Постанова

від 13.03.2014 по справі 813/1338/14

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 березня 2014 року № 813/1338/14

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Мартинюка В.Я.

секретар судових засідань Шозди Г.В.

з участю представників:

від позивача - Шатула О.Г.;

від відповідача - Задорожний І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Львові адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю (надалі ТзОВ) «Європейська компанія ресурсозбереження» до Державної податкової інспекції (надалі ДПІ) у Личаківському районі м.Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області про скасування податкових повідомлень-рішень, -

в с т а н о в и в :

ТзОВ «Європейська компанія ресурсозбереження» звернулося в суд з позовом до ДПІ у Личаківському районі м.Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області про скасування податкових повідомлень-рішень від 13.01.2014 року за №0000052210 та за №0000042210.

Позивач в позовній заяві стверджує, що подання до контролюючого органу усіх належним чином оформлених первинних документів, передбачених законодавством, з ціллю отримання податкової вигоди є підставою для її отримання, якщо податковий орган не доведе неправдивість, недостовірність або суперечливість відомостей, що містяться у таких документах. Також, зазначається в позовній заяві, контролюючим органом не можуть бути взяті до уваги висновки експертних установ про підписання первинних документів від імені контрагентів невстановленими особами, оскільки експертам на дослідження було надано первинні документи, які не стосуються господарських відносин саме нашого підприємства з відповідними контрагентами.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з викладених міркувань, просить позов задовольнити.

В запереченні на позовну заяву відповідач зазначає, що господарські операції між позивачем та його контрагентами, які зазначені в акті перевірки, не носили реального характеру, а тому податковий кредит та витрати по цих господарських операціях сформовані не у відповідності до норм чинного законодавства. З врахуванням викладеного, відповідач просить в задоволенні позову відмовити.

Представник відповідача дав аналогічні пояснення, просить в задоволенні позову відмовити.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, суд даючи правову оцінку спірним правовідносинам виходив з наступного.

За результатами виїзної позапланової перевірки ТзОВ «Європейська компанія ресурсозбереження» з питань відносин з ТзОВ БТК «Євробуд» за період з 28.07.2011 року по 24.11.2011 року, з ПП «Один два три» за період з 31.07.2009 року по 31.12.2010 року, ПП «Пірует» за період з 01.01.2010 року по 31.03.2013 року, ТзОВ ПП ЮФ «Фортеця» за період з 01.01.2011 року по 30.09.2011 року, ТзОВ «БК АТР Груп» за період з 01.08.2010 року по 31.03.2013 року, ТзОВ «Інтеграл Ай Ті» за період з 01.11.2012 року по 31.10.2012 року, ТзОВ «Гарант буд сервіс» за період з 01.10.2011 року по 30.04.2012 року, ДПІ у Личаківському районі м.Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області складено акт від 29.11.2013 року за №193/22-10/37030554 та прийнято податкові повідомлення-рішення від 13.01.2014 року:

- за №0000052210, яким платнику податків збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств на суму 200827 грн. 00 коп., в тому числі, за основним платежем - 200826 грн. 00 коп., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 1 грн. 00 коп.;

- за №0000042210, яким платнику податків збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 373764 грн. 00 коп., в тому числі, за основним платежем - 326740 грн. 00 коп., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 47024 грн. 00 коп.

Перевіркою встановлено порушення підп.14.1.181 п.14.1 ст.14, п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.1, п.201.4, п.201.6 ст.201 ПК України, що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 367456 грн. 00 коп. та порушення підп.138.1.1 п.138.1, підп.138.8.1, п.138.2, п.138.8 ст.138, підп.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України внаслідок чого платником податку завищено витрати на загальну суму 226722 грн. 00 коп.

При цьому, слід зазначити, що суми грошових зобов'язань визначені контролюючим органом за господарською операцію з контрагентом позивача ПП «Один, два, три» частково не увійшли у спірні податкові повідомлення-рішення з врахуванням строків визначених ст.102 ПК України.

Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд врахував наступні обставини справи та норми чинного законодавства.

Як передбачено п.198.1 ст.198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п.198.3 цієї ж статті, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту, у відповідності до вимог абзац.1 п.198.6 ст.198 ПК України, суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Пунктом 185.1 статті 185 цього ж Кодексу передбачено, що об'єктом оподаткування є операції платників податку з, зокрема, постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.

Водночас, статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року №996-XIV, з наступними змінами та доповненнями визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було,

відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З врахуванням даної позиції судом досліджуються обставини правомірності формування позивачем податкового кредиту по господарських операціях з ТзОВ БТК «Євробуд», ТзОВ «Інтеграл Ай Ті», ТзОВ БК «АТР», ТзОВ «Гарант Буд Сервіс», ПП «Один, два, три», ПП ЮФ «Фортеця», ПП «Пірует».

Так, між ПП «Один, два, три» (постачальник) та ТзОВ «Європейська компанія ресурсозбереження» (покупець) 31.08.2010 року було укладено договір купівлі-продажу №31/08-01 згідно з умов якого постачальник зобов'язується здійснювати продаж та поставку продукції, а саме макулатуру (товар), а покупець зобов'язується прийняти та здійснити оплату за товар на умовах цього договору.

Між ТзОВ «БТК «Євробуд» (продавець) та ТзОВ «Європейська компанія ресурсозбереження» (покупець) 01.08.2011 року було укладено договір купівлі вторинної сировини №0108-5 відповідно до якого продавець зобов'язується продати, а покупець прийняти і оплатити вторинну сировину (товар), який вказаний в специфікаціях, які є складовою частиною договору і узгоджується сторонами додатково.

Між ПП «Пірует» (постачальник) та ТзОВ «Європейська компанія ресурсозбереження» (покупець) 12.01.2010 року було укладено договір купівлі-продажу №1201-1 згідно з умов якого постачальник зобов'язується здійснювати продаж та поставку продукції, а саме макулатуру (товар), а покупець зобов'язується прийняти та здійснити оплату за товар на умовах цього договору.

Між ТзОВ «Інтеграл Ай Ті» (продавець) та ТзОВ «Європейська компанія ресурсозбереження» (покупець) 17.11.2011 року було укладено договір купівлі вторинної сировини №1711-3 відповідно до якого продавець зобов'язується продати, а покупець прийняти і оплатити вторинну сировину (товар), який вказаний в специфікаціях, які є складовою частиною договору і узгоджується сторонами додатково.

Між ТзОВ «Гарант-Буд-Сервіс» (продавець) та ТзОВ «Європейська компанія ресурсозбереження» (покупець) 01.11.2011 року було укладено договір купівлі вторинної сировини №0111-3 відповідно до якого продавець зобов'язується продати, а покупець прийняти і оплатити вторинну сировину (товар), який вказаний в специфікаціях, які є складовою частиною договору і узгоджується сторонами додатково.

Між ПП «Юридична фірма «Фортеця» (продавець) та ТзОВ «Європейська компанія ресурсозбереження» (покупець) 01.11.2011 року було укладено договір купівлі вторинної сировини №0111-3 відповідно до якого продавець зобов'язується продати, а покупець прийняти і оплатити вторинну сировину (товар), який вказаний в специфікаціях, які є складовою частиною договору і узгоджується сторонами додатково.

Між ТзОВ «Будівельна компанія АТР Груп» (продавець) та ТзОВ «Європейська компанія ресурсозбереження» (покупець) 01.03.2011 року було укладено договір купівлі вторинної сировини №01/03 відповідно до якого продавець зобов'язується продати, а покупець прийняти і оплатити вторинну сировину (товар), який вказаний в специфікаціях, які є складовою частиною договору і узгоджується сторонами додатково.

В підтвердження виконання даних договорів позивачем надано видаткові та податкові накладні.

При цьому, відповідач вважає, що даних доказів не є достатньо в підтвердження обставин реальності господарської операції між позивачем та вищенаведеними контрагентами.

Як вбачається з акта перевірки, контролюючий орган дійшов висновку про безтоварність вищенаведених господарських операцій з огляду на те, що до перевірки не надано первинних документів, які свідчать про транспортування товару від продавця до покупця.

Такі висновки ґрунтуються на актах ДПІ у Печерському районі м.Києва від 16.05.2013 року за №1689/22-8/33499358, від 23.05.2013 року за №1788/22.8/37403533, від 17.05.2013 року за №1707/22.8/37241554, від 17.05.2013 року за №1691/22.8/37635291, від 16.05.2013 року за №1690/22-8/34029127, від 14.05.2013 року за №1642/22.8/36520226, акт ДПІ у Франківському районі м.Львова «Про проведення аналізу ПП «Пірует» з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо правомірності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту декларації з податку на додану вартість за період з 01.03.201 року по 31.03.2011 року».

В свою чергу, в підтвердження обставин реальності здійснення господарських операцій з придбання товару позивачем надано договори, податкові та видаткові накладні, докази його використання у своїй господарській діяльності (договори, видаткові накладні, журнал складського обліку). Так, судом встановлено, що основним видом діяльності позивача є сортування та пакування макулатури, яка в подальшому постачається на переробні комбінати України. Дані обставини підтверджуються наявними в матеріалах справи Ліцензією на збирання, заготівлю окремих видів відходів як вторинної сировини; договором оренди виробничих приміщень, де розміщене відповідне сортувальне та пакувальне обладнання; договором оренди складських приміщень у ЗАТ «Ірокс»; договором оренди офісних приміщень у ПАТ «Видавництво «Вільна Україна».

При цьому, як вбачається з пояснень представника позивача, транспортування товару здійснювалось продавцями, а тому у позивача відсутній обов'язок зберігати товарно-супроводжуючі документи, оскільки останній не відносив вартість транспортування вказаного товару до складу валових витрат.

Окрім того, судом не беруться до уваги протоколи допиту свідків ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, які являлись директорами ТзОВ БТК «Євробуд», ПП ЮФ «Фортеця», ТзОВ «Інтеграл Ай Ті», ТзОВ «БК АТР Груп», ПП «Один, два, три» відповідно, про які згадується в акті перевірки, оскільки такі оцінюються судом поряд з іншими доказами в кримінальній справі та лише після винесення вироку можуть свідчити про певну протиправну діяльність посадових осіб контрагентів позивача.

Даючи правову оцінку наведеним доказам суд, вважає, що прямими доказами в підтвердження обставин правомірності формування податкового кредиту з податку на додану вартість є надані позивачем зазначені первинні бухгалтерські документи, в тому числі докази використання отриманого товару у своїй господарській діяльності. Подані ж відповідачем докази не є прямими та в своїй сукупності не можуть вказувати на протиправність дій позивача при оподаткуванні згаданих господарських операції і підтверджувати обізнаність позивача про сумнівне ведення господарської діяльності його контрагентами.

За таких обставин, суд вважає, що контролюючим органом не доказано фактичного не здійснення згаданих господарських операцій.

Крім того, не можна залишити поза увагою і те, що як передбачено п.198.2 ст.198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше;

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

В матеріалах справи наявні податкові накладні, які не мають недоліків.

Таким чином, як випливає з вищенаведеного, сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі у разі ухилення від сплати) при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит покупця та суму бюджетного відшкодування.

Також, матеріалами справи спростовується посилання відповідача на дефекти податкової правосуб'єктності ТзОВ БТК «Євробуд», ТзОВ «Інтеграл Ай Ті», ТзОВ БК «АТР», ТзОВ «Гарант Буд Сервіс», ПП «Один, два, три», ПП ЮФ «Фортеця», ПП «Пірует», як на обставину, що вказує на нереальність згаданих господарських операцій з врахуванням наступного.

В матеріалах справи наявні свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи, свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість з яких вбачається, що на момент здійснення господарських операцій контрагенти позивача являлись платниками податку на додану вартість.

Наявність зазначених документів у позивача підтверджує його добросовісність та обачність, оскільки ним була зібрана оприлюднена інформація, яка б вказувала на недобросовісність зазначених контрагентів.

Не можна залишити поза увагою і обставини за наявності яких рішення суб'єкта владних управлінських функцій вважається правомірним, зокрема, таке має бути прийнято пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (п.8 ч.2 ст.2 КАС України).

При цьому, поняття справедливого балансу розкрито у рішенні Європейського Суду з прав людини від 22 січня 2009 року у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03).

Так, Європейський Суд з прав людини, вважає, що порушенням справедливого балансу, який повинен підтримуватися між вимогами загальних інтересів і вимогами захисту права власності, буде коли національна влада за відсутності будь-яких вказівок на пряму участь фізичної або юридичної особи у зловживаннях, пов'язаних зі сплатою податку на додану вартість, що нараховується при низці операцій з поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все таки карає одержувача оподаткованої податком на додану вартість поставки, який повністю виконав свої зобов'язання за дії чи бездіяльність постачальника, який знаходився поза контролем одержувача і по відношенню до якого не було засобів відстеження і забезпечення його старанності.

В матеріалах справи відсутні докази в підтвердження наведених обставин справедливого втручання контролюючого органу у право власності позивача, а тому рішення не відповідає наведеному критерію.

Що стосується завищення позивачем валових витрат за результатами господарських операції із вищенаведеними контрагентами, то суд зазначає наступне.

Відповідно п.138.1 ст.138 ПК України, витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із:

витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті:

інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу;

крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Як передбачено п.138.2 цієї ж статті, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

З врахуванням встановлених вище обставин реальності здійснення господарських операцій та наявності в матеріалах справи первинних бухгалтерських документів, які складені та заповнені у встановленому порядку, суд вважає, що позивачем правомірно сформовано валові витрати за результатами здійснення господарських операцій з ТзОВ БТК «Євробуд», ТзОВ «Інтеграл Ай Ті», ТзОВ БК «АТР», ТзОВ «Гарант Буд Сервіс», ПП «Один, два, три», ПП ЮФ «Фортеця», ПП «Пірует».

За таких обставини, суд приходить до висновку, що наявні в матеріалах справи докази повністю підтверджують обставини реальності господарських операцій між позивачем та його контрагентом, а тому висновки про неправомірність формування платником податків податкового кредиту та валових витрат за результатами таких господарських операцій є безпідставними та не обгрунтованими.

Оскільки правомірність нарахування основного платежу по згаданому податку не знайшла свого підтвердження під час розгляду справи органом державної податкової служби безпідставно застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи).

Таким чином, суд вважає, що позовні вимоги про скасування податкових повідомлень-рішень, якими платнику податків збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість та податку на прибуток є підставними та обгрунтованими, а тому адміністративний позов підлягає задоволенню.

Окрім того, у відповідності до вимог ч.2 ст.162 КАС України, в резолютивній частині постанови слід зазначити про протиправність та скасування оскаржуваних актів індивідуальної дії.

Щодо судових витрат, то у відповідності до вимог ст.94 КАС України, такі належить присудити на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 21, 69, 70, 160-163 КАС України, суд -

П О С Т А Н О В И В :

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними та скасувати, прийняті Державною податковою інспекцією у Личаківському районі м.Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області, податкові повідомлення-рішення від 13.01.2014 року за №0000052210 та за №0000042210.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Європейська компанія ресурсозбереження» (код ЄДРПОУ 37030554), що знаходиться за адресою м.Львів, вул.Філатова,12/4, 487 грн. 20 коп. (чотириста вісімдесят сім гривень двадцять копійок) сплаченого судового збору.

4. Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

5. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня отримання копії повного тексту постанови.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 13 березня 2014 року.

Суддя В.Я.Мартинюк