Рішення

від 20.03.2014 по справі 127/3239/14-ц

ВІННИЦЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

20.03.2014 Справа № 127/3239/14-ц

Провадження № 2/127/2125/14

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 березня 2014 року м. Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області в складі:

головуючого судді Іщук Т. П.,

при секретарі Коваленко Д.І.,

за участі позивача ОСОБА_1, представника відповідача Москальчука Я.Д., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Вінниці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Обслуговуючого кооперативу «Гаражно-будівельний кооператив «Сад» про захист честі та гідності, відшкодування моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до Обслуговуючого кооперативу «ГБК «Сад» про зобов'язання голови ГБК «Сад» Москальчука Якова Дмитровича спростувати перед колективом кооперативу навмисно поширені ним недостовірні відомості про його заборгованість перед ГБК по внескам з приватизації земельної ділянки в розмірі 255 грн., та відшкодувати йому завдану цим моральну шкоду, оцінену в 3315,00 грн. Свій позов мотивував тим, що він з 2006 року є членом Обслуговуючого кооперативу «ГБК «Сад», а з жовтня 2011 року також головою ревізійної комісії цього кооперативу. У зв'язку зі здійсненням ревізійною комісією перевірок фінансово-господарської діяльності кооперативу та повідомленням їх результатів Москальчуку Я.Д. між останніми склалися неприязні стосунки, які мали конкретний прояв з боку Москальчука Я.Д., зокрема шляхом поширення про позивача неправдивих відомостей, за якими ОСОБА_1 є боржником по сплаті членських внесків та приватизаційного внеску за земельну ділянку. Так, в червні-липні 2012 року Москальчук Я.Д. розповсюджував неправдиву інформацію про наявну в ОСОБА_1 заборгованість в сумі 891 грн. шляхом наклеювання такої інформації на воротах гаражу позивача. В подальшому у вересні 2013 року на дошці об'яв кооперативу було вивішено списки боржників, які не внесли кошти за підготовку матеріалів про приватизації земельної ділянки, де під №1 зазначено позивача із заборгованістю в розмірі 255 грн., хоча вказану суму коштів позивач сплатив на рахунок кооперативу через ПАТ КБ «ПриватБанк» ще 11.01.2013 року, а також його було включено в список боржників з відміткою «розібратися». Позивач вважає, що такі дії є неправомірними, принижується честь та гідність позивача, як добропорядного громадянина, який сумлінно виконує свої обов'язки члена кооперативу. Окрім того, зазначає, що такі дії призвели до погіршення його стану здоров'я. У зв'язку з цим просив зобов'язати Москальчука Я.Д., як голову гаражного кооперативу, спростувати перед колективом поширені ним недостовірні відомості про його заборгованість перед ГБК по внесках з приватизації земельної ділянки в розмірі 255 грн., та стягнути з Москальчука Я.Д. у відшкодування моральної шкоди 3315,00 грн. В подальшому, в судовому засіданні позивач просив зобов'язати саме юридичну особу, яка є відповідачем по справі, спростувати інформацію та відшкодувати шкоду.

У судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав на підставах, викладених в позовній заяві, просив зобов'язати саме юридичну особу, яка є відповідачем по справі, спростувати інформацію та відшкодувати моральну шкоду. При цьому відмітив, що йому відомо про розміщення відповідачем оголошення щодо спростування останнім інформації про заборгованість, однак він свої вимоги підтримує в повному обсязі.

Представник відповідача повідомив, що позивач - єдиний член кооперативу, який кошти, що збиралися членами кооперативу на виготовлення технічної документації по приватизації земельної ділянки кооперативу та для введення в експлуатацію об'єкта будівництва, перерахував на рахунок кооперативу, а не здав готівкою, що унеможливлювало їх використання. Він неодноразово пропонував позивачу повернути йому кошти і здати їх готівкою, однак той відмовлявся. 18.03.2014 року розміщено оголошення про відсутність у позивача боргу, тому спору не існує. До того ж зазначає, що вважає недоведеним факт нанесення позивачу моральної шкоди, тому просив в позові відмовити. При цьому зазначив, що можливо позивача і щось «зачепило», однак не вважає, що це велика шкода.

Допитані в судовому засіданні в якості свідків ОСОБА_3, ОСОБА_4 повідомили, що приватизація земельної ділянки є досить важливим питанням для кооперативу, тому несплата внесків гостро сприймалася іншими членами кооперативу, в тому числі і ними, які в свою чергу намагалися з'ясувати в боржників причину несплати, в тому числі і в позивача, якому приходилось постійно оправдовуватися, пояснювати, принижуватись. Питання боргу позивача неодноразово звучало на зборах кооперативу та голова кооперативу намагався всім довести, що такий борг є, хоча їм повідомляв позивач, що сплатив цю суму на рахунок кооперативу, оскільки недовіряв голові кооперативу, та і вони шкодують, що кошти передали голові, а не сплатили на рахунок.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню.

Судом встановлені наступні фактичні обставини справи та правовідносини, врегульовані нормами Книги другої ЦК України стосовно захисту особистих немайнових прав фізичної особи.

Судом встановлено, що з вересня місяця 2013 року на дошці оголошень Обслуговуючого кооперативу «Гаражно-будівельний кооператив «Сад» була розміщена інформація про наявність у позивача по справі - ОСОБА_1 заборгованості по сплаті внеску на виготовлення технічної документації по приватизації земельної ділянки кооперативу та для введення в експлуатацію об'єкта будівництва. Розміщення цієї інформації доводиться матеріалами справи та не заперечується і відповідачем.

Разом з тим в судовому засіданні встановлено, що також не заперечується і представником відповідача, що позивач сплатив вказану суму на рахунок кооперативу 11.01.2013 року, що підтверджується також квитанцією (а.с.27, зворот). Тобто, розміщена інформація містила відомості, що не відповідають дійсності. Таким чином в судовому засіданні встановлено факт поширення недостовірної інформації, що безпосередньо стосується особи позивача.

Відповідно до ст.270 ЦК України особа має право на повагу до гідності та честі. Згідно ст.297 ЦК України кожен має право на повагу до його гідності та честі; гідність та честь особи є недоторканими; фізична особа має право звернутися до суду з позовом про захист її гідності та честі. Відповідно до ст.277 ЦК України фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї недостовірної інформації має право на відповідь, а також спростування цієї інформації; вважається, що негативна інформація, поширена про особу є недостовірною; спростування недостовірної інформації здійснюється особою, яка поширила інформацію; спростування недостовірної інформації здійснюється у такий же спосіб, в який вона була поширена.

Відповідно до п. 15 постанови Пленуму Верховного суду України від 27.02.2009 року №1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи», під поширенням інформації слід розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв'язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі. Поширенням інформації також є вивішування (демонстрація) в

громадських місцях плакатів, гасел, інших творів, а також розповсюдження серед людей листівок, що за своїм змістом або формою порочать гідність, честь фізичної особи або ділової репутації фізичної та юридичної особи. Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).

18 вересня 2014 року відповідач по справі розмістив оголошення, відповідно до якого зазначено, що «за результатами уточнення інформації про заборгованість членів ГБК «Сад» по внескам за оформлення документації в розмір 225 грн., шляхом звірки рахунків ГБК «Сад» правління кооперативу інформує, що заборгованість в члена кооперативу ОСОБА_1, про яку зазначено в оголошені, розміщено у вересні 2013 року, відсутня. Кошти громадянином ОСОБА_1 в розмірі 225 грн. внесені через Вінницьку філію ПАТ Приватбанк». Наявність вказаного оголошення не заперечується і самим позивачем.

Тобто, відповідач розмістив оголошення, яке спростовує наявність у позивача цієї заборгованості, розміщення інформації щодо якої є предметом цього спору, тому суд приходить до висновку про відсутність підстав для зобов'язання відповідача знову розмістити таке оголошення, тому позов цій частині не підлягає задоволенню.

Разом з тим, суд приходить до висновку, що поширення недостовірної інформації про наявність боргу, якого, як визнає сам відповідач, не існує, є порушенням прав позивача. В той же час, там де є порушення права чи свободи людини це призводить до виникнення в неї конкретного права на компенсацію моральної шкоди, тому суд вважає обґрунтованою вимогу позивача на її відшкодування.

Відповідно до ст. 280 ЦК України, якщо фізичній особі внаслідок порушення її особистого немайнового права завдано моральної шкоди, ця шкода підлягає відшкодуванню.

Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодуванням моральної (немайнової) шкоди», під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб; моральна шкода може полягати зокрема в приниженні четі та гідності, престижу або ділової репутації.

Неодноразові звернення позивача до відповідача з приводу цієї заборгованості, бездіяльність останнього з цього приводу, наявність розміщення оголошень про так звану заборгованість, оправдування перед іншими членами кооперативу, думка яких для позивача не байдужа, зважаючи на його активну громадську позицію та виконання ним обов'язків голови ревізійної комісії, обраного на цю посаду членами кооперативу, безперечно призвели до душевних страждань позивача, а відповідно, і до заподіяння моральної шкоди.

Відповідно до ст.23 ЦК України розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначені розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Визначаючись щодо розміру відшкодування моральної шкоди, суд з'ясував, що за своїм характером правопорушення виражається в діях відповідача щодо поширення недостовірної інформації про наявність боргу. Глибина фізичних та духовних страждань позивача є відчутною, але не критичною, оскільки, як встановлено в судовому засіданні позивач хвилювався, почував себе скомпрометованими в очах інших членів кооперативу, знайомих, що внесло в його життя душевний дискомфорт. Разом з тим, суд критично оцінює обґрунтування позивача, що саме внаслідок дій відповідача йому було спричинено погіршення стану здоров'я та призвело до загострення ряду хвороб, оскільки суд не знаходить у цих обставинах наявного прямого причинного зв'язку. Здібності позивача не погіршилися і він не позбавлений можливостей їх реалізації, тому даний фактор судом не врахований. Визначаючи ступінь вини заподіювача шкоди, суд встановив, що відповідач свідомо розмістив оголошення про заборгованість, знаючи про перерахування вказаних коштів на рахунок відповідача. Таким чином, виходячи з вищевикладеного, керуючись вимогами розумності і справедливості, суд вважає, що розмір відшкодування шкоди відповідачем, із врахуванням розміру, заявленого позивачем та встановлених обставин справи, повинен бути встановлений судом на рівні 255 грн.

Відповідно до ст.88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати; якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених вимог. Зважаючи на часткове задоволення позову, суд вважає, що з відповідача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 243,60 рн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 16, 23, 270, 277, 280, 297 ЦК України, ст.ст.10, 11, 60, 88, 212-215, 218 ЦПК України, суд-

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Обслуговуючого кооперативу «Гаражно-будівельний кооператив «Сад» (21007, м. Вінниця, вул.Фрунзе, б/н, код ЄДРПОУ 26545375) на користь ОСОБА_1 у відшкодування моральної шкоди 255 (двісті п'ятдесят п'ять гривень) грн., а також 243,60 грн. судового збору.

В решті вимог - відмовити.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Вінницької області через Вінницький міський суд Вінницької області шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний термін з дня його проголошення.

Повний тест рішення буде виготовлений у встановлений ч.3 ст.209 ЦПК України п'ятиденний строк.

Суддя: