Ухвала

від 18.03.2014 по справі 820/10370/13-а

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УКРАЇНА

Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 березня 2014 р.Справа № 820/10370/13-а

Головуючий 1 інстанції: Сагайдак В.В.

Доповідач: Водолажська Н.С.

Колегія суддів у складі:

Головуючий суддя Водолажська Н.С.,

Суддя Філатов Ю.М., Суддя Тацій Л.В.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 13.02.2014р. по справі № 820/10370/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Океан сталеві конструкції»

до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області

про скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, ТОВ «Океан сталеві конструкції», звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просив скасувати акт перевірки та податкове повідомлення-рішення ДПІ у Київському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області № 0000761800/0 від 14.12.10 р. про збільшення зобов'язання по ПДВ в сумі 285615,0 грн. та застосування штрафних санкцій в розмірі 142807,5 грн.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 02.02.11 р. позов ТОВ «Океан сталеві конструкції» був задоволений в повному обсязі. Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 30.03.11 р. постанова Харківського окружного адміністративного суду від 02.02.11 р. змінена: резолютивну частину рішення доповнена наступним абзацом: «Провадження в частині позовних вимог ТОВ «Океан сталеві конструкції» до ДПІ у Київському районі м. Харкова про скасування акта перевірки від 30.11.10 р. № 7028/18-010/34470193 - закрити». В іншій частині постанова Харківського окружного адміністративного суду від 02.02.11 р. залишена без змін.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 09.10.13 р. постанова Харківського окружного адміністративного суду від 02.02.11 р. та постанова Харківського апеляційного адміністративного суду від 30.03.11 р. у справі № 2а-16534/10/2070 були скасовані в частині скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ у Київському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області № 0000761800/0 від 14.12.10 р. та справа направлена на новий розгляд в цій частині до суду першої інстанції. В іншій частині постанова Харківського апеляційного адміністративного суду від 30.03.11 р. по справі № 2а-16534/10/2070 залишена без змін.

При новому розгляді справи постановою Харківського окружного адміністративного суду від 13.02.14 р. по справі № 820/10370/13-а позов ТОВ «Океан сталеві конструкції» був задоволений в повному обсязі.

Відповідач не погодився з судовим рішенням та подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 13.02.14 р. по справі № 820/10370/13-а та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального законодавства з підстав, наведених в апеляційній скарзі.

Позивач письмові заперечення на апеляційну скаргу не подав.

Сторони по справі в судове засідання суду апеляційної інстанції не з'явилися, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином.

Відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України, неприбуття в судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час та місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Колегія суддів на підставі п. 2 ч. 1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши постанову суду, дослідивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції було встановлено, що підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення є акт № 7028/18-010/34470193 від 30.11.10 р. (т. 1 а.с. 23-30) документальної невиїзної перевірки підприємства позивача щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ТОВ «Техенергоресурс» за період квітень, червень 2010 р., в якому зафіксовані порушення позивачем вимог п. 7.4.1 ст. 7 Закону України «Про ПДВ», які призвели до заниження зобов'язань по ПДВ за червень 2010 р. на суму 285615,0 грн. (т. 1 а.с. 29).

Виявлені порушення відповідач пов'язує з безпідставним формуванням податкового кредиту по операціям з ТОВ «Техенергоресурс», оскільки за інформацією, отриманою від ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова, правочини, укладені вказаним підприємством з ПП «Елітпромстандарт» (код ЄДРПОУ 36505154), порушують вимоги ч. 1 ст. 203, ст. 215, п. 1 ст. 216, ст. 228 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів по придбанню товарів, робіт, послуг від ПП «Елітпромстандарт» у квітні, червні 2010 р. та їх подальшою реалізацією покупцям, що свідчить про відсутність об'єктів, які підпадають під визначення ст. 3, ст. 4, ст. 7 Закону України «Про ПДВ» (т. 1 а.с. 20-22), а тому зроблений висновок про відсутність факту реального вчинення господарських операцій позивача із ТОВ «Техенергоресурс» у червні 2010 р.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції вказав на те, що оскільки фактичні обставини об'єктивно засвідчують здійснення господарської діяльності між позивачем та контрагентом і правомірність включення до складу податкового кредиту у відповідному звітному періоді сум ПДВ по отриманим податковим накладним, то правочини відповідають положенням чинного законодавства України, а відповідач, як суб'єкт владних повноважень, на якого покладений обов'язок доказування правомірності прийнятого ним рішення, належними та допустимими доказами не довів обґрунтованості висновків акту перевірки.

Судом першої інстанції були досліджені договори підряду, укладені позивачем (замовник) та ТОВ «Техенергоресурс» (підрядник) № КНА GAD ТЕР/010610 від 01.06.10 р., предметом якого є виконання комплексу будівельно-монтажних робіт на об'єкті ЗАО «УМС» - базової станції КНА GAD ТЕР (Полтавська обл., Гадяцький р-н, с. Тепле), а саме: установка металевих конструкцій споруди (контейнер (1 шт.), монтаж фідерних кабелів типорозміру 7/8 на опорі від GSM антен до контейнеру (282 м), монтаж антен К80010204 (3 шт.), монтаж металевих конструкцій (огорожі (67 м); № КНА GAD SRY/010610 від 01.06.10 р., предметом якого є виконання комплексу будівельно-монтажних робіт на об'єкті ЗАО «УМС» - базової станції КНА GAD SRY (Полтавська обл., Гадяцький р-н, с. Сари), а саме: ручне планування майданчика (400 м2), установка збірних фундаментів (4 шт.), гідроізоляція стін фундаментів (96 м2), засипка котловану (356 м3), ущільнення ґрунту котловану (356 м3), покриття майданчика щебенем (50 м3), монтаж дрібних металоконструкцій (кабель росту прямого (6 м), монтаж та установка опори (1 шт.), установка металевих конструкцій споруди (контейнер (1 шт.), монтаж фідерних кабелів типорозміру 7/8 на опорі від GSM антен до контейнеру (360 м), монтаж антен К80010204 (3 шт.), монтаж металевих конструкцій (огорожі (80 м).

Виконання робіт оформлено довідкою про вартість виконаних будівельних робіт за формою № КБ-3, актом приймання виконаних будівельних робіт за червень 2010 р. за формою № КБ-2в, актом приймання-передачі матеріалів від 01.06.10 р., актом цільового використання матеріалів від 30.06.10 р. (т. 1 а.с. 51-57, а.с. 63-70). Виконавцем позивачу були видані податкові накладні № 592 від 30.06.10 р. (ПДВ - 126719,78 грн.) (т. 1 а.с. 58) та № 589 від 30.06.10 р. (ПДВ - 158895,00 грн. (т. 1 а.с. 71), які були використані при обрахуванні податкового кредиту по вказаним операціям (т. 1 а.с. 97-102). Наявність та належне оформлення вказаних документів відповідач не заперечував.

В постанові суду першої інстанції вказано на те, що доводи відповідача про відсутність факту реального здійснення господарських операцій є безпідставними, оскільки до компетенції органу податкового контролю не входить надання такої оцінки.

Відповідно звітності за формою 1-ДФ по ТОВ «Техенергоресурс» у 2 кварталі 2010 р. у штаті підприємства працювало 9 осіб, за сумісництвом - 27 осіб (т. 2 а.с. 62). Також з матеріалів справи вбачається, що контроль за виконанням робіт на об'єктах був покладений відповідним наказом на Черниченка Ю.М., який здійснював поточний контроль за виконанням субпідрядною організацією робіт на об'єктах, контролював виробничий процес, періодично здійснював фотозйомку об'єкта (фотокопії додаються (т. 2 а.с. 41-44). Згідно пояснень представника відповідача допуски та пропуски на вказані об'єкти не оформлялись у зв'язку з тим, що вони знаходяться на відкритій місцевості.

В ст. 61 Конституції України встановлено, що юридична відповідальність має індивідуальний характер. Згідно ст. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Відповідно ч. 1 ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Чинне законодавство, зокрема Закон України «Про ПДВ», не встановлює обов'язки покупця сплачувати ПДВ ще й до бюджету, якщо такий податок не буде сплачено продавцем або іншою особою, з урахуванням суми податку, отриманого від покупця у складі ціни товару. Відповідно Закону України «Про ПДВ» сума ПДВ, включена до ціни товару, є податковим зобов'язанням продавця, і саме продавець товару має сплачувати цей податок до бюджету.

Оскільки чинне законодавство не пов'язує право платника податків на відображення в бухгалтерському та податковому обліку, податковій звітності проведених господарських операцій з виконанням його контрагентами обов'язків нарахування та сплати до бюджету податків та зборів, у відповідача не існує законних підстав перекладати на позивача свого обов'язку, як складової частини системи ДПС України, здійснювати контроль за платниками податків. Також слід відмітити, що твердження перевіряючих про те, що господарські операції не відбулися, є надуманими і не підтвердженими належними та допустимими доказами.

В акті перевірки та апеляційній скарзі відповідач наполягає на порушенні позивачем вимог податкового законодавства. Слід відмітити, що в п. 7.2.3 ст. 7 Закону України «Про ПДВ» встановлено, що податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). У разі коли частка товару (робіт, послуг) не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби України, та враховується у визначенні загальних податкових зобов'язань. Платники податку повинні зберігати податкові накладні протягом строку, передбаченого законодавством для зобов'язань із сплати податків. В п. 7.4.1 наведеної статті визначено, що податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 6.1 ст. 6 та ст. 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

В чому полягають порушення наведених норм відповідач не вказав.

Крім того, колегія суддів зазначає, що відповідно п. 1.7 наказу ДПА України № 327 від 10.08.05 р. «Про затвердження Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства» факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства викладаються в акті невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Податковий орган протиправно не прийняв до уваги наявність належним чином оформлених первинних та податкових документів, якими платник податків здійснив розрахунки з контрагентами та включив до складу податкового кредиту відповідні суми сплаченого податку.

З огляду на наведене вище, суд першої інстанції дійшов висновку, що посилання відповідача на нікчемність угод є безпідставними, оскільки укладені договори схвалені з боку ТОВ «Океан сталеві конструкції» шляхом виконання своїх договірних зобов'язань в повному обсязі, на момент розгляду справи є чинними і в установленому законодавством порядку судом недійсними не визнавались, податкові накладні в установленому законодавством порядку недійсними не визнані, є чинними на момент розгляду справи і в сукупності з іншими доказами у справі дають суду підстави для висновку про достовірність підтвердження фактичності здійснення господарських операцій, сплати податку на додану вартість та його сум, а тому оскаржуване позивачем податкове повідомлення-рішення № 0000761800/0 від 14.12.10 р. не відповідає вимогам законодавства, що є підставою для його скасування.

Колегія суддів вважає доцільним зауважити, що згідно висновків акту перевірки правочини, вчинені позивачем, відповідач кваліфікує як такі, що не направлені на реальне настання правових наслідків, а отже визнає їх нікчемними. Проте згідно приписів ст. 234 ЦК України правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, є фіктивним. Фіктивний правочин визнається недійсним судом. Відповідач не навів посилання на судові рішення щодо недійсності вчинених позивачем правочинів як фіктивних або інших доказів щодо фіктивності здійснюваної позивачем діяльності. Таким чином, ДПІ, перекручуючи норми чинного законодавства України, невірно їх застосовує в частині кваліфікації вчинених позивачем правочинів. За відсутності фактів, що відповідно до законодавства свідчили б про нікчемність укладених угод, інших доказів та обґрунтувань недійсності укладених позивачем правочинів, а тим більш, їх нікчемності відповідачем не надано.

Також обмеження права сумлінного платника податку на формування податкового кредиту у зв'язку з порушенням його контрагентами порядку обліку та звітування по податкам суперечать практиці Європейського суду з прав людини. Так, відповідно п. 57 Рішення Європейського суду з прав людини по справі «Булвес» АД проти Болгарії від 22.01.09 р судом було зазначено, що оскільки компанія-заявник у повному обсязі та вчасно виконала обов'язки з дотримання встановлених Державою-членом Конвенції норм стосовно ПДВ та не мала засобів для забезпечення виконання податкових зобов'язань постачальником і не знала про невиконання останнім своїх обов'язків, вона могла правомірно очікувати отримання вигоди від застосування одного із основних правил системи оподаткування ПДВ, а саме від визнання права на податковий кредит щодо суми ПДВ, яка була сплачена постачальнику. Більше того, лише після подачі декларації із віднесенням відповідних сум до складу податкового кредиту та проведення податковими органами зустрічної перевірки постачальника могло бути встановлено, чи виконав постачальник свій обов'язок подання звітності з ПДВ у повному обсязі. Відповідачем не доведено обізнаності позивача щодо недобросовісного декларування своїх зобов'язань його контрагентами. Отже, позивач не може нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку. Такі вимоги, на думку зазначеного рішення Європейського суду з прав людини, є надмірним тягарем для платника податку, що порушує справедливий баланс, який повинен підтримуватись між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту прав власності.

За таких підстав колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, оскільки доводи апеляційної скарги їх не спростували.

Зважаючи на те, що постанова Харківського окружного адміністративного суду від 13.02.14 р. по справі № 820/10370/13-а прийнята з дотриманням вимог чинного матеріального та процесуального законодавства, колегія суддів не виявила підстав для її скасування.

Керуючись ст. ст. 160, 165, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 209, 254 КАС України колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ДПІ у Київському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 13.02.14 р. по справі № 820/10370/13-а - залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 13.02.14 р. по справі № 820/10370/13-а за позовом ТОВ «Океан сталеві конструкції» до ДПІ у Київському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкового повідомлення-рішення - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя (підпис)Водолажська Н.С. Судді (підпис) (підпис) Філатов Ю.М. Тацій Л.В.