Ухвала

від 18.03.2014 по справі 810/5226/13-а

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251 КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 810/5226/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Лиска І.Г. Суддя-доповідач: Степанюк А.Г.

У Х В А Л А

Іменем України

18 березня 2014 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Степанюка А.Г.,

суддів - Кузьменка В.В., Шурка О.І.,

при секретарі - Ліневській В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Міндоходів у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 05 листопада 2013 року у справі за адміністративним позовом приватного підприємства «Дельта Медікел» до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИЛА:

У вересні 2013 року приватне підприємство «Дельта Медікел» (далі - Позивач, ПП «Дельта Медікел») звернулося до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Міндоходів у Київській області (далі - Відповідач, ДПІ у Києво-Святошинському районі) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 02.09.2013 року №0000602301 та №0000592301.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 05.11.2013 року позов задоволено повністю. При цьому суд першої інстанції виходив з того, що Позивачем доведено відсутність фактів порушення податкового законодавства. Крім іншого, суд першої інстанції наголосив на тому, що Відповідачем не подано жодних доказів нікчемності укладених Позивачем з ТОВ «Маркетинг Лаб» та ТОВ «Агенція Комунікацій» договорів, на підставі яких ПП «Дельта Медікел» було збільшено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного звітного періоду, а також зменшено об'єкт оподаткування податком на прибуток.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити повністю. При цьому посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Наголошує на неповному дослідженні судом всіх фактичних обставин справи та перевірки їх доказами, що спричинило прийняття неправильного рішення.

У судовому засіданні повноважний представник Апелянта доводи апеляційної скарги підтримав та просив суд вимоги останньої задовольнити повністю.

Представник Позивача наполягав на залишенні апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення повноважних представників сторін, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право, зокрема, залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції встановив, що у серпні 2013 року працівниками ДПІ у Києво-Святошинському районі було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ПП «Дельта Медікел» з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з ТОВ «Маркетинг Лаб» за період квітень 2012 року та ТОВ «Агенція Комунікацій» за період з 01.01.2012 року по 30.06.2012 року. У ході перевірки податковим органом було виявлено порушення Позивачем: п. 185.1 ст. 185, п. 188.1 ст. 188, п.п. 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198, п.п. 200.1, 200.2 ст. 200 ПК України, внаслідок чого завищено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (р. 24 Декларації) на загальну суму 1 283 321,00 грн.; пп. пп. 14.1.27, 14.1.36 п. 14.1 ст. 14, пп. 138.1.1 п. 138.1, п. 138.1, п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.1 п. 139.1 ст. 139 ПК України, що призвело до заниження суми податку на прибуток, що підлягає до завищення збитків, задекларованих на загальну суму 1 384 727,00 грн. Результати перевірки зафіксовані в акті від 08.08.2013 року №58/22-03/30634637. На підставі викладених в акті перевірки висновків Відповідачем винесені податкові повідомлення-рішення від 18.09.2013 року: форми «В4» №0000602301, яким Позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 1 283 321,00 грн.; форми «Р» №0000592301, яким Позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств на загальну суму 1 730 909,00 грн. (у тому числі за основним платежем - 1 384 727,00 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями - 346 182,00 грн.).

Вирішуючи питання про реальність укладених між Позивачем та ТОВ «Агенція комунікацій» та ТОВ «Маркетинг Лаб» договорів та, як наслідок, правомірність формування податкового кредиту та валових витрат, суд першої інстанції встановив наступне.

Між ТОВ «Агенція комунікацій» (Виконавець) та ПП «Дельта Медікал» (Замовник) було укладено договір №12/09-PR від 12.09.2011 року (далі - Договір №12/09), за умовами якого Виконавець надає Замовникові комунікаційні послуги щодо дослідження репутації, PR-супроводу та медіа-аналізу компанії «Дельта Медікал» та її фармацевтичних продуктів на ринку України. Послуги, обумовлені цим Договором, надаються з метою просування компанії Замовника та її продуктів на ринку України та збільшення об'ємів продажу продуктів Замовника. Конкретні домовленості сторін щодо детального переліку послуг, робіт, їхньої вартості, термінів їхнього виконання, порядку розрахунків, а також умов, визначатимуться на підставі Додатків до даного Договору, які з моменту їх підписання сторонами будуть його невід'ємними частинами. Виконання різноманітних додаткових робіт буде обумовлюватися Додатковими угодами до даного Договору.

Пунктом 1.5.1 Договору №12/09 Виконавець щотижня інформує Замовника про стан поточних проектів.

Згідно п. 1.5.2 Договору №12/09 по завершенню робіт, що зазначені у Додатках, Виконавець надає Замовнику протягом 5 робочих днів акт прийняття-передачі виконаних робіт з наданням документів (звітів, фотографій, тощо), що підтверджують факт надання послуг, виконання робіт.

Виконання Договору №12/09, на обґрунтовану думку суду, підтверджується наявними у матеріалах справи копіями: додатку до договору (т. 1 а.с. 60), актів здачі-прийняття робіт (т. 1 а.с. 95-97), звітів (т. 2 а.с. 150-187), платіжних доручень (т. 1 а.с. 124-126), податкових накладних (т. 1 а.с. 220-222).

Крім того, судом встановлено, що 06.12.2011 року між ПП «Дельта Медікел» (Замовник) та ТОВ «Агенція комунікацій» (Виконавець) укладено договір №06/12 про надання рекламних послуг (далі - Договір №06/12), за умовами якого Замовник доручає і оплачує, а Виконавець бере на себе зобов'язання надати послуги з проведення промо-акцій стосовно стимулювання кінцевих споживачів - фізичних осіб на придбання продукції в аптеках України.

Пунктом 4.1 Договору №06/12 визначено, що Виконавець у строк не пізніше 10 календарних днів після закінчення відповідної акції, зобов'язаний надати Замовнику письмовий звіт. Одночасно Виконавець подає акт здачі-приймання наданих послуг.

Виконання зазначеного Договору №06/12, на думку суду першої інстанції, підтверджується наявними у матеріалах справи копіями: додатків до Договору №06/12 (т. 1 а.с. 63-79), звітів (т. 2 а.с. 109-149, 188-249; т. 3 а.с. 1-249, т. 4 а.с. 1-5), актів здачі-прийняття робіт (т. 1 а.с. 80-94, 98-107), платіжних доручень (т. 1 а.с. 109-123, 127-136), податкових накладних (т. 1 а.с. 199-204, 207-209, 212-214, 217-219, 225-228, 231-236).

Поряд з іншим судом першої інстанції також встановлено, що 17.02.2012 року між ПП «Дельта Медікел» (Замовник) та ТОВ «Маркетинг Лаб» (Виконавець) укладено договір №1025 (далі - Договір №1025), за умовами якого Замовник замовляє та оплачує, а Виконавець надає консультаційно-інформаційні послуги з моніторингу торговельного сервісу в торгових точках Замовника.

Пунктом 1.2 Договору №1025 конкретний перелік послуг, особливості виконання та строки їх надання, вартість, порядок оплати та інші специфічні умови визначаються сторонами у Додаткових угодах до договору, які є невід'ємною частиною Договору.

Факт виконання умов Договору №1025, на обґрунтовану думку суду, підтверджується наявними у матеріалах справи копіями: додаткової угоди (т. 2 а.с. 47-48), акту здачі-прийняття робіт (т. 2 а.с. 49), платіжного доручення (т. 2 а.с. 54), податкової накладної (т. 2 а.с. 52).

На підставі встановлених вище обставин, суд першої інстанції дійшов до висновку, що підстав для визнання нікчемними укладених Позивачем з ТОВ «Агенція комунікацій» та ТОВ «Маркетинг Лаб» договорів немає. При цьому, суд наголосив на тому, що податковим органом як суб'єктом владних повноважень не доведено, що господарські операції Позивача є фіктивними або безтоварними, не доведено недобросовісності Позивача та його контрагентів. Крім того, доказів визнання нікчемною угоди суду не надано, а отже висновки податкового органу ґрунтуються на припущеннях, які не підтверджені належними доказами і не мають фактичного та правового обґрунтування.

Відповідно до ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Приписи ч. 1 ст. 208 ГК України визначають, що якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

Враховуючи положення зазначених вище статей ГК України, колегія суддів вважає за необхідне підкреслити той факт, що для визнання правочину такого, що укладений з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, необхідно встановити факт наявності у контрагентів або контрагента такої мети.

Таким чином, на думку суду апеляційної інстанції, господарські операції між контрагентами мали товарний характер та не були вчинені з метою, яка завідомо суперечила інтересам держави і суспільства.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон про бухгалтерський облік) документом, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення є первинний документ.

Приписи ст. 9 вказаного закону визначають, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Приписи пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 ПК України визначають, що витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до пп. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138 ПК України до витрат операційної діяльності, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Згідно п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Таким чином, враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що наявні у матеріалах справи документи у розумінні приписів Закону про бухгалтерський облік є первинними документами, а тому підтверджують, по-перше, реальність виконання укладених Позивачем з ТОВ «Агенція комунікацій» та ТОВ «Маркетинг Лаб» договорів, по-друге, правомірність включення до складу валових витрат суми коштів, сплаченої на виконання останнього.

Щодо висновків суду першої інстанції про необґрунтованість висновків податкового органу щодо завищення Позивачем податкового кредиту з ПДВ, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду.

Відповідно до п.198.1, п.198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт і послуг), вартість яких відноситься до складу витрат виробництва (обігу). Право на нарахування податкового кредит виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п.198.6 ст. 198 ПК України не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно п. 201.11 ст.201 Кодексу). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно п. 201.10 ст. 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Як вбачається з матеріалів справи, на момент виписування податкових накладних Позивачу ТОВ «Агенція комунікацій» та ТОВ «Маркетинг Лаб» були зареєстровані у встановленому законом порядку як суб'єкти підприємницької діяльності, а також платниками податку на додану вартість, а факт реальності господарських операції, як було встановлено раніше, підтверджується належним чином оформленими первинними документами, а тому правових підстав для винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень у Відповідача не було.

Окрім іншого, судова колегія вважає за необхідне зауважити, що навіть встановлення факту взаємовідносин Позивача з фіктивними суб'єктами господарювання не є безумовним доказом ознак фіктивності у діяльності ПП «Дельта Медікел», оскільки приписи чинного на момент виникнення спірних правовідносин законодавства не ставили у залежність право формування Позивачем податкового кредиту та валових витрат від добросовісності платника податку, з яким суб'єкт господарювання перебував у господарських правовідносинах. При цьому суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що невиконання такими особами податкових зобов'язань тягне за собою настання відповідальності лише для зазначених суб'єктів і не може бути підставою для притягнення до відповідальності іншого суб'єкта господарювання.

Крім того, посилання Апелянта на висновки актів про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Агенція комунікацій» та ТОВ «Маркетинг Лаб» колегія суддів оцінює критично, оскільки зустрічні звірки не є перевірками платника податків, письмовий документ який складається після проведення такої звірки (довідка) не може містити у собі висновки посадових осіб податкового органу про порушення суб'єктом господарювання вимог чинного законодавства, у тому числі і про реальність, повноту, достовірність, господарських операцій такої особи. Тобто дані висновки не можуть братися до уваги та використовуватися податковими органами під час проведення перевірок інших платників податків, як податкова інформація чи доказова база.

Таким чином, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

У відповідності до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів із наведеними висновками суду першої інстанції погодилась, оскільки вони знайшли своє підтвердження в ході апеляційного розгляду справи. Судом було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, прийнято законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права. У зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу - залишити без задоволення, а постанову суду - без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Міндоходів у Київській області - залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 05 листопада 2013 року у справі за адміністративним позовом приватного підприємства «Дельта Медікел» до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, а якщо її було прийнято за наслідками розгляду у письмовому провадженні, - через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі. Касаційна скарга на судові рішення подається у порядку та строки, визначені ст.ст. 211, 212 КАС України.

Головуючий суддя А.Г. Степанюк

Судді В.В. Кузьменко

О.І. Шурко

Головуючий суддя Степанюк А.Г.

Судді: Кузьменко В. В.

Шурко О.І.