Рішення

від 20.03.2014 по справі 903/49/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

20 березня 2014 р. Справа № 903/49/14

Господарський суд Волинської області у складі:

головуючого судді - Гарбара Ігоря Олексійовича

секретар судового засідання - Шевчук Світлана Анатоліївна

за участю представників сторін:

від позивача: - Ковальчук Іван Степанович - представник за дов. № 1-4/434 від 22.04.2013 р.

від відповідача: - Адамчук Валерій Васильович - представник за дов. № б/н від 18.02.2014 р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Луцьку у приміщенні господарського суду Волинської області справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Агротехніка" до селянського (фермерського) господарства "Фасти" про стягнення 553 777,96 грн.,

В судовому засіданні 20.03.2014 р. у відповідності до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Агротехніка" звернулося в суд з позовом до селянського (фермерського) господарства "Фасти" про стягнення 553 777,96 грн.

Позов мотивує тим, що 11.02.2013 р. між сторонами було укладено контракт № КВ-ФЗ-1-2-677 на поставку майбутнього врожаю 2013 року. Однак відповідач неповністю виконав зобов'язання за даним контрактом, а саме здійснив поставку товару в меншому об'ємі, аніж зазначалось в договорі (809,5 т. замість обумовлених 2600 т.), всього на суму 2332656,86 грн. Різницю з суми авансового платежу, що лишилась після поставки - 167343,14 грн. не повернув, товар на цю суму не поставив. В зв'язку із чим та у відповідності до п. 5.3 контракту відповідачу було нараховано 386 205,58 грн. за користування авансовим платежем.

Просить суд стягнути з СФГ "Фасти" на його користь 553 777,96 грн. з них 167343,14 грн. основного боргу та 386 205,58 грн. нарахованої суми за користування авансовим платежем.

Ухвалою господарського суду від 22.01.2014 р. за вказаним позовом було порушено провадження у справі, призначено розгляд останньої в судовому засіданні.

05.02.2014р. ухвалою суду було відкладено розгляд справи у зв'язку з неявкою представника відповідача та частковим невиконанням вимог ухвали суду позивачем.

19.02.2014 р. для витребування додаткових доказів в судовому засіданні оголошувалась перерва.

27.02.2014 р. для ознайомлення представника відповідача з наданим представником позивача поясненнями - запереченнями на відзив відповідача в судовому засіданні оголошувалась перерва.

19.03.2014 р. для витребовування додаткових доказів в судовому засіданні оголошувалась перерва.

Представник позивача в судовому засіданні 20.03.2014 р. позов підтримав з підстав викладених в позові та додаткових поясненнях, яких додавав до справи.

Представник відповідача в судовому засіданні 20.03.2014 р. позовні вимоги визнав частково в сумі 49 223,00 грн., в решті позовних вимог просить суд відмовити у зв'язку з їх безпідставністю. Посилаючись на те, що була здійснена ще одна поставка сої в кількості 31880,00 кг. на суму 119 550,00 грн. Загалом згідно контракту № КВ-ФЗ-1-1-677 від 11.02.2013р., зазначив, що відповідачем поставлено товару на загальну суму 2 452 206,86 грн. і сума неповернутого авансового платежу становить тільки 47 793,14 грн. Вказує на те, що контрактом не визначено строку виконання відповідачем зобов'язання. Вважає неправомірними нараховані 386 205,58 грн. за користування авансовим платежем, оскільки за власними підрахунками ця сума складає 1 429,86 грн.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові докази в справі, суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що між товариством з обмеженою відповідальністю "Агротехніка" та селянським (фермерським) господарством "Фасти" 11.02.2013 р. укладено контракт № КВ-ФЗ-1-2-677 на поставку майбутнього врожаю 2013 року (а.с.15-16).

Згідно п. 1.1 вищевказаного контракту відповідач (продавець) у визначений сторонами строк зобов'язувався передати позивачу (покупцю) у власність наступний товар: ріпак (ДСТУ 4966:2008) в кількості 1 600 т., соя (ДСТУ 4964:2008) в кількості 1 000 т., а товариство "Агротехніка" зобов'язалося прийняти товар та оплатити його.

В п.1.2 сторони погодили період поставки - з 01.07.2013 р. по 30.07.2013 р. У відповідності з п.п. 1.2.1, 1.3 контракту поставка вважається здійсненою в момент підписання видаткової накладної на товар на базисі поставки (Волинська область, Турійський район, смт. Турійськ, вул. Паралельна, 33).

Відповідно до п.1.4 орієнтована ціна контракту становить 11 180 000,00 грн., у т.ч. ПДВ 1 863 333,33грн., з подальшим коригуванням шляхом укладання додаткових угод.

Пунктом 1.5 контракту встановлена відсоткова ставка по коштах, які надаються авансовим платежем у розмірі - 22% річних (дані відсотки були включені в ціну за одиницю товару (тонну)).

Контрактом передбачався авансовий платіж в сумі 2 500 000,00 грн., який складається з трьох платежів: перший - до 13.02.2013 р. у розмірі - 1 000 000,00 грн., другий до 22.02.2013 р. у розмірі 400 000,00 грн., третій до 11.03.2013 р. у розмірі 1 100 000,00 грн. (п.1.7).

Відповідно до ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.

13.02.2013 р. між даними сторонами укладено договір застави майбутнього врожаю №КВ-ФЗ-1-2-681, предметом якого є передача господарством "Фасти" (заставодавець) товариству "Агротехніка" (заставодержатель) в заставу рухомого майна, а саме майбутнього врожаю ріпаку 2013 р. на загальній площі 809,00 га., урожайність 20ц/га (з моменту збору урожаю у 2013 році) - зібраний ріпак не менше 1618 т.; майбутнього урожаю сої 2013 р. на загальній площі 613,00 га., урожайність 20ц/га (з моменту збору урожаю у 2013 році - зібрана соя не менше 1226 т.) (а.с.53-54).

Відповідно до ст. 144 ГК України, ст. 11 ЦК України, обов'язки суб'єктів господарювання виникають з угод, передбачених законом, а також з угод, непередбачених законом, але таких які йому не суперечать.

У відповідності із ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Як встановлено під час розгляду справи укладений контракт предметом судового розгляду не виступав недійсним судом в цілому або частково не визнавався, сторонами розірваний не був.

У провадженні господарських судів України та іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішує спір, справи зі спору між ТзОВ "Агротехніка" та СФГ "Фасти" немає, а також немає рішення цих органів з такого спору, що підтверджується довідкою вих. № 1-4/95 від 04.02.2014 р., виданою позивачем та завірена підписом директора Горлачем С.О., печаткою товариства, встановленого зразку (а.с.45).

Як встановлено, господарські правовідносини у сторін виникли на підставі контракту на поставку майбутнього врожаю 2013 року № КВ-ФЗ-1-2-677 від 11.02.2013 р.

На виконання умов контракту позивач перерахував кошти (авансовий платіж) в сумі 2500000.00 грн. на поточний рахунок відповідача, що підтверджується наступними платіжними дорученнями: № 535 від 13.02.2013 р. на суму 1 000 000,00 грн., № 581 від 22.02.2013 р. на суму 400 000,00 грн., № 607 від 11.03.2013 р. на суму 200 000,00 грн., № 610 від 1.03.2013 р. на суму 100 000,00 грн. № 614 від 13.03.2013 р. на суму 100 000,00 грн., №629 від 13.03.2013 р. на суму 150 000,00 грн., № 654 від 14.03.2013 р. на суму 100 000,00 грн., №671 від 19.03.2013 р. на суму 200 000,00 грн., № 672 від 20.03.2013 р. на суму 100 000,00 грн., № 683 від 22.03.2013 р. на суму 150 000,00 грн. (а.с.19-28).

Відповідач в порушення умов контракту здійснив лише часткову поставку товару і з порушенням термінів поставки, а саме 07.08.2013 р. поставив 603,440 т. ріпаку на суму 1677424,42 грн. (в т.ч. ПДВ 279 570,74 грн.), що підтверджується видатковою накладною №РН-00055 від 07.08.2013 р., скріпленою підписами уповноважених осіб сторін та печатками, встановленого зразка (а.с.29).

17.10.2013 р. ТзОВ "Агротехніка" надіслало на адресу СФГ "Фасти" лист з вимогою виконання умов контракту, а саме поставити ріпак та сою відповідно до умов контракту, останній отриманий відповідачем 19.10.2013 р. представником за довіреністю, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення № 00012048 (а.с.30-31).

27.10.2013 р. відповідач здійснив поставку сої в кількості 206 060,00 т. на суму 655232,44 грн. (в т.ч. 109 205,41 грн.), про що свідчить видаткова накладна № РН-00077, скріплена підписами уповноважених осіб сторін (а.с.32).

Згідно ст.ст. 526, 527 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог ЦК, інших актів цивільного законодавства. Ці статті кореспондуються із ст. 193 ГК України. Відповідно до ст. 599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 530 ЦК України встановлено якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Враховуючи вищевикладене, відповідач не поставив товар в кількості обумовленій контрактом, а лише на суму 2 332 656,86 грн., залишок авансового платежу в сумі 167 343,14 грн. позивачу не повернув, а тому вимога про стягнення суми основного боргу підставна та підлягає до задоволення.

Посилання відповідача в своїх запереченнях (а.с. 64-68, 71) на видаткову накладну №86 від 22.11.2013 р. про поставку сої в кількості 31 880,00 кг. на загальну суму 119 550,00 грн., як на часткове виконання контракту судом до уваги не взято з огляду на наступне.

Як встановлено під час розгляду справи, між даними сторонами укладено декілька договорів. За умовами договору поставки № КВ-ВЗ-1-2-1029 від 18.10.2013 р. постачальник (СФГ "Фасти") зобов'язується поставляти покупцю (ТзОВ "Агротехніка") товар, а покупець зобов'язується приймати цей товар та своєчасно оплачувати його (п.1.1 договору) (а.с.80-83).

Відповідач на виконання вимог вищевказаного договору надіслав позивачу рахунок №31 від 21.11.2013 р. на суму 225 000,00 грн. за поставку 60 т. сої. Після чого товариство "Агротехніка" здійснило оплату згідно цього рахунку, що підтверджується платіжним дорученням від 21.11.2013 р. № 580003623 на суму 225 000,00 грн.

22.11.2013 р. господарство "Фасти" здійснило поставку сої в кількості 31 880,00 кг. на загальну суму 119 550,00 грн., підтвердженням чого є видаткова накладна № 86 від 22.11.2013 р., на яку й посилається відповідач.

Крім того, п.п. 1.7, 2.3, 3.3 контракту № КВ-ФЗ-1-2-677 від 11.02.2013 р., виконання зобов'язань за яким є предметом даного спору, встановлений порядок розрахунків: авансовий платіж в сумі 2 500 000,00 грн. та остаточний розрахунок від вартості поставленої партії товару, який здійснюється покупцем протягом 15 робочих днів з моменту отримання ТзОВ "Агротехніка" видаткових накладних, податкових накладних на залишок суми вартості зерна, не оплаченої за контрактом. Таким чином, з умов контракту вбачається, що відповідачу не потрібно надсилати позивачу рахунки до оплати товару перед поставкою.

Таким чином, суд розцінює дану видаткову накладну як неналежний доказ по даній справі, оскільки вона стосується іншого договору, укладеного між сторонами.

Стосовно вимоги позивача про стягнення з відповідача 386 205,58 грн. за користування авансовим платежем, то суд виходить з наступного.

В п. 5.3 контракту № КВ-ФЗ-1-2-677 від 11.02.2013 р. сторони передбачили, що за невиконання продавцем умов контракту щодо обсягів поставки товару або у разі відмови від виконання умов цього контракту, продавець зобов'язаний негайно (протягом десяти днів) повернути всі кошти отримані від покупця та сплатити вартість користування коштами (авансовим платежем) виходячи з відсоткової ставки 50 (п'ятдесят) відсотків річних за кожен день користування коштами.

В рішенні від 15.10.2013 р. Верховний Суд України висловив правову позицію, що стягнення з постачальника суми попередньої оплати не вважається грошовим зобов'язанням у розумінні ст. 625 ЦК України. За такі дії постачальник несе відповідальність передбачену ч. 3 ст. 693 ЦК України, коли на суму нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати. Договором може бути встановлений обов'язок продавця договором може бути встановлений обов'язок продавця сплачувати проценти на суму попередньої оплати від дня одержання цієї суми від покупця.

Згідно з ч. 1 ст. 111 28 ГПК України рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішеннями Верховного Суду України.

Судом не приймається до уваги долучений позивачем до матеріалів справи розрахунок нарахування суми за користування авансовим платежем (655 298,72 грн. виходячи з відсоткової ставки 50% за період весь період користування - 269 093,14 грн. 22%, які були закладені у вартість товару) в розмірі 386 205,58 грн. з 14.02.2013 р. по 17.01.2014 р. (а.с.33-34), оскільки позивачем не вірно зазначено період початку нарахування.

Відповідно до п.1.2. контракту визначено період поставки з 01.07.2013 р. по 30.08.2013 р. (а.с.15). Тому період прострочення та нарахування 50 % річних за кожен день користування коштами мав бути розпочатий 10.08.2013 р. (31.08.2013 р. + 10 днів згідно п.5.3 договору).

У зв'язку із чим судом здійснено власний розрахунок, а саме: за період з 10.08.2013 р. по 27.10.2013 р. - сума боргу 822 575,58 грн.*50% *79 днів прострочення/365 днів, сума нарахованих відсотків складає - 89 018,45грн.; за період з 28.10.2013 р. по 17.01.2014 р. - сума боргу 167 343,14 грн.*50%*82 дні прострочення/365 днів, сума нарахованих відсотків складає - 18 797,45 грн., а всього 107 815,90 грн.

Щодо посилань у відзиві на позовну заяву відповідача (а.с.64-68), що нарахування коштів за користування авансовим платежем є пенею в даному випадку, судом до уваги не приймаються, оскільки як було вище зазначено Верховний Суд України по даному приводу висловив чітку правову позицію, яка є протилежною.

Відповідно до ч.3 ст. 693 ЦК України на суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати. Договором може бути встановлений обов'язок продавця сплачувати проценти на суму попередньої оплати від дня одержання цієї суми від покупця.

У відповідності до ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З огляду на викладене, враховуючи виконання належним чином зобов'язань позивачем та не неналежне виконання відповідачем умов контракту, позовні вимоги підставні і підлягають до задоволення частково в розмірі 275 159,04 грн. з них 167 343,14 грн. основного боргу, 107 815,90 грн. нарахованої суми за користування авансовим платежем.

Оскільки, спір до суду доведений з вини відповідача, то витрати по сплаті судового збору, пропорційно розміру задоволених вимог, в сумі 5503,04 грн. (275159,04*11075,56/553777,96) згідно ст. 49 ГПК України слід покласти на нього.

Керуючись ст.ст. 32, 33, 39, 44, 49, 82-85, 111 28 Господарського процесуального кодексу України, на підставі ст. ст. 144, 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 11, 527, 530, 536, 628, ч.3 ст. 693 Цивільного кодексу України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з селянського (фермерського) господарства "Фасти" (Волинська область, Ковельський район, с. Мощена, урочище Фасти, код ЄДРПОУ 32578784) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Агротехніка" (Волинська область, м. Луцьк, вул. Єршова, 11, код ЄДРПОУ 21750952) 275 159 (двісті сімдесят п'ять тисяч сто п'ятдесят дев'ять грн.) 04 коп. (з них: 167 343,14 грн. основного боргу, 107 815,90 грн. нарахованої суми за користування авансовим платежем) та витрати по сплаті судового збору в сумі 5 503 (п'ять тисяч п'ятсот три грн.) 18 коп.

В стягненні 278 618,92 грн. нарахованої суми за користування авансовим платежем відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається через господарський суд Волинської області до Рівненського апеляційного господарського суду протягом 10 днів з моменту підписання повного тексту рішення.

Повне рішення складено

та підписано 25.03.2014 р.

Суддя І. О. Гарбар