Постанова

від 06.03.2014 по справі 826/8924/13-а

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251 КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/8924/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Клочкова Н.В.

Суддя-доповідач: Губська О.А.

ПОСТАНОВА

Іменем України

06 березня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Губської О.А.

суддів Парінова А.Б., Беспалова О.О.

при секретарі судового засідання Нечай Ю.О.

за участю:

представника позивача Чижа С.С.

представника відповідача Сперкача С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Локсервіс" на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 липня 2013 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Локсервіс" до Державної податкової інспекції в Печерському районі м. Києва про скасування податкових повідомлень-рішень від 27.03.2013 № 0003672202, № 0003682202 та від 21.05.2013 № 0006852202, № 0006862202, № 0006872202, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом до державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва про скасування податкових повідомлень-рішень від 27.03.2013 № 0003672202, № 0003682202 та від 21.05.2013 № 0006852202, № 0006862202, № 0006872202.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 липня 2013 року в задоволенні позову відмовлено.

Суд дійшов висновку про підтвердження висновків Актів перевірки № 434/22.2/32850324 та № 897/22.2/32850324 про те, що фактично товар позивачу не поставлявся та не був використаний у господарській діяльності позивача.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просив його скасувати та ухвалити нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити.

Апеляційну скаргу мотивовано тим, що висновки суду, який погодився з позицією податкового органу, є помилковими, так як наявними в матеріалах доказами, в тому числі поданими в судовому засіданні, в повній мірі підтверджується факт здійснення господарських операцій позивача з контрагентом.

В судове засідання з'явився представник позивача, апеляційну скаргу підтримав та просив її задовольнити з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

Представник відповідача до суду з'явився, проти апеляційної скарги заперечував та просив відмовити в її задоволенні.

Представник відповідача до суду не з'явився, хоча він був належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу у його відсутності, відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, представника позивача, представника відповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, постанова суду - скасуванню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, у період з 24.04.2013 року по 30.04.2013 року відповідачем було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань правильності обчислення податку на додану вартість при взаємовідносинах з ПП "Клер Шато Фіорд" за квітень, липень, серпень, жовтень, листопад 2010 року, ТОВ "Маркон Груп КО" за березень, квітень, липень 2011 року та ТОВ "Дормашавто" за серпень - вересень 2011 року, за результатами якої складено акт від 30.04.2013 року № 434/22.2/32850324.

Як вбачається з висновків вищезгаданого акту, податковим органом встановлено порушення ТОВ "Локсервіс" норм податкового законодавства, зокрема ст. 185, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.4, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України та п. 3 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997 № 165, в результаті чого позивачем було занижено суму ПДВ, яка підлягала сплаті до бюджету, у сумі 120 946,00 грн. та зменшено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду у сумі 143 466,00 грн., та зменшено суму, яку було заявлено до бюджетного відшкодування у сумі 7 639,00 грн.

Крім того, у період з 05.03.2013 року по 07.03.2013 року відповідачем було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань правильності обчислення податку на додану вартість при взаємовідносинах з ПП "Клер Шато Фіорд" за грудень 2010 року, ТОВ "Проммаст-Стандарт" за листопад 2011 року, ТОВ "Граньстройінвест" за грудень 2011 року, ТОВ "Маркон Груп КО" за лютий 2011 року та ТОВ "Дормашавто" за жовтень 2011 року, за результатами якої складено акт від 07.03.2013 року № 897/22.2/32850324.

Так, відповідачем встановлено порушення позивачем ст. 185, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.4, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України та п. 3 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997 № 165, в результаті чого позивачем було занижено суму ПДВ, яка підлягала сплаті до бюджету, у сумі 70 033,00 грн., та зменшено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду у сумі 39 615,00 грн.

На підставі вказаних актів № 434/22.2/32850324 та № 897/22.2/32850324 прийняті податкові повідомлення-рішення: № 0003672202, яким позивачу було зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на суму 39 615,00 грн., № 0003682202, відповідно до якого позивачу було збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 105 050,00 грн., № 0006862202, відповідно до якого позивачу було зменшено суму бюджетного відшкодування (в т.ч. заявленого у рахунок зменшення податкових зобов'язань з ПДВ наступних податкових періодів) з податку на додану вартість на суму 7 639,00 грн.

Висновки податкового органу викладені в актах щодо порушення позивачем норм податкового законодавства мотивовані висновками перевірки Яготинської МДПІ Київської області контрагента позивача - ПП "Клер Шато Фіорд", за результатами якої складено акт "Про неможливість проведення зустрічної звірки ПП "Клер Шато Фіорд" в частині дотримання вимог податкового законодавства при формуванні податкового зобов'язання та податкового кредиту" від 28.09.2012 № 45/2200/32395460; також відповідач посилається на висновки перевірки Бориспільської ОДПІ Київської області контрагента позивача - ТОВ "Проммаст-Стандарт", за результатами якої складено акт "Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Проммаст-Стандарт" в частині дотримання вимог податкового законодавства при формуванні податкового зобов'язання та податкового кредиту за серпень 2011 року" від 23.11.2011 № 783/23-2/37563531; на висновки перевірки ДПІ у Вишгородському районі Київської обл. контрагента позивача - ТОВ "Граньстройінвест", за результатами якої складено акт "Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Граньстройінвест" в частині дотримання вимог податкового законодавства при формуванні податкового зобов'язання та податкового кредиту за період з 13.04.2011 по 31.12.2011" від 13.02.2012 № 280/23-1/37649152; на висновках перевірки Яготинською МДПІ Київської обл. контрагента позивача - ТОВ "Маркон Груп КО", за результатами якої складено акт "Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Маркон Груп КО" в частині дотримання вимог податкового законодавства при формуванні податкового зобов'язання та податкового кредиту за період з грудня 2010 року по серпень 2011 року" від 08.12.2011 № 1318/2300/37135774; на висновках перевірки ДПІ у Голосіївському районі м. Києва контрагента позивача - ТОВ "Дормашавто", за результатами якої складено акт "Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Дормашавто" в частині дотримання вимог податкового законодавства при формуванні податкового зобов'язання та податкового кредиту за квітень, серпень, жовтень 2011 року" від 25.01.2011 № 54/3-23-20-36791493.

Таким чином, висновки відповідача про порушення позивачем вимог податкового законодавства ґрунтуються виключно на порушеннях податкового законодавства контрагентами позивача - ПП "Клер Шато Фіорд", ТОВ "Проммаст-Стандарт", ТОВ "Граньстройінвест", ТОВ "Маркон Груп КО", ТОВ "Дормашавто".

Вважаючи необґрунтованими викладені в актах перевірок висновки, а також не погоджуючись з прийнятими на їх підставі податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду з позовом про їх скасування.

Суд першої інстанції прийшов до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.

Колегія суддів не може погодитися з вказаним висновком суду, виходячи з наступного.

Так, спірні правовідносини регулюються Податковим кодексом України, який визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до пп. «а» п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з пп. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

П. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Отже, із положень зазначених норм законодавства вбачається, що формування податкового кредиту з податку на додану вартість допускається за умови підтвердження відповідних сум належним чином оформленими документами. Такими документами Податковий кодекс України визначає податкові накладні.

Колегія суддів звертає увагу, що наслідки в податковому обліку платника податків створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах.

Таким чином, в даному випадку дослідженню підлягає реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування.

Як встановлено колегією суддів, між позивачем (покупець) та ПП "Клер Шато Фіорд" (продавець) укладено договір від 12.04.2010 № 12/04. Згідно умов даного договору, копія якого наявна в матеріалах справи, продавець зобов'язується протягом дії Договору поставляти покупцю товари окремими партіями за цінами, в асортименті та кількості, що остаточно погоджується сторонами у накладних, які є невід'ємною частиною договору, покупець зобов'язаний приймати товар, оплачувати його на встановлених договором умовах. Ціни на товар, згідно п. 4.1 Договору, остаточно визначаються сторонами у накладній на момент поставки партії товару. Розрахунки за кожну фактично поставлену партію товару здійснюються в безготівковому порядку в гривнях, на поточний рахунок Продавця протягом 30 днів з моменту прийняття поставленого Продавцем товару (п. 5.1 Договору). Відповідно до п. 6.1 продавець доставляє товар на склад покупця за власний рахунок.

Аналогічні за змістом договори укладено ТОВ «Локсервіс» з ТОВ "Проммаст-Стандарт" (договір від 01.12.2011 № 01/11), ТОВ "Граньстройінвест" (договір від 02.12.2011 № 05/12), ТОВ "Маркон Груп КО" (договір від 07.02.2011 № 07/02), ТОВ "Дормашавто" (договір від 25.07.2011 № 25/07), копії яких наявні в матеріалах справи.

На підтвердження того, що позивачем було отримано відповідний товар від вищевказаних контрагентів, в матеріалах справи наявні копії видаткових накладних, банківських виписок по рахунку, копія договору оренди нежилого приміщення від 01.06.2010 року.

Крім того, на підтвердження подальшого використання придбаних товарів у власній господарській діяльності, позивачем надано копії договорів з покупцям, копії довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей (товару) за період з травня 2010 року по березень 2012 року, бухгалтерські довідки про відвантаження товару покупцям в розрізі контрагентів.

Щодо відсутності товарно-транспортних накладних, то колегія суддів зазначає, що відповідно до п. 6.1 Договорів, продавець доставляє товар на склад покупця за власний рахунок.

Крім того, у відповідності до ст. 48 Закону України від 05 квітня 2001 року N 2344-ІП "Про автомобільний транспорт", документом, на підставі яких виконуються внутрішні перевезення вантажів може бути товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

Так, відповідно до розділу 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні затверджених Наказом Міністерства транспорту України №363 від 14.10.1997р. товарно-транспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу, а товарно-транспортна накладна -єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Згідно із п. 11.1, 11.3, 11.4, 11.5, 11.7 вказаних правил основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля. Дорожній лист вантажного автомобіля є документом, без якого перевезення вантажів не допускається. Оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля. Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри. Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику.

Разом з тим, вказані правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні не встановлюють правил податкового обліку, а лише встановлюють права, обов'язки та відповідальність власників автомобільного транспорту (перевізників). При цьому, документи обумовлені вказаними правилами, зокрема, товарно-транспортна накладна та подорожній лист, не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей.

Відповідачем не надано належних та допустимих доказів того, що контрагенти позивача не були зареєстровані як платники податку на додану вартість або доказів анулювання такої реєстрації на час здійснення господарських операцій.

Частинами 2 та 3 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88 первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

На переконання колегії, первинні документи, копії яких містяться в матеріалах справи повністю відповідають вимогам, встановлених до первинних документів, встановленим п.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88.

Колегія суддів зазначає, що наявність у покупця належно оформлених документів, які відповідно до Податкового кодексу України необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих продавцями податкових накладних, не є безумовною підставою для формування податкового кредиту, якщо податковий орган доведе, що відомості в таких документах не відповідають дійсності.

Відповідач доказів того, що відомості первинних документів не відповідають дійсності не надав.

В той же час, колегія критично оцінює посилання відповідача, викладені у запереченнях на апеляційну скаргу, на ту обставину, що в провадженні СВ ПМ ДПІ у Шевченківському районі м. Києва знаходиться кримінальна справа № 80-0263 за фактом ухилення від сплати податків в особливо великих розмірах службовими особами товариства з обмеженою відповідальністю "Медіа-Трейд Україна" (код за ЄДРПОУ 34819946) за ст. 212 ч. 3 КК України та 19.01.2012 порушено кримінальну справу за фактом фіктивного підприємництва невстановленими особами шляхом створення суб'єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб), в т.ч. ТОВ "Граньстройінвест", з метою прикриття незаконної діяльності, що вчинено повторно, та заподіяно велику матеріальну шкоду державі за ознаками складу злочину, передбаченого ч. 2 ст. 205 КК України, при цьому, досудовим слідством встановлено перелік підприємств з ознаками фіктивності, в т.ч. ТОВ "Граньстройінвест", що зареєстроване як платник податків в ДПІ у Вишгородському районі Київської обл., яке протягом 2009-2011 років використовувалось в злочинних схемах з створення штучної видимості законності здійснення фінансово-господарських операцій з метою незаконного завищення податкового кредиту з ПДВ та ухилення від сплати податків реально діючими підприємствами.

Так, відповідно до ст. 61 Конституції України, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, тому позивач не може нести відповідальності за можливі протиправні дії інших юридичних осіб, так як у платника, в даному випадку позивача, відсутній обов'язок з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а сам платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентами податкових зобов'язань. Крім того, факти вчинення злочину, в тому числі у вигляді фіктивного підприємництва, ухилення від сплати податків та підробки документів, можуть встановлюватись виключно відповідним рішенням суду, в той же час, з інформації щодо розслідування кримінальних справ, про які йдеться в актах перевірок контрагентів позивача, не вбачається встановлення фактів щодо спірних операцій, у той час як відповідно до ст. 72 КАС України для адміністративного суду є обов'язковим вирок суду, який набрав законної сили, в питаннях чи мало місце діяння, чи вчинене воно цією особою.

Крім того, посилання відповідача в актах перевірки ТОВ "Локсервіс" на порушення податкового законодавства контрагентами позивача - ПП "Клер Шато Фіорд", ТОВ "Проммаст-Стандарт", ТОВ "Граньстройінвест", ТОВ "Маркон Груп КО", ТОВ "Дормашавто", встановлені в актах перевірок зазначених контрагентів, колегія суддів відхиляє, оскільки не є підставою для відмови у праві на податковий кредит та бюджетне відшкодування з податку на додану вартість порушення податкової дисципліни, вчинені контрагентом платника податку. Також не є підставою для визнання неправомірними операцій платника податків подальше припинення чи анулювання статусу платника податку на додану вартість його контрагента. Усі операції, вчинені контрагентом платника податку до припинення такого контрагента, не можуть автоматично розглядатися як нікчемні правочини в силу самого собою припинення юридичної особи або анулювання її податкового статусу.

Таким чином, враховуючи наведене, а також положення ч. 2 ст. 71 КАС України, в силу яких в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову, колегія суддів вважає, що відповідачем не доведено факту відсутності реального здійснення господарських операцій на виконання договорів укладених позивачем з ПП "Клер Шато Фіорд", ТОВ "Проммаст-Стандарт", ТОВ "Граньстройінвест", ТОВ "Маркон Груп КО", ТОВ «Дормашавто».

Висновки податкового органу, викладені в акті перевірки не знайшли свого підтвердження, в той же час, наявними в матеріалах справи доказами, на думку колегії суддів, підтверджується факт реального здійснення господарських операції позивача із вказаними контрагентами за перевіряємий період, відтак, оскаржувані податкові повідомлення-рішення, прийняті на їх підставі, є протиправними та підлягають скасуванню.

Враховуючи викладене, оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийняв рішення з порушенням норм матеріального права.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 КАС України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є зокрема: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання, а так само розгляд і вирішення справи неповноважним судом; участь в ухваленні постанови судді, якому було заявлено відвід на підставі обставин, які викликали сумнів у неупередженості судді, і заяву про його відвід визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованою; ухвалення чи підписання постанови не тим суддею, який розглянув справу.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з порушенням норм матеріального права, то колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова скасуванню.

Керуючись ст.ст. 198, 202, 205, 207, 212, 254, 267 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Локсервіс" на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 липня 2013 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Локсервіс" до Державної податкової інспекції в Печерському районі м. Києва про скасування податкових повідомлень-рішень від 27.03.2013 № 0003672202, № 0003682202 та від 21.05.2013 № 0006852202, № 0006862202, № 0006872202 - задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 липня 2013 року - скасувати .

Ухвалити нову постанову, якою позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Локсервіс" задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва від 27.03.2013 № 0003672202, № 0003682202 та від 21.05.2013 № 0006852202, № 0006862202, № 0006872202.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання постанови в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя О.А. Губська

Суддя А.Б. Парінов

Суддя О.О. Беспалов

Повний текст постанов виготовлено 11 березня 2014 року

Головуючий суддя Губська О.А.

Судді: Парінов А.Б.

Беспалов О.О.