Ухвала

від 13.03.2014 по справі 2а-1145/11/1470

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 березня 2014 р. Справа № 2а-1145/11/1470

Категорія: 8.2.3 Головуючий в 1 інстанції: Малих О.В.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді - Єщенка О.В.

суддів - Димерлія О.О.

- Романішина В.Л.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу приватного підприємства «Лі-Ка Плюс» на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 02 листопада 2012 року в адміністративні справі за позовом державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податково служби до приватного підприємства «Лі-Ка Плюс» про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И В:

У лютому 2011 року державна податкова інспекція у Ленінському районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податково служби звернулась до суду з позовом до приватного підприємства «Лі-Ка Плюс», в якому просила стягнути з відповідача заборгованість переб бюджетом зі сплати штрафних санкцій в розмірі 8033,90 грн.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідачем порушено законодавство про обіг готівки, застосування розрахункових операцій, ведення касових операцій, за що до відповідача застосовано фінансові санкції.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 02 листопада 2012 року адміністративний позов задоволено; стягнено з ПП «Лі-Ка Плюс» заборгованість перед бюджетом зі сплати штрафних санкцій на суму в розмірі 8033,90 грн.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, приватне підприємство «Лі-Ка Плюс» подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права ставить питання про скасування рішення суду першої інстанції, з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні адміністративного позову.

Заслухавши суддю доповідача, розглянувши та обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального права, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не може бути задоволена.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідач 01 жовтня 2002 зареєстрований виконавчим комітетом Миколаївської міської ради як юридична особа та взятий на облік як платник податків до ДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва 02 жовтня 2002 року.

26 листопада 2010 року позивач здійснив перевірку відповідача за дотриманням суб'єктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій.

За результатами проведення перевірки було складено акт № 0755/14/00/23/32188910 від 29листопада 2010 року, яким встановлені порушення відповідачем п.1,2,13 ст. 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" від 06.07.1995 року № 265/95 та п.2.6 гл. 2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні.

За результатами проведеної перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення - рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0001892303 від 06 грудня 2012 року, в якому визначена сума податкового зобов'язання в розмірі 8033,90 грн.

Зазначене повідомлення-рішення було направлено відповідачу на його юридичну адресу та отримано ним 09 грудня 2012 року.

Згідно п. 17 ст. 2 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" від 06 липня 1995 року фінансова санкція - грошова сума, що стягується за порушення вимог цього Закону з суб'єктів підприємницької діяльності за місцем їх реєстрації до відповідного місцевого бюджету.

Відповідно до ст. 25 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" суми фінансових санкцій, які визначені статтями 17-24 цього Закону, підлягають перерахуванню суб'єктами підприємницької діяльності до Державного бюджету України в десятиденний термін з дня прийняття органами державної податкової служби України рішення про застосування таких фінансових санкцій.

Судом першої інстанції встановлено, що приватне підприємство «Лі-Ка Плюс» оскаржило в судовому порядку рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0001892303 від 06 грудня 2012 року.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 09 червня 2011 року по справі № 2а-8871/10/1470 у задоволенні позовних вимог Приватного підприємства "Лі-Ка Плюс" щодо скасування рішення Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва № 0001892303 від 06.12.2010 року відмовлено.

Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду 18 серпня 2011 року апеляційну скаргу приватного підприємства "Лі-Ка Плюс" на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 09 червня 2011 року по справі № 2а-8871/10/1470 повернуто апелянту.

Відповідно до п. 11 ст. 11 Закону України «Про державну податкову службу» в Україні, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, податкові органи мають право застосовувати до платників податків фінансові (штрафні) санкції, стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми недоїмки, пені, у випадках та розмірах, встановлених законами України.

Статтею 14 КАС України встановлено, що судове рішення, яким закінчується розгляд справи в адміністративному суді, ухвалюється іменем України. Постанови та ухвали суду в адміністративних справах, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання на всій території України. Невиконання судових рішень тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Згідно п.п. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 Податкового Кодексу України сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але несплаченого у встановлений Податковим Кодексом України, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання являється податковим боргом.

Відповідно до п.п. 20.1.28 ст. 20 Податкового Кодексу України податкові органи мають право застосовувати до платників податків фінансові (штрафні) санкції, стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми грошових зобов'язань.

Згідно п.п. 20.1.18 ст. 20 Податкового Кодексу України органи державної податкової служби мають право звертатись до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг.

Відповідачем самостійно не сплачено податкову заборгованість, на час розгляду справи доказів погашення заборгованості на надано.

Рішення податкового органу, які стали підставою для стягнення заборгованості за результатом судового оскарження не скасовані, отже позивач має право відповідно до закону на стягнення до бюджету податкової заборгованості.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, дав їм належну правову оцінку, правильно застосував норми матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

Згідно з ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 195, 197, п. 1ч. 1. ст.198, 200, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу приватного підприємства «Лі-Ка Плюс» - залишити без задоволення, постанову Одеського окружного адміністративного суду від 02 листопада 2012 року - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій сторонам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий суддя /підпис/ Єщенко О.В.

суддя /підпис/ Димерлій О.О.

суддя /підпис/ Романішин В.Л.