Ухвала

від 18.03.2014 по справі 2а-3637/11/1370

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 березня 2014 року Справа № 9104/34344/12

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі :

головуючого судді Святецького В.В.

суддів Довгополова О.М., Гудима Л.Я.,

з участю секретаря судового засідання Шуптар Т.О.,

представника позивача Мужанова К.В.,

представника відповідача Сергеєвої О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу приватного підприємства ,,ЕВТ-центр" на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 23 грудня 2011 року у справі за позовом приватного підприємства ,,ЕВТ-центр" до державної податкової інспекції в Кам'янка-Бузькому районі Львівської області про скасування податкового повідомлення-рішення ,-

В С Т А Н О В И В :

25 березня 2011 року приватне підприємство (ПП) ,,ЕВТ-центр" звернулось до суду з адміністративним позовом, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції (ДПІ) в Кам'янка-Бузькому районі Львівської області за № 000012/2301 від 15 березня 2011 року.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 23 грудня 2011 року в задоволенні позову відмовлено в повному обсязі.

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, ПП ,,ЕВТ-центр" подало апеляційну скаргу, оскільки вважає, що постанова прийнята з порушенням норм матеріального і процесуального права.

В апеляційній скарзі зазначає, що суд першої інстанції не звернув уваги на ті обставини, що позивач надав всі необхідні первинні документи в обґрунтування належності та реальності здійснення господарських операцій. Суд безпідставно врахував викладені в протоколах допитів покази директора і засновників контрагентів позивача, оскільки протоколи допитів не є документами, які в розумінні ч. 4 ст. 72 КАС України містять факти, що не потребують доведення, а тому викладені в них факти не мають вищої доказової сили. Висновки суду першої інстанції про відсутність реального характеру господарських операцій ґрунтуються лише не припущеннях, а твердження відповідача про нікчемність правочину суперечить вимогам законодавства, оскільки відповідач не надав доказів порушення інтересів держави.

Відповідач не вправі одноосібно, на власний розсуд кваліфікувати діяльність господарюючих суб'єктів, їх посадових і службових осіб, оцінювати дійсність правочинів, а також застосовувати недійсність правочинів, присвоюючи собі функції судових органів.

За таких обставин позивач просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Представник позивача в судовому засіданні апеляційного суду підтримав вимоги апеляційної скарги та просить їх задовольнити в повному обсязі.

Представник податкового органу заперечив вимоги апеляційної скарги та просить залишити скаргу без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи скарги, апеляційний суд вважає, що скарга не належить до задоволення з таких підстав.

З матеріалів справи суд вбачає, що за наслідками планової виїзної документальної перевірки ПП ,,ЕВТ-центр" ДПІ в Кам'янка-Бузькому районі Львівської області прийняла податкове повідомлення-рішення за № 000012/2301 від 15.03.2011 року, яким підприємству визначила грошове зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 166663,00 грн. (133330,00 грн. основного платежу та 33333,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій).

Висновки податкового органу базуються на тому, що на порушення п. 1.3, 1.4 ст.1, пп. 3.1.1 п.3.1 ст.3, п. 4.2 ст.4, пп.7.4.1, п.7.4, пп.7.7.1, пп.7.7.5 п.7.7 ст.7 Закону України ,,Про податок на додану вартість" позивачем занижено податок на додану вартість на загальну суму 133330 грн.

В акті перевірки зазначено, що за період з 01.07.2009 року по 30.09.2010 року підприємство здійснило ряд сумнівних фінансово-господарських операцій з ПП ,,ІКЦ Облік", ПП ,,Колгри", ТзОВ ,,Виробниче підприємство,,Ізоспан" та ПП ,,ФПК ,,Каскад".

В матеріалах справи наявна угода за № 05-0000217 від 01 травня 2010 року, згідно якої ПП ,,ЕВТ Центр" (продавець) зобов'язалась поставити ПП ,,ІКЦ Облік" (покупець) товари продовольчої групи.

Виконання умов угоди оформлене накладною № 161 від 11 травня 2010 року на поставку тушки бройлера 1 кат. на загальну суму 130000,00 грн., в т.ч. ПДВ в сумі 21666,67 грн..

Відповідно до банківських виписок по особових рахунках ПП ,,ЕВТ Центр" 11 травня 2010 року на рахунок позивача від ПП ,,ІКЦ Облік" надійшли грошові кошти за курячу продукцію в сумі 130000,00 грн. в т.ч. ПДВ в сумі 21666,67 грн..

Згідно угоди за № ДГ-00229 від 05 травня 2010 року ПП ,,Фінансово-промислова компанія ,,Каскад" (продавець) зобов'язалась поставити ПП ,,ЕВТ Центр" (покупець) товари.

Виконання умов угоди оформлене виданими ПП ,,Фінансово-промислова компанія ,,Каскад" видатковою накладною № РН5-0600007 від 06 травня 2010 року на поставку тушки курки, податковою накладною від 06.05.2010 № 5060000007 на загальну суму 123500,00 грн., в т.ч. ПДВ в сумі 20583,33 грн., накладною № РН5-1000001 від 10 травня 2010 року на поставку тушки курки, податковою накладною від 10.05.2010 року на загальну суму 14700,00 грн., в т.ч. ПДВ в сумі 2450,00 грн..

Відповідно до банківських виписок по особових рахунках ПП ,,ЕВТ Центр" 27,28 травня, 25,30 червня 2010 року перерахувало ПП ,,Фінансово-промислова компанія ,,Каскад" грошові кошти за тушку курки на загальну суму 138200,00 грн..

Згідно угоди № 21/09-1 від 21 вересня 2009 року ТзОВ ,,Виробниче підприємство,,Ізоспан" зобов'язалось передати ПП ,,ЕВТ Центр" обладнання на загальну суму 411922,80 грн..

Виконання умов угоди оформлене виданими ТзОВ ,,Виробниче підприємство,,Ізоспан" накладною № 5/10-4 від 05.10.2009 року, податковою накладною від 05.10.2009 року № 5/10-4 на суму 411922,80 грн. в т.ч. ПДВ в сумі 68653,80 грн..

Відповідно до банківських виписок по особових рахунках ПП ,,ЕВТ Центр" за період з 19.01.2010 року по 15.02.2010 року перерахувало ТзОВ ,,Виробниче підприємство,,Ізоспан" грошові кошти на загальну суму 343150,13 грн..

Згідно угоди № 01/02-1 від 01 лютого 2009 року ПП ,,ЕВТ Центр" зобов'язалось поставити ПП ,,Колгри" товари.

Виконання умов угоди оформлене виданими ПП ,,ЕВТ Центр" документами: накладною № 167 від 28 липня 2010 року на поставку тушки бройлера, м'яса курки на загальну суму 47865,00 грн., в т.ч. ПДВ в сумі 7977,50 грн., накладною № 170 від 30 липня 2010 року на поставку курячої продукції на загальну суму 50000,00 грн., в т.ч. ПДВ в сумі 8333,33 грн., накладною № 175 від 11серпня 2010 року на поставку тушки бройлера, лап курячих на загальну суму 22000,00 грн., в т.ч. ПДВ в сумі 3666,67 грн., а всього на загальну суму 119865,00 грн., в т.ч. ПДВ в сумі 19977,50 грн..

ПДВ по вказаних господарських операціях на загальну суму 133330,00 грн. (21666,67+20583,33+ 2450,00 +68653,80+19977,50) позивач відніс до складу своїх податкових зобов'язань по ПДВ та до податкового кредиту.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що проведеним дослідженням фінансово-господарської діяльності встановлено, що у ПП ,,ІКЦ Облік", ПП ,,Фінансово-промислова компанія ,,Каскад", ТзОВ ,,Виробниче підприємство,,Ізоспан", ПП ,,Колгри" встановлено відсутність основних фондів та виробничих потужностей, трудових ресурсів, транспортних засобів, що свідчить про відсутність фактичної доставки товарів на склади підприємства від ПП ,,ЕВТ Центр", та відповідно, про укладання договорів без мети настання реальних наслідків.

Тому суд дійшов висновку, що угоди поставки є нікчемними, а нікчемний правочин є недійсний в силу закону, тому такий нікчемний правочин не створює інших юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. Сам факт надання податковому органу всіх належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди не є підставою для її одержання, коли податковим органом встановлено, що відомості, які містяться в цих документах є недостовірні та є наслідком укладання нікчемних правочинів.

Так висновки суду першої інстанції, на думку апеляційного суду, відповідають фактичним обставинам справи, нормам матеріального і процесуального права та є вірними.

Так, статтею 1 Закону України від 03.04.1997року № 168/97-ВР ,,Про податок на додану вартість" (чинного на час виникнення даних спірних правовідносин) визначено, що платник податку - особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України (пункт 1.3).

Поставка товарів - будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатної поставки товарів (результатів робіт) та операції з передачі майна орендодавцем (лізингодавцем) на баланс орендаря (лізингоотримувача) згідно з договорами фінансової оренди (лізингу) або поставки майна згідно з будь-якими іншими договорами, умови яких передбачають відстрочення оплати та передачу права власності на таке майно не пізніше дати останнього платежу(пункт 1.4).

Податковим кредитом є сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом (пункт 1.4).

За змістом підпунктом 3.1.1 пункту 3.1 статті 3 Закону № 168/97-ВР об'єктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце поставки яких знаходиться на митній території України,

Підпунктом 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 цього Закону встановлено, що податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до положень підпункту 7.4.1 пункту 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не дозволяється включення до податкового кредиту, згідно з п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону, суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Таким чином, право на нарахування податкового кредиту обумовлюється наявністю факту придбання платником податку товарів, робіт, послуг, основних фондів, нематеріальних активів, в ціні яких платником податку-покупцем сплачений (нарахований) податок на додану вартість, та їх використання у власній господарській діяльності.

Приписами ст.1 Закону України ,,Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Відповідно до п. 2 ст. 3 Закону України ,,Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" фінансова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий примірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку. Частиною 1 ст. 9 зазначеного Закону передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

На підставі викладеного апеляційний суд дійшов висновку, що первинні документи бухгалтерського обліку господарських операцій, які фіксують факти здійснення господарських операцій, можуть бути підставою для формування податкового кредиту та податкових зобов'язань лише у випадку фактичного та реального здійснення цих господарських операцій.

За таких обставин колегія суддів визнає вірними та обґрунтованими висновки суду першої інстанції про те, що надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди (бюджетного відшкодування з бюджету, формування податкового кредиту) є підставою для її одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 18 вересня 2012 року у справі № 2а-3635/11/1370 (№ 152336/12/9104) ухвалено відмовити в задоволенні позову ПП ,,ЕВТ Центр" до державної податкової інспекції в Кам'янка-Бузькому районі Львівської області про скасування податкового повідомлення-рішення. Апеляційний суд визнав безтоварними господарські операції між ПП ,,ЕВТ Центр" та його контрагентами ПП ,,ІКЦ Облік", ПП ,,Фінансово-промислова компанія ,,Каскад", ТзОВ ,,Виробниче підприємство,,Ізоспан", ПП ,,Колгри", які є предметом дослідження в даній справі.

При цьому суд розглядав правомірність віднесення до складу валових витрат проведених позивачем витрат по тих же самих господарських операціях, які є предметом розгляду в даній справі, однак в даному випадку досліджується правомірність нарахування податку на додану вартість та віднесення сум до податкового кредиту.

В силу ч.1 ст. 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Таким чином, факт відсутності реального характеру господарських операцій між позивачем та його контрагентами доведений у справі № 2а-3635/11/1370 (№ 152336/12/9104), а тому доказуванню в даній справі не підлягає.

Наведене спростовує доводи апеляційної скарги про невідповідність оскарженого судового рішення нормам матеріального та процесуального права.

Статтею 159 КАС України визначено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

В силу ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасовано правильне по суті рішення з одних лише формальних міркувань.

Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд визнає, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив обставини справи та ухвалив законне рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, постанова суду першої інстанції ґрунтується на повно, об'єктивно і всебічно з'ясованих обставинах, доводи апеляційної скарги їх не спростовують, а тому підстав для скасування постанови суду першої інстанції немає.

Керуючись ч. 3 ст. 160, ст. 195, ст. 196, п. 1 ч. 1 ст.198, ст. ст. 200, 205, 206, 254 КАС України, суд,-

У Х В А Л И В :

апеляційну скаргу приватного підприємства ,,ЕВТ-центр" залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 23 грудня 2011 року у справі № 2а-3637/11/1 370 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції, а в разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Ухвала в повному обсязі складена 24 березня 2014 року.

Головуючий суддя В.В. Святецький

Судді О.М. Довгополов

Л.Я. Гудим