Ухвала

від 11.03.2014 по справі 807/232/13-а

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 березня 2014 року Справа № 6392/13/876

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Гулида Р.М.,

суддів - Кузьмича С.М., Улицького В.З.

при секретарі судового засідання - Гелецького П.В.,

за участю:

представника позивача - Попюк М.І.

представника відповідача - Гайовича В.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Ужгородської міжрайонної державної податкової інспекції в Закарпатській області на постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 03 квітня 2013 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Індустрія деревообробки" до Ужгородської міжрайонної державної податкової інспекції в Закарпатській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень, -

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Індустрія деревообробки" звернулося в суд з позовом до Ужгородської міжрайонної державної податкової інспекції в Закарпатській області про скасування податкових повідомлень - рішень від 19.12.2012 року №000287/22-0/33142018, яким підприємству визначено грошове зобов'язання у сумі 161 272,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 7298,00 грн. та №000288/22-0/33142018 за яким підприємству визначено грошове зобов'язання в сумі 56.00 грн..

В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що податкові повідомлення - рішення є незаконними, винесені на підставі акту перевірки, аргументи в якому непідтверджені належними та допустимими доказами, є надуманими та безпідставними, окрім цього всі витрати, невраховані податковим органом безпосередньо пов'язані із здійсненням господарської діяльності.

Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 03 квітня 2013 року, позов задоволено повністю.

Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення - рішення Ужгородської міжрайонної державної податкової інспекції в Закарпатській області від 19.12.2012 року №000287/22-0/33142018, яким підприємству визначено грошове зобов'язання у сумі 161 272,00 грн. та застосовано штрафні(фінансові) санкції у розмірі 7298,00 грн. та №000288/22-0/33142018, яким підприємству визначено грошове зобов'язання у сумі 56,00 грн.

Не погодившись із зазначеним судовим рішенням, Ужгородська міжрайонна державна податкова інспекція в Закарпатській області подала апеляційну скаргу до Львівського апеляційного адміністративного суду, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою в задоволенні позову відмовити.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що приймаючи оскаржувану постанову суд першої інстанції порушив норми матеріального права, а допущена упереджена оцінка зібраних доказів та довільне трактування законодавства за текстом постанови, не відповідає фактичним обставинам справи, що призвело до неправильного вирішення справи по суті позовних вимог.

Заслухавши доповідача - суддю Львівського апеляційного адміністративного суду, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін, мотивуючи це наступним.

Судом першої інстанції встановлено, що апелянтом проведено виїзну планову документальну перевірку ТОВ «Індустрія деревообробки» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011 року по 30.06.2012 року.

07 вересня 2012 року за результатами перевірки Ужгородською МДПІ в Закарпатській області складено акт № 818/22-0/33142018. На підставі зазначеного акту, апелянтом прийнято податкове повідомлення-рішення №194/22-0/33142018, яким товариству визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток підприємств у розмірі 161 тис. 272 гривень та застосовані штрафні (фінансові) санкції розміром 13 тис. 373 гривень, разом - 174тис. 645 гривень.

Дане податкове повідомлення-рішення позивачем було оскаржене і за результатами розгляду даної скарги - скасовано повідомлення в частині 6075,00 гривень штрафної санкції та одночасно збільшено на 56 гривень податку на прибуток підприємств, про що свідчить рішення ДПС від 10.12.2012 року №2259/10/10-244 про результати розгляду скарги, яке отримане скаржником 11.12.2012 року (т.1 а.с.72-79). На підставі даного рішення ДПС від 10.12.2012 року, 19.12.2012 року товариству вручені податкові повідомлення-рішення від 19.12.2012 року №000287/22-0/33142018, яким визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток підприємств у розмірі 56 гривень та №000288/22-0/33142018, яким визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток підприємств у розмірі 161 тис. 272 гривень та застосовані штрафні (фінансові) санкції розміром 7 тис. 298 гривень, які ТзОВ "Індустрія деревообробки" також були оскаржені скаргою №343 від 21.12.2012 року.

17 січня 2013 року ТОВ "Індустрія деревообробки" отримало Рішення ДПС України від 14.01.2013 року №456/6/10-2115, яким йому було відмовлено в задоволенні зазначеної скарги.

Загалом, перевіркою встановлено, що ТОВ "Індустрія деревообробки" порушило п.1.32 ст.1, пп.4.1.6 п.4.1 ст.4, п.5.1 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", пп. 14.1.36 п.14.1 ст.14, пп.135.5.4, пп. 135.5.5 п.135.5 ст.135, пп.138.1.1 п.138.1, п.138.2, п.138.8 ст.138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст.139 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження товариством податку на прибуток підприємств на 161 272 грн., при цьому занижено податок за 1 квартал 2011р. на 3 750 грн., за 2 квартал 2011р. на 35 583 грн., за 3 квартал 2011р. на 147 787 грн., за І квартал 2012 р. на 53 489 грн. та завищено податок за 4 квартал 2011р. на 54 980 грн., за 2 квартал 2012р.на 24 357 грн.. Дане заниження валових доходів виникло за рахунок допущення підприємством наступних порушень податкового законодавства.

Поряд з цим, по справі встановлено, що ТОВ «Індустрія деревообробки» орендує у ПАТ «Перечинський лісокомбінат» виробничі приміщення та обладнання, згідно договору оренди від 01.12.2008р. № 1-08, загальна площа об'єкту оренди будівель 5009,0 кв.м., а орендна плата встановлена в розмірі 8,98 грн. без ПДВ за 1 кв. метр орендованої площі будівель та споруд на місяць. Загальна сума орендної плати за місяць становить - 53976,98 грн., в т.ч. ПДВ. Будівлі та споруди ПАТ «Перечинський лісокомбінат», який орендує ТОВ «Індустрія деревообробки» за договором від 01.12.2008р. № 1-08, знаходяться в с. Дубриничі, вул.Центральна, 93 на земельній ділянці площею 3,9266 га. Перевіркою було встановлено, що ТОВ «Індустрія деревообробки» використовує земельну ділянку на якій розміщені будівлі та споруди, які орендує у ПАТ «Перечинський лісокомбінат» для здійснення господарської діяльності. В договорі оренди визначена вартість за 1 м площі окремих будівель та споруд. Вартість оренди земельної ділянки до розрахунку орендної плати у вказаному правочині не визначена.

Згідно наданих до Перечинського відділення Ужгородської МДПІ розрахунки про сплату орендної плати за земельну ділянку ПАТ «Перечинський лісокомбінат», сума орендної плати за земельну ділянку площею 3,9266 га за 2011 рік становить 46041,97 грн., за 2012 рік становить 24305,63 грн. Вказану земельну ділянку ПАТ «Перечинський лісокомбінат» орендує згідно договору оренди б/н від 08.05.2008р у Дубриницької сільради.

На території, де фактично знаходяться будівлі та споруди також розміщені об'єкти, що не входять до переліку орендованих будівель та споруд за договором оренди б/н від 08.05.2008р., площею 0,206 га (2060,34 кв.м.)

Доходи, відповідно до положень п. 135.2 ст. 135 ПК України визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують отримання платником податку доходів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. Згідно п.п.135.5.4 п.135.5 ст.135 ПК України, до інших доходів включають вартість товарів, робіт, послуг, безоплатно отриманих платником у звітному періоді.

Згідно статті 796 ЦК України, одночасно з правом найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) наймачеві надається право користування земельною ділянкою, на якій вони знаходяться, а також право користування земельною ділянкою, яка прилягає до будівлі або споруди, у розмірі, необхідному для досягнення мети найму. У договорі найму сторони можуть визначити розмір земельної ділянки, яка передається наймачеві. Якщо розмір земельної ділянки у договорі не визначений, наймачеві надається право користування усією земельною ділянкою, якою володів наймодавець. Якщо наймодавець не є власником земельної ділянки, вважається, що власник земельної ділянки погоджується на надання наймачеві права користування земельною ділянкою, якщо інше не встановлено договором наймодавця з власником земельної ділянки.

Статтею 797 ЦК України передбачено, що плата, яка справляється з наймача будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини), складається з плати за користування нею і плати за користування земельною ділянкою.

Відтак, висновки податкового органу щодо безоплатного користування позивачем земельною ділянкою на якій знаходиться орендоване підприємством майно, з врахуванням зазначених норм - є безпідставними.

Щодо правомірності правочину, укладеного між ТОВ «Індустрія Деревообробки» та іноземною фірмою „Metreck International Inc" № MIID-007 від 18.05.2011 року встановлено, що предметом договору є реалізація меблевої продукції (столи, стільці та інше) від ТОВ «Індустрія деревообробки» нерезиденту „Metreck International Inc", а сума поставки по контракту становить 2000000 євро.

На виконання вищевказаного контракту нерезидентом фірмою «Metreck International Inc" здійснено попередню оплату ТОВ «Індустрія деревообробки», а саме: 24.08.2011р. в сумі 47000,00 євро, що становить 539998,18 грн.; 26.01.2012р. перераховано попередню оплату на валютний рахунок в сумі 16000,0 євро, що становить 165446,38 грн..

Контрактом передбачено, що при невиконанні умов контракту на протязі 90 днів, постачальник зобов'язаний повернути кошти в повному обсязі, тому ТОВ «Індустрія деревообробки» частково повернуло нерезиденту кошти 14.11.2011р. в сумі - 27000,00 євро.(294187,68 грн.)

Згодом, нерезидентом повторно здійснено попередню оплату 26.01.2012р. в сумі 16000 євро, що становило 165446,38 грн., а ТОВ «Індустрія деревообробки» 30.05.2012р. здійснило повернення попередньої оплати 5000 євро та 01.06.2012р. здійснило повернення попередньої оплати 10000 євро , що становило 99130,98 грн. Станом на 30.06.2012р., сума неповернутої попередньої оплати становила 21000,0 євро.

Отже, перевіряючі ДПІ самочинно припустили, що ТОВ «Індустрія деревообробки» не мала на меті виконання вищевказаного контракту, а використовувала попередню оплату, як поворотну фінансову допомогу. Відтак, податковий орган самостійно визначив предмет вищевказаного договору та вважає, що такий укладений згідно ст.1046 ЦК України і являється договором позики. Внаслідок зміни предмету договору податковим органом включено у доходи отриману від нерезидента попередню оплату, яку не використано для забезпечення виконання контракту, а саме: 3 кв. 2011р. - 539998 грн., 1 кв.2012р.- 165446 грн., а часткове повернення коштів нерезиденту включено у витрати, як повернуту поворотну допомогу, а саме: 1 кв.2012р.- 165446,38 грн., 2 кв.2012р.-149175,98 грн.

Таким чином, апелянтом було зроблено хибний висновок про те, що ТОВ «Індустрія деревообробки» порушило вимоги п.п. 135.5.5 п. 135.5 ст.135 ПК України, в результаті чого йому було донараховано дохід в сумі 705444 грн.(т.1 а.с.18).

З наведеного вбачається, що наявність заборгованості за вказаним контрактом лише свідчить про невиконання позивачем своїх господарських зобов'язань перед нерезидентом, а тому в цій частині висновки податкового органу побудовані на упереджених припущеннях, відтак збільшення валового доходу за 3 квартал 2011 року та 1 квартал 2012 року у загальній сумі 705 тис. 444 гривень є надуманим та безпідставним.

Статтею 193 ГК України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах ставляться. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом.

Статтею 205 ГКУ передбачено, що господарське зобов'язання припиняється неможливістю виконання у разі виникнення обставин, за які жодна з його сторін не відповідає, якщо інше не передбачено законом, а господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в цій частині, ст. 207 ГКУ.

Отже, податковий орган не наділений повноваженнями змінювати предмет договору і визначати фінансово-господарські операції, як поворотну фінансову допомогу, а наявність у товариства фактичної заборгованості вказує лише на неналежне виконання своїх господарських обов'язків.

Згідно з договором комісії № 3 від 15.10.2010р., який був укладений між ТОВ «Індустрія деревообробки» (комітент) та ВАТ «Меблевий комбінат «Стрий» (комісіонер) на експорт меблів (столи), комісіонер зобов'язується за дорученням комітента укласти в інтересах останнього за винагороду від свого імені угоду на експорт продукції. Виступаючи від свого імені, комісіонер самостійно укладає угоду купівлі-продажу по експорту з третьою особою. Комісіонер самостійно експортує продукцію, передану відповідно до договору комісії. Комісіонер зобов'язується надати звіт комітенту та передати копію рахунку фактури, наданого покупцю товару, завіреного печаткою комісіонера, копію СМR, надати копію ВМД. Згідно акту прийому-передачі робіт та послуг № 3 від 14.02.2011р. зазначено, що комітентом передано на комісію меблі на суму 13131,56 грн., які комісіонером відвантажено згідно ВМД №000886 від 15.02.2011 року на експорт.

Відповідно до договору комісії № 7-к від 18.11.2011р., який було укладено між ТОВ «Індустрія деревообробки» та ТОВ «Меблева фабрика «Тур'янка», комісіонер зобов'язується за дорученням комітента укласти в інтересах останнього за винагороду від свого імені угоду на експорт продукції. Виступаючи від свого імені, комісіонер самостійно укладає угоду купівлі-продажу по експорту з третьою особою. Комісіонер самостійно експортує продукцію, передану відповідно до договору комісії. Комісіонер зобов'язується надати звіт комітенту та передати копію рахунку фактури, наданого покупцю товару, завіреного печаткою комісіонера, копію СМЯ, надати копію ВМД.

Для підтвердження реалізації продукції по договору комісії ТОВ «Індустрія деревообробки» надано акт прийому-передачі робіт та послуг № 1-12/Т від 20.02.2012 р., згідно якого комітентом передано на комісію меблі на суму 40344,30 грн. Вищевказана продукція відвантажена комісіонером згідно ВМД № 002022 від 20.02.2012року на експорт. Крім того, до перевірки надано звіт комісіонера від 21.02.2012 р. № 1-12/Т, в якому зазначено, що комісіонером реалізовано столи на суму 40344,30 грн..

За наведених обставин і долучених до справи документальних доказів вбачається, що даний висновок податкового органу є хибним, оскільки ним не застосовувалися звичайні ціни при визначенні бази оподаткування, відтак зменшення валових витрат за період з 01.01.2012 року по 30.06.2012 року у загальній сумі 41тис. 119 гривень є безпідставним.

Розрахунки собівартості меблів, переданих на комісію (т.1 а.с.183-184), спростовують твердження податкового органу, щодо заниження підприємством собівартості меблів, так як вони відповідають вимогам і підтверджують відсутність факту заниження собівартості товарів.

Підприємством задекларовано показник „Собівартість придбаних виготовлених та реалізованих товарів" за період з 01.04.2011р. по 30.06.2012р. у загальній сумі 20700535 грн. на підставі видаткових накладних, актів прийому-передачі ТМЦ, договорів, актів виконаних робіт, відомостей про нарахування заробітної плати, табелів обліку робочого часу, відомостей нарахування амортизації по групам основних фондів, банківських виписок, платіжних доручень, оборотно-сальдових відомостей.

ТОВ «Індустрія деревообробки» не порушило вимог п.1.32.ст.1, п.5.1ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994р., в результаті чого перевіркою неправомірно зменшено валові витрати ТОВ «Індустрія деревообробки» за 1 кв.2011р. в сумі 4080 грн. За період з 01.04.2011 р. по 30.06.2012 р. позивачем було задекларовано витрати в сумі 23.088.673 грн., а перевіркою встановлено заниження валових витрат за 4кв. 2011р. - 249961грн., 2кв. 2012р .- 121752 грн., завищення - 2 кв. 2011р. - 143789 грн.; 3 кв.2011р. - 91637 грн., 1кв.2012р. - 83498 грн.

Пунктом 138.8.1 статті 138 ПКУ передбачено, що до складу прямих матеріальних витрат включається вартість сировини та основних матеріалів, що утворюють основу виготовленого товару, виконаної роботи, наданої послуги, придбаних напівфабрикатів та комплектувальних виробів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат. Прямі матеріальні витрати зменшуються на вартість зворотних відходів, отриманих у процесі виробництва, які оцінюються у порядку, визначеному в положеннях бухгалтерського обліку;

Перевіркою встановлено, що ТОВ «Індустрія деревообробки» включило у витрати послуги, які отримані від ТОВ «Київський міжнародний контрактовий ярмарок» у загальній сумі 136135 грн., в т.ч. 4кв. 2011р,- 66332 грн., 1 кв.2012р.-69803 грн.. Для підтвердження зазначених витрат ТОВ «Індустрія деревообробки» надало акти фактично наданих послуг, за якими ТОВ «Київським міжнародним контрактовим ярмарком» надано - «Послуги по організації участі в ярмарці», а саме: - акт від 08.10.2011р. на суму 79598 грн., в т.ч. ПДВ-13266 грн.; - акт від 17.03.2012р. на суму 83763 грн., в т.ч. ПДВ-13960 грн.

Основним видом економічної діяльності ТОВ «Індустрія деревообробки» є «виробництво меблів», а відтак участь товариства у міжнародній спеціалізовані виставці «Desing Living Tendency 2011 (Меблі, декор 2011)» та міжнародному меблевому форумі 2012 пов'язано з основним напрямком діяльності товариства, так як спрямована на розширення ринку збуту, пошук покупців, збільшення обсягів реалізації продукції. Участь позивача та його представників у зазначеній виставці підтверджується посвідченнями про відрядження та проїзними квитками.

А тому, зменшення валових витрат товариства за період з 01.04.2011року по 30.06.2012 року на загальну суму 136 тис. 135 гривень є безпідставним.

Щодо витрат за авансовими звітами працівника ТОВ «Індустрія деревообробки» ОСОБА_3 від 08.10.2011р. на суму 7012,50 грн., то до звіту правомірно додані наступні підтверджуючі документи, а саме чеки РРО: фіскальний чек РРО від 08.10.2011р. № 6599 на придбання дизпалива через АЗС с. Кінчеш- Розівка № 9 ТОВ «Харрісон Ойл Імпекс», а до авансового звіту від 19.10.2011р. на суму 2805 грн., доданий фіскальний чек РРО від 19.10.2011р. № 0239 на придбання дизпалива через АЗС с. Кінчеш- Розівка № 9 ТОВ «Харрісон Ойл Імпекс».

У відповідності до матеріалів справи, за ТОВ «Індустрія деревообробки» рахуються автомобілі МАЗ, КАМАЗ, Екскаватор, 3 автонавантажувачі, які у жовтні 2011 року заправлялися дизпаливом для роботи, пов'язаної з розробленням лісосіки, згідно договору на розробку лісових деревних ресурсів (т.1 а.с. 187-192). Використання дизельного палива та вантажних автомобілів підтверджується подорожніми листами (т.1 а.с. 193-216). Цільове призначення придбаного дизпалива підтверджується звітами про використання коштів і фіскальними чеками (т.1 а.с. 125-129)

Оскільки, використання придбаного палива пов'язане з господарською діяльністю, то висновок податкового органу щодо зменшення валових витрат товариства за 4 квартал 2011 року на загальну суму 8 тис. 181 гривень, на думку колегії суддів, також є безпідставним.

Стосовно реалізації ТОВ «Ліспром-Сервіс» ТОВ «Індустрія деревообробки» пиломатеріалів букових на загальну суму 198560 грн., при відсутності трудових та матеріальних ресурсів для здійснення основного виду діяльності, оскільки згідно поданого звіту 1-ДФ середньоспискова чисельність працівників у 2011р. становила - 1 чол., податковий орган дійшов до припущення про те, що придбання ТМЦ та податковий кредит ТОВ «Ліспром-Сервіс» сформованй від сумнівних постачальників, а фінансово-господарська діяльність ТОВ «Ліспром-Сервіс» була спрямована на надання податкової вигоди третім особам СГД вигодонабувачам, в т.ч. і ТОВ «Індустрія деревообробки».

Ці висновки апелянта не відповідають дійсності, оскільки факти отримання ТМЦ від ТОВ «Ліспром-Сервіс» підтверджуються належними документами, а саме: договором №12-2011 від 21.03.2011 року (т.1 а.с.130), специфікацією від 21.03.2011 року (т.1 а.с.131), товаро-транспортними накладними (т.1 а.с.133-154), податковими накладними (а.с.155-165).

Отже, покликання на зменшення валових витрат товариства за період з 01 квітня 2011 року по 31 грудня 2011 року на загальну суму 165тис 467 гривень було безпідставним.

Завищення показника рядку 05.1 Декларацій «Собівартість придбаних, виготовлених та реалізованих товарів» спростовується здійсненими перевезення ТМЦ від ТОВ «МК-Візар» до ТОВ «Індустрія деревообробки» по накладних на вантаж та актами здачі - прийняття товарів, здійснених ТОВ «Транспортна компанія «САТ» (а.с.166-181). Відтак, зменшення валових витрат товариства за період з 01 вересня по 30 жовтня 2011 року загальну суму 39тис. 673 гривень також є безпідставним.

Враховуючи викладене та проаналізувавши обставини і матеріали справи, які були належно досліджені під час розгляду справи, колегія апеляційного суду вважає, що суд першої інстанції у відповідності до вимог ст.200 КАС України, правильно встановив обставини справи, ухвалив законне та обґрунтоване судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційних скарг не спростовують висновків суду, а тому підстав для його скасування немає.

Керуючись ч.3 ст. 160, ст. 195, ст. 196, п.1 ст. 198, ст. 200, п.1 ч.1 ст. 205, ст. 206, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Ужгородської міжрайонної державної податкової інспекції в Закарпатській області - залишити без задоволення, а постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 03 квітня 2013 року у справі №807/232/13-а - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили.

Головуючий: Р.М. Гулид

Судді: С.М. Кузьмич

В.З. Улицький

Повний текст ухвали виготовлено і підписано 17.03.2014 року