Постанова

від 14.03.2014 по справі 2а-10622/11/2670

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

14 березня 2014 року 16:33 № 2а-10622/11/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Шулежка В.П.,

при секретарі Пасічнюк С.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Далгакиран компресор Україна» до Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

З позовом до Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось товариство з обмеженою відповідальністю «Далгакиран компресор Україна» (далі - позивач, ТОВ «Далгакиран компресор Україна») до Державної податкової інспекції в Оболонському районі м. Києва (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000472302 від 07.07.2011 року.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 20.11.2012 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 14.03.2013 року, адміністративний позов задоволено.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 28.01.2014 року касаційну скаргу відповідача задоволено частково, рішення судів попередніх інстанцій скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції, мотивуючи тим, що для правильного вирішення даного спору необхідним є дослідження всіх первинних документів, обставин, які підтверджували б рух активів у процесі здійснення господарських операцій позивача з контрагентами, а також встановлення наявності зв'язку між фактом придбання товарів (послуг) з понесенням інших витрат із господарською діяльністю платника податку та використання цих товарів у господарській діяльності.

Позивач, обґрунтовуючи позовні вимоги зазначив, що висновки щодо порушень позивачем вимог податкового законодавства ґрунтуються на встановлених в ході перевірки недостовірних фактах, а тому прийняте відповідачем за результатами перевірки податкове повідомлення-рішення про нарахування та сплату грошового зобов'язання є протиправним та підлягає скасуванню.

Також, позивач зазначив, що відповідачем встановлено хибні розбіжності між звітними даними, задекларованими ТОВ «Далгакиран Компресор Україна», як покупцем товарів, та його постачальником за перевіряємий період, оскільки всі господарські операції підтверджуються документально, а тому висновки, викладені у акті №258/22-2-33399780 від 15.06.2011 р. про результати документальної невиїзної перевірки ТОВ «Далгакиран компресор Україна» є помилковими та такими, що прийняті всупереч законодавству України.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю, просив суд позов задовольнити.

В судовому засіданні, призначеному на 17.02.2014 року, судом допущено заміну неналежного відповідача на належного, а саме Державну податкову інспекцію в Оболонському районі м. Києва замінено на Державну податкову інспекцію в Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (далі - ДПІ в Оболонському районі ГУ Міндоходів у м. Києві).

Представник відповідача в судове засідання не прибув, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, заяви про розгляд справи за його відсутності не подавав.

В матеріалах справи містяться письмові заперечення проти позову, у яких відповідач зазначив, що позовні вимоги не визнає з підстав, викладених в акті перевірки, та позивачем в порушення вимог податкового законодавства завищено податковий кредит.

Відповідно до вимог ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

З урахуванням неприбуття у судове засідання відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового засідання, відповідно до вимог ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає встановленими наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

ТОВ «Далгакиран компресор Україна» зареєстроване Оболонською районною в м. Києві державною адміністрацією 31.03.2005 року, про що зроблено запис у журналі реєстраційних справ за № 1060 102 0000 002748. Код товариства за ЄДРПОУ 33399780.

Місцезнаходження товариства відповідно до установчих документів 04080, м. Київ, вул. Новокостянтинівська, 4/А.

Згідно з довідкою про включення до ЄДРПОУ до видів діяльності за КВЕД позивача відноситься, зокрема, ремонт і технічне обслуговування насосів, компресорів та гідравлічних систем; оптова торгівля іншими машинами та устаткуванням.

Позивач перебуває на податковому обліку у ДПІ в Оболонському районі ГУ Міндоходів у м. Києві з 15.04.2005 року за № 6657.

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі наказу від 06.06.2011 року № 1790, службового посвідчення, виданого 12.02.2010 року відповідно до ст. 20, п.79.2 ст.79, п.86.4 ст.86 Податкового кодексу України відповідачем проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Далгакиран компресор Україна» (код ЄДРПОУ 33399780) щодо повноти обчислення та своєчасності сплати до бюджету податку на додану вартість при взаємовідносинах ТОВ «ТД «Інтермаркет ЛТД» (код ЄДРПОУ 37305586) за період з 01.12.2010 року по 31.01.2011 року.

За результатами перевірки складено акт № 258/22-2-33399780 від 15.06.2011 року про результати документальної позапланової невиїзної перевірки, яким встановлено порушення позивачем вимог п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено податок на додану вартість на суму 1 132 821 грн. за грудень 2010 року; п. 46.1 ст. 46, п. 54.1 ст. 54, п. 185.1 ст. 185, п. 198.1, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1, п. 200.2 ст. 200, п. 201.1, п. 201.4, п. 201.5, п. 201.6, п. 201.7 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на суму 322 584 грн. за січень 2011 року.

На підставі висновків, що викладені в акті перевірки ДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення від 07.07.2011 року № 0000472302, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем - 1 455 405 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 283 206 грн.

Не погоджуючись з податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до суду з відповідним позовом до суду про визнання його протиправним та скасування.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на безпосередньому, всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог виходячи з наступного.

Зі змісту акту перевірки вбачається, що відповідачем зроблений висновок про те, що позивачем неправомірно сформовано податковий кредит за грудень 2010 року на суму у розмірі 1 132 821 грн. та неправомірно сформовано податковий кредит за січень 2011 року на суму у розмірі 322 584 грн. в результаті здійснення господарських операцій з придбання у ТОВ «ТД Інтермаркет ЛТД» обладнання та запчастин до нього.

Відповідно до Системи автоматизованого співставлення показників податкових зобов'язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів (додаток №5 Декларації) на рівні ДПА України відповідач встановив розбіжності між звітними даними, задекларованими ТОВ «Далгакиран компресор Україна», як покупцем товарів, та його постачальником ТОВ «ТД Інтермаркет ЛТД».

Податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з чинним податковим законодавством

Як уже встановлено судом, позапланова невиїзна перевірка повноти обчислення та своєчасності сплати позивачем до бюджету податку на додану вартість відповідачем здійснена за період з 01.12.2010 року по 31.01.2011 року.

На час виникнення спірних правовідносин порядок обчислення і сплати податку на додану вартість, формування податкового кредиту регулювався статтею 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 року № 334/94-ВР.

Згідно з п.п. 7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» (чинного в період проведення перевірки), податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

З урахуванням особливостей, встановлених цим Законом, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту) (п.п. 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»).

Пунктом 7.2.6 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» визначено, що податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. Як виняток з цього правила, підставою для нарахування податкового кредиту при поставці товарів (послуг) за готівку чи з розрахунками картками платіжних систем, банківськими або персональними чеками у межах граничної суми, встановленої Національним банком України для готівкових розрахунків, є належним чином оформлений товарний чек, інший платіжний чи розрахунковий документ, що підтверджує прийняття платежу постачальником від отримувача таких товарів (послуг), з визначенням загальної суми такого платежу, суми податку та податкового номера постачальника.

Згідно з п.п.7.5.1 п.7.5. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Таким чином, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Аналогічні норми містяться й у Податковому кодексі України. Так, згідно з пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п.198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

У відповідності до п. 198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

В силу положень п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу).

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

З аналізу вказаних правових норм та обставин справи суд приходить до висновку, що необхідними та достатніми підставами для включення позивачем до складу податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість є: придбання ним товару, робіт чи послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності; сплата чи нарахування сум податку на додану вартість у зв'язку з таким придбанням.

Відповідно до листа Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 року №742/11/13-11, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

Необхідно перевірити фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як-от: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення або виробництва, приміщень для зберігання товарів тощо, якщо такі умови необхідні для здійснення певної операції; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.

Судам слід ураховувати, що наявність укладеного між учасниками господарської операції цивільно-правового договору або відсутність визнання такого договору недійсним або нікчемним сама собою не свідчить про реальність вчинення відповідної операції.

Про відсутність факту здійснення господарської операції можуть свідчити, зокрема, такі обставини: результати, відображені у даних податкового обліку будь-кого з учасників господарської операції, фактично не настали внаслідок відсутності відповідних дій будь-кого з учасників такої операції.

В даному разі для перевірки законності здійснених донарахувань оспорюваних сум податкових зобов'язань позивачеві дослідженню підлягають обставини щодо реальності здійснення господарських операцій та правильності формування даних податкового обліку за наслідками виконання цих операцій.

Судом встановлено, що податковий кредит позивача у грудні 2010 року в сумі 1 132 821,00 грн. та січні 2011 року в сумі 322584,00 грн. сформовано за рахунок контрагента ТОВ «ТД Інтермаркет ЛТД» (код ЄДРПОУ 37305586).

Так, з матеріалів справи вбачається, що між ТОВ «Далгакиран компресор Україна» (Покупець) та ТОВ «ТД Інтермаркет ЛТД» (Продавець) укладено договір купівлі-продажу від 01.11.2010 року, відповідно до умов якого Продавець зобов'язувався продати, а Покупець зобов'язувався оплатити та прийняти на умовах вказаного Договору товар - промислове обладнання та запчастини до нього, згідно Додатку №1 до Договору.

На підтвердження виконання умов зазначеного договору, сплати позивачем податку на додану вартість у складі ціни за товар, Продавцем виписані позивачу первинні документи, зокрема, податкові накладні від 01.12.2010 року №14 на загальну суму 71 218,37 грн., в тому числі ПДВ - 11 869,73 грн., від 01.12.2010 року №15 на загальну суму 6725711,67 грн., в тому числі ПДВ - 1120951,95 грн., видаткові накладні від 01.12.2010 року №14 на загальну суму 71 218,37 грн., в тому числі ПДВ - 11 869,73 грн., від 01.12.2010 року №15 на загальну суму 6725711,67 грн., в тому числі ПДВ - 1120951,95 грн.; податкові накладні від 04.01.2011 року № 010417 на загальну суму 1379005,71 грн., в тому числі ПДВ - 229834,28 грн., від 05.01.2011 року № 010508 на загальну суму 556498,56 грн., в тому числі ПДВ - 92749,76 грн., видаткові накладні від 05.01.2011 року № 010508 на загальну суму 1379005,71 грн., в тому числі ПДВ - 229834,28 грн., від 04.01.2011 року № 010417 на загальну суму 556498,56 грн., в тому числі ПДВ - 92749,76 грн.,

Пунктом 2.2 Договору від 01.11.2010 року передбачено, що оплата товару здійснюється шляхом оплати товару не пізніше 90 календарних днів з моменту його поставки. На виконання вказаних умов Договору, позивачем надано копії документів проведених по системі «Кліент - Банк», виписки з банку про оплату за товари згідно рахунків-фактур та накладних, зокрема, від 01.12.2010 року №14, від 01.12.2010 року №15, від 04.01.2011 року № 010417, від 05.01.2011 року № 010508.

Пунктами 3.1 - 3.3 Договору передбачено, що товар поставляється на умовах «Склад Покупця м. Києва». Право власності на товар переходить до Покупця з моменту отримання накладної на передачу товару, підписаною та скріпленою печаткою Покупця..

На підтвердження виконання умов Договору, позивачем надано копії договорів оренди.

Зокрема, відповідно до Договору оренди офісних та складських приміщень №01 від 05.01.2009 року ТОВ «Далгакиран компресор Україна» отримало від ПП «Центр «Авіазварювання» в строкове оплатне користування нежитлові приміщення за адресою: м. Київ, вул. Новокостянтинівська, 4а з метою розміщення офісу та складу промислового обладнання.

Факт виконання умов даного Договору підтверджується актами приймання-передачі орендованого приміщення. Відповідно до додатку №2 до Договору оренди, сторони за вказаним Договором підписали акт приймання-передачі орендованого приміщення від 31.12.2010 року про продовження перебування приміщень за адресою: м. Київ, вул. Новокостянтинівська, 4а у в оренді ТОВ «Далгакиран компресор Україна».

В подальшому, позивачем укладено з ПП «Центр «Авіазварювання» договір оренди офісних та складських приміщень № 01 від 04.01.2011 року, в підтвердження укладення даного Договору сторонами підписаний акт приймання-передачі орендованого приміщення від 04.01.2011 року, від 12.05.2011 року.

Також, в підтвердження реальності виконання умов договору позивачем надано та судом досліджено в судовому засіданні товарно-транспортні накладні, реєстри товарно-транспортних накладних, накладні на вантаж, платіжні доручення, а також сертифікати відповідності.

Зокрема, позивачем укладено договір перевезення вантажів № 5452 від 18.05.2010 року з ТОВ «Транспортна компанія «САТ», відповідно до якого ТОВ «Транспортна компанія «САТ» зобов'язувалося здійснити перевезення вантажів позивача автомобільним транспортом і надати транспортні послуги по перевезенню цих вантажів. Договір укладений строком до 31.12.2010 року.

За умовами вказаного Договору перевезення здійснюються на підставі накладної на вантаж, вартість перевезення та інших транспортних послуг встановлюється у відповідності до тарифів, зазначених у прайс-листі перевізника.

Крім того, позивачем укладено з ТОВ «Транспортна компанія «САТ» договір перевезення вантажів №3743 від 10.01.2011 року строком дії до 31.12.2013 року.

Згідно наданих товарно-транспортних накладних вбачається, що здійснювалось перевезення, зокрема, генератора дизельного, компресора, висушувані, фільтри та інші.

Перевезення вантажу підтверджується наявними в матеріалах справи копіями накладних на вантаж.

Також, відповідно до умов Договору від 01.11.2010 року, зокрема, розділом 6, визначено, що Продавець надає гарантії відповідності товару, який поставляється по якостям, та властивостям заявленим виробником. Вказані гарантії надаються та підтверджуються при наявності гарантійного талона.

Судом досліджено копії наявних у справі гарантійних талонів, виписаних ТОВ «ТД Інтермаркет ЛТД» у період з 01.12.2010 року по 31.01.2011 року з підписами покупців, які отримали товар.

Також позивачем надано сертифікати відповідності на товари та акти вводу в експлуатацію виробів, що передбачено п.4.2. Договору від 01.11.2010 року.

На підтвердження реальності операцій з придбаним у контрагента товарів, позивачем подано суду первинні документи (договора поставки, купівлі-продажу, витратні накладні, податкові накладні, платіжні доручення, довіреності) по його подальшій реалізації наступним контрагентам, зокрема, ТОВ «ПВК «Будівельник», ТОВ «Кристал Груп», ТОВ «Туран Фудс Санфлаувер Процессінг Компні», ТОВ «КБУ Теплових мереж», ВАТ «Донецькгірмаш», ВАТ «Нікопольський завод феросплавів», ТОВ «ТЕС-меблі», ДП «Новопокровський комбінат хлібопродуктів», ТОВ «Спецтехніка-Україна», ТОВ «ЕССЕ-Сервіс», АТ «НВАТ «ВНДІкомпросормаш», ПАТ «Актабанк».

В той час, як вбачається з акту перевірки, відповідач дійшов висновку про те, що позивач не мав права включати суми податку на додану вартість до податкового кредиту за рахунок операцій з ТОВ «ТД Інтермаркет», оскільки у ТОВ «ТД Інтермаркет» відсутні необхідні умови для ведення господарської діяльності, відсутні основні фонди, складські приміщення, транспортні засоби, достатні трудові ресурси, згідно з ч.1, ч.5 ст.203, п.1, п.2 ст.215, ст.228 Цивільного кодексу України угоди з контрагентами за період грудень 2010 року, січень 2011 року, як наслідок не спричиняють реального настання правових наслідків, а отже - є нікчемними по ланцюгу до «вигодонабувача».

Вказаний висновок базується на дослідженні отриманого від ДПІ у м. Іллічівську акту від 18.03.2011 року №593/23-0302/37305586 «Про результати документальної невиїзної перевірки ТОВ «ТД «Інтермаркет ЛТД» (код ЄДРПОУ 37305586) з питань правомірності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість за період з 01.12.2010 року по 31.01.2011 року».

Враховуючи інформацію, викладену в акті перевірки від 18.03.2011 року №593/23-0302/37305586 ТОВ «ТД Інтермаркет ЛТД» у ході розгляду декларацій ТОВ «Далгакиран Компресор Україна» з податку на додану вартість за грудень 2010 року та Додатку 5 до податкових декларацій за грудень 2010 року встановлено, що підприємством до податкового кредиту в перевіряємому періоді віднесено суми ПДВ по господарським операціям з ТОВ «ТД Інтермаркет ЛТД», правочини якого з його покупцями здійснені без мети настання реальних наслідків, тобто є нікчемними правочинами.

Однак, в ході розгляду справи судом встановлено, що ТОВ «ТД «Інтермаркет ЛТД» оскаржило в судовому порядку наказ ДПІ у м. Іллічівську №213 від 16.03.2011 року про призначення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «ТД Інтермаркет ЛТД», дії ДПІ у м. Іллічівську щодо проведення вказаної перевірки та складання акту перевірки від 18.03.2011 року №593/23-0302/37305586; дії щодо визнання у ТОВ «ТД «Інтермаркет ЛТД» необхідних умов для проведення господарської діяльності достатності трудових ресурсів; дії щодо визнання угод ТОВ «ТД «Інтермаркет ЛТД» за період грудень 2010 року по січень 2011 року нікчемними; а також просило зобов'язати ДПІ у м. Іллічівську відновити в обліковій картці платника податку позивача особистого рахунку зняті суми податку на додану вартість за грудень 2010 року та зобов'язати ДПІ у м. Іллічівську відновити в обліковій картці особистого рахунку ТОВ «ТД «Інтермаркет ЛТД» суми податку на додану вартість у розмірі 2 438 872,00 грн. (податковий кредит) та 2 510 050,00 грн. (додаткові зобов'язання) за січень 2011 року.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 07.10.2011 року по справі №2а-10006/12/2670, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 27.09.2012 року, визнано протиправними дії ДПІ у м. Іллічівську з проведення перевірки ТОВ «ТД «Інтермаркет ЛТД» (код ЄДРПОУ 37305586) з питання правомірності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість за період грудень 2010 року - січень 2011 року; зобов'язано ДПІ у м. Іллічівську відновити в обліковій картці особистого рахунку платника ТОВ «ТД Інтермаркет ЛТД» зняті суми податку на додану вартість за грудень 2010 року з податку на додану вартість та за січень 2011 року у розмірі 2 438 872,00грн. (податковий кредит) та 2 510 050,00 грн. (податкові зобов'язання). В іншій частині позовних вимог відмовлено.

В межах розгляду адміністративної справи №2а-10006/12/2670, судами першої та апеляційної інстанції надавалась оцінка господарським операціям, що були здійснені між ТОВ «ТД Інтермаркет ЛТД» та контрагентами, зокрема, ПП «Форпост», ТОВ «Далгакиран компресор Україна» за період грудень 2010-січень 2011 року, як таких що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, в результаті виконання укладених договорів ТОВ «ТД Інтермаркет ЛТД» було виконано договірні зобов'язання, які підтверджуються видатковими, податковими накладними та банківськими виписками про перерахунок коштів. Суд зробив висновок, що наявні у справі матеріали, а саме видаткові і податкові накладні, виписані, починаючи з 01.12.2010 року по 28.12.2010 року за результатами проведених операцій за укладеними договорами є первинними документами у розумінні ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Крім того, як зазначено у рішенні вказані договори в судовому порядку не визнані нікчемними, а відтак дії ДПІ у м. Іллічівську щодо визнання вказаних договорів є неправомірними та зняття в облікових картках особового рахунку ТОВ «ТД Інтермаркет ЛТД» суми податку на додану вартість є безпідставним.

Таким чином, в межах зазначеної адміністративної справи встановлено відповідність вимогам податкового законодавства господарських операцій ТОВ «Далгакиран компресор Україна» з ТОВ «ТД Інтермаркет ЛТД» за перевіряємий період, враховуючи те, що рішення по даній справі набрало законної сили, отже встановлені обставини є такими, що не підлягають доказуванню.

Згідно з ч. 1 ст. 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Відтак, з урахуванням викладеного, суд вважає, що у відповідача відсутні підстави для відповідного збільшення грошових зобов'язань з податку на додану вартість та включення даної суми таких зобов'язань до загальної суми, що визначена в оскаржуваному податковому повідомленні-рішенні.

Окрім того, як встановлено судом, факти придбання товарів, оплати їх вартості підтверджуються документально, господарські операції належним чином відображені у податковому обліку позивача та у податковій звітності; право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість підтверджується податковими накладними.

Наявність певної аналітичної інформації з інформаційних систем Державної податкової служби або відомості, одержані від інших підрозділів податкової служби чи інших органів державної влади, можуть свідчити лише про наявність у податкового органу певних сумнівів щодо товарності господарських операцій, однак не доказують з достовірністю того факту, що в дійсності ніякі матеріали позивачем не отримувались від контрагента.

Суд зазначає, що прийняття податкового повідомлення-рішення, на підставі якого визначено позивачу податкове зобов'язання, не може ґрунтуватись на припущеннях, а повинно доказуватись як факт і підтверджуватись документально.

З дослідженого у судовому засіданні акту перевірки позивача вбачається, що посадові особи відповідача в дійсності факт здійснення господарських операцій (приймання/передачу товарів) не перевіряли, оскільки перевірка була невиїзною, безпосереднього аналізу фінансово-господарських документів не проводили, а в акті лише відтворили відомості, одержані від ДПІ у м. Іллічівську щодо діяльності іншої юридичної особи.

Водночас, відповідачем не доведено та не надано належних доказів того, що обидві сторони правочину не мали на меті здійснення господарських операцій, укладений договір вчинено без наміру створення правових наслідків та не були зареєстрованими як юридичні особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

В той час, оскільки зобов'язання за договором купівлі-продажу, укладеного між позивачем та ТОВ «ТД Інтермаркет ЛТД», мали реальний характер, зокрема, між підприємствами велась передчасна домовленість та мета укладання такого договору, що, підтверджується листами ТОВ «Далгакиран Компресор Україна» від 03.08.2010 року № 158, від 30.09.2010 року № 230 та листами ТОВ «ТД Інтермаркет ЛТД» від 16.09.2010 року № 121, від 22.10.2010 року № 125, виконання умов договору підтверджується документально, а також відсутність взаємних претензій між сторонами договору свідчить про те, що укладення правочину відповідало волі сторін.

Положення податкового законодавства визначають, що право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість виникає у платника податків за наявності сукупності таких елементів: 1) наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник ПДВ); 2) фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій постачальником на користь покупця; 3) наявності причинно-наслідкового зв'язку між операцією з придбання товарів чи послуг та потребою використання в господарській діяльності; 4) документального підтвердження факту здійснення господарської операції сукупністю належним чином складених (оформлених) первинних та інших документів (у т.ч. платіжних), які зазвичай супроводжують операції певного виду та підтверджують їх фактичне виконання; 5) наявності у покупця належним чином складеної податкової накладної (має усі обов'язкові реквізити).

Суд на підставі оцінки наявних у справі доказів у їх сукупності встановив, що надання товарів позивачу з боку ТОВ «ТД Інтермаркет ЛТД» підтверджується первинними документами. Твердження податкового органу про відсутність у позивача підстави для формування податкового кредиту у період грудень 2010 - січень 2011 року відсутні, через те, що контрагентом позивача у вказаний період не задекларовано податкові зобов'язання по правочину та відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов'язань не відповідають дійсності та у судовому засіданні не були доведені, а надані позивачем докази є переконливими і достатніми для беззаперечного висновку суду щодо реальності господарської операції.

Враховуючи вищезазначене, суд приходить до висновку, що позивачем правомірно сформована сума податкового кредиту по взаємовідносинам з вказаним контрагентом, висновки акту перевірки про порушення позивачем норм Податкового кодексу України є помилковими.

Відтак, збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість та нарахування штрафних санкцій здійснено відповідачем неправомірно, що свідчить про протиправність та необґрунтованість винесеного податкового повідомлення-рішення № 0000472302 від 07.07.2011 року.

Відповідно до частин 1, 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Однак, доказів, які б спростовували доводи позивача відповідач суду не надав.

Враховуючи викладене, системно проаналізувавши приписи законодавства України, оцінивши докази, які наявні в матеріалах справи, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні та враховуючи всі наведені обставини, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, а позов таким, що підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 94, 158-163 КАС України суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Далгакиран компресор Україна» задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000472302 від 07.07.2011 року.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі до Окружного адміністративного суду міста Києва апеляційної скарги на постанову протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до Київського апеляційного адміністративного суду.

Якщо апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений ст. 186 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

Суддя В.П. Шулежко