Ухвала

від 20.03.2014 по справі 826/16151/13-а

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/16151/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Шулежко В.П. Суддя-доповідач: Мельничук В.П.

У Х В А Л А

Іменем України

20 березня 2014 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого-судді: Мельничука В.П.

суддів: Грищенко Т.М., Мацедонської В.Е.,

при секретарі: Анапріюк С.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу Комунального підприємства «Житлово-експлуатаційна контора «Нивки» на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 11 листопада 2013 року у справі за адміністративним позовом Комунального підприємства «Житлово-експлуатаційна контора «Нивки» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И Л А:

У жовтні 2013 року Комунальне підприємство «Житлово-експлуатаційна контора «Нивки» звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень. Свої вимоги обгрунтовує тим, що висновки акту перевірки, на підставі яких винесено оскаржувані податкові повідомлення-рішення, не відповідають дійсним обставинам справи та нормам чинного законодавства України, і тому позивач вважає прийняті рішення протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 11 листопада 2013 року у задоволенні вказаного позову відмовлено.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням Комунальне підприємство «Житлово-експлуатаційна контора «Нивки» подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нову про задоволення даного позову.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства України, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, оскаржувану постанову суду першої інстанції - без змін з наступних підстав.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, п. 1 ч. 1 ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ст. 195 КАС України рішення суду першої інстанції підлягає перегляду в апеляційному порядку в межах апеляційної скарги.

Судом першої інстанції було встановлено наступне.

КП «ЖЕК «Нивки» Шевченківського району зареєстровано Шевченківською районною у місті Києві державною адміністрацією за № 1 074 102 0000 023816 від 05.03.2007 року. Код суб'єкта господарювання за ЄДРПОУ: 34967394.

КП «ЖЕК «Нивки» Шевченківського району взято на податковий облік до органів податкової служби 06.03.2007 року за № 28453 та перебуває на обліку в ДПІ у Шевченківському районі м. Києва.

Відповідно до свідоцтва платника податку на додану вартість № 200059941 від 02.08.2012 року КП «ЖЕК «Нивки» Шевченківського району зареєстровано платником ПДВ. Індивідуальний податковий номер 349673926590.

ДПІ у Шевченківському районі м. Києва проведено документальну позапланову невиїзну перевірку КП «ЖЕК «Нивки» Шевченківського району (код ЄДРПОУ 34967394) щодо правильності нарахування та своєчасності сплати податків та зборів по взаємовідносинах з ТОВ «Константа-Інкорпорейтед» (код ЄДРПОУ 37817020) та ТОВ «Компанія «Мармур ЛТД» (код ЄДРПОУ 37889288) за період з 01.01.2012 року по 30.06.2012 року.

За результатами перевірки складено акт № 1612/22-90/34967394 від 30.05.2013 року, за змістом якого перевіркою було встановлено, що КП «ЖЕК «Нивки» Шевченківського району при взаємовідносинах з ТОВ «Константа-Інкорпорейтед» та ТОВ «Компанія «Мармур ЛТД» порушило пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14, п. 44.1 ст. 44, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 200, п. 201.4, п. 201.6, п. 201.8, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, внаслідок чого підприємством занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті в бюджет в загальній сумі 36083,00 грн., в т.ч.: січень 2012 року у сумі 15090,00 грн., квітень 2012 року в сумі 17635,00 грн., травень 2012 року в сумі 3358,00 грн.; п.п. 139.1.9, п. 139.1, ст. 139 Податкового кодексу України, внаслідок чого підприємством занижено податок на прибуток в загальній сумі 37888,00 грн. в т.ч. по періодах: за І квартал 2012 року в сумі 15845,00 грн., за півріччя 2012 року в сумі 37888,00 грн.

Висновки Акту перевірки обґрунтовані тим, що у періоді, який перевірявся, підприємство КП «ЖЕК «Нивки» Шевченківського району перебувало у фінансово-господарських взаємовідносинах з ТОВ «Константа-Інкорпорейтед» та ТОВ «Компанія «Мармур ЛТД», які мають ознаки фіктивності.

Податковий орган зазначив, що операції між позивачем та зазначеними контрагентами не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів, а отже взаємовідносини між Т КП «ЖЕК «Нивки» Шевченківського району та зазначеними контрагентами не спричиняють реального настання правових наслідків, а тому первинні документи, виписані ТОВ «Константа-Інкорпорейтед» та ТОВ «Компанія «Мармур ЛТД» в адресу КП «ЖЕК «Нивки» Шевченківського району не мають відношення до господарської діяльності та не можуть бути відображені у складі валових витрат та у складі податкового кредиту позивача, що, в свою чергу, призвело до порушення податкового законодавства.

На підставі висновків зазначеного акта перевірки ДПІ у Шевченківському районі м. Києва винесено податкове повідомлення-рішення від 11.06.2013 року № 0000242290, яким встановлено грошове зобов'язання за платежем податок на прибуток у розмірі 37888,00 грн. та нараховано штрафні санкції в сумі 9472,00 грн. та податкове повідомлення-рішення від 11.06.2013 року № 0000252290, яким встановлено грошове зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 36083 ,00 грн. та нараховано штрафні санкції у сумі 9020,75 грн.

Не погоджуючись з зазначеними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Відмовляючи у задоволенні даного позову суд першої інстанції виходив з того, що вимоги позивача є неправомірними та необгрунтованими, а тому не підлягають задоволенню.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції та вважає його обгрунтованим з огляду на наступне.

Судом першої інстанції було встановлено, що між позивачем та ТОВ «Константа-Інкорпорейтед», ТОВ «Компанія «Мармур ЛТД» укладені договори на заміну трубопроводів системи каналізації у підвалі житлових будинків, ремонту насосної групи у приміщенні бойлерної, промивки систем опалення та улаштування циркуляційного насосу в приміщенні бойлерної.

На підтвердження виконання умов зазначених договорів у справі наявні копії договорів підряду, податкових накладних, актів приймання виконаних будівельних робіт, кошторисів тощо.

З огляду на зазначене колегія суддів зауважує наступне.

Відповідно до інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 року № 742/11/13-11 з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість належить з'ясовувати, зокрема, обставини щодо руху активів у процесі здійснення господарської операції, установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції, установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

Необхідно перевірити фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як-от: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення або виробництва, приміщень для зберігання товарів тощо, якщо такі умови необхідні для здійснення певної операції; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.

Судам слід ураховувати, що наявність укладеного між учасниками господарської операції цивільно-правового договору або відсутність визнання такого договору недійсним або нікчемним сама собою не свідчить про реальність вчинення відповідної операції.

Про відсутність факту здійснення господарської операції можуть свідчити, зокрема, такі обставини: результати, відображені у даних податкового обліку будь-кого з учасників господарської операції, фактично не настали внаслідок відсутності відповідних дій будь-кого з учасників такої операції (наприклад, відображення отримання послуг без їх фактичного надання або в разі їх надання іншою особою, ніж та, що вказана у даних податкового обліку чи первинних документах; імітація купівлі товару в особи, яка ніколи його не продавала тощо).

Окрім того, згідно правової позиції Верховного Суду України, викладеній в Постанові від 26.09.2006 року правочин, який вчинено з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства, а тому згідно з ч. 1 ст. 203, ч. 2 ст. 215 ЦК України є нікчемним, і визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до Листа від 02.06.2011 року встановлення факту нереальності вчинення господарської операції не потребує з'ясування змісту умислу учасників такої операції. Відсутність реально вчиненої господарської операції та, як наслідок, юридична дефектність відповідних первинних документів за змістом пункту 44.1 Податкового кодексу України не дозволяє формувати дані податкового обліку незалежно від спрямованості умислу платників податку - учасників відповідної операції.

Так, відповідно до пп 138.2. ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно п. 139.1. ст. 139 Податкового кодексу України не включаються до складу валових витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунками, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до ст. 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів (супутніх послуг) на митну територію України в митному режимі імпорту або реімпорту (далі - імпорт); г) вивезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі експорту або реекспорту (далі - експорт); ґ) з метою оподаткування цим податком до експорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг), які перебувають у вільному обігу на території України, до митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35 - 37 Митного кодексу України; д) з метою оподаткування цим податком до імпорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг) з-під митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35 - 37 Митного кодексу України, для їх подальшого вільного обігу на території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу. У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної.

Для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції, тобто достовірні первинні документи.

Відповідно до положень ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

У відповідності до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Також, відповідно до Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88, визначені вимоги, що пред'являються до первинних документів, зокрема, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції ( пп. 2.1. п. 2 Положення); первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа» (пп. 2.4. п. 2 Положення); забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим і нормативним актам (пп. 2.16. п. 2 Положення).

Відповідно до п. 2 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України 21.12.2010 року за № 969 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 29.12.2010 року за № 1401/18696, який діяв на момент виникнення спірних правовідносин, податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі та якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Пунктом 4 цього Порядку визначено, що сплачена (нарахована) сума податку на додану вартість у податковій накладній повинна відповідати сумі податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг продавця у реєстрі виданих та отриманих податкових накладних.

Пунктом 5 цього Порядку визначено, що податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж вказаною у пункті 2 Порядку.

За правилами заповнення податкової накладної, встановленими у п. 16 Порядку, всі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати постачання товарів/послуг, та скріплюються печаткою такого платника податку - продавця. Податкова накладна не підписується покупцем товарів/послуг і не скріплюється його печаткою.

Аналогічні норми містяться також в Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 01.11.2011 року № 1379 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22.11.2011 року за № 1333/20071.

Судом першої інстанції було встановлено, що за звітний період з 01.01.2012 року по 30.06.2012 року КП «ЖЕК «Нивки» Шевченківського району по взаємовідносинах з ТОВ «Константа-Інкорпорейтед» задекларовано податкового кредиту з податку на додану вартість за січень 2012 року у сумі 15090,11 грн.

Зокрема, між КП «ЖЕК «Нивки» Шевченківського району (Замовник) в особі директора Аверіна В.М, та ТОВ «Константа-Інкорпорейтед» (Підрядник) в особі директора ОСОБА_1 укладено договори підряду про заміну трубопроводів системи каналізації у підвалах житлових будинків.

Податкові накладні, отримані від ТОВ «Константа-Інкорпорейтед», підписані ОСОБА_1, зазначені суми включені до складу податкового кредиту з ПДВ та відображені в реєстрах отриманих податкових накладних» додатку 5 до декларацій з ПДВ та рядку 17 податкових декларацій по податку па додану вартість за відповідні періоди.

Відповідно до бази даних Інформаційно-аналітичної системи ДПА України «Системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України (контрагенти)» по КП «ЖЕК «Нивки» Шевченківського району існують розбіжності між сумами податкового кредиту платника податку та сумами податкових зобов'язань ТОВ «Константа-Інкорпорейтед» за вищезазначені періоди.

До ДПІ у Шевченківському районі м. Києва надійшли матеріали від ДПІ у Солом'янському районі м. Києва, а саме акт від 15.11.2012 року № 7594/22- 7/37817020 про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Константа-Інкорпорейтед» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на прибуток та податку на додану вартість за період 01 07.2011 року по 30.06.2012 року.

Згідно копії протоколу допиту свідка, що надійшов до ДПІ у Солом'янському районі м. Києва, гр. ОСОБА_1 повідомила, що про те, що вона є засновником та головним бухгалтером ТОВ «Константа-Інкорпорейтед» дізналася від працівників податкової міліції. Відношення до реєстрації даного підприємства не має. Ніякої фінансово-господарської діяльності не здійснювала. Яким чином на її ім'я зареєстрували ТОВ «Константа-Інкорпорейтед» їй не відомо. Жодних реєстраційних документів ТОВ «Константа-Інкорпорейтед» не підписувала. Ніяких розрахункових рахунків щодо даного підприємства не відкривала. Жодних коштів в статутний фонд ТОВ «Константа-Інкорпорейтед» не вносила. Статут ТОВ «Константа-Інкорпорейтед» власним підписом в присутності нотаріуса не затверджувала. Ніяких доручень іншим особам в присутності нотаріуса на здійснення реєстрації ТОВ «Константа-Інкорпорейтед» в державних установах та банківських структурах не давала. Дозволу на виготовлення печатки вказаного товариства не отримувала. Реєстрацію карток на відкриття розрахункових рахунків в банківських установах не здійснювала. Угоди про оренду офісного приміщення не підписувала. Особисто не здійснювала постанову підприємства на облік в органах податкової міліції. Свідоцтво платника ПДВ даного товариства в органах податкової служби не отримувала.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що невстановлені особи використовували ТОВ «Константа-Інкорпорейтед» з метою прикриття незаконної діяльності, а тому податкові накладні, підписані ОСОБА_1, не можуть бути прийняті до уваги як первинні документи, які підтверджують правомірність віднесення до валових витрат та податкового кредиту КП «ЖЕК «Нивки» Шевченківського району вказаних сум.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного суду України від 05.03.2012 року по справі № 21-421а11.

Окрім того, судом першої інстанції було встановлено, що за період з 01.01.2012 року по 30.06.2012 року КП «ЖЕК «Нивки» Шевченківського району по взаємовідносинах з ТОВ «Компанія «Мармур ЛТД» задекларовано податкового кредиту з податку на додану вартість у сумі 20992,75 грн.

Згідно первинної документації між КП «ЖЕК «Нивки» Шевченківського району (Замовник/Генпідрядник) в особі директора Аверіна В.М. та ТОВ «Компанія «Мармур ЛТД» (Підрядник/Субпідрядник) в особі директора Гончаренко С.П. укладено договори підряду щодо ремонту насосної групи у приміщенні бойлерної (дог. №4/04), промивки системи опалення (дог. №18/04, 18- 1/04, 18-2/04), заміни трубопроводів (дог. №19-1/04, 19/04, 19-2/04), улаштування Циркулярного насоса (дог. №10/05).

Виконання зазначених робіт ТОВ «Компанія «Мармур ЛТД» на користь КП «ЖЕК «Нивки» Шевченківського району оформлені актами виконаних робіт.

Однак, судом першої інстанції було встановлено, що ДПІ у Солом'янському районі м. Києва здійснено відповідні заходи з метою проведення зустрічної звірки ТОВ «Компанія «Мармур ЛТД». Проведення зустрічної звірки виявилось неможливим у зв'язку з тим, що згідно автоматизованих інформаційних систем ДПС України станом на дату написання акту, стан платника ТОВ «Компанія «Мармур ЛТД» в ЄДР - «відсутнє підтвердження відомостей».

Працівниками ГВПМ ДПІ у Солом'янському районі м. Києва складено Довідку про встановлення фактичного місцезнаходження платника податків від 02.11.2012 року № 7176/7/07-09, у відповідності до якої місцезнаходження ТОВ «Компанія «Мармур ЛТД» не встановлено.

Інформація щодо наявності рахунків у банках та інших фінансових установах на дату складання акта відсутня.

Загальна чисельність працюючих на ТОВ «Компанія «Мармур ЛТД» відповідно до даних 1-ДФ становить 1 особа.

Інформація щодо приміщень, які використовував ТОВ «Компанія «Мармур ЛТД» у своїй діяльності, станом на момент перевірки відсутня, основні фонди на балансі підприємства відсутні.

До ДПІ у Шевченківському районі м. Києва надійшли матеріали від ДПІ у Солом'янському районі м. Києва ДПС, а саме: акт від 01.03.2013 року № 429/22.3-17/37889288 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Компанія "Мармур ЛТД" (код за ЄДРПОУ 37889288) щодо підтвердження господарських відносин із постачальниками та покупцями за період з 01.01.2012 року по 30.10.2012 року, відповідно до якого: постачальники, від яких ТОВ «Компанія «Мармур ЛТД» декларує податковий кредит, не декларують податкові зобов'язання по взаємовідносинам із зазначеним товариством, мають стани відмінні від нуля та не мають достатніх матеріальних та трудових ресурсів для здійснення господарської діяльності. Документів, що б підтверджували задекларований ТОВ «Компанія «Мармур ЛТД» податковий кредит, до перевірки не надано.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що ТОВ «Константа-Інкорпорейтед» та ТОВ «Компанія «Мармур ЛТД» здійснювали діяльність, спрямовану на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди третім особам, вказані товариства проводили транзитні фінансові потоки, спрямовані на здійснення операцій з надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов'язання, з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту, які не мають реального товарного характеру.

З вищезазначених фактів, вбачається, що фінансово-господарська діяльність ТОВ «Константа-Інкорпорейтед» та ТОВ «Компанія «Мармур ЛТД» здійснюється поза межами правового поля, що у свою чергу свідчить про ненабуття належним чином цивільної право дієздатності, фінансово-господарські взаємовідносини між КП «ЖЕК «Нивки» Шевченківського району та контрагентами є фіктивними правочинами, та такими, що вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювались цими правочинами (ст. 234 Цивільного Кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу (ч. 1 ст. 215 ЦК України).

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину визначені статтею 203 ЦК України, відповідно до якої зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до положень ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до частин 1, 2 ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Вищевикладене свідчить про відсутність у ТОВ «Константа-Інкорпорейтед» та ТОВ «Компанія «Мармур ЛТД» адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань та відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов'язань.

Останнє, в свою чергу, свідчить про відсутність наміру у КП «ЖЕК «Нивки» Шевченківського району при укладенні договорів із зазначеними контрагентами на створення правових наслідків. Тобто, такі угоди є нікчемними.

Таким чином, несплачений КП «ЖЕК «Нивки» Шевченківського району податок на прибуток підприємств внаслідок безпідставного включення до складу валових витрат, не підтверджених відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами та несплачений податок на додану вартість внаслідок безпідставного формування податкового кредиту, є дохідною частиною державного бюджету, власністю держави.

Отже, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що ДПІ у Шевченківському районі м. Києва доведено, що зміст зазначених вище угод не відповідає дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав і обов'язків та свідчить про намір сторін ухилитися від оподаткування доходів, отриманих внаслідок виконання договору або приховування дійсного об'єкту оподаткування, зменшення бази оподаткування, створення штучних підстав для незаконного відшкодування сум сплачених податків за рахунок коштів бюджету, отримання незаконних пільг з оподаткування тощо.

Пунктом 123.1 статті 123 Податкового Кодексу України передбачено, що у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування. При повторному протягом 1095 днів визначенні контролюючим органом суми податкового зобов'язання з цього податку, зменшення суми бюджетного відшкодування тягне за собою накладення на платника податків штрафу у розмірі 50 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Відтак, встановлення грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток у розмірі 37888,00 грн. та нарахування штрафних санкцій у сумі 9472,00 грн. та збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 36083,00 та нарахування штрафних санкцій у розмірі 9020,76 грн. здійснено ДПІ у Шевченківському районі м. Києва обґрунтовано, що свідчить про те, що податкові повідомлення-рішення від 11.06.2013 року №0000242290 та №0000252290 винесені відповідачем правомірно, у межах повноважень, наданих відповідачу законодавством України.

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частин 1, 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В даному випадку відповідачем доведено правомірність винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

З урахуванням зазначеного колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що спірні податкові повідомлення-рішення прийнято відповідачем правомірно, а тому вимоги позивача є необгрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Доводи апеляційної скарги спростовуються вищевикладеним, а тому вона задоволенню не підлягає.

За змістом ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим - ухвалене судом на підставі повного та всебічного з'ясування обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст. 2, 159, 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Комунального підприємства «Житлово-експлуатаційна контора «Нивки» - залишити без задоволення , а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 11 листопада 2013 року - без змін .

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий-суддя: В.П. Мельничук

Судді: Т.М. Грищенко

В.Е. Мацедонська

.

Головуючий суддя Мельничук В.П.

Судді: Грищенко Т.М.

Мацедонська В.Е.