Постанова

від 20.03.2014 по справі 910/1426/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" березня 2014 р. Справа№ 910/1426/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Отрюха Б.В.

суддів: Михальської Ю.Б.

Тищенко А.І.

за участю представників:

від позивача: Вільгельм А.Д.- представник;

від відповідача : Омельченко Д.В. - представник;

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Крок-Авто"

на ухвалу Господарського суду міста Києва від 04.02.2014

у справі № 910/1426/14 (суддя Бойко Р.В.)

за позовом Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю

у місті Києві

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Крок-Авто"

про приведення нежитлового приміщення до попереднього стану.

ВСТАНОВИВ:

В січні 2014 року Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю у місті Києві звернулась до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Крок-Авто" про приведення нежитлового приміщення до попереднього стану.

Позовні вимоги мотивовані тим, що за результатами проведення посадовою особою позивача позапланової перевірки дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, державних будівельних норм, стандартів і правил на об'єкті будівництва за адресою: вул. Ревуцького, 1-А, у Дарницькому районі м. Києва, встановлено, що Товариством з обмеженою відповідальністю "Крок-Авто" за вказаною адресою у якості станції технічного обслуговування автомобілів та магазинів без прийняття в експлуатацію експлуатуються самовільно реконструйовані нежитлові приміщення, у зв'язку з чим позивач вказує на наявність підстав для зобов'язання відповідача привести вказані нежитлові приміщення до попереднього стану шляхом перебудови.

Крім того, встановлено, що дані нежитлові приміщення самовільно реконструйовані без документа, що дає право на виконання будівельних робіт, а саме: здійснена зміна архутектурно-планувальних рішень шляхом влаштування антресольного (мансардного) поверху зі сходами, демонтажу частини внутрішніх перегородок та влаштування замість них прорізів арочного типу, влаштування додаткових внутрішніх перегородок та дверних прорізів, закладання деяких дверних прорізів, влаштування в підсобних туалетів.

Таким чином, виявлено невідповідність приміщень технічної документації, пред"явленій на момент перевірки, чим змінено техніко-економічні показники.

В процесі розгляду справи судом першої інстанції від Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у місті Києві надійшла заява про забезпечення позову, в якій позивач просить суд накласти арешт на нежитлові приміщення з № 1 по № 20, загальною площею 1 852,0 кв.м, що розташовані за адресою: вул. Ревуцького, 1-А у Дарницькому районі м. Києва відповідно до реєстраційного посвідчення Київського міського бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна № 010330 від 26.06.2008.

Вказана заява мотивована тим, що вжиття наведених позивачем заходів до забезпечення позову шляхом накладення арешту на вищенаведені приіщення запобігатиме відчуженню таких приміщень на користь третіх осіб, і як наслідок, забезпечить можливість виконання рішення суду в разі задовлення позовних вимог.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.02.2014 заяву Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у місті Києві про забезпечення позову задоволено.

Накладено арешт на нежитлові приміщення з № 1 по № 20, загальною площею 1 852,0 кв.м, що розташовані за адресою: вул. Ревуцького, 1-А у Дарницькому районі м. Києва відповідно до Реєстраційного посвідчення Комунального підприємства "Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна" № 010330 від 26.06.2008.

Не погоджуючись з вказаною ухвалою суду, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить зазначену ухвалу скасувати та прийняти нове рішення, яким повністю відмовити в задоволенні заяви про вжиття заходів забезпечення позову, посилаючись на неповне з'ясування обставин господарським судом, що мають значення для вирішення справи та на порушення останнім норм процесуального права.

Відповідно до автоматичного розподілу справ між суддями апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Крок-Авто" у справі № 910/1426/14 передано на розгляд судді Київського апеляційного господарського суду Отрюху Б.В.

Розпорядженням Голови Київського апеляційного господарського суду від 06.03.2014 для розгляду апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Крок-Авто" сформовано колегію суддів у складі: Головуючого судді Отрюха Б.В, суддів Михальської Ю.Б. та Тищенко А.І.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 06.03.2014 апеляційну скаргу прийнято до провадження.

В судовому засіданні, призначеному на 20.03.2014, сторони надали свої пояснення з приводу оскаржуваної ухвали про забезпечення позову; представник відповідача також надав письмові пояснення, які колегією суддів були оглянуті та долучені до матеріалів справи.

Беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваної ухвали суду, апеляційний господарський суд встановив наступне.

Відповідно до ст.66 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Отже, зі змісту вищенаведеної статті вбачається, що необхідною умовою вжиття заходів до забезпечення позову є наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди щодо виконання рішення суду. Безпосередньою метою вжиття заходів є саме забезпечення виконання рішення.

Відповідний висновок міститься і в постанові Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 16 «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову", де зазначено, що умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно, яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Окрім того, Вищий господарський суд України звертає увагу суддів на те, що у вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін та інших учасників судового процесу.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Як вже зазначалось раніше, заява позивача про забезпечення позову мотивована тим, що вжиття наведених позивачем заходів до забезпечення позову шляхом накладення арешту на вищенаведені приміщення запобігатиме відчуженню таких приміщень на користь третіх осіб, і як наслідок, забезпечить можливість виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.

Разом з тим, матеріали справи не містять жодних доказів того, що у випадку незастосування заходів забезпечення позову протягом всього періоду розгляду спору, існує вірогідність відчуження вищенаведених приміщень на користь третіх осіб.

Крім того, як на підставу задоволення заяви про забезпечення позову позивач посилався на невиконання відповідачем приписів позивача щодо заборони експлуатації відповідного об'єкта.

Відповідно до ч.2 ст.38 ЗУ «Про регулювання містобудівної діяльності» у разі якщо особа в установлений строк добровільно не виконала вимоги, встановлені у приписі, орган державного архітектурно-будівельного контролю подає позов до суду про знесення самочинно збудованого об'єкта та компенсацію витрат, пов'язаних з таким знесенням.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст.57 ЗУ «Про виконавче провадження» арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.

Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом:

- винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах;

- винесення постанови про арешт коштів, що перебувають у касі боржника або надходять до неї;

- винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження;

-проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту.

Колегія суддів наголошує на тому, що станом на сьогоднішній день приписи позивача не визнані недійсними в судовому порядку, а тому це не знімає обов'язку з відповідача їх виконати в порядку, встановленому чинним законодавством.

Між тим, з огляду на вищенаведені наведені норми ЗУ «Про виконавче провадження», слід врахувати, що забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно, що належить відповідачеві, унеможливить виконання раніше винесених позивачем приписів по усуненню виявлених порушень,оскільки після накладення арешту відповідач не має права виконувати припис позивача.

Накладення арешту на майно не співвідноситься із заявленими позовними вимогами, зокрема через те, що таке обтяження унеможливить приведення правовстановлюючих документів, на відсутність яких вказує позивач в своєму позові, у відповідності з вимогами чинного законодавства.

В даному випадку, колегія також виходить з того, що майно, про яке йде мова у позові, є нерухомим, а тому відчуження його може відбутись лише шляхом нотаріального посвідчення відповідного договору.

Процедура нотаріального посвідчення потребує наявності відповідної технічної документації, яка складається у порядку встановленому чинним законодавством і потребує обслідування приміщення.

Розпорядитись перебудованим приміщенням без наявності відповідних дозволів відповідач за таких обставин не зможе.

Таким чином, у даному випадку, забезпечення позову шляхом накладення арешту не є співмірним по відношенню до заявлених позовних вимог.

Враховуючи відсутність достатніх підстави вважати, що невжиття заходів до забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду, колегія суддів приходить до висновку, що заявлена позивачем заява про забезпечення позову шляхом накладення арешту є необґрунтованою і задоволенню не підлягає.

З огляду на наведене, колегія суддів приходить до висновку про задоволення апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Крок-Авто", у з"вязку з чим ухвала про забезпечення позову Господарського суду міста Києва від 03.02.2014 підлягає скасуванню.

Керуючись ст.ст.101, 103-105, 106 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Крок-Авто" задовольнити.

Ухвалу Господарського суду міста Києва від 03.02.2014 по справі № 910/1426/14 скасувати.

В задоволенні заяви Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у місті Києві про вжиття заходів до забезпечення позову відмовити.

Матеріали оскарження ухвали Господарського суду міста Києва від 03.02.2014 по справі № 910/1426/14 повернути до Господарського суду м. Києва для подальшого розгляду по суті.

Головуючий суддя Б.В. Отрюх

Судді Ю.Б. Михальська

А.І. Тищенко