Рішення

від 19.03.2014 по справі 910/1549/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/1549/14 19.03.14

За позовомПублічного акціонерного товариства «Автокразбанк» доТовариства з обмеженою відповідальністю «ВВ-Автолізинг» простягнення 400000 грн.

СуддяСташків Р.Б.

Представники: від позивача - Федяйнова О.М. (представник за довіреністю); від відповідача - Підгайний П.Т. (представник за довіреністю).

СУТЬ СПОРУ:

У лютому 2014 року Публічне акціонерне товариство «Автокразбанк» (далі - позивач або Банк) звернулося до господарського суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВВ-Автолізинг» (далі - відповідач або Товариство) про стягнення 400000 грн. заборгованості за договором про кредитну лінію № 13 від 31.03.2010 (надалі - Кредитний договір).

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за Кредитним договором щодо своєчасного повернення суми кредиту. При цьому, позивач просить стягнути лише частину від загальної суми неповернутого кредиту.

Розгляд справи у зв'язку із неявкою представника відповідача відкладався.

У судовому засіданні 12.03.2014 оголошувалась перерва до 19.03.2014.

Відповідач позов не визнав з підстав його необґрунтованості. Зокрема він зазначив, що кредит у гривні отримував лише 27.09.2011 у сумі 72000 і більше будь-яких коштів від позивача не отримував. За кредитом у доларах розрахувався з позивачем у повному обсязі.

Судом було відхилено клопотання відповідача про витребування у позивача додаткових доказів, а саме: документів, які підтверджують звернення відповідача до позивача про надання кредиту в сумі 4161000 грн. та фінансово-бухгалтерських документів про отримання відповідачем зазначеної суми кредиту, позаяк останнім у супереч статті 38 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) не доведено суду неможливість надання цих доказів самостійно, зокрема, не зазначено обставин, що перешкоджають їх наданню безпосередньо відповідачем, а також враховуючи, що позивачем додано до матеріалів справи банківську виписку на підтвердження факту надання кредиту.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

31 березня 2010 року між відкритим акціонерним товариством «Автокразбанк» (у подальшому змінило найменування на публічне акціонерне товариство «Автокразбанк», Банк) та Товариством (надалі також Позичальник) було укладено Кредитний договір, відповідно до якого Банк зобов'язувався надати Позичальникові кредит у вигляді відновлювальної «відкличної» мультивалютної кредитної лінії з загальним лімітом кредитування у сумі 2365000 доларів США, на умовах, визначених цим Договором, на термін до 22 грудня 2010 року, а Позичальник зобов'язувався прийняти, належним чином використовувати і своєчасно і в повному обсязі повернути Банку кредит та сплатити, зокрема, проценти із розрахунку 20% річних у валюті «долар США» та 27% річних у валюті «українська гривня».

У пункті 1.1 Кредитного договору валютою кредиту визначено українську гривню та долар США.

Пунктом 1.3 Кредитного договору передбачено, що кредит надається шляхом сплати платіжних документів Позичальника з рахунку № 20625020112933 або шляхом перерахування коштів на поточний рахунок Позичальника.

У подальшому, у період з 02.04.2010 по 27.06.2012, між позивачем та відповідачем були укладені додаткові угоди до Кредитного договору за № 1 від 02.04.2010, № 2 від 29.04.2010, № 3 від 20.05.2010, № 4 від 15.07.2010, № 5.від 15.09.2010, № 6 від 01.10.2010, № 7 від 06.10.2010, № 8 від 21.12.2010, № 9 від 15.02.2011, № 10 від 27.04.2011, № 10/1 від 29.04.2011, № 10/2 від 25.05.2011, № 10/03 від 28.07.2011, № 10/04 від 02.08.2011, № 11 від 03.08.2011, № 11/1 від 30.08.2011, № 12 від 27.09.2011, № 13 від 28.09.2011, № 14 від 31.10.2011, № 15 від 28.11.2011, № 16 від 28.12.2011, № 17 від 26.01.2012, № 18 від 29.02.2012, № 19 від 30.03.2012, № 20 від 28.04.2012, № 21 від 31.05.2012, № 22 від 27.06.2012, що є невід'ємними частинами Кредитного договору та якими були змінені окремі умови кредитування: змінювався ліміт кредитування та процентна ставка, продовжено термін кредитування, відстрочено оплату нарахованих процентів та погоджено прийняття в заставу додаткове забезпечення.

Так, згідно із пунктом 1 додаткової угоди № 12 від 27.09.2011 сторони дійшли згоди викласти пункт 1.1 Кредитного договору в новій редакції, відповідно до якої ліміт кредитної лінії було встановлено у сумі 4161000 грн. Також цією додатковою угодою було викладено у новій редакції і пункт 1.4 Кредитного договору, згідно з яким розмір процентів було встановлено у 27% річних.

Таким чином, даною додатковою угодою валютою кредиту визначено лише українську гривню.

Для обліку кредиту Банком відповідно до пункту 4.1 Кредитного договору було відкрито Позичальнику рахунок № 20625020112933.

Як убачається з доданої до позовної заяви банківської виписки за період з 31.03.2010 до 09.01.2014 з вищевказаного рахунку відповідача, позивачем з дотриманням умов Кредитного договору було перераховано на поточний рахунок відповідача у період з 31.03.2010 по 27.09.2011 загалом 14660800 грн., з яких відповідачем за період з 02.04.2010 по 15.09.2010 було погашено 10500000 грн.

Отже, станом на момент укладання додаткової угоди № 12 від 27.09.2011 за відповідачем уже обліковувалась непогашена заборгованість за кредитом виданим раніше на загальну суму 4088800 грн. А після підписання 27.09.2011 цієї додаткової угоди № 12 та отримання цього дня додаткового траншу у сумі 72000 грн. загальна сума отриманого та не повернутого відповідачем кредиту за Кредитним договором склала 4160800 грн.

Матеріали справи не містять доказів повернення позивачу зазначеної суми кредиту. Також не містять доказів того, що вказана сума кредиту була погашення іншим чином, у т.ч. за рахунок депозитних коштів відповідача.

Судом також враховано, що за умовами пункту 3.9 Кредитного договору кошти для погашення заборгованості за Кредитним договором у першу чергу направляються для оплати прострочених процентів за кредит, потім нарахованих процентів, а сума, що залишилась, спрямовується на погашення кредиту. При цьому даним пунктом передбачено право Банку змінити іншу черговість платежів у випадку наявності простроченої заборгованості за кредитом.

З доданих до матеріалів справи банківських виписок з рахунків відповідача на яких обліковуються відсотки за користування кредитом (в т.ч. прострочені за різні періоди), слідує, що за період з 26.04.2010 по 24.10.2012 Банком відповідно до вимог Кредитного договору були нараховані відповідачу відсотки на загальну суму 3468668,57 грн., з яких було погашено станом на 09.01.2014 відсотки на загальну суму 2810590,20 грн. (як за рахунок коштів відповідача, так і за рахунок коштів інших осіб). Несплачена сума процентів за вказаний період склала 658078,37 грн., які обліковуються у позивача на рахунку № 20690000112933.

Таким чином, враховуючи умови пункту 3.9 Кредитного договору, позивачем правомірно зараховувались кошти, які надходили за Кредитним договором, спочатку в рахунок погашення заборгованості за відсотками, а потім у рахунок погашення заборгованості за кредитом.

Пунктом 5.1. договору кредиту визначено, що відповідач зобов'язаний повернути одержаний кредит та сплатити нараховані проценти в строки, обумовлені цим договором.

Додатковою угодою № 17 до Кредитного договору, зокрема, було продовжено строк користування кредитом до 24.01.2013.

Зі змісту пункту 3.1 Кредитного договору слідує, що цей Договір діє з моменту його укладання до повного погашення загальної суми кредиту, суми нарахованих процентів, а також виконання усіх інших зобов'язань Позичальника перед Банком, які передбачені цим Договором.

Доказів припинення дії Кредитного договору матеріали справи не містять.

Дані обставини підтверджуються наявними у матеріалах справи копіями вищевказаних Кредитного договору, додаткових угод до Кредитного договору, поясненнями представника позивача, а також банківськими виписками з особових рахунків Позичальника, відкритих на підставі Кредитного договору.

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Згідно зі статтями 525, 526, 530 ЦК України, статтею 193 ГК України зобов'язання мають виконуватися належним чином та у встановлений строк відповідно до закону, інших правових актів, договору. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Однак, відповідач у супереч вищевказаним нормам та умовам Кредитного договору в строк до 24.01.2013 не повернув позивачу кредит у загальній сумі 4160800 грн. Зворотного матеріали справи не містять.

Суд відхиляє заперечення представника відповідача про те, що кредит Товариством отримувався у меншому розмірі, оскільки ці заперечення не знайшли свого підтвердження і спростовуються наявними у матеріалах справи доказами, зокрема банківською випискою з особового рахунку відповідача № 20625020112933.

Судом враховано, що позивач просить стягнути не всю суму заборгованості за кредитом, а лише її частину. Можливість вимагати через суд стягнення лише частини заборгованості законом не забороняється, а тому вимога позивача про стягнення з відповідача частини простроченого кредиту визнається судом правомірною.

Отже, позовна вимога про стягнення з відповідача 400000 грн. кредиту позивачем належним чином доведені, документально підтверджені (зокрема банківськими виписками з особових рахунків Позичальника, відкритих на підставі Кредитного договору) та відповідачем не спростована.

Відтак, суд вважає за законні та обґрунтовані вимоги позивача, а тому позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідачем не спростовано належними засобами доказування обставин на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог.

Судовий збір відповідно до положень статті 49 ГПК України покладається на відповідача.

Виходячи з викладеного та керуючись статтями 32-34, 43, 44, 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ВВ-Автолізинг» (01034, м. Київ, вулиця Володимирська, будинок 85/40, літера «А», ідентифікаційний код 36203628) на користь Публічного акціонерного товариства «Автокразбанк» (39600, Полтавська область, м. Кременчук, вулиця Київська, будинок 8, ідентифікаційний код 20046323) 400000 (чотириста тисяч гривень) заборгованості за кредитом, а також 8000 грн. (вісім тисяч гривень 00 копійок) судового збору.

Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 24.03.2014

СуддяСташків Р.Б.