Ухвала

від 24.03.2014 по справі 904/9496/13

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

У Х В А Л А

24.03.2014 р. Справа № 904/9496/13

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Науменка І.М. (доповідач)

суддів : Павловського П.П., Кузнецова В.О.,

Секретар судового засідання: Ситникова М.Ю.

Учасники судового процесу:

ліквідатор: Зибін А.О., паспорт НОМЕР_3 виданий 16.05.97р. Бабушкінським РВ УМВС України в Дніпропетровській області, арбітражний керуючий ;

Інші представники учасників провадження у справі у судове засідання не з'явились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином

розглядаючи у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Міндоходів м.Києва на постанову господарського суду Дніпропетровської області від 24.12.2013р . у справі №904/9496/13

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "ОБОЛОНІУС", м. Дніпропетровськ,

вул. Краснопільська, 8, код ЄДРПОУ 38615721

до боржника Товариства з обмеженою відповідальністю "ОБОЛОНІУС",

м. Дніпропетровськ, вул. Краснопільська, 8, код ЄДРПОУ 38615721

про визнання банкрутом,

ВСТАНОВИВ:

Постановою господарського суду Дніпропетровської області від 24.12.2013р. у справі №904/9496/13 (суддя Полєв Д.М.) Товариство з обмеженою відповідальністю "ОБОЛОНІУС" визнано банкрутом. Відкрито ліквідаційну процедуру у справі строком на 3 місяці, до 24.03.2014р. Ліквідатором банкрута призначено голову ліквідаційної комісії Зибіна Антона Олександровича (АДРЕСА_1, ІПН НОМЕР_2). Ліквідатора зобов'язано виконати певні дії, зокрема, у десятиденний термін з дня прийняття даної постанови, з метою виявлення кредиторів ТОВ "ОБОЛОНІУС", здійснити офіційне оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури в офіційних друкованих органах (газеті "Голос України" або "Урядовий кур'єр"). Докази публікації оголошення надати суду у двадцятиденний строк для приєднання до матеріалів справи.

Не погодившись із вказаною постановою, Державна податкова інспекція в Оболонському районі Головного управління Міндоходів м.Києва звернулась з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову господарського суду Дніпропетровської області від 24.12.2013р. та припинити провадження у даній справі.

В апеляційній скарзі податковий орган наполягає на порушенні господарським судом при прийнятті оскаржуваної постанови ст.ст.104,105,110,111 Цивільного кодексу України, ст.60 Господарського кодексу України та ст.95 Закону "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Зокрема, на думку апелянта, банкрутство ТОВ "ОБОЛОНІУС" має ознаки фіктивного, спрямоване на уникнення податкової перевірки та можливого виявлення в результаті даної перевірки порушень чинного законодавства України. Окрім того, на думку апелянта, в заяві голови ліквідаційної комісії про визнання боржника банкрутом відсутні посилання на факти здійснення оцінки наявного у боржника майна, а також, відсутні докази вчасного повідомлення податкового органу про ліквідацію підприємства та проходження податкової перевірки, відповідно до вимог ст.60 Господарського кодексу України. На думку скаржника, за відсутності даних податкової перевірки, дані ліквідаційного балансу та, здійснений на підставі цих даних висновок господарського суду щодо неплатоспроможності боржника достовірними вважати неможна.

В свою чергу, у відзивах на апеляційну скаргу боржник в особі ліквідатора викладені в останній заперечення повністю відхиляє, вважає оскаржувану постанову правомірною, у зв'язку з чим підстав для її скасування не вбачає. Посилання скаржника на порушення вимог ст.60 Господарського кодексу України боржник вважає передчасним, адже зазначена вище норма права проміжного ліквідаційного балансу жодним чином не стосується. На думку боржника, ним повністю дотримані також вимоги ст.ст.104,105,110,111 Цивільного кодексу України та ст.95 Закону "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Зокрема, відповідно до приписів ст.105 Цивільного кодексу України, боржником було письмово повідомлено державного реєстратора про перебування ТОВ "ОБОЛОНІУС" на стадії ліквідації, про що опубліковане оголошення в Бюлетені державної реєстрації від 30.09.2013р. №261(26); згідно Порядку обліку платників податків і зборів, до ДПІ в Оболонському районі м.Києва направлено повідомлення за формою 8-ОПП про ліквідацію юридичної особи; заперечення ДПІ щодо безпідставності визнання боржника банкрутом без даних податкової перевірки суперечать визначеній Законом України про банкрутство процедурі; в матеріалах справи відсутні докази наявності кредиторських вимог податкового органу до боржника, докази наявності наказу податкового органу про проведення податкової перевірки чи/або докази неможливості здійснення останньої тощо.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 03.02.2014р. апеляційну скаргу прийнято до розгляду, розгляд справи призначено у судовому засіданні на 24.02.2014р.

Ухвалою від 24.02.2014р., з огляду на неявку податкового органу (апелянта) за наявності доказів його належного повідомлення, розгляд справи був відкладений до 24.03.2014р. Окрім того, апеляційною інстанцією прийнято окрему ухвалу щодо ДПІ в Оболонському районі м.Києва про вжиття заходів по усуненню недоліків в роботі податкового органу щодо виконання процесуальних документів суду.

24.03.2014р. апелянт у судове засідання знов не з'явився, проте, надав суду письмове клопотання про неможливість забезпечення участі у розгляді справи уповноваженого представника ДПІ в Оболонському районі м.Києва у зв'язку з відсутністю фінансування відряджень.

Отже, заслухавши пояснення присутніх у судовому засіданні учасників судового процесу, а саме, ліквідатора боржника, обговоривши доводи апеляційної скарги, відзивів на неї, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає за необхідне припинити апеляційне провадження у даній справі з урахуванням наступного.

Так, ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 09.12.2013р. прийнято до розгляду заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ОБОЛОНІУС" про порушення провадження у справі про банкрутство (а. с. 1).

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 17.12.2013р. порушено провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "ОБОЛОНІУС". Введено мораторій на задоволення вимог кредиторів із наслідками, передбаченими статтею 19 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". Підготовче засідання суду призначене на 24.12.2013р. (а. с. 63-64).

За результатами підготовчого засідання, постановою господарського суду Дніпропетровської області від 24.12.2013р. Товариства з обмеженою відповідальністю "ОБОЛОНІУС" визнано банкрутом.

Згідно із пунктом 1-1 Прикінцевих та перехідних положень (Х розділ) Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (надалі - Закон, в редакції, що діє з 19.01.2013р.), положення цього Закону застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження в яких порушено після набрання чинності цим Законом.

Відповідно до статті 4-1 Господарського процесуального кодексу України, господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом .

За вимогами частини 1 статті 2 Закону, провадження у справі про банкрутство регулюється цим Законом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України.

Відповідно до статті 9 Закону, справи про банкрутство юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

Пункт 8 частини 3 статті 129 Конституції України визначає серед основних засад судочинства, зокрема, забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом.

Вказана конституційна норма конкретизована законодавцем в статті 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", згідно з якою учасники судового процесу та інші особи у випадках і порядку, встановлених процесуальним законом, мають право на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення.

Отже, реалізація конституційного права на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення названим Законом ставиться в залежність від положень процесуального закону.

Таким чином, Господарський процесуальний кодекс України повинен містити імперативні норми про те, в яких випадках особа має право оскаржити рішення суду в апеляційному чи касаційному порядку.

Нормами статті 91 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участі у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили.

У відповідності до статті 1 Закону, учасниками у справі про банкрутство є сторони, забезпечені кредитори, арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор), власник майна (орган, уповноважений управляти майном) боржника, державний орган з питань банкрутства, Фонд державного майна України, представник органу місцевого самоврядування, представник працівників боржника, уповноважена особа засновників (учасників, акціонерів) суб'єкта підприємницької діяльності - боржника, а також у випадках, передбачених цим Законом, інші особи, які беруть участь у провадженні у справі про банкрутство.

Як встановлено статтею 1 Закону, сторонами у справі про банкрутство є конкурсні кредитори (представник комітету кредиторів) та боржник (банкрут).

Цією статтею також визначено, що кредитор - юридична або фізична особа, а також, органи державної податкової служби та інші державні органи, які мають підтверджені у встановленому порядку документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника; конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника; поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство; забезпечені кредитори - кредитори, вимоги яких забезпечені заставою майна боржника (майнового поручителя).

Як вже зазначалось вище, провадження у даній справі порушено ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 17.12.2013р. в порядку статті 95 Закону, що передбачає особливості застосування процедури банкрутства до боржника, що ліквідується власником. Постановою господарського суду Дніпропетровської області від 24.12.2013р. боржника визнано банкрутом.

Особливості та порядок заявлення кредиторами претензій до боржника, що ліквідується в порядку статті 95 Закону, визначені положеннями частини 3 статті 95 Закону та передбачають, що кредитори мають право заявити свої вимоги до боржника, який ліквідується, у місячний строк з дня офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника, який ліквідується, банкрутом, на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України в мережі Інтернет. Зазначений строк є граничним і поновленню не підлягає. Особи, вимоги яких заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, не є конкурсними кредиторами, а їх вимоги погашаються в шосту чергу.

Отже, у справі про банкрутство боржника, який ліквідується власником, особа може набути статусу кредитора - сторони у справі про банкрутство після прийняття постанови про визнання банкрутом та у разі звернення із кредиторськими вимогами до боржника.

У зв'язку з наведеним, органи державної податкової служби та інші державні органи є кредиторами неплатоспроможних боржників, якщо вони мають підтверджені у встановленому порядку документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника. Ця норма міститься в статті 210 Господарського кодексу України. Однак, вказана норма не встановлює автоматичного визнання цих органів кредиторами у всіх справах про банкрутство.

Таким чином, особа, яка має грошові вимоги до боржника, набуває статусу учасника провадження у справі про банкрутство, а саме, кредитора, лише у разі подання у встановленому порядку заяви з грошовими вимогами до боржника. Тільки після цього, така особа має процесуальне право на оскарження процесуальних документів у справі про банкрутство.

Відповідна правова позиція підтверджується судовою практикою Вищого господарського суду України, зокрема, постановами від 10.07.2013 року у справі №916/832/13, від 17.10.2013 року у справі №904/1292/13-г, від 31.10.2013 року у справі №5011-46/12006-2012, тощо.

Матеріали справи свідчать, що 30.09.2013р. в Бюлетені державної реєстрації №261 (26) було опубліковано оголошення про припинення Товариства з обмеженою відповідальністю "ОБОЛОНІУС", м.Дніпропетровськ, вул.Краснопільська, 8, код ЄДРПОУ 38615721 шляхом ліквідації. (а.с. 32).

Проте, на час подання апеляційної скарги Державна податкова інспекція в Оболонському районі м.Києва в порядку вимог частини 3 статті 95 Закону із заявою до господарського суду з вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю "ОБОЛОНІУС" у зв'язку з наявністю заборгованості по сплаті податків, зборів (обов'язкових платежів) не зверталась.

Доказів наявності грошових вимог до боржника Державна податкова інспекція в Оболонському районі м.Києва не представила і до апеляційного господарського суду.

В апеляційній скарзі Державна податкова інспекція в Оболонському районі м.Києва також жодним чином не посилається на наявність у боржника заборгованості по сплаті податків, зборів (обов'язкових платежів).

Не відповідають дійсності й твердження апелянта щодо недотримання Товариством з обмеженою відповідальністю "ОБОЛОНІУС" вимог ст.ст.104,105,110,111 Цивільного кодексу України, ст.60 Господарського кодексу України та ст.95 Закону "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Отже, з матеріалів справи вбачається, що, на виконання вимог підпункту 11.1.1. пункту 11 Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 09.12.11р. №1588, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 04.03.13р. за №04/03-2, до Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва, в якій платник перебуває на обліку, ліквідатором було направлено заяву про припинення платника податків за формою №8-ОПП. Отримання податковим органом відповідної заяви підтверджено рекомендованим поштовим повідомленням про вручення поштового відправлення адресату. (а.с.53-54).

Що ж до посилання скаржника в апеляційній скарзі на необхідність проведення податкової перевірки стосовно боржника з метою недопущення фіктивного банкрутства та, як наслідок, безпідставних втрат дохідної частини державного бюджету України, колегія суддів звертає увагу на наступне.

Відповідно до статті 2 Закону України "Про державну податкову службу в Україні", завданням державної податкової служби є здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів), а також неподаткових доходів, установлених законодавством.

Відповідно до пункту 10.1.8 Порядку обліку платників податків і зборів від 09.12.2011р. №1588 (з наступними змінами і доповненнями), позапланова податкова перевірка платника податків, щодо якого порушена справа про банкрутство проводиться органом державної податкової служби, в якому перебуває на обліку такий платник податків.

Отже, зазначивши про необхідність проведення податкової перевірки боржника, Державна податкова інспекція в Облонському районі м.Києва в апеляційній скарзі не вказала на наявність доказів, які свідчать про вжиття заходів для проведення такої перевірки (видання наказу про проведення перевірки, направлення посадових осіб для проведення перевірки, складання акту про неможливість проведення перевірки чи ненадання документів для її проведення). Відповідні докази не додано і до апеляційної скарги.

Поряд з цим, слід додати, що орган державної податкової служби у процедурах банкрутства не позбавлений та має право здійснити податкову перевірку, у тому числі після прийняття постанови про визнання боржника банкрутом . У разі ж виявлення порушень вимог податкового законодавства та заборгованості боржника по сплаті податків, зборів (обов'язкових платежів) податковий орган має право заявити свої претензії до такого боржника шляхом подачі заяви із кредиторськими вимогами. При цьому, Державна податкова інспекція у разі незгоди з відмовою ліквідатора боржника надати документи для перевірки, не позбавлена права оскаржити відповідні дії у встановленому законом порядку.

З приводу тверджень скаржника про недостовірність відомостей ліквідаційного балансу за відсутності даних податкової перевірки та, як наслідок, передчасність висновку господарського суду про наявність правових підстав для визнання боржника банкрутом, слід зазначити наступне:

відповідно до вимог пункту 8 статті 111 Цивільного кодексу України, ліквідаційна комісія після закінчення строку для пред'явлення вимог кредиторами складає проміжний ліквідаційний баланс, який містить відомості про склад майна юридичної особи, що ліквідується, перелік пред'явлених кредиторами вимог, а також, про результати їх розгляду. Проміжний ліквідаційний баланс затверджується учасниками юридичної особи або органом, який прийняв рішення про ліквідацію юридичної особи.

Згідно з частиною 1 статті 46 Закону, після завершення усіх розрахунків з кредиторами ліквідатор подає до господарського суду звіт та ліквідаційний баланс. Господарський суд після заслуховування звіту ліквідатора та думки членів комітету кредиторів або окремих кредиторів виносить ухвалу про затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу.

Таким чином, доводи скаржника щодо необхідності перевірки податковою інспекцією достовірності і повноти ліквідаційного балансу боржника в межах провадження у справі про банкрутство на нормах чинного законодавства України не ґрунтуються.

Враховуючи викладені вище обставини справи та аналіз норм чинного законодавства України щодо порядку визнання кредитором у справі про банкрутство, колегія суддів дійшла висновку, що Державна податкова інспекція в Оболонському районі м.Києва на час подання апеляційної скарги статусу кредитора боржника або іншого учасника провадження у справі про банкрутство не набула, а отже, не набула права апеляційного оскарження прийнятої у справі постанови, відповідно до положень статті 91 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно пункту 1 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в господарських судах України.

Відповідно до частини 2 статті 99 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Враховуючи наведене, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що подана Державною податковою інспекцією в Оболонському районі м.Києва апеляційна скарга на постанову господарського суду Дніпропетровської області від 24.12.2013р. у справі №904/9496/13 розгляду в господарському суді в порядку апеляційного провадження не підлягає, у зв'язку з чим провадження за даною апеляційною скаргою підлягає припиненню на підставі пункту 1 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України, як помилково порушене.

Керуючись пунктом 1 частини 1 статті 80, статтями 86, 91, 99 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Міндоходів м.Києва на постанову господарського суду Дніпропетровської області від 24.12.2013р. у справі №904/9496/13 - припинити.

Ухвала може бути оскаржена до Вищого господарського суду України у двадцятиденний строк.

Головуючий суддя І.М. Науменко

Суддя П.П. Павловський

Суддя В.О. Кузнецов