Рішення

від 18.03.2014 по справі 910/2796/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/2796/14 18.03.14

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Комтрейдінг»

до Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку

про стягнення 1 647 510,21 грн., -

Суддя Морозов С.М.

За участю представників сторін:

від позивача: Денисюк В.В. (представник за довіреністю від 12.02.2014р.);

від відповідача: Мостепанюк В.І. (представник за довіреністю №100/2196/сек від 05.02.2014р.).

Обставини справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Комтрейдінг» (надалі також - позивач) звернулось до суду з позовною заявою про стягнення з Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку (надалі також - відповідач, Комісія) заборгованості по оплаті вартості поставленого товару в розмірі 1 647 510,21 грн., в тому числі 1 613 169,58 грн. основного боргу, 25 280,36 грн. пені, 5 833,93 3% річних та 3 226,34 грн. інфляційних втрат.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач своїх обов'язків за Договором в повному обсязі не виконав, повну вартість поставленого товару у строки визначені Договором не оплатив.

Відповідач надав до матеріалів справи відзив на позовну заяву, в якому він проти позовних вимог заперечує повністю. Так, у відзиві відповідачем зазначено, що фактичне фінансування Комісії у 2013 році за бюджетною програмою склало лише 5,2% від обсягу бюджетних призначень. Недофінансування становить 3 604 300,00 грн. Відповідач неодноразово звертався до Державної казначейської служби України та Міністерства фінансів України для забезпечення установи необхідними коштами для погашення наявної заборгованості. Окрім того, відповідач наголосив на тому, що відповідно до п. 7.3. Договору будь-які штрафні санкції у випадку несвоєчасного бюджетного фінансування до відповідача не застосовуються.

Ухвалою від 26.02.2014р. позовна заява прийнята до розгляду, їй присвоєно №910/2796/14 та розгляд справи призначено на 18.03.2014р.

В судовому засіданні 18.03.2014р. відповідачем було подано клопотання про залучення до участі в справі в якості відповідачів Державну казначейську службу України та Міністерство фінансів України. Клопотання обгрунтоване тим, що оскільки на рахунку комісії відсутні кошти для погашення заборгованості перед позивачем і комісія є бюджетною установою, розпорядником бюджетних коштів є органи казначейської служби, а оскільки органи казначейської служби здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів при розрахунково-касовому обслуговуванні розпорядників та одержувачів бюджетних коштів та при взятті бюджетних зобов'язань та здійсненні платежів за цими зобов'язаннями, є пряма необхідність та доцільність в залученні зазначених вище осіб до участі в справі в якості відповідачів.

Судом було поставлено на обговорення сторін зазначене клопотання відповідача.

Представник позивача, присутній в судовому засіданні, просив суд вирішити вказане клопотання на розсуд суду.

Представник відповідача, присутній в судовому засіданні, підтримав зазначене клопотання.

Відповідно до частини першої статті 27 Господарського процесуального кодексу України треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до прийняття рішення господарським судом, якщо рішення з господарського спору може вплинути на їх права або обов'язки щодо однієї з сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за клопотанням сторін, прокурора.

Дослідивши обставини справи, судом встановлено відсутність підстав для задоволення клопотання відповідача про залучення до участі в справі в якості відповідачів Державну казначейську службу України та Міністерство фінансів України з огляду на те, що обставин, на які посилається відповідач в своєму клопотанні, не є достатніми доказами в підтвердження необхідності такого залучення.

В судовому засіданні 18 березня 2014 року було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

30 жовтня 2013 року між позивачем (постачальник за Договором) та відповідачем (замовник за Договором) було укладено Договір №80/14 (надалі - Договір), згідно п. 1.1. якого позивач зобов'язався у 2013 році передати у власність відповідача «Машини обчислювальні, частини та приладдя до них (Лот №1 - Комп'ютерна техніка» (код згідно ДК 016:2010 - 26.20.1), а саме, комплекти комп'ютерної техніки (надалі - товар) у кількості та за ціною, що визначені у Специфікації, а відповідач зобов'язався прийняти товар та оплатити його.

Кількість, одиниця виміру, ціна за одиницю виміру та загальна ціна цього Договору визначена сторонами у специфікації (Додаток №1 до Договору), який є його невід'ємною частиною. (п. 1.2. Договору).

Ціна цього Договору становить 1 613 172,00 грн., у тому числі ПДВ: 268 862,00 грн. (п. 3.1. Договору).

Ціна Договору не може перевищувати бюджетне призначення відповідача. Фактична вартість товару, що поставляється за цим Договором, підтверджується видатковою накладною. (п. 3.2. Договору).

Відповідно до п. 5.1. Договору товар постачається на склад відповідача у комплектності та з документами, що стосуються товару та підлягають передаванню разом із товаром, через 10 робочих днів з дати підписання цього Договору. До таких документів належать документи, що засвідчують якість товару (сертифікат якості, сертифікат відповідності, технічний паспорт тощо).

Датою поставки товару є дата підписання сторонами видаткової накладної. (п. 5.2. Договору).

Додатковою угодою №1 від 18.12.2013р. до Договору сторонами погоджено викласти п. 3.1. Договору в наступній редакції: «Ціна цього Договору становить 1 613 169,58 грн., у тому числі ПДВ - 268 861,60 грн.».

Специфікацією до Договору (Додаток №1) сторонами визначено комплекти комп'ютерної техніки, кількість та ціну, яка становить 1 613 169,58 грн.

Позивачем згідно умов Договору було поставлено відповідачу товар на загальну суму 1 613 169,58 грн. (з урахуванням ПДВ), що підтверджується наявною в матеріалах справи належним чином засвідченою копією видаткової накладної №41 від 19.12.2013р.

Факт отримання товару уповноваженою особою відповідача підтверджується відбитком печатки Комісії та довіреністю №43 від 19.12.2013р., якою уповноважено Заїку А.Л. на отримання цінностей від позивача. (належним чином засвідчена копія довіреності міститься в матеріалах справи).

В подальшому позивачем було виставлено відповідачу рахунок-фактуру №396 від 19.12.2013р. на оплату вартості отриманого за Договором товару в розмірі 1 613 169,58 грн.

Пунктом 4.1. Договору встановлено, що оплата здійснюється шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок позивача на підставі рахунків-фактур та накладних. Відповідач має право на відстрочку платежів на термін до 10 календарних днів з моменту поставки.

Оплата за товар здійснюється відповідачем після поставки та передачі у власність відповідача товару. (п. 4.2. Договору).

Відповідно до п. 4.3. Договору оплата проводиться у безготівковій формі, шляхом перерахунку коштів на рахунок учасника, вказаний у розділі 13 цього Договору (КЕКВ 3110).

У разі затримки у виділенні бюджетних асигнувань оплата за поставку товару здійснюється протягом 3-х банківських днів з дати отримання відповідачем бюджетних асигнувань на здійснення закупівлі на свій реєстраційний рахунок. Будь-які штрафні санкції в такому випадку до відповідача не застосовуються. (п. 4.4. Договору).

Як зазначено позивачем та не спростовано відповідачем, останнім не було проведено оплату вартості поставленого позивачем товару за Договором на суму 1 613 169,58 грн. (з урахуванням ПДВ).

У зв'язку з тим, що відповідачем не було проведено повного розрахунку за отриманий згідно Договору товар, позивач був вимушений звернутись до суду з даним позовом.

У відповідності до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

У відповідності до частини 2 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Згідно із частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідачем оплату повної вартості товару на рахунок позивача проведено не було.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Оскільки, як підтверджено матеріалами справи, свої зобов'язання відповідач за Договором щодо повної оплати вартості товару в строк визначений Договором не виконав, то заборгованість останнього по оплаті вартості поставленого позивачем товару складає 1 613 169,58 грн.

Відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Також, згідно зі ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Посилання відповідача на той факт, що у нього відсутнє державне фінансування за 2013 рік для погашення заборгованості, що виникла перед позивачем за Договором, не є документально доведеними, оскільки фактичне фінансування Комісії відбулось на 5,2% від обсягу бюджетних призначень. В той же час, відповідачем не зазначено на які саме призначення було здійснено таке фінансування та в яких сумах, тобто не спростовано, що не було здійснено фінансування Комісії для погашення заборгованості перед позивачем за Договором.

Окрім того, листом №14-08/204-710 від 14.01.2014р. Державна казначейська служба України повідомила, що станом на 31.12.2013р. Казначейство України в межах залишку коштів на рахунках відкритих асигнувань за загальним фондом державного бюджету за бюджетною програмою 6151010 «Керівництво та управління у сфері фондового ринку» платіжні доручення Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку виконало в повному обсязі.

Отже, з урахуванням вище викладеного та розділу 4 Договору, обов'язок відповідача щодо оплати вартості поставленого позивачем товару на суму 1 613 169,58 грн. настав.

З урахуванням викладеного, позовні вимоги про стягнення з відповідача основної суми заборгованості в розмірі 1 613 169,58 грн. підлягають задоволенню в повному обсязі.

Окрім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача суму пені в розмірі 25 280,36 грн.

У відповідності до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно зі ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 2 ст. 551 ЦК України визначено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Пунктом 7.3. Договору сторони встановили, що стягнення пені до відповідача не застосовується у разі: - внесення змін до розпису Державного бюджету України (скорочення видатків) за загальним фондом, за бюджетною програмою КПКВК 6151800 «Проведення капітального ремонту покрівлі адміністративного будинку, придбання обладнання та предметів довгострокового користування»; - якщо причиною несвоєчасної оплати вартості товару є несвоєчасне бюджетне фінансування відповідача. Відсутність бюджетного призначення підтверджується відповідачем документально.

В силу приписів п. 18 Інформаційного листа Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2004 році» №01-8/344 від 11.04.2005 р. з огляду на вимоги частини 1 статті 47 ГПК України щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та частини 1 статті 43 ГПК України стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд повинен перевірити обґрунтованість і правильність здійсненого нарахування сум штрафних санкцій, річних, збитків від інфляції, і в разі, якщо їх обчислення помилкове - зобов'язати позивача здійснити перерахунок відповідно до закону чи договору або зробити це самостійно.

Листом №31-07210-01-2/3423 від 14.02.2014р. Міністерства фінансів України зазначено, що Законом України «Про державний бюджет України на 2014 рік» передбачені видатки за бюджетною програмою 3511090 «Державні капітальні видатки, що розподіляються Кабінетом Міністрів України» (загальнодержавні витрати) в обсязі 3 461 504,1 тис. грн. Враховуючи викладене, порушене питання про погашення заборгованості може бути розглянуто у встановленому порядку під час розподілу Урядом державних капітальних вкладень між головними розпорядниками коштів.

Окрім того, пунктом 42 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 07.04.2008р. №01-8/211 «Про деякі питання практики застосування норм Цивільного та Господарського кодексів України» встановлено, що відповідно до частини третьої статті 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Відповідно до статті 233 ГК України, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій; якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій. Зазначені норми ставлять право суду на зменшення неустойки в залежність від співвідношення її розміру і збитків.

Згідно матеріали справи, судом встановлено, що відповідач є державним підприємством, фінансування якого здійснюється з Державної казначейської служби України та Міністерства фінансів України.

Таким чином, судом встановлено, що заявлена до стягнення з відповідача сума пені в розмірі 25 280,36 грн. враховує лише інтереси кредитора за рахунок боржника та призводить до погіршення вже складного фінансового становища державного підприємства відповідача.

Статтею 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (стаття 33 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З урахуванням викладеного, відповідно до норм діючого законодавства та наявних в матеріалах справи доказів, позовна вимога про стягнення з відповідача суми пені в розмірі 25 280,36 грн. задоволенню не підлягає.

Позивачем також заявлено до стягнення з відповідача суму 3% річних в розмірі 5 833,93 грн. та інфляційних втрат в розмірі 3 226,34 грн.

Положеннями статті 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом встановлено, що у зв'язку з відсутністю в матеріалах справи доказів на підтвердження саме дати отримання відповідачем фінансування на здійснення погашення заборгованості перед позивачем за Договором, відсутнє обгрунтоване нарахування відповідачу сум 3% річних та інфляційних втрат з відповідної дати.

За таких обставин, позовні вимоги в справі №910/2796/14 про стягнення з відповідача суми 3% річних в розмірі 5 833,93 грн. та інфляційних втрат в розмірі 3 226,34 грн. задоволенню не підлягають.

Отже, дослідивши всі обставини справи, перевіривши їх наявними в справі доказами, судом встановлено, що позовні вимоги в справі №910/2796/13 підлягають частковому задоволенню, а саме в частині стягнення з відповідача на користь позивача суми основного боргу в розмірі 1 613 169,58 грн.

Судовий збір позивача у розмірі 32 263,38 грн., пропорційно сумі задоволених позовних вимог, відповідно до положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку (код ЄДРПОУ 37956207, адреса: 01010, м. Київ, Печерський район, вул. Московська, 8, корпус 30) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Комтрейдінг» (код ЄДРПОУ 32594130, адреса: 04205, м. Київ, просп. Оболонський, 7, кв. 104) основний борг в розмірі 1 613 169,58 грн. (один мільйон шістсот тринадцять тисяч сто шістдесят дев'ять гривень 58 копійок) та судовий збір в розмірі 32 263,38 грн. (тридцять дві тисячі двісті шістдесят три гривні 38 копійок).

3. В іншій частині в позові відмовити.

4. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 24.03.2014р.

Суддя С.М. Морозов