Ухвала

від 20.03.2014 по справі 818/8693/13-а

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 березня 2014 р.Справа № 818/8693/13-а Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Чалого І.С.

Суддів: Зеленського В.В. , П'янової Я.В.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській області на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 21.01.2014р. по справі № 818/8693/13-а за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інженерно-технічний центр "Газтеплосервіс" до Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській області про скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Інженерно-технічний центр "Газтеплосервіс" (далі по тексту - позивач, ТОВ "ІТЦ "Газтеплосервіс") звернулось до Сумського окружного адміністративного суду з позовом, в якому, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській області від 12.08.2013 р. № 0000632260 про збільшення суми грошового зобов'язання по податку на прибуток, з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій, в розмірі 34 461, 00 грн., від 07.10.2013 р. № 0000102206 про збільшення суми грошового зобов'язання, з урахуванням щтрафних (фінансових) санкцій, в розмірі 25 793, 00 грн. і № 0000142206 про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість в розмірі 5 255, 00 грн.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 21.01.2014р. адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Інженерно-технічний центр "Газтеплосервіс" до Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській області про скасування податкових повідомлень-рішень було задоволено.

Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській області від 12.08.2013 р. № 0000632260 про збільшення суми грошового зобов'язання по податку на прибуток, з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій, в розмірі 34 461, 00 грн., від 07.10.2013 р. № 0000102206 про збільшення суми грошового зобов'язання, з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій, в розмірі 25 793, 00 грн. і № 0000142206 про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість в розмірі 5 255, 00 грн.

Стягнуто з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Інженерно-технічний центр "Газтеплосервіс" (40030, м. Суми, вул. Кузнечна, 8, код 31930288) судовий збір в розмірі 198 (сто дев'яносто вісім) грн. 80 коп.

Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Сумського окружного адміністративного суду від 21.01.2014р. та прийняти нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Сторони в судове засідання не з'явились, були повідомлені належним чином про дату, час та місце слухання справи, представником позивача надана заява про розгляд справи в письмовому провадженні.

Суд апеляційної інстанції розглядає справу відповідно до ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України.

Колегія суддів, заслухавши доповідь обставин справи, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що вимоги апеляційної скарги задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що на підставі пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78, п. 82.2 ст. 82 Податкового кодексу України, головним державним податковим ревізором-інспектором Кіріченко О.І. проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ "ІТЦ "Газтеплосервіс" з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства законодавства по фінансово-господарським операціям з ТОВ «Генбудінвест» за період з 01.07.2012 р. по 31.12.2012 р.

За результатами перевірки 22 липня 2013 року складений акт № 2553/2260/31930288/50 (а.с.32-62), згідно якого ДПІ в м. Сумах дійшла висновку про порушення позивачем п.п. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14, п. 138.1, п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України, внаслідок чого донараховано податку на прибуток за 2012 рік в сумі 27737,00 грн., п.п. 14.1.36, п. 14.1 ст. 14, п. 185.1 ст. 185, п. 198.1, 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, внаслідок чого донараховано податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 22450, 00 грн., в тому числі за вересень 4317,00 грн., жовтень 5888, 00 грн., листопад 5255, 00 грн., грудень 6990,00 грн.

На підставі акту перевірки № 2553/2260/31930288/50 від 22.07.2013 р., відповідачем 12 серпня 2013 року прийняте податкове повідомлення-рішення № 0000632260 (а.с.63) про збільшення суми грошового зобов'язання по податку на прибуток, з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій, в розмірі 34 671, 00 грн. та податкове повідомлення-рішення №0000642260 (а.с.64) про збільшення суми грошового зобов'язання по податку на додану вартість, з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій, в розмірі 33675,00 грн.

Не погоджуючись з винесеними податковими повідомленнями-рішеннями позивач, в порядку адміністративного оскарження звернувся зі скаргою до Головного управління Міндоходів у Сумській області. Рішенням про результати розгляду первинної скарги ГУ Міндоходів у Сумській області від 07.10.2013 року №7403/10/18-28-10-01-105-75/80ск первинна скарга задоволена частково, залишене без змін податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Сумах від 12.08.2013 року №0000632260, податкове повідомлення-рішення від 12.08.2013 року №0000642260 скасоване в частині визначення грошового зобов'язання з податку на додану вартість у загальній сумі 7882,00 грн., у тому числі основний платіж 5255,00 грн. та штрафні санкції 2627,00 грн.

Враховуючи вищевказане рішення, ДПІ у м. Сумах винесене податкове повідомлення-рішення від 07.10.2013 року №0000102206 (а.с.65), яким збільшена сума грошового зобов'язання за платежем по податку на додану вартість в сумі 25793,00 грн., у тому числі за основним платежем - 17195,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 8598,00 грн. та податкове повідомлення-рішення від 07.10.2013 року №0000142206 (а.с.67), яким визначена сума завищення від'ємного значення податку на додану вартість в сумі 5255, 00 грн.

Рішенням про результати розгляду повторної скарги Міністерства доходів і зборів від 04.11.2013 року скарга залишена без задоволення.

Суд першої інстанції, задовольняючи позов, виходив з того, що господарські операції по виконанню будівельних робіт між ТОВ "ІТЦ "Газтеплосервіс" і ТОВ «Генбудінвест» фактично здійснені, направлені на настання правових наслідків, які обумовлені ними та підтверджені належним чином складеними первинними документами, а тому позивач має право на відображення цих господарських операцій у податковому обліку при визначенні об'єкту оподаткування податком на додану вартість, зокрема формування податкового кредиту.

Колегія суддів погоджується з таким висновками суду першої інстанції та зазначає.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме акту перевірки № 2553/2260/31930288/50 від 22.07.2013 р., підставами для нарахування податку на прибуток та податку на додану вартість став висновок податкового органу про нереальність господарських операцій між ТОВ "ІТЦ "Газтеплосервіс" і ТОВ «Генбудінвест», вчинення цих операцій без мети настання правових наслідків, які обумовлені ними, з метою надання податкової вигоди позивачу, про що свідчить акт перевірки контрагента позивача № 273/2240/37318658 від 28.03.2013 р.

Єдиною фактичною підставою для винесення спірних податкових повідомлень-рішень слугувала інформація, відображена в акті перевірки контрагента, що був наданий ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова.

Проте, актом перевірки не заперечується факт укладання договорів між позивачем та ТОВ «Генбудінвест».

З акту перевірки не вбачається претензій податкового органу до правового статусу сторін договорів, як платників ПДВ, належності складання первинних документів.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено судом апеляційної інстанції, що у вересні, жовтні та грудні 2012 року з ТОВ «Генбудінвест» були укладені договори №2708-12 від 27 вересня 2012 року, №0509-12 від 5 вересня 2012 року, №1909-12 від 19 вересня 2012 року, №0609-12 від 6 вересня 2012 року, №0110-12 від 1 жовтня 2012 року, №1310-12 від 3 жовтня 2012 року, №0510-12 від 05 жовтня 2012 року, №1511-12 від 15 листопада 2012 року, №0312-12 від 3 грудня 2012 року про виконання комплексу робіт по технічному діагностуванню, обслуговуванню та ремонту технологічного паливо-використовуючого обладнання, №0709-12 від 07 вересня 2012 року про виконання послуг з проведення навчання по підготовці інженерних спеціалістів замовника.

Факт виконання і оплати вказаних робіт підтверджується платіжними дорученнями, актами здачі-прийняття робіт (надання послуг), актами надання послуг. На суму виконаних робіт ТОВ «Генбудінвест» були виписані податкові накладні.

Крім того, здатність підрядника ТОВ «Генбудінвест» фактично виконати обумовлені договорами роботи підтверджується ліцензією на право здійснення діяльності, пов'язаної із створенням об'єктів архітектури (а.с.95-97), оскільки така ліцензія видається лише тій особі, яка має відповідні організаційні, кваліфікаційні та технологічні можливості здійснювати будівельну діяльність.

Суд першої інстанції оцінивши наявні в справі докази, відмітив, а суд апеляційної інстанції погодився, що матеріалами справи додатково підтверджено факт виконання позивачем та контрагентом позивача зобов'язань за спірними правочинами. Копії витребуваних судом і долучених до матеріалів справи первинних і розрахункових документів не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", п.201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704; далі за текстом -Положення №88) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості.

З огляду на приписи Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" та Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом" судом апеляційної інстанції робиться висновок про те, що операції суб'єктів права з перерахування саме безготівкових грошових коштів є прозорими для контролю з боку Держави, так як здійснюються виключно у встановлений самою ж Державою спосіб - через банківські установи. Так, наявні у справі документи засвідчують, що безготівкові кошти були списані з рахунків позивача, тобто вибули з його власності. Доказів повернення цих коштів до позивача, наявності у позивача та контрагента позивача спільного інтересу щодо їх отримання (що могло б мати місце в разі пов'язаності цих осіб), в матеріалах справи немає.

Підпунктом 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит визначено як суму, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з п. 198.3. ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Виходячи з вимог п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенні таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативної або фінансового лізингу.

У відповідності до п. 198.2. ст. 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.6. ст. 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Правові відносини з приводу формування валових витрат унормовані розділом ІІІ Податкового кодексу України.

Відповідно до п.п. 138.1.1. п. 138.1, п. 138.2, п.п. 138.5. 1 п. 138.5 ст. 138 ПК України витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку; витрати банківських установ.

Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді. Платник податку для визначення об'єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн.

Інші витрати визнаються витратами того звітного періоду, в якому вони були здійснені, згідно з правилами ведення бухгалтерського обліку, з урахуванням наступного: датою здійснення витрат, нарахованих платником податку у вигляді сум податків та зборів, вважається останній день звітного податкового періоду, за який проводиться нарахування податкового зобов'язання з податку та збору.

Згідно з п. 139 ст. 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не пов'язані з провадженням господарської діяльності

Колегія суддів зазначає, що ані в суді першої інстанції ані в суді апеляційної інстанції, Відповідачем не було доведено правомірності та обґрунтованості мотивів винесення спірних податкових повідомлень рішень. Доказів фактичної відсутності операцій по придбанню позивачем послуг (робіт) у свого контрагента відповідач не подав.

З огляду на викладене, суд першої інстанції та з чим погоджується суд апеляційної інстанції прийшов до висновку про безпідставність висновку відповідача стосовно порушення позивачем вимог п.п.14.1.27, 14.1.36 п. 14.1 ст. 14, п. 138.1., 138.2 ст. 138, п. 185.1 ст. 185, п.198.1, п. 198.3 п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України №2755-VI від 02.12.2010 року.

Податковий орган протиправно не взяв до уваги наявність належним чином оформлених первинних та податкових документів, на підтвердження належного укладення та виконання договорів.

Крім того, слід зазначити, що неможливість проведення зустрічної звірки податківцями ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова у контрагента позивача - ТОВ «Генбудінвест» , не є доказом факту нереальності виконання робіт.

Підприємством позивача правомірно відображено в податковій звітності правові взаємовідносини з вищевказаним суб'єктом господарювання.

Разом з цим колегія судів зазначає, що в п.57 Рішення Європейського суду з прав людини по справі "Булвес" АД проти Болгарії від 22 січня 2009 року було зазначено, що оскільки компанія-заявник у повному обсязі та вчасно виконала обов'язки з дотримання встановлених Державою-членом Конвенції норм стосовно ПДВ та не мала засобів для забезпечення виконання податкових зобов'язань постачальником і не знала про невиконання останнім своїх обов'язків, вона могла правомірно очікувати отримання вигоди від застосування одного із основних правил системи оподаткування ПДВ, а саме від визнання права на податковий кредит щодо суми ПДВ, яка була сплачена постачальнику. Більше того, лише після подачі декларації із віднесенням відповідних сум до складу податкового кредиту та проведення податковими органами зустрічної перевірки постачальника могло бути встановлено, чи виконав постачальник свій обов'язок подання звітності з ПДВ у повному обсязі. Відповідачем не доведено обізнаності позивача щодо недобросовісного декларування своїх зобов'язань його контрагентами.

Тобто позивач не може нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку. Такі вимоги, відповідно до зазначеного рішення Європейського суду з прав людини є надмірним тягарем для платника податку, що порушує справедливий баланс, який повинен підтримуватись між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту прав власності.

Так, відповідачем ані в суді першої інстанції так ані в суді апеляційної інстанції не було доведено наявності між позивачем та контрагентом позивача, взаємоузгоджених спільних зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в Державі суспільного ладу або моральних засад. Таких доказів суду відповідачем не надано, а судом при виконанні вимог ст.11 КАС України не виявлено.

Додатково суд апеляційної інстанції взяв до уваги той факт, що згідно з змістом суджень відповідача, котрі викладені в акті висновок суб'єкта владних повноважень про відсутність факту реального вчинення господарських операцій спірних правочинів вмотивований виключно посиланням на проведенні заходи податкової інспекції на обліку в якій знаходиться контрагент позивача. Однак в силу ст.70 КАС України судження органу державної податкової служби України про нереальність укладених суб'єктами господарювання правочинів не може бути визнано належним, допустимим і достатнім доказом невідповідності правочину вимогам закону.

Відповідачем до суду не надано жодних доказів, що укладені між позивачем та контрагентом у спірних правовідносинах договори в судовому порядку оспорювались, є такими, що набули законної сили, рішення судів з приводу визнання вказаних договорів недійсними.

Доводи апеляційної скарги, з наведених підстав, висновків суду першої інстанції не спростовують, оскільки матеріалами справи було підтверджено реальний характер спірних фінансово-господарських операцій.

Таким чином, колегія суддів переглянувши, у межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 195, 196, 197, п.1 ч.1 ст. 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській області залишити без задоволення.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 21.01.2014р. по справі № 818/8693/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя Чалий І.С. Судді Зеленський В.В. П'янова Я.В.