Постанова

від 26.03.2014 по справі 922/56/14

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

« 17» березня 2014 р. Справа №922/56/14

Колегія суддів у складі:головуючий суддя Бондаренко В.П., суддя Ільїн О.В., суддя Россолов В.В.,

При секретарі Соколовій Ю.І.,

За участі представників сторін:

Позивач - не з'явився,

3-тя особа - Шафоростова О.М.,

Відповідач - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. №529 Х/1-42) на рішення господарського суду Харківської області від 06.02.2014 року у справі №922/56/14

за позовом Харківського національного медичного університету, м. Харків,

3-тя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Регіональне відділення Фонду державного майна України по Харківській області, м. Харків,

до: ТОВ «SWS», м. Харків,

про стягнення 37534,41 грн.,-

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Харківської області від 06.02.2014 року у справі №922/56/14 (судді Присяжнюк О.О.) позов задоволено. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "SWS" на користь Харківського національного медичного університету 37534,41грн. заборгованості, з яких: теплопостачання - 9731,93грн., експлуатаційні витрати - 1061,02грн., земельний податок - 25687,01грн. та пеня -1054,45грн., а також витрати по сплаті судового збору в розмірі 1827,00грн. Вирішено видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Відповідач із вказаним рішенням місцевого господарського суду не погодився та подав до Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 06.02.2014 року у справі №922/56/14 та прийняти нове рішення, яким відмовити у позові повністю.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення.

Зокрема, скаржник зазначає, що ТОВ «SWS» не повинно сплачувати спірні грошові кошти, оскільки він провів капітальний ремонт орендованих приміщень, що значно поліпшило їх стан, і до цього часу позивач, всупереч домовленості сторін, не компенсував відповідачу понесені ним витрати.

Окрім того, відповідач вказує на те, що господарський суд Харківської області ухвалив оскаржуване рішення за відсутності представника відповідача, який не був належним чином повідомлений про дату розгляду справи.

Також, на думку апелянта, суд не міг застосовувати ч.1 ст.530, ч.1 ст.612, ст.525 Цивільного кодексу України, оскільки відповідач не може порушити строки виконання зобов'язання, які фактично не наступили; відповідач не є землекористувачем та не повинен сплачувати земельний податок.

14.05.2014 року позивач звернувся до суду із клопотанням (вх. №2200) про відкладення судового засідання через неможливість прибуття представника Харківського національного медичного університету.

Від Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області до суду надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх. №2211 від 17.03.2014 року), де третя особа просить суд ухвалити постанову згідно обставин, які виникли між сторонами, та розгляд справи здійснювати без участі представника 3-ї особи.

До судового засідання, яке відбулося 17.03.2014 року, з'явилась третя особа. Позивач та відповідач не з'явились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Постановою Пленуму Вищого господарського суду «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» неявка у судове засідання однієї із сторін, належним чином повідомленої про час та місце цього засідання, не перешкоджає такому переходові до розгляду позовних вимог, якщо у господарського суду відсутні підстави для відкладення розгляду справи, передбачені ч. 1 ст. 77 ГПК України.

Оскільки, всі учасники судового процесу були належним чином повідомлені про час та місце розгляду апеляційної скарги, проте позивач та відповідач не скористалися своїми правами, передбаченими статтею 22 Господарського процесуального кодексу України та виходячи з того, що явка сторін не визнавалася обов'язковою судом, а участь в засіданні суду (як і інші права, передбачені статті 22 ГПК України) є правом, а не обов'язком сторони, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду апеляційної скарги по суті за відсутності представника позивача та відповідача за наявними у справі доказами.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі доводи апелянта, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та повторно розглянувши справу у відповідності до вимог статті 101 ГПК України, колегія суддів встановила наступне.

19.03.2012р. між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Харківській області (Орендодавець, 3-я особа) та ТОВ "SWS" (Орендар, відповідач) укладено договір оренди № 5141-Н за умовами якого Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування державне майно: нежитлові приміщення - кімн. №№1-4, №№7-23 (площею 313,05кв.м.) та кімн. №№5,6 (площею 21,3 кв.м.), розміщені в підвалі 3-поверхової будівлі адміністративно-медичного корпусу, загальною площею 334,35 кв.м., за адресою: м.Харків, вул.Тринклера,6 (далі - Майно), що перебувають на балансі Харківського національного медичного університету (Балансоутримувач, позивач).

Цей договір укладено строком на 2 роки та 11 місяців та діє з 19.03.2012р. до 19.02.2015р. включно. (п.10.1.).

19.03.2012р. між Харківським національним медичним університетом (Балансоутримувач, позивач) та ТОВ "SWS" (Орендар, відповідач) укладено договір № 5141-Н/В-12 про відшкодування витрат Балансоутримувача на утримання нерухомого майна до договору оренди № 5141-Н від 19.03.2012р., предметом якого є відшкодування Орендарем Балансоутримувачу вартості комунальних витрат за теплопостачання, експлуатаційних послуг, у тому числі утримання прибудинкової території, земельного податку (за землекористування).

Відповідно до п.2.1. Договору Балансоутримувач зобов'язаний розрахувати та надавати рахунки за відшкодування комунальних витрат за теплопостачання; експлуатаційних послуг, а також землекористування (земельного податку) відповідно до чинного законодавства України.

Пунктом 2.2.3. Договору встановлено обов'язок Орендаря не пізніше 10 днів після одержання від Балансоутримувача рахунків вносити на рахунок Балансоутримувача плату на відшкодування земельного податку, експлуатаційних послуг, а також на відшкодування комунальних витрат за теплопостачання згідно щомісячного рахунку від відповідної комунальної служби.

Пунктом 2.2.5. Договору встановлено, що при несвоєчасному внесенні плати, сплачувати пеню із розрахунку подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми наданих послуг за кожен день прострочення.

Позивач виконував належним чином взяті на себе зобов'язання за Договором, що підтверджується відповідними Актами виконаних робіт та наданих послуг, підписаних та скріплених печатками позивача та відповідача.

Проте відповідач, в порушення умов укладеного з позивачем Договору та взятих на себе зобов'язань, своєчасно та в повному обсязі не сплатив витрати позивача на утримання майна, внаслідок чого станом на 25.11.2013р. виникла заборгованість з теплопостачання на суму 9731,93грн., з експлуатаційних витрат - 1061,02грн. та з земельного податку - 25687,01грн.

Позивач направив на адресу відповідача Вимогу про сплату заборгованості (вих. №2691/06 від 09.12.2013р.), у якій вимагав сплатити заборгованість. Однак відповідач вимоги позивача не виконав, заборгованість не сплатив, що і стало підставою для звернення позивача з відповідним позовом до суду.

Місцевий господарський суд у оскаржуваному рішенні дійшов висновку про доведеність, обґрунтованість та законність позовних вимог та застосував ст.ст. 193, 230 Господарського кодексу України, ст.ст. 525, 526, 530, 611, 612, 629 Цивільного кодексу України.

Колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду, вважає його обґрунтованим та таким що відповідає нормам чинного законодавства. Така позиція ґрунтується на наступному.

Згідно статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Приписами статті 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 525 Цивільного кодексу України встановлює, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Предметом Договору про відшкодування витрат є відшкодування Орендарем Балансоутримувачу вартості комунальних витрат за теплопостачання, експлуатаційних послуг, у тому числі утримання прибудинкової території, земельного податку (за землекористування).

Відповідно до п.2.1. Договору Балансоутримувач зобов'язаний розрахувати та надавати рахунки за відшкодування комунальних витрат за теплопостачання; експлуатаційних послуг, а також землекористування (земельного податку) відповідно до чинного законодавства України.

Так, в матеріалах справи наявні Акти виконаних робіт та наданих послуг за листопад 2012 року №8к/5141, за грудень 2012 року №9к/5141, за січень 2013 року №10к/5141, від 19.02.2013 року №11к/5141, від 18.03.2013 року №12к/5141, від 22.04.2013 року №13к/5141, від 17.05.2013 року №14к/5141, від 12.06.2013 року №15к/5141, від 17.07.2013 року №16к/5141, від 19.08.2013 року №17к/5141 щодо експлуатаційних витрат та земельного податку.

В Актах зазначено, що дані Акти є підставою для розрахунків між орендодавцем та орендарем.

Тобто, вказані Акти виконаних робіт та наданих послуг за своєю правовою природою є тими рахунками, які Балансоутримувач повинен надавати орендарю відповідно до п.2.1. Договору для відшкодування експлуатаційних послуг, а також землекористування (земельного податку) відповідно до чинного законодавства України.

Дані Акти підписані і скріплені печатками Харківського національного медичного університету та ТОВ «SWS», що підтверджує отримання орендарем цих рахунків.

Пунктом 2.2.3. Договору встановлено обов'язок Орендаря не пізніше 10 днів після одержання від Балансоутримувача рахунків вносити на рахунок Балансоутримувача плату на відшкодування земельного податку, експлуатаційних послуг, а також на відшкодування комунальних витрат за теплопостачання згідно щомісячного рахунку від відповідної комунальної служби.

Враховуючи наявність печатки та підпису директора ТОВ «SWS», які підтверджують отримання орендарем цих рахунків, строки виконання зобов'язання зі сплати відшкодування земельного податку, експлуатаційних послуг фактично настали.

Наведене спростовує твердження апелянта про те, що строки виконання зобов'язання фактично не наступили.

09.12.2013 року позивач направив на адресу відповідача Вимогу про сплату заборгованості, у якій вимагав сплатити заборгованість в семиденний строк. Однак відповідач вимоги позивача не виконав.

Втім, матеріали справи свідчать, що відповідач, в порушення умов укладеного з позивачем Договору та взятих на себе зобов'язань, своєчасно та в повному обсязі не сплатив витрати позивача на утримання майна, внаслідок чого станом на 25.11.2013р. виникла заборгованість з теплопостачання на суму 9731,93грн., з експлуатаційних витрат - 1061,02грн. та з земельного податку - 25687,01грн.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій" суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують нежилі будинки і приміщення, належні їм на праві власності або орендовані ними на підставі договору, для провадження цієї діяльності сплачують комунальні послуги за тарифами, які у встановленому законодавством порядку відшкодовують повну вартість їх надання та пропорційну частку витрат на утримання прибудинкової території.

Пункт 14.1.72. Податкового кодексу України встановлює, що земельний податок - обов'язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів. Землекористувачами, згідно до п.14.1.73. цього Кодексу є юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності, у тому числі на умовах оренди. Власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою. У разі надання в оренду земельних ділянок (у межах населених пунктів), окремих будівель (споруд) або їх частин власниками та землекористувачами, у тому числі зазначеними у пунктах 276.1, 276.4 статті 276, податок за площі, що надаються в оренду, обчислюється з дати укладення договору оренди земельної ділянки або з дати укладення договору оренди будівель (їх частин) (пп.287.1., 287.7. Податкового кодексу України).

Враховуючи вказані обставини, колегія суддів дійшла висновку, що відповідач порушив умови укладеного з позивачем Договору та вимоги ст. 526 Цивільного кодексу України, відповідно до якої зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За таких підстав, суд вважає вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості з теплопостачання на суму 9731,93грн., заборгованості з експлуатаційних витрат на суму 1061,02грн. та заборгованості з земельного податку на суму 25687,01грн. обґрунтованими та підлягаючими задоволенню.

Відтак, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правомірно задовольнив позовні вимоги в цій частині.

Правові наслідки порушення зобов'язання встановлені статтею 611 Цивільного кодексу України, зокрема, щодо сплати неустойки. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафними санкціями, відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України, визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Пунктом 2.2.5. Договору передбачено, що Орендар зобов'язаний при несвоєчасному внесенні плати, сплачувати пеню із розрахунку подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми наданих послуг за кожен день прострочення.

Перевіривши нарахування, надані позивачем, суд приходить до висновку, що даний розрахунок не суперечить вимогам чинного законодавства, нарахований вірно, у зв'язку з чим суд вважає позовні вимоги в частині стягнення 1054,45грн. пені обґрунтованими та підлягаючими задоволенню.

В апеляційній скарзі ТОВ «SWS» стверджує, що судова кореспонденція йому не направлялась, через що він не був обізнаний про час та місце проведення судового засідання, в якому було ухвалене рішення по справі.

Перевіривши ці твердження відповідача, колегія суддів встановила, що суд першої інстанції належним чином повідомив ТОВ «SWS»про час та місце проведення судового засідання, направивши йому ухвалу господарського суду Харківської області від 13.01.2014 року у справі №922/56/14 про порушення провадження у справі. Про вказане свідчить відповідний штамп суду з відміткою про відправку документа сторонам.

Відповідно до п. 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Вищого господарського суду України №75 від 10.12.2002 року (з подальшими змінами), перший, належним чином підписаний, примірник процесуального документа (ухвали, рішення, постанови) залишається у справі; на звороті у лівому нижньому куті цього примірника проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправку документа, що містить: вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправки, підпис працівника, яким вона здійснена.

Відмітки на наявних в матеріалах справи процесуальних документах оформлені відповідно до наведених вимог названої Інструкції, а тому зазначеним підтверджується належне надіслання копій процесуальних документів сторонам судового процесу.

Вказаним спростовується посилання апелянта на неналежне повідомлення відповідача про час та місце розгляду справи.

Окрім того, колегія суддів вважає безпідставним твердження апелянта про те, що ТОВ «SWS» не повинно сплачувати спірні грошові кошти, оскільки він провів капітальний ремонт орендованих приміщень, що значно поліпшило їх стан, і до цього часу позивач, всупереч домовленості сторін, не компенсував відповідачу понесені ним витрати.

Таке твердження апелянта не має правового значення для вирішення цієї судової справи, оскільки правовідносини між сторонами виникли на підставі договору оренди від 19.03.2012р. та договору №5141-Н/В-12 про відшкодування витрат Балансоутримувача на утримання нерухомого майна, положення яких є обов'язковими для виконання в силу приписів ст.629 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України.

На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що заперечення відповідача, викладені в апеляційній скарзі позбавлені фактичного та правового обґрунтування, не відповідають як матеріалам справи, так і нормам чинного законодавства, тому на рішення господарського суду Харківської області від 06.02.2014 року у справі №922/56/14 прийняте без порушень норм матеріального та процесуального права, що не дає підстав для його скасування.

Зважаючи на наведене та керуючись статтями 99, 101, п. 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 06.02.2014 року у справі №922/56/14 залишити без змін.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови складено 24.03.2014 року.

Головуючий суддя Бондаренко В.П.

Суддя Ільїн О.В.

Суддя Россолов В.В.