Постанова

від 20.05.2014 по справі 903/49/14

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

"20" травня 2014 р. Справа №903/49/14

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючий суддя Гулова А.Г.

суддя Петухов М.Г. ,

суддя Сініцина Л.М.

при секретарі судового засідання Яцюку В.В.

за участю представників сторін:

від позивача: Ковальчука І.С. - представника за довіреністю від 04.04.2014р. №1-4/304

від відповідача: Бодрягова В.С. - представника за довіреністю від 05.05.2014р. №26-АД/14

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агротехніка"

на рішення господарського суду Волинської області від 20.03.2014р.

у справі №903/49/14 (суддя Гарбар І.О.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агротехніка", м.Луцьк

до Селянського (фермерського) господарства "Фасти", с.Мощена Ковельський район Волинська область

про стягнення 553548,72 грн. (167343,14грн. - борг + 386205,58грн. - відсотки)

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Волинської області від 20 березня 2014 року у справі №903/49/14 частково задоволено позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Агротехніка" до Селянського (фермерського) господарства "Фасти". Стягнуто з відповідача на користь позивача 275159, 04 грн. (з них: 167343, 14 грн. основного боргу, 107815, 90 грн. нарахованої суми за користування авансовим платежем) та 5503, 18 грн. судового збору. В стягненні 278618, 92 грн. нарахованої суми за користування авансовим платежем відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржене рішення скасувати.

Мотивуючи апеляційну скаргу, скаржник зазначає, зокрема, наступне:

- суд керуючись ст.536 та п.3 ст.693 ЦК України зробив невірний розрахунок за користування авансовим платежем, а саме від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві, проігнорувавши той факт, що саме контрактом №КВ-ФЗ-1-2-667 від 11.02.2013р. було встановлено обов`язок продавця сплачувати проценти на суму попередньої оплати від дня одержання цієї суми від покупця, як того вимагає п.3 ст.693 ЦК України, а тому відсотки повинні нараховуватись від дня одержання авансового платежу у відповідності з п.3 ст.693 ЦК України та умов контракту №КВ-ФЗ-1-2-667 від 11.02.2013р. і сума нарахувань за користування авансовим платежем повинна становити 386205,58 грн.

Від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній заперечив проти доводів та вимог скарги та надав контррозрахунок нарахування відсотків за користування коштами (авансовим платежем) позивача.

Скаржник у судовому засіданні підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі та надав пояснення на обґрунтування своєї правової позиції. Вважає рішення господарського суду Волинської області від 20.03.2014р. у справі №903/49/14 незаконним та необґрунтованим, у зв'язку з чим просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задоволити в повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечив проти доводів та вимог апеляційної скарги, вважаючи її безпідставною та необгрунтованою. Просить рішення господарського суду Волинської області від 20.03.2014р. змінити в частині стягнення відсотків, врахувавши його контррозрахунок.

Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши повноту з'ясування та доведеність усіх обставин, що мають значення для справи, відповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскарженого рішення, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як убачається з матеріалів справи, 11.02.2013р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Агротехніка" та Селянським (фермерським) господарством "Фасти" укладено контракт №КВ-ФЗ-1-2-677 на поставку майбутнього врожаю 2013 року згідно п.1.1 якого, відповідач (продавець) у визначений сторонами строк зобов'язується передати позивачу (покупцю) у власність наступний товар: ріпак (ДСТУ 4966:2008) в кількості 1600т., соя (ДСТУ 4964:2008) в кількості 1000т., а товариство "Агротехніка" зобов'язується прийняти товар та оплатити його.

Якісні показники товару сторони у договорі не передбачили.

Пунктом 1.2 встановлений період поставки - з 01.07.2013р. по 30.07.2013р.

Згідно специфікації від 14.10.2013р. №1 до договору поставки №КВ-Ф3-1-2-677 від 11 лютого 2013 року, соя в кількості 300 тон, з визначеною ціною за одиницю товару - 3000,00грн., на загальну суму, з урахуванням ПДВ 20%, 1080000,00грн. підлягала поставці в строк до 31.10.2013р.

Згідно п.5 специфікації передача товару покупцеві здійснюється на умовах EXW (Інкотермс-2010) за адресою: Волинська обл., Ковельський р-н., с.Любитів.

Таким чином, сторони змінили місце передачі товару, оскільки п.1.3. контракту передбачалося інше.

Пунктом 6 специфікації сторони за договором передбачили якісні показники сої, а саме: вологість не більше 12%; сміттєва домішка не більше 2%; зернова домішка не більше 5%; зараженість шкідниками не допускається.

Судова колегія, керуючись статтями 32-34, 36, 43, 101 ГПК України, з метою повного, всебічного та об`єктивного розгляду всіх обставин справи в їх сукупності, приймає до уваги підписані сторонами, однак не подані останніми до суду першої інстанції, специфікацію №1 від 14.10.2013р., товарно-транспортні накладні від 26.07.2013р. №1, від 27.07.2013р., №2, №3, від 28.07.2013р. №4, від 29.07.2013р. №5, №6, від 30.07.2013р. №7, №8, від 31.07.2013р. №9, №10, від 01.08.2013р. №12, від 02.08.2013р. №13, від 05.08.2013р. №14, №15, №16, від 06.08.2013р. №18, від 07.08.2013р. №19, №20, №21, що підтверджує фактичну передачу ріпаку в кількості 603,440т. в період з 28.07.2013р. по 07.08.2013р. та товарно-транспортні накладні від 26.10.2013р. №38, від 27.10.2013р. №№39-43, що підтверджують фактичну передачу 206,060т. сої позивачу у визначеному специфікацією №1 від 14.10.2013р. пункті на умовах EXW за адресою: Волинська обл. Ковельський р-н., с.Любишів.

У відповідності з п.п. 1.2.1, 1.3 контракту поставка вважається здійсненою в момент підписання видаткової накладної на товар на базисі поставки (Волинська область, Турійський район, смт.Турійськ, вул.Паралельна, 33).

Як свідчать матеріали справи, незважаючи на те, що ріпак було передано в період з 26.07.2013р. по 07.08.2013р., а сою - 26, 27.10.2013р., видаткові накладні №РН-00055, №РН-00077 оформлено сторонами, відповідно, 07.08.2013р. та 27.10.2013р., тобто в день передачі постачальником останньої партії товару.

У пункті 1.4 встановлена орієнтовна ціна контракту - 11 180000,00 грн., у т.ч. ПДВ 1863333, 33 грн., з подальшим коригуванням шляхом укладання додаткових угод.

Пунктом 1.5 контракту визначено порядок формування ціни за одиницю товару, за формулою Цф - Вк = Цт, де: Цф - середньозважена ринкова ціна в період поставки товару згідно п.1.2. контракту, Вк - середньозважена вартість користування коштами (авансовим платежем) у розмірі - 22% річних.

Вартість користування коштами обраховується за формулою:

Ап - авансовий платіж;

Кдк - кількість днів користування авансовим платежем до моменту поставки товару;

Вст - відсоткова ставка по коштах, які надаються авансовим платежем у розмірі - 22% річних;

От - обсяг товару.

Згідно п.1.7. контракту авансовий платіж передбачений в сумі 2500000,00 грн., який складається з трьох платежів: перший - до 13.02.2013р. у розмірі - 1000000,00 грн., другий до 22.02.2013 р. у розмірі 400000, 00 грн., третій до 11.03.2013р. у розмірі 1100000,00 грн. (п.1.7).

Відповідно до п.5.1 контракту у разі невиконання (неналежного виконання) або затримки виконання будь-якої з вимог контракту сторони несуть відповідальність згідно із законодавством.

У пункті 5.3. контракту сторони передбачили, що за невиконання продавцем умов контракту щодо обсягів поставки товару або у разі відмови від виконання умов цього контракту, продавець зобов'язаний негайно (протягом десяти днів) повернути всі кошти, отримані від покупця за цим контрактом та сплатити вартість користування коштами (авансовим платежем), виходячи з відсоткової ставки 50 (п'ятдесят) відсотків річних за кожен день користування коштами.

Згідно п.8.2. контракту цей контракт набуває чинності з моменту його підписання сторонами, але в будь-якому випадку не раніше набуття чинності договором застави, передбаченого п.2.2. цього контракту.

Пунктом 8.5. контракту встановлений термін дії договору - до 31 грудня 2013 року, а в частині розрахунків - до повного їх виконання сторонами.

13.02.2013 р. між сторонами у справі укладено договір застави майбутнього врожаю №КВ-ФЗ-1-2-681, предметом якого є передача господарством "Фасти" (заставодавець) товариству "Агротехніка" (заставодержатель) в заставу рухомого майна, а саме майбутнього урожаю ріпаку 2013р. на загальній площі 809,00 га., урожайність 20ц/га (з моменту збору урожаю у 2013 році) - зібраний ріпак не менше 1618т.; майбутнього урожаю сої 2013р. на загальній площі 613,00 га., урожайність 20ц/га (з моменту збору урожаю у 2013 році - зібрана соя не менше 1226т.) (а.с.53-54).

Таким чином, строк дії контракту на поставку майбутнього врожаю 2013р. від 11.02.2013р. №КВ-Ф3-1-1-677: з 13.02.2013р. по 31.12.2013р., а в частині розрахунків - до повного їх виконання сторонами.

На виконання умов контракту №КВ-ФЗ-1-2-677 на поставку майбутнього врожаю 2013 року від 11.02.2013р. позивач перерахував відповідачу кошти (авансовий платіж) в сумі 2500000,00грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями, а саме: №535 від 13.02.2013р. на суму 1000 000,00 грн., №581 від 22.02.2013р. на суму 400 000,00 грн., №607 від 11.03.2013р. на суму 200 000,00 грн., №610 від 01.03.2013р. на суму 100 000,00грн. №614 від 13.03.2013р. на суму 100 000,00 грн., №629 від 13.03.2013р. на суму 150 000,00 грн., №654 від 14.03.2013р. на суму 100 000,00 грн., №671 від 19.03.2013р. на суму 200 000,00 грн., №672 від 20.03.2013р. на суму 100 000,00 грн., №683 від 22.03.2013р. на суму 150000,00 грн. (а.с.19-28).

Судом встановлено, відповідач взяті на себе зобов`язання щодо обсягу поставки товару на суму попередньої оплати у розмірі 2500000,00грн. виконав частково, поставивши товар на суму 2332656,86грн., а саме: ріпак - в кількості 603,440т. на суму 1677424,42 грн. та сою - в кількості 206,060т. на суму 655232,44 грн.

Таким чином, відповідачем не поставлено позивачу товару на суму попередньої оплати у розмірі 167343,14 грн. (2500000,00грн. - 2332656,86грн.). Доказів на підтвердження факту повернення позивачу вказаних коштів матеріали справи не містять.

За наведених обставин, посилаючись на ст.ст.193, 224 Господарського кодексу України, ст.ст.526, 655, 693 Цивільного кодексу України, ст.ст.1, 2, 12, 54 Господарського процесуального кодексу України, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 167343,14 грн. основного боргу та 386205,58 грн. суми за користування авансовим платежем.

Ціна позову складає 553548,72грн. (167343,14грн. + 386205,58грн.).

Як зазначалося вище, рішенням господарського суду Волинської області від 20.03.2014р. позов задоволено частково.

Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог про стягнення основного боргу в сумі 167343,14грн., та вважає, що рішення суду підлягає зміні в частині стягнення відсотків за користування авансовим платежем, з огляду на таке.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Статтею 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк.

Судом встановлено, правовідносини між сторонами у справі виникли на підставі укладеного контракту на поставку майбутнього урожаю 2013 року №КВ-ФЗ-1-2-677 від 11.02.2013р.

Відповідно до ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч.2 ст.712 ЦК України).

Правовідносини, які виникають із договору поставки врегульовано ст.ст.264-271 ГК України. Зокрема, ч.6 ст.265 ГК України також передбачено, що до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі - продажу.

Предметом поставки, зокрема, є визначені родовими ознаками продукція, вироби з найменуванням, зазначеним у стандартах, технічних умовах, документації до зразків (еталонів), прейскурантах чи товарознавчих довідниках (ч.1 ст.266 ГК України).

Загальна кількість товарів, що підлягають поставці, їх часткове співвідношення (асортимент, сортамент, номенклатура) за сортами, групами, підгрупами, видами, марками, типами, розмірами визначаються специфікацією за згодою сторін, якщо інше не передбачено законом (ч.2 ст.266 ГК України).

Судом встановлено, що на виконання умов контракту від 12.02.2013р., специфікації №1 від 14.10.2013р. до нього відповідач передав позивачу товар вартістю 2332656,86грн., тоді як отримав від останнього попередню оплату в сумі 2500000,00грн., відповідно, борг складає 167343,14грн.

На момент розгляду справи судом першої та апеляційної інстанцій відповідачем не подано жодних доказів на підтвердження факту здійснення ним поставки товару в повному обсязі чи повернення залишку авансового платежу позивачу в сумі 167343,14грн. в порядку, визначеному п.5.3. контракту, протягом 10 днів від визначеної специфікацією дати поставки - 31.10.2013р., тобто до 11.11.2013р.

Враховуючи вищенаведене апеляційний господарський суд цілком згідний з висновком суду першої інстанції на рахунок того, що позовні вимоги в частині стягнення 167343,14 грн. основного боргу є обґрунтованими та підлягають до задоволення.

У розділі 5 контракту "Відповідальність сторін", зокрема, пунктом 5.3. передбачено: "За невиконання Продавцем умов Контракту щодо обсягів поставки товару або у разі відмови від виконання умов цього Контракту, Продавець зобов'язаний негайно (протягом 10 днів) повернути всі кошти отримані від Покупця за цим Контрактом та сплатити вартість користування коштами (авансовим платежем) виходячи з відсоткової ставки 50 (п'ятдесят) відсотків річних за кожен день користування коштами".

Аналізуючи зміст вказаного пункту контракту, а також умови формування ціни на товар, де враховується 22% річних за користування коштами до моменту поставки товару (п.1.5. контракту), судова колегія дійшла висновку, що на суму невиконаного зобов`язання щодо обсягу поставки, сторони передбачили не відповідальність у вигляді неустойки, а повернення суми попередньої оплати по невиконаному зобов`язанню протягом 10 днів та нарахування на неї 50% річних за кожен день користування коштами, тобто плату за користування попередньо сплаченими, однак саме неотовареними коштами.

Позивач, на підставі п.5.3 контракту нарахував відповідачу відсотки за користування коштами за період з 13.02.2013р. по 17.01.2014р., тобто за період від дня одержання авансових платежів до 17.01.2014р. у розмірі 386205,58грн.

Відповідно до ч.3 ст. 693 ЦК України на суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати. Договором може бути встановлений обов'язок продавця сплачувати проценти на суму попередньої оплати від дня одержання цієї суми від покупця.

Як зазначалося, порядок нарахування процентів за користування коштами сторони врегулювали у п.5.3. контракту, що відповідає нормам ст.627 ЦК України про свободу договору.

Твердження скаржника на рахунок того, що відсотки за користування авансовим платежем повинні нараховуватись від дня одержання авансового платежу, як того вимагає п.3 ст.693 ЦК України та умови контракту №КВ-ФЗ-1-2-667 від 11.02.2013р., оцінюються судом критично, оскільки з норм ст.693 ЦК України вбачається, що обов`язок продавця сплачувати проценти на суму попередньої оплати від дня одержання цієї суми від покупця повинен бути передбачений договором, однак контракт №КВ-ФЗ-1-2-667 від 11.02.2013р. не передбачає такого обов`язку.

При цьому слід зазначити, що згідно умов договору при обрахуванні ціни на поставлений товар у видаткових накладних враховано 22% річних за користування коштами до моменту поставки.

Відтак, проценти за користування коштами в сумі 167343,14грн., згідно п.5.3. контракту, підлягають нарахуванню з 01.11.2013р. (оскільки 31.10.2013р. товар мав бути переданий) по 17.01.2014р. (дата, визначена позивачем у позовній заяві) та їх розмір за вказаний період становить 15588,13грн. (167343,14 х 50% / 365 х 78 дні прострочення).

Враховуючи викладене, доводи апеляційної скарги спростовується наведеним вище, матеріалами справи та не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства.

За наведених обставин, колегія суддів дійшла висновку, що рішення господарського суду Волинської області від 20.03.2014р. у справі №903/49/14 підлягає зміні в частині стягнення 107815,90грн. та відмови у стягненні 278618,92грн. відсотків за користування коштами (авансовим платежем), судових витрат, а у решті - рішення слід залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 101, 103 - 105 Господарського процесуального кодексу України, Рівненський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агротехніка" залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду Волинської області від 20.03.2014р. у справі №903/49/14 в частині стягнення 107815,90грн. та відмови у стягненні 278618,92грн. відсотків за користування коштами (авансовим платежем), судових витрат змінити.

Частину 2 резолютивної частини рішення викласти в наступній редакції:

"Стягнути з селянського (фермерського) господарства "Фасти" (Волинська область, Ковельський район, с. Мощена, урочище Фасти, код ЄДРПОУ 32578784) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Агротехніка" (Волинська область, м. Луцьк, вул. Єршова, 11, код ЄДРПОУ 21750952) 167343грн. 14коп. основного боргу, 15588грн. 13коп. відсотків, всього - 182931грн. 27коп., 3658грн. 63коп. витрат по сплаті судового збору.

У стягненні 370617,45грн. відсотків за користування авансовим платежем відмовити".

3. Видачу наказу на виконання даної постанови доручити господарському суду Волинської області.

4. Справу №903/49/14 повернути до господарського суду Волинської області.

Головуючий суддя Гулова А.Г.

Суддя Петухов М.Г.

Суддя Сініцина Л.М.