Ухвала

від 25.02.2015 по справі 809/320/14

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 лютого 2015 року Справа № 876/4216/14

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Онишкевича Т.В.,

суддів Дяковича В.П., Попка Я.С.,

з участю секретаря судового засідання Гелецького П.В.,

представників позивача Винярської О.Я., Воробця В.Я.,

представника відповідача Мелінишин С.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу державної податкової інспекції в м. Івано-Франківську Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 11 березня 2014 року у справі за позовом товариства з додатковою відповідальністю «Івано-Франківськзалізобетон» до державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ :

У січні 2014 року товариство з додатковою відповідальністю «Івано-Франківськзалізобетон» (далі - ТДВ «Івано-Франківськзалізобетон») звернулося до суду з адміністративним позовом, у якому просило визнати протиправними і скасувати податкові повідомлення-рішення державної податкової інспекції в м. Івано-Франківську Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області (далі - ДПІ в м. Івано-Франківську) від 09.10.2013 року:

№ 0000822203 про зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток на 160851,00 грн.;

№ 0000832203 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість (далі - ПДВ) на 8271,00 грн., з яких 5514,00 грн. за основним платежем та 2757 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 11 березня 2014 року у справі № 809/320/14 позов було задоволено.

У апеляційній скарзі ДПІ в м. Івано-Франківську просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову ТДВ «Івано-Франківськзалізобетон». Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що ДПІ в м. Івано-Франківську була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ТДВ «Івано-Франківськзалізобетон» з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати ПДВ та податку на прибуток при здійсненні фінансово-господарських операцій з ТОВ «Будкомплект» за період з 01.01.2010 року по 31.12.2010 року, за результатами якої складено акт від 23.09.2013 року № 1754/22-03/05526020.

У ході перевірки встановлено порушення ТДВ «Івано-Франківськзалізобетон»: п. 5.1, пп. 5.2.1 п.5.2, пп. 5.3.9 п.5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за 2010 рік на загальну суму 160851 грн.;

пп. 7.4.1. 7.4.5, п.7.4, пп. 7.5.1, п.7.5, ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено суму ПДВ, що підлягає сплаті в бюджет на загальну суму 32170 грн.

Суть виявленого порушення зводиться до того, що позивачем завищено скориговані валові витрати на загальну суму 160851 грн. в результаті проведення операцій із ТОВ «Будкомплект» по ланцюгу постачання від ФОП ОСОБА_4, а також віднесення до складу податкового кредиту суму ПДВ в розмірі 32170 грн. за операціями, що проведені із ТОВ «Будкомплект» по ланцюгу постачання від ФОП ОСОБА_4

Згідно з договором про продаж товарів і продукції від 03.01.2009 року №03/01-3, укладеного між ВАТ «Залізобетон» (Покупець) та ТОВ «Будкомплект» (Продавець), продавець зобов'язувався продати, а покупець - прийняти та оплатити на умовах викладених в договорі, будівельні матеріали та металопрокат.

На виконання договору, ТДВ «Івано-Франківськзалізобетон» за період з 01.01.2010 року по 31.12.2010 року отримано ТМЦ (Арматура А800) у ТОВ «Будкомплект» (отриманих по ланцюгу постачання від ФОП ОСОБА_4.) на загальну суму 193021,68 грн., в т.ч. ПДВ на суму 32170,28 грн.

На адресу ДПІ в м. Івано-Франківську надійшов акт Тисменицької МДПІ від 15.08.2012 року №497/22-40/31769387 «Про результати позапланової виїзної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю «Будкомплект» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства по взаємовідносинах з суб'єктом господарювання-фізичною особою ОСОБА_4 за період з 01.01.2009 року по 31.07.2012 року».

У ході перевірки Тисменицькою МДПІ досліджено, що ТОВ «Будкомплект» реалізовано ТМЦ (Арматура А800) ТДВ «Івано-Франківськзалізобетон» на загальну суму 193021,68 грн., в т.ч. ПДВ на суму 32170,28 грн., які було придбано у ФОП ОСОБА_4

У ході досудового слідства у рамках кримінальної справи №12012131009007, зокрема, відносно ОСОБА_4 за фактом створення та придбання суб'єктів підприємницької діяльності: ВКФ «Украгропродукт», ТОВ «Профіль-Стиль», «ПП «Троян-СВ», ПП «Сатурн-СВ» , ПП «Нафтобудком», ТОВ «Технорес», підприємства «Спецбуд-інвест», СМОІ «Злагода», ПП «Кас- Капітал», ПП «Дніпрогес-сервіс» з метою прикриття незаконної діяльності, в результаті чого заподіяно велику матеріальну шкоду державі, за ознаками злочину, передбаченого ч.2 ст.205 КК України, встановлено, що службові особи ТОВ «Будкомплект» у 2009-2010 роках відобразили в документах податкової звітності підприємства господарські взаємовідносини з ФОП ОСОБА_4, яких не було. (Постанова про призначення документальної перевірки ТОВ «Будкомплект» код ЄДРПОУ 31769387 старшого слідчого з ОВС СУ ДПС у Полтавській області підполковника податкової міліції Сєрякова О.А 19.06.2012 року).

Відповідно до постанови слідчого відсутня наявність поставок товарів (послуг) від СПД ОСОБА_4 у періоді з 01.01.2009 року по 31.12.2010 року, що свідчить про те, що правочини між ТОВ «Будкомплект» та СПД ОСОБА_4 здійснені без мети настання реальних наслідків та носили безтоварний характер.

Вказане свідчить про штучне формування ТДВ «Івано-Франківськзалізобетон» податкового кредиту за березень 2010 року, травень 2010 року, червень 2010 року, липень 2010 року, серпень 2010 року та вересень 2010 року за рахунок придбання товару у платника податків, по якому доведено відсутність правових взаємовідносин з контрагентами та не підтверджено сплату ПДВ (відповідно валових витрат).

У зв'язку із викладеним, у позивача відсутнє право на формування валових витрат та податкового кредиту по ПДВ по операціях з підприємствами постачальниками.

Операції з купівлі ТМЦ між ТДВ «Івано-Франківськзалізобетон» та ТОВ «Будкомплект» по ланцюгу постачання від ФОП ОСОБА_4 є операціями без мети настання реальних наслідків та відповідно є безтоварними.

ТДВ «Івано-Франківськзалізобетон» до складу податкового кредиту віднесено суму ПДВ в розмірі 32170 грн. за операціями, що проведені на підставі безтоварних операцій із ТОВ «Будкомплект» по ланцюгу постачання від ФОП ОСОБА_4, в результаті чого підприємством завищено податковий кредит згідно податкових накладних на загальну суму 32170 грн.

Представник відповідача у ході апеляційного розгляду підтримала подану апеляційну скаргу та просила скасувати постанову суду першої інстанції, відмовивши у задоволенні позову ТДВ «Івано-Франківськзалізобетон» у повному обсязі.

Представники позивача у судовому засіданні апеляційного суду заперечили обґрунтованість доводів апелянта, просили залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Заслухавши суддю-доповідача та учасників процесу, перевіривши матеріали справи та доводи апелянта у їх сукупності, апеляційний суд приходить до переконання, що подана апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких мотивів.

Задовольняючи позов ТДВ «Івано-Франківськзалізобетон», суд першої інстанції виходив із того, що 03.01.2009 року між ТОВ «Будкомплект» (Продавець) та ВАТ «Залізобетон» (Покупець), правонаступником якого є позивач, було укладено договір про продаж товарів і продукції за №03/01-3, згідно з яким Продавець зобов'язувався продати, а Покупець - прийняти та оплатити будівельні матеріали, металопрокат та оплатити на умовах викладених в договорі, будівельні матеріали та металопрокат.

Факт реальності здійснення операцій, на виконання договору про продаж товарів і продукції за №03/01-3 від 03.01.2009 року, підтверджується дослідженою в судовому засіданні первинними документами, зокрема, розхідними накладними (т.1а.с.88-102), податковими накладними (т.1,а.с.103-117), реєстром отриманих накладних (актів) і податкових накладних за 2010 рік по ТОВ «Будкомплект» (т.1а.с.118-126), актами звірки взаємних розрахунків (т. 1 а.с. 127-136), виробничими звітами по списанню металу на виробництво бетонних і залізобетонних виробів за січень, лютий, березень, квітень, травень, червень, липень, серпень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2010 року (т.1а.с.137-162), інвентаризаційними описами ТМЦ, що знаходяться на відповідальному зберіганні (т.1,а.с.163-168), журналом ведення обліку металу та товарного бетону на ВАТ «Залізобетон» за 2010 рік (т.1,а.с.169-200), реєстром прихідних накладних за 2010 рік по арматурному цеху ТДВ «Івано-Франківськзалізобетон» (т.2, а.с.13-17), договором №1 про надання транспортних послуг від 01.01.2010 року, укладеного між ФОП ОСОБА_6 (виконавець) та ВАТ «Залізобетон» (Замовник) (т.2, а.с.76), товарно-транспортними накладними (т.2, а.с.40, 42, 44, 46, 49, 52, 55, 58, 61, 63,66,69, 71,73), а також показаннями свідків ОСОБА_6 (підприємець, який згідно укладеного договору здійснював перевезення ТМЦ із ТзОВ «Будкомплект» на ВАТ «Залізобетон») та ОСОБА_7 (майстер, матеріально відповідальна особа ТДВ «Івано-Франківськзалізобетон»).

Відповідачем не заперечується, що первинні документи, надані позивачем до перевірки, містили всі необхідні реквізити, визначені наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 №88 «Про затвердження Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку» та пунктом 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

На момент здійснення господарських операцій та видачі податкових накладних, сам позивач та контрагент позивача були зареєстровані як платники ПДВ, їм було видано відповідні свідоцтва, на час укладення правочину позивач та його контрагент були зареєстровані, як юридичні особи.

Наведені в акті перевірки та у запереченні обґрунтування відповідача про неможливість проведення контрагентами господарських операцій з позивачем, є необґрунтованим, оскільки опираються виключно на акт Тисменицької МДПІ від 15.08.2012 року № 497/22-40/31769387. Натомість встановлені судом обставини вказують на те, що господарські операцій між позивачем та ТОВ «Будкомплект» мали місце в реальному часі, підтверджують наявність господарської мети та рух активів в процесі здійснення господарської діяльності товариства, встановлюють зв'язок між фактом придбання товарів та господарською діяльністю товариства.

Крім цього, порушення, допущені одним платником податків у відображенні в податковому обліку певної господарської операції, за загальним правилом не впливають на права та обов'язки іншого платника податків.

Даючи правову оцінку доводам апелянта та висновкам суду, що викладені у оскаржуваному судовому рішенні, апеляційний суд виходить із таких міркувань.

Як безспірно встановлено судом першої інстанції, ДПІ в м. Івано-Франківську було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати ПДВ та податку на прибуток при здійсненні фінансово-господарських операцій з ТОВ «Будкомплект» за період з 01.01.2010 року по 31.12.2010 року. Результати перевірки були оформлену актом від 23.09.2013 року № 1754/22-03/05526020 та лягли в основу оспорюваних податкових повідомлень-рішень

На переконання апеляційного суду, суть даного адміністративного спору зводиться до обґрунтованості висновків податкового органу про нереальність (безтоварність) господарських операцій ТДВ «Івано-Франківськзалізобетон» з ТОВ «Будкомплект», а отже безпідставність відображення їх результатів у податковому обліку позивача.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами та вимоги до таких документів передбачено приписами п.1.2 ст.1, п.2.1, 2.4, 2.15, 2.16 ст.2 «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за № 168/704, ст. 2 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п.3.2 ст.3, ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Відповідно до вимог п. 5.1. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (який був чинним на час виникнення спірних правовідносин між сторонами) валові витрати це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Підпунктом 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 передбачено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до пп. 11.2.1, п. 11.2 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів, або дата оприбуткування платником податку товарів.

Згідно пп. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Підпунктом 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачено, що не дозволяється включення до податкового кредиту сум сплаченого (нарахованого) податку на додану вартість, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пп. 7.2.6 цього Закону).

Відповідно до пп. 7.5.1 п. 7.5. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківською рахунку платника податку на оплату товарів, або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів.

Як безспірно встановлено судом першої інстанції, 03.01.2009 року між ТОВ «Будкомплект» (Продавець) та ВАТ «Залізобетон» (Покупець), правонаступником якого є позивач, було укладено договір про продаж товарів і продукції за №03/01-3, згідно з яким Продавець зобов'язувався продати, а Покупець - прийняти та оплатити будівельні матеріали, металопрокат та оплатити на умовах викладених в договорі, будівельні матеріали та металопрокат.

У підтвердження реальності вказаних господарських операцій позивачем було надано розхідні накладні, податкові накладні, реєстр отриманих накладних (актів) і податкових накладних за 2010 рік по ТОВ «Будкомплект», акти звірки взаємних розрахунків , виробничі звіти по списанню металу на виробництво бетонних і залізобетонних виробів за січень, лютий, березень, квітень, травень, червень, липень, серпень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2010 року, інвентаризаційні описи товарно-матеріальних цінностей, що знаходяться на відповідальному зберіганні, журнал ведення обліку металу та товарного бетону на ВАТ «Залізобетон» за 2010 рік, реєстр прихідних накладних за 2010 рік по арматурному цеху ТДВ «Івано-Франківськзалізобетон», договір № 1 про надання транспортних послуг від 01.01.2010 року, укладений позивачем з ФОП ОСОБА_6, товарно-транспортні накладні, копії яких знаходяться у матеріалах справи.

Окрім того, реальність вказаних господарських операцій підтвердили допитані судом першої інстанції у якості свідків ОСОБА_6 та ОСОБА_7

На переконання апеляційного суду, сукупність наведених доказів переконливо свідчить як про отримання позивачем від ТОВ «Будкомплект» ТМЦ на виконання договору від 03.01.2009 року, так і використання їх у своїй господарській діяльності.

Відповідачем не заперечується відповідність наданих позивачем первинних документів вимогам, що визначені наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 № 88 «Про затвердження Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку» та ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а також наявність на момент здійснення спірних господарських операцій та видачі податкових накладних реєстрації позивача та його контрагента юридичними особами та платниками ПДВ.

При цьому відповідно до п.п. 36.1, 36.5 ст. 36, п. 38.1 ст. 38, п. 44.1 ст. 44, п. 47.1 ст. 47, п. 49.2 ст. 49 ПК України, обчислення, декларування та/або сплата суми податку та збору є персональним податковим обов'язком кожного окремого платника податків, який і несе відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку. Тобто, платник податку несе самостійну відповідальність за порушення ним правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватись на третіх осіб, в тому числі і на його контрагентів. Таким чином, формування суб'єктом господарювання податкового кредиту не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами, а пов'язане з призначенням придбаних товарів (послуг) для використання у господарській діяльності та наявності податкової накладної (накладних).

Законодавство України, не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання. Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальності та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Неприпустимість притягнення до відповідальності однієї компанії, у випадку за неправомірні дії іншої компанії підтверджується практикою Європейського суду з прав людини.

Так, згідно з правовою позицією Європейського суду з прав людини у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» (заява № 3991/03) платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ вдруге, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

У п.38 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Інтерсплав проти України» від 09.01.2007р. Суд вказав на те, що якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку.

Отже платника податку не може бути позбавлено відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування.

Суд першої інстанції вірно звернув увагу на те, що припускаючи, що певні матеріали могли бути передані, а роботи виконані іншими контрагентами позивача за спірний період, придбані в необлікованому порядку чи здійснені власними силами за рахунок робочої сили власних працівників, відповідач не вказав якими саме суб'єктами господарювання здійснено таке постачання товарів і виконання робіт, якими ідентичними по кількості, сумі і характеристиці бухгалтерськими документами із іншими постачальниками і контрагентами сформовано податковий облік позивача на спірну суму податкового кредиту з ПДВ і обліковано валові витрати.

Одночасно слід погодитися із судом першої інстанції у тому, що відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарських операцій, вчинених між останнім у ланцюгу постачань платником податків, і за умови невстановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху грошових коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його контрагента, для одержання незаконної податкової вигоди, він не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу, з огляду на принцип індивідуальної відповідальності платника у сфері податкових правовідносин.

З огляду на викладене, апеляційний суд приходить до переконання, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, а відтак апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 207, 254 КАС України апеляційний суд,

УХВАЛИВ :

апеляційну скаргу державної податкової інспекції в м. Івано-Франківську Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області залишити без задоволення, а постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 11 березня 2013 року у справі № 809/320/14 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складання у повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя Т.В.Онишкевич

Судді В.П.Дякович

Я.С.Попко

Ухвала у повному обсязі складена 27 лютого 2015 року.