Рішення

від 25.03.2014 по справі 923/172/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м. Херсон, вул. Горького, 18

тел. /0552/ 49-31-78

Веб сторінка : ks.arbitr.gov.ua/sud5024/

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 березня 2014 р. Справа № 923/172/14

Господарський суд Херсонської області у складі судді Немченко Л.М. при секретарі Бєловій О.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "П і КОМПАНІ" м. Вознесенськ Миколаївської області

до: приватного малого підприємства "Сігма" м. Нова Каховка Херсонської області

про стягнення 56785грн. 75коп.

за участю представників сторін:

від позивача - уповноважена особа Сергет В.В.

від відповідача - не прибули

Товариство з обмеженою відповідальністю "П і КОМПАНІ" (позивач) звернулось з позовом до приватного малого підприємства "Сігма" (відповідач) про стягнення 51753грн.60коп. основного боргу, 3739грн. 02коп. пені та 1293грн. 13коп. 3% річних, посилаючись на те, що відповідач не оплатив товар, отриманий ним за видатковими накладними № ПК-0000495, № ПК-0000494 від 19.02.2013 року.

Ухвалою суду від 06.03.2014року розгляд справи відкладався.

Відповідач, який належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, в засідання суду не прибув. У відзиві відповідач визнає позовні вимоги частково в сумі 51753грн. 60коп. основного боргу, 1566грн. 79коп. пені та 361грн. 57коп. 3 % річних. Він вважає, що позивач невірно розрахував річні і пеню, оскільки датою оплати товару є дата вимоги позивача оплатити наданий товар, тобто 01.10.2013року.

Крім того, відповідач просить надати відстрочку оплати товару до 01.09.2014 року.

Після закінчення розгляду справи в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд

в с т а н о в и в:

Підставами виникнення господарських зобов'язань відповідно до ст. 174 Господарського кодексу України є, зокрема, договори.

Як визначено ч. 1 ст. 181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Між позивачем та відповідачем відповідно до ст. 174 і ч. 1 ст. 181 ГК України склалися господарські правовідносини з поставки.

Матеріалами справи підтверджується, що відповідач отримав від позивача товар за видатковою накладною № ПК-0000495 від 19.02.2013 року на суму 26697грн. 60коп. та видатковою накладною № ПК-0000494 від 19.02.2013 року на суму 25056грн. 00коп.

Частиною 1 статті 193 ГК України встановлено обов'язок суб'єктів господарювання та інших учасників господарських відносин виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні вимоги щодо виконання зобов'язання закріплені і в статті 526 ЦК України.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частина 2 статті 530 Цивільного кодексу України передбачає, що строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Отже, якщо інше не встановлено укладеним сторонами договором або актом цивільного законодавства, перебіг строку виконання грошового зобов'язання, яке виникло на підставі договору купівлі-продажу, починається з моменту прийняття товару або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, і положення частини другої статті 530 названого Кодексу, в якій ідеться про строк (термін) виконання боржником обов'язку, що не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, до відповідних правовідносин не застосовується.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" передбачено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

При цьому підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і яка відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар. Строк виконання відповідного грошового зобов'язання визначається за правилами, встановленими частиною першою статті 692 ЦК України.

Видаткові накладні № ПК-0000495 від 19.02.2013 року та № ПК-0000494 від 19.02.2013 року відповідають вимогам ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку. Дані накладні є первинними документами, які фіксують факт здійснення господарської операції та факт встановлення договірних відносин, а тому є всі підстави для покладення на відповідача обов'язку по проведенню розрахунків за отриманий товар.

Наданою позивачем копією довіреності від 19.02.2013року №Дов-000041 підтверджується надання відповідачем Сушкову А.А. повноважень на отримання товару у позивача.

Таким чином, відповідач отримав у позивача товар за видатковими накладними №ПК-0000495 від 19.02.2013 року та № ПК-0000494 від 19.02.2013 року на загальну суму 51753грн. 60коп., але не оплатив його.

З метою досудового врегулювання спору відповідачу направлена претензія від 24.12.2013 року за № 1, яка залишилася без відповіді та задоволення.

Доказів перерахування боргу в сумі 51753грн. 60коп. відповідачем не надано станом на день розгляду спору, тому позовні вимоги про стягнення основного боргу підлягають задоволенню в повному розмірі.

Суд вважає необґрунтованими посилання відповідача на те, що датою оплати товару є дата вимоги позивача оплатити наданий товар, оскільки строк виконання грошового зобов'язання в даному випадку визначається за правилами, встановленими частиною першою статті 692 ЦК України.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, тому вимоги позивача про стягнення 1293грн.13коп. 3% річних у зв'язку з несвоєчасним перерахуванням боргу також підлягають задоволенню.

Розглядаючи позовні вимоги про стягнення 3739грн.02коп. пені, суд враховує наступне.

Згідно зі статтею 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором, або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом або розірвання договору; зміна умов зобов'язання; сплата неустойки (в тому числі і пені); відшкодування збитків.

Частина 4 ст. 231 Господарського Кодексу України визначає, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

За визначенням частини третьої статті 549 ЦК України пеня - це вид неустойки, що забезпечує виконання грошового зобов'язання і обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожний день прострочення виконання.

Відповідно до ст. 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Сторони не передбачили в письмовій формі в договорі стягнення пені. Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення пені задоволенню не підлягають, оскільки ці питання не врегульовані договором.

Розглядаючи клопотання відповідача про відстрочку, суд виходить з наступного.

Відповідно до п. 6 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право відстрочити або розстрочити виконання рішення.

Згідно з ст. 121 ГПК України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим за заявою сторони, державного виконавця, за поданням прокурора або за своєю ініціативою господарський суд може відстрочити або розстрочити виконання рішення.

Відповідно до п. 7.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 жовтня 2012 року N 9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" підставою для відстрочки виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. Вирішуючи питання про відстрочку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Належних доказів, які б обґрунтовували неможливість виконання рішення суду відповідач суду не надав, а його посилання на складне фінансове становище не є доказом неможливості виконання рішення та документально не підтверджено.

З урахуванням викладеного, обставини, які склалися у відповідача не є винятковими, тому з урахуванням інтересів обох сторін та їх фінансового стану, суд вважає, що заява відповідача про надання відстрочки задоволенню не підлягає.

Витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог відповідно до ст. 49 ГПК України.

Керуючись ст.ст.44, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд

в и р і ш и в:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з приватного малого підприємства "Сігма" м. Нова Каховка Херсонської області вул. П.Комуни, 8 Б, код ЄДРПОУ 14130491, на користь товариства з обмеженою відповідальністю "П і КОМПАНІ" м. Вознесенськ Миколаївської області, вул. Жовтневої революції, 245, кв. 1, код ЄДРПОУ 35424918, - 51753грн.60коп. основного боргу, 1293грн. 13коп. 3% річних та 1706грн.70 коп. витрат зі сплати судового збору.

3. В решті позову відмовити.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 26.03.2014р.

Суддя Л.М. Немченко