Постанова

від 11.03.2014 по справі 809/320/14

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" березня 2014 р. Справа № 809/320/14

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

судді Скільського І.І.

за участі:

секретаря судового засідання - Волочій Л.І.,

представника позивача - Винярської О.Я., Воробця В.Я.,

представника відповідача - Лаврука В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом Товариства з додатковою відповідальністю «Івано-Франківськзалізобетон» до Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень №0000822203 та №0000832203 від 09.10.2013 року,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з додатковою відповідальністю «Івано-Франківськзалізобетон» (далі-позивач) звернулося в суд із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську (далі - відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0000822203 та №0000832203 від 09.10.2013 року.

Позовні вимоги мотивовані тим, що у період з 10 вересня 2013 року по 16 вересня 2013 року працівниками Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську проводилась документальна позапланова невиїзна перевірка Товариства з додатковою відповідальністю «Івано-Франківськзалізобетон» (код ЄДРПОУ 05526020), з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на додану вартість та податку на прибуток при здійсненні фінансово-господарських операцій із ТОВ «Будкомплект» (код ЄДРПОУ 31769387) за період з 01.01.2010 року по 31.12.2010 року, про що складено акт перевірки № 1754/22-03/0552-6020 від 23.09.2013р.

За результатами перевірки на підставі встановлених порушень відображених у акті перевірки № 1754/22-03/0552-6020 від 23.09.2013 року, Державною податковою інспекцією у м. Івано-Франківську прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення: - № 0000822203 від 09.10.2013 року, яким ТДВ «Івано-Франківськзалізобетон» встановлено суму завищення від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток в сумі 160851,00 грн., та рішення № 0000832203 від 09.10.2013 року, яким ТДВ «Івано-Франківськзалізобетон» збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в розмірі 5514,00 грн., в тому числі за основним платежем 5514,00 грн. та 2757,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями. Позивач не погоджується із висновками акту перевірки та прийнятими на їх основі податковими повідомленнями рішеннями, вважає їх протиправними та такими, що підлягають до скасування. Зокрема зазначає, що господарські операції із ТОВ «Будкомплект», відповідно до укладено договору, мали реальний характер, та підтверджені документально. Питання формування податкового кредиту з ПДВ та сплата ним податку на додану вартість до бюджету поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунків з бюджетом третіх осіб, а у разі не виконання контрагентами позивача свого зобов'язання зі сплати податку до бюджету, не тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на включення відповідних сум до податкового кредиту.

Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали в повному обсязі з підстав наведених у адміністративному позові. Просили позов задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача щодо задоволення позовних вимог заперечив з мотивів наведених у письмовому запереченні (т.2, а.с. 5-8).

Розглянувши матеріали адміністративної справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, судом встановлено наступне.

У період з 10.09.2013 по 16.09.2013 року відповідачем на підставі п.п.78.1.1 п.78.1 ст.78, ст.79 Податкового кодексу України та наказу ДПІ у м. Івано-Франківську від 10.09.2013 року №531, головним державним ревізором-інспектором відділу планування та інформаційного забезпечення управління податкового аудиту - Куцелою Тетяною Богданівною проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Товариства з додатковою відповідальністю «Івано-Франківськзалізобетон» (код ЄДРПОУ 05526020), з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на додану вартість та податку на прибуток при здійсненні фінансово-господарських операцій із ТОВ «Будкомплект» (код ЄДРПОУ 31769387) за період з 01.01.2010 року по 31.12.2010 року, про що складено акт перевірки № 1754/22-03/05526020 від 23.09.2013р. (т.1, а.с.11-32).

Згідно висновків акта перевірки, перевіркою повноти нарахування податку на прибуток та податку на додану вартість ТДВ «Івано-Франківськзалізобетон» при здійсненні фінансово-господарських операцій із ТОВ «Будкомплект» (код ЄДРПОУ 31769387) по ланцюгу постачання від ФОП - ОСОБА_5, встановлено порушення:

- п.5.1, пп.5.2.1 п.5.2, пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.94р., №334/94-ВР в редакції Закону України від 22.05.1997 року №283/97-ВР (зі змінами та доповненнями), в результаті чого завищено від`ємне значення об`єкта оподаткування податком на прибуток за 2010 рік на загальну суму 160851 грн., в т.ч. за 1-й квартал 2010 року на суму 13199 грн., за 2 квартал 2010 року 48385 грн., за 3 квартал 2010 року на суму 99267 грн.;

- пп. 7.4.1, 7.4.5, п.7.4, пп.7.5.1, п.7.5 ст.7 Закону України від 03.04.1997 р., №168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (із змінами і доповненнями), в результаті чого знижено суму податку на додану вартість, що підлягає сплаті в бюджет на загальну суму 32170 грн., в тому числі за березень 2010 року на 2640 грн., травень 2010 року на 4060 грн., червень 2010 року на 5617 грн., липень 2010 року 8727 грн., серпень 2010 року 5612 грн., та вересень 2010 року на 5514 грн.

Не погодившись із висновками акту перевірки № 1754/22-03/05526020 від 23.09.2013 року, позивачем подано до ДПІ у м. Івано-Франківську заперечення на вказаний акт (т.1, а.с.37-48).

04.10.2013 року ДПІ у м. Івано-Франківську, заперечення позивача розглянуто та надано відповідь, згідно якої висновки податкового органу викладені у акті перевірки, є вірними (т.1, а.с.49-53).

За результатами перевірки на підставі встановлених порушень відображених у акті перевірки № 1754/22-03/05526020 від 23.09.2013 року Державною податковою інспекцією у м. Івано-Франківську прийнято податкові повідомлення-рішення: - № 0000822203 від 09.10.2013 року, яким ТДВ «Івано-Франківськзалізобетон» встановлено суму завищення від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток в сумі 160851,00 грн., та рішення № 0000832203 від 09.10.2013 року, яким ТДВ «Івано-Франківськзалізобетон» збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в розмірі 5514,00 грн., в тому числі за основним платежем 5514,00 грн. та 2757,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (т.1,а.с.35-36).

Позивач, не погодившись із прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями від 09.10.2013 року, подав скаргу до головного управління Міністерства доходів і зборів України (т.1, а.с. 69-80).

За результатами розгляду скарги Міністерством доходів і зборів України скаргу позивача залишено без задоволення а податкові повідомлення-рішення ДПІ у м. Івано-Франківську №0000822203 та №0000832203 від 09.10.2013 року - без змін (т.1, а.с.82-85).

Не погоджуючись із висновками податкового органу та прийнятими рішеннями, позивач звернувся із позовом до суду.

Як встановлено судом та відображено у акті перевірки ДПІ у м. Івано-Франківську №1754/22-03/05526020 від 23.09.2013 року, висновки податкового органу про наявність порушень, що відображені у акті перевірки ґрунтуються виключно на даних акта Тисменицької МДПІ від 15.08.2012 року № 497/22-40/31769387 «Про результати позапланової виїзної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю «Будкомплект» (код ЄДРПОУ 31769387) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства по взаємовідносинах з суб'єктом господарювання - фізичною особою ОСОБА_5 (РНОК НОМЕР_3) за період з 01.01.2009 по 31.07.2012 року», що надійшов на адресу ДПІ у м. Івано-Франківську. Зокрема, відповідачем у п. 3.1 та 3.2 акта №1754/22-03/05526020 від 23.09.2013 року вказано, що вході досудового слідства (в рамках кримінальної справи № 120121131009007), порушеної відносно ОСОБА_5, за фактом створення та придбання суб'єктів підприємницької діяльності: ПП ВКФ «Украгропродукт», ТОВ «Профіль-Стиль», ПП «Троян-СВ», ПП «Сатурн-СВ», ПП «Нафтобудком», ТОВ «Технорес», підприємства «Спецбуд-інвест», СМОІ «Злагода», ПП «Кас-Капітал», ПП «Дніпрогес-сервіс» з метою прикриття незаконної діяльності, в результаті чого заподіяно велику матеріальну шкоду державі, за ознаками злочину, передбаченого ч.2 ст.205 КК України. В ході досудового слідства встановлено, що службові особи ТзОВ «Будкомплект» у 2009-2010 р., відобразили в документах податкової звітності підприємства, господарські взаємовідносини з суб'єктом господарювання-фізичною особою ОСОБА_5, яких не було. Також з посиланням на постанову слідчого у кримінальній справі, відображено, що наявність поставок товарів (послуг) від СГД ОСОБА_5, у періоді з 01.01.2009 року по 31.12.2010 року, що свідчить про те, що правочини між ТОВ «Будкомплект» та СГД ОСОБА_5, здійснені без мети настання реальних наслідків. Отже, зазначені правочини відповідно до ч.1,2 ст.215, ч.5 ст.203 ЦК України є нікчемними, і в силу ст..216 ЦК України не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю. В зв'язку з тим, що угоди поставки є нікчемними, нікчемний правочин є недісним в силу закону, такий нікчемний правочин не створює інших юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. Згідно п.1,п.5, ст..203, п.1,п.2, ст.215, п.1 ст.216, ст. 228, ст. 626, ст.629, ст.650, ст.655, ст.658, ст.662 ЦК України встановлено правочини з ознаками нікчемності в т.ч.: по операціях з продажу товарів, отриманих від СГД ОСОБА_5, між СГД ТОВ «Будкоплект» та контрагентами - покупцями за перевіряємий період; - по операціях з придбання товарів (робіт, послуг) СГД ТОВ «Будкоплект» та СГД ОСОБА_5, за перевіряємий період.

На переконання відповідача, вище викладене свідчить про штучне формування позивачем, податкового кредиту за березень 2010 р., травень 2010 р., червень 2010р., липень 2010 р., серпень 2010 р., та вересень 2010 року за рахунок придбання товару у платника податків, по якому доведено відсутність правових взаємовідносин з контрагентами та не підтверджено сплату ПДВ (відповідно валових витрат). Операції з купівлі ТМЦ між ТДВ «Івано-Франківськзалізобетон» та ТОВ «Будкомплект» по ланцюгу постачання від ФОП ОСОБА_5, є операціями без мети настання реальних наслідків та відповідно є безтоварними (п.3.1 та 3.2 акта перевірки т.1 а.с.17-29).

Щодо правомірності прийнятих податкових повідомлень-рішень №0000822203 та №0000832203 від 09.10.2013 року, слід зазначити наступне.

Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Частиною 1 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

За змістом ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (який був чинний до 01.04.2011), валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності (п.5.1 ст.5 вказаного Закону).

До складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.8 цієї статті (пп.5.2.1, п.5.2, ст.5 вказаного Закону).

Не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку (пп.5.3.9, п.5.3, ст.5 вказаного Закону).

Відповідно до пункту 1.7 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість» в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно з пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Закон України «Про податок на додану вартість» визначав лише два випадки, за яких неможливе включення витрат по сплаті податку на додану вартість до податкового кредиту звітного періоду. Так, відповідно до пп. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 вказаного Закону, якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Згідно пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 цього Закону, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними підпунктом документами.

Відповідно до пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

В силу підпункту 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками реквізити, визначені вказаним підпунктом.

За змістом підпункту п.п.7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтвердженні податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

Відповідно до пп. 7.7.2 п. 7.2 ст. 7 вищевказаного Закону бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг).

Отже, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Необґрунтована ж податкова вигода характеризується відсутністю фактичного виконання господарських операцій, здійсненням операцій без ділової мети та обліком операцій безвідносно до їх реального економічного змісту, узгодженістю дій покупця та постачальника для штучного створення умов для бюджетного відшкодування.

Досліджуючи фактичність проведених господарських операцій та їх зв'язок з господарською діяльністю позивача, формування витрат для цілей визначення податкового кредиту з податку на додану вартість судом встановлено наступне.

03.01.2009 року між ТзОВ «Будкомплект» (Продавець) та ВАТ «Залізобетон» (Покупець) укладено договір про продаж товарів і продукції за №03/01-3, згідно якого Продавець зобов'язаний продати, а Покупець прийняти та оплатити будівельні матеріали, металопрокат та оплатити на умовах викладених в договорі, будівельні матеріали та металопрокат. Ціна на продукцію вказана у накладних на продаж. Договір вступає в силу з моменту підписання сторонами і діє до повного виконання його умов (т.1 а.с.86-87).

Факт реальності здійснення операцій, на виконання договору про продаж товарів і продукції за №03/01-3 від 03.01.2009 року, підтверджується дослідженою в судовому засіданні документацією, зокрема, розхідними накладними (т.1а.с.88-102), податковими накладними (т.1,а.с.103-117), реєстром отриманих накладних (актів) і податкових накладних за 2010 рік по ТзОВ «Будкомплект» (т.1а.с.118-126), актами звірки взаємних розрахунків (т. 1 а.с. 127-136), виробничими звітами по списанню металу на виробництво бетонних і залізобетонних виробів за січень, лютий, березень, квітень, травень, червень, липень, серпень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2010 року (т.1а.с.137-162), інвентаризаційними описами ТМЦ, що знаходяться на відповідальному зберіганні (т.1,а.с.163-168), журналом ведення обліку металу та товарного бетону на ВАТ «Залізобетон» за 2010 рік (т.1,а.с.169-200), реєстром прихідних накладних за 2010 рік по арматурному цеху ТДВ «Івано-Франківськзалізобетон» (т.2, а.с.13-17), договором №1 про надання транспортних послуг від 01.01.2010 року, укладеного між Підприємцем ОСОБА_6 (виконавець) та ВАТ «Залізобетон» (Замовник) (т.2, а.с.76). товарно-транспортними накладними (т.2, а.с.40, 42, 44, 46, 49, 52, 55, 58, 61, 63,66,69, 71,73), а також показаннями свідків ОСОБА_6 (підприємець, який згідно укладеного договору здійснював перевезення ТМЦ із ТзОВ «Будкомплект» на ВАТ «Залізобетон») та ОСОБА_7 (майстер, матеріально відповідальна особа ТДВ «Івано-Франківськзалізобетон»).

Як встановлено судом та не заперечувалося відповідачем в судовому засіданні первинні документи надані позивачем до перевірки містили всі необхідні реквізити, визначені наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 №88 «Про затвердження Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку» та пунктом 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

На момент здійснення господарських операцій та видачі податкових накладних, сам позивач та контрагент позивача були зареєстровані як платники ПДВ, їм було видано відповідні свідоцтва, на час укладення правочину позивач та його контрагент були зареєстровані як юридичні особи.

Наведені в акті перевірки та у запереченні обґрунтування відповідача про неможливість проведення контрагентами господарських операцій з позивачем, що первинні документи позивача не підтверджують факт придбання ТМЦ, не є свідченням реальності господарських операцій, що в сукупності вказує на те, що господарські операції між ТзОВ «Будкомплект» та ТДВ «Івано-Франківськзалізобетон» фактично не відбулися, є фіктивними, на думку суду є необґрунтованим та безпідставним, оскільки опираються виключно на акт Тисменицької МДПІ від 15.08.2012 року № 497/22-40/31769387 «Про результати позапланової виїзної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю «Будкомплект» (код ЄДРПОУ 31769387) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства по взаємовідносинах з суб'єктом господарювання - фізичною особою ОСОБА_5 (РНОК НОМЕР_3) за період з 01.01.2009 по 31.07.2012 року», натомість встановлені судом обставини та досліджені докази, які ці обставини підтверджують, вказують на те, що господарські операцій між позивачем та ТзОВ «Будкомплект», мали місце в реальному часі, підтверджують наявність господарської мети та рух активів в процесі здійснення господарської діяльності товариства, встановлюють зв'язок між фактом придбання товарів та господарською діяльністю товариства.

Крім цього, суд зазначає, що ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку, при цьому такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів.

Таким чином, порушення, допущені одним платником податків у відображенні в податковому обліку певної господарської операції, за загальним правилом не впливають на права та обов'язки іншого платника податків.

Враховуючи практику Європейського Суду з прав людини, а саме у справі «Булвес» АД проти Болгарії (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини в своєму рішенні від 22.01.2009 року зазначив, що у разі якщо національні органи за відсутності будь-яких вказівок на безпосередню участь фізичної або юридичної особи зловживанні, пов'язаним зі сплатою ПДВ, який нараховується у ланцюгу поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж таки застосовують негативні наслідки для отримувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і відношенні якого у нього не було засобів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності.

Правову позицію Вищого адміністративного суду України, зокрема, викладену у постанові від 24.05.2012 року (Справа №К-26149/10) слід зазначити, що відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарських операцій, вчинених між останнім у ланцюгу постачань платником податків.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. Частиною другою цієї статті передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З врахуванням тієї ж судової практики Вищого адміністративного суду України (Ухвала ВАСУ від 03.04.2013 року №К/800/2309/13), слід зазначити, що чинне законодавство не ставить умовою дійсності правочинів, а також виникнення податкових зобов'язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, фактичного знаходження їх за місцем реєстрації та наявності чи відсутності основних фондів у останніх. Позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх податкових зобов'язань, адже поняття "добросовісний платник", яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а сам платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов'язань. А відтак за умови не встановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху грошових коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальника для одержання товариством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.

Відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, зокрема, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

З огляду на вищенаведене, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги є обґрунтованими, а позов таким, що підлягає до задоволення.

На підставі ст. 124 Конституції України, керуючись ст. ст. 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ,-

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську №0000822203 та №0000832203 від 09.10.2013 року.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбаченому частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.

Постанова набирає законної сили в порядку та строки встановлені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя: /підпис/ Скільський І.І.

Постанова складена в повному обсязі 17.03.2014 року.