Ухвала

від 18.03.2014 по справі 826/15681/13-а

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/15681/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Дегтярьова О.В. Суддя-доповідач: Пилипенко О.Є.

У Х В А Л А

Іменем України

18 березня 2014 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Пилипенко О.Є.

суддів - Глущенко Я.Б. та Шелест С.Б.,

при секретарі - Грабовській Т.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Сібриз" на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 листопада 2013 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сібриз" до Міністерства доходів і зборів України про визнання незаконними дій та бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И Л А:

У жовтні 2013 року позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Сібриз" звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Міністерства доходів і зборів України, в якому просив визнати незаконними дії Міністерства по відмові ТОВ «Сібріз» у реєстрації податкової накладної від 31.07.2013 р. № 1; зобов'язати Міністерство зареєструвати податкову накладну від 31.07.2013 р. № 1; визнати незаконною бездіяльність Міністерства по ненаданню відповіді на скаргу ТОВ «Сібріз» від 13.08.2013 р. № 3/13.08.2013; зобов'язати Міністерство надати ТОВ «Сібріз» відповідь на його скаргу від 13.08.2013 р. № 3/13.08.2013.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 листопада 2013 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись із судовим рішенням, позивач звернувся із апеляційною скаргою, в якій просив скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 листопада 2013 року та ухвалити нову, якою адміністративний позов задовольнити в повному обсязі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилався на те, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до постановлення незаконного рішення.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Сібриз" - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 листопада 2013 року - без змін, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

У відповідності до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Приймаючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що п. 11 Перехідних положень ПК України передбачено, що податкова накладна, в якій сума податку на додану вартість не перевищує 10 тисяч гривень, не підлягає включенню до Єдиного реєстру податкових накладних. Враховуючи той факт, що податкова накладна, подана ТОВ «Сібріз» до податкового органу була «загальна сума з ПДВ» - 0,10 грн., «податок на додану вартість» - 0,02 грн. така накладна не повинна була включатись до реєстру податкових накладних (навіть невірне зазначення контролюючим органом підстави для відмови включення такої накладної до реєстру не спростовує факт правильності її невключення), окрім того контролюючим органом було надано позивачу відповідь на його скаргу у строки та в порядку передбаченому Законом України «Про звернення громадян».

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено колегією суддів, 09 серпня 2013 року ТОВ «Сібріз» надіслало до центрального податкового органу за допомогою засобів електронного зв'язку електронну податкову накладну від 31.07.2013 року № 1 з метою реєстрації такої накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних. В даній податковій накладній від 31.07.2013 року були наведені наступні відомості: «Продавець» - Товариство з обмеженою відповідальністю «Сібріз», індивідуальний податковий номер 375589026508; «Покупець» - Товариство з обмеженою відповідальністю «Укрнет», індивідуальний податковий номер 255891626505; «Місцезнаходження (податкова адреса) продавця» - проспект 40-річчя Жовтня, буд. 26, м. Київ, 03039; «Вид цивільно-правового договору» - договір про надання послуг від 01.05.2011; Номенклатура товарів/послуг продавця» - послуги з адміністрування приміщень; «Загальна сума з ПДВ» - 0, 10; «Податок на додану вартість» - 0, 02.

У відповідь, в той же день позивач отримав квитанцію № 1 з Центрального порталу прийому звітності ДПС України щодо неприйняття документу (тобто зазначеної податкової накладної) з причини наявності помилки: «місцезнаходження юридичної особи продавця товарів/послуг, вказане у документів не відповідає інформації Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців».

Не погоджуючись з відмовою центрального податкового органу в проведенні реєстрації податкової накладної від 31.07.2013 р. № 1, позивач звернувся до Міністерства доходів і зборів України із письмовою скаргою від 13.08.2013 р. № 3/13.08.2013 (вх. № 11910/6 від 15.08.2013 р.), у якій просив відповідача відновити можливість реєстрації вказаної податкової накладної. Разом з даною скаргою позивач надав, в т.ч. витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців відносно ТОВ «Сібріз» (ідентифікаційний код 37558909) станом на 12 серпня 2013 року.

Натомість, як встановлено судом в ході дослідження тексту скарги від 13.08.2013р. № 3/13.08.2013р., витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців відносно ТОВ «Сібріз» станом на 31 липня 2013 року та/або 09 серпня 2013 року (тобто на дні виписки і відправки податкової накладної) в додатках до такої скарги був відсутній, позивачем даний факт в апеляційній скарзі не спростований.

Своїм листом від 30.08.2013 р. № 10105/6/99-99-10-01-05-15, складеного за результатами розгляду зазначено вище скарги ТОВ «Сібріз», Міністерство повідомило підприємство про те, що його вимога щодо реєстрації в Єдиному реєстрі податкової накладної від 31.07.2013 р. № 1 задоволенню не підлягає.

Вважаючи такі дії контролюючого органу протиправними, позивач звернувся до суду.

Обговорюючи правомірність позовних вимог, колегія суддів приходить до наступного.

Відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ПК України «податковий кредит» - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Порядок формування податкового кредиту, підстави його виникнення та порядок визначення сум податку на додану вартість, що підлягають відшкодуванню з Державного бюджету України, встановлені ст. 198 ПК України.

Згідно з п. 198.2 ст. 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

За приписами п. 201.1 ст. 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках обов'язкові реквізити, в т.ч. місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку.

У відповідності до п. 201.4 ст. 201 ПК України податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (п. 198.6 ст. 198 ПК України).

Пунктом 201.2 ст. 201 ПК України також встановлено, що форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом державної податкової служби. З урахуванням цього форма податкової накладної та порядок її заповнення, на момент виникнення спірних правовідносин, були затверджені Міністерством фінансів України «Про затвердження форми податкової накладної та Порядку заповнення податкової накладної» від 01.11.2011р. № 1379.

Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг та є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця (п. 201.4 і п. 201.6 ст. 201 ПК України).

Одночасно порядок видачі податкових накладних регламентовано п. 201.10 ст. 201 ПК України, відповідно до якого податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних (абз. 2 п. 201.10 ст. 201 ПК України).

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня (абз. 3 п. 201.10 ст. 201 ПК України).

Відповідно до абз. 4 - 9 п. 201.10 ст. 201 зазначеного Кодексу датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до Державної податкової адміністрації України є дата та час, зафіксовані у квитанції.

Якщо надіслані податкові накладні та/або розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених відповідно пунктом 201.1 статті 201 та/або пунктом 192.1 статті 192 цього Кодексу, протягом операційного дня продавцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді із зазначенням причин.

Якщо протягом операційного дня не надіслано квитанції про прийняття або неприйняття, така податкова накладна вважається зареєстрованою в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних здійснюється не пізніше двадцяти календарних днів, наступних за датою їх виписки.

Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних встановлюється Кабінетом Міністрів України, а саме - Постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2010р. № 1246 «Про затвердження Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних».

Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та/або порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.

Разом з тим, позивачем не враховано норми п. 11 підрозд. 2 розд. ХХ «Перехідних положень» ПК України, які містять певні обмеження щодо реєстрації певних податкових накладних, а саме: реєстрація податкових накладних платниками податку на додану вартість - продавцями в Єдиному реєстрі податкових накладних запроваджується для платників цього податку, у яких сума податку на додану вартість в одній податковій накладній становить: понад 1 мільйон гривень - з 1 січня 2011 року; понад 500 тисяч гривень - з 1 квітня 2011 року; понад 100 тисяч гривень - з 1 липня 2011 року; понад 10 тисяч гривень - з 1 січня 2012 року .

Податкова накладна, в якій сума податку на додану вартість не перевищує 10 тисяч гривень, не підлягає включенню до Єдиного реєстру податкових накладних . Податкова накладна, виписана при здійсненні операцій з постачання підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України, з 1 січня 2012 року підлягає включенню до Єдиного реєстру податкових накладних не залежно від розміру податку на додану вартість в одній податковій накладній.

До платників податку, для яких на дату виписки накладної цим підрозділом не запроваджено обов'язковість реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних, не застосовуються норми абзаців восьмого і дев'ятого пункту 201.10 статті 201 цього Кодексу .

З урахуванням викладеного, колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду погоджується з висновком суду першої інстанції щодо того, що починаючи з 1 січня 2012 року податкова накладна на суму до 10 тис. грн., виписаної при здійсненні постачання послуг, не підлягає реєстрації в Єдиному державному реєстрі податкових накладних.

З урахуванням того факту, що податкова накладна, що була надіслана ТОВ «Сібріз» контролюючому органу була на «загальна сума з ПДВ» - 0, 10; «податок на додану вартість» - 0, 02, остання взагалі не підлягала реєстрації у реєстрі податкових накладних.

При цьому посилання позивача на невірне визначення відповідачем підстави для відмови у проведенні реєстрації такої податкової накладної Товариства (як-то невідповідність даних щодо місцезнаходження ТОВ «Сібріз» у податковій накладній даним, які містяться в Єдиному державному реєстрі) колегією суддів не береться до уваги, оскільки по своїй суті фактично не впливає на спірні правовідносини та не створює жодних правових передумов для включення спірної податкової накладної до Єдиного реєстру податкових накладних.

Щодо не розгляду контролюючим органом скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Сібріз» від 13.08.2013 р. № 3/13.08.2013 з питання відмови у реєстрації спірної податкової накладної, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про звернення громадян» громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.

Згідно статті 19 Закону України «Про звернення громадян», органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об'єднання громадян, засоби масової інформації, їх керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень зобов'язані письмово повідомляти громадянина про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення.

Статтею 20 Закону України «Про звернення громадян» встановлено, що звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п'ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п'яти днів.

Так, з матеріалів справи вбачається, що на письмові скарги позивача, Міністерством доходів і зборів України від 30.08.2013 року було надано відповідь за № 10105/6/99-99-10-01-0515.

Судом першої інстанції також вірно встановлено, що з тексту позову ТОВ «Сібріз» вбачається, що позивач не погоджується безпосередньо зі змістом самого листа Міністерства від 30.08.2013 р. № 10105/6/99-99-10-01-05-15, отриманого від відповідача у відповідь на свою письмову скаргу від 13.08.2013 р. № 3/13.08.2013 р., що стосується безпосередньо першої позовної вимоги та спростовує посилання позивача на наявність факту бездіяльності.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам. В зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Сібриз" - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 листопада 2013 року - без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 207, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Сібриз" - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 листопада 2013 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя О.Є.Пилипенко

Судді Я.Б. Глущенко

С.Б. Шелест

Дата виготовлення та підписання повного тексту рішення - 18.03.2014 року.

Головуючий суддя Пилипенко О.Є.

Судді: Глущенко Я.Б.

Шелест С.Б.