних на той момент культових об»єктів.

30.09.1991р. Постановою Ради у справах релігій при Кабінеті Міністрів України було зареєстровано Духовне Управління Мусульман Криму (ДУМК), яке як ТМДП об»єднало мусульман Криму. Інших мусульманських управлінь або центів в Криму протягом останніх 200 років не існувало.

Вищезазначеним листом та листом КРУ БІКЗ від 02.04.2012 р. № 294 вказується на конфессіональне правонаступництво ДУМК після колишнього власника цього об»єкта- Таврійського Магометанського Духовного Правління (ДМДП) що виникла і діяла у Криму з 1831 року:

Крім того, з листа Бахчисарайської РДА від 17.06.2013 р. № 02-28/852 вбачається, що мусульманський релігійний об'єкт Орта Медресе, був культовим комплексом, що служив для задоволення релігійних потреб мусульман, що мешкають у м. Бахчисарай і Бахчисарайському районі, а також у межах усього Криму.

На підставі вищевикладеного, колегія приходить до висновку про те, що всупереч Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації", Указу Президента України від 4 березня 1992 р. № 125 "Про заходи щодо повернення релігійним організаціям культового майна", Наказу ФДМУ № 602 від 29.05.1996 р., Урядом Автономної Республіки Крим було прийнято Постанову № 397 від 10.12.1996 "Про затвердження доповнень до списку об'єктів державної власності, що підлягають приватизації в 1996 році" в частині включення до додатку під номером 3 групи "Б, В, Г" об'єкта Республіканської власності - державного підприємства "Бахчисарайський завод продтоварів", серед об'єктів якого був Бахчисарайський сокоекстраційний цех, який розташований на місці культового комплексу за адресою: АР Крим, м. Бахчисарай, вул. Гаспринського, 27.

Частиною 1 ст. 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Порушення цивільного права є результатом протиправних дій порушника, внаслідок чого воно зазнало зменшення або ліквідації, що позбавляє його носія можливості здійснити, реалізувати це право повністю або частково.

Згідно ч.2 ст. 21 ЦК України суд визнає незаконним та скасовує нормативно- правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Враховуючи вищевикладене, колегія приходить до висновку про те, що суд першої інстанції, приймаючи рішення про відмову у задоволенні позову в повній мірі не врахував норми матеріального права і, належним чином не встановив всі обставини справи, дійшов невірного висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Відповідно до ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

Згідно ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Оцінюючи вищевикладені обставини, колегія приходить до висновку, що оскаржуване рішення підлягає скасуванню, як таке, що не відповідає вимогам чинного законодавства, а апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 99, 101-105 ГПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Духовного Управління Мусульман Криму на рішення Господарського суду м.Києва від 11.11.2013р. у справі № 910/570/13 задовольнити.

Рішення Господарського суду м.Києва від 11.11.2013р. по справі № 910/570/13 скасувати.

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Визнати недійсною постанову Уряду Автономної Республіки Крим № 397 від 10.12.1996 "Про затвердження доповнень до списку об'єктів державної власності, що підлягають приватизації в 1996 році" в частині включення до додатку під номером 3 групи "Б, В, Г" об'єкта Республіканської власності - державного підприємства "Бахчисарайський завод продтоварів".

Стягнути з Ради Міністрів Автономної Республіки Крим (95005, Автономна Республіка Крим, м.Сімферополь, проспект Кірова, 13) на користь Духовного Управління Мусульман Криму (95011, Автономна Республіка Крим, м.Бахчисарай, вул. Пушківна, 1, інд.код 33656475) витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви у розмірі 1147, 00 грн. та витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 574, 00 грн.

Видати наказ.

Видачу наказу доручити Господарському суду м.Києва.

Матеріали справи № 910/570/13 повернути до Господарського суду м. Києва.

Головуючий суддя А.І. Тищенко

Судді Ю.Б. Михальська

Б.В. Отрюх