Постанова

від 24.02.2014 по справі 823/87/14

ЧЕРКАСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 лютого 2014 року справа № 823/87/14

11 год. 05 хв. м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Гаращенка В.В.,

при секретарі - Шоколенко Т.М.,

за участю:

представника позивача: Амеліної О.С. - за довіреністю;

представника відповідача: Зубенка С.М. - за довіреністю;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси адміністративну справу за позовом приватного підприємства виробничо-комерційна фірма «Технологія тепла» до державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління Міндоходів у Черкаській області про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство виробничо-комерційна фірма «Технологія Тепла» звернулося до суду з адміністративним позовом про скасування податкових повідомлень-рішень державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління Міндоходів у Черкаській області від 14.05.2013 №0002712301 та №0002702301.

Представник позивача в судовому засіданні заявлений позов підтримала у повному обсязі, в обґрунтування вимог зазначила, що податковий орган дійшов хибного висновку про порушення позивачем норм Податкового кодексу України, і висновки, викладені в актах перевірки суперечать вимогам законодавства України, тому оскаржувані податкові рішення підлягають скасуванню.

В судовому засіданні та в письмовому запереченні на адміністративний позов представник відповідача просив відмовити в його задоволенні повністю, оскільки порушення дійсно мали місце і договірні взаємовідносини між позивачем та його контрагентом відображені лише документально, без їх фактичного виконання. Таким чином, оскаржувані податкові повідомлення-рішення винесені правомірно на підставі виявлених перевіркою порушень.

Заслухавши пояснення представників сторін, повно, всебічно та об'єктивно дослідивши подані у справі докази, надавши їм юридичну оцінку, суд зазначає наступне.

Приватне підприємство виробничо-комерційна фірма «Технологія Тепла» як суб'єкт господарювання - юридична особа, ідентифікаційний код 30842175, зареєстроване виконавчим комітетом Черкаської міської ради 09.03.2000, перебуває на обліку у державній податковій інспекції в місті Черкасах, зокрема як платник податку на додану вартість згідно свідоцтва №32154624, виданого 04.07.2005.

Державною податковою інспекцією в місті Черкасах згідно з пп. 78.1.5 п. 78.1 ст. 78 та п. 79.1, 79.2 ст. 79 Податкового кодексу України проведена позапланова невиїзна перевірка приватного підприємства виробничо-комерційна фірма «Технологія Тепла» з питань дослідження документів, що були надані до заперечення від 12.03.2013 №б/н до акту перевірки від 26.02.2013 №93/22-14/30842175, по факту перевірки складено акт від 03.04.2013 №146/22-14/30842175.

За висновками акту від 03.04.2013 №146/22-14/30842175 приватне підприємство виробничо-комерційна фірма «Технологія Тепла» допустило порушення: п. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138 та пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI, в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток за ІІ-IV квартали 2011 року всього на суму 77254 грн., а також порушення п. 193.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету за період з 01.09.2011 по 31.10.2011 на загальну суму 67177 грн.

14 травня 2013 року відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення за №0002712301 про збільшення сум грошового зобов'язання позивачу по податку на додану вартість за основним платежем на суму 7177 грн., та за штрафними санкціями на суму 16794 грн., а також 14 травня 2013 року відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення за №0002702301 про збільшення сум грошового зобов'язання позивачу по податку на прибуток за основним платежем на суму 77254 грн.

Позивач оскаржував зазначені податкові повідомлення-рішення в адміністративному порядку, проте Міністерство доходів і зборів України рішенням від 13.11.2013 №15164/6/99-99-10-01-15 залишило податкові повідомлення-рішення від 14.05.2013 №0002712301 та №0002702301 без змін, а скаргу позивача - без задоволення.

Податковий Кодекс України встановлює перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства (далі - Кодекс).

Пунктом 44.1 ст. 44 Кодексу визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Підпунктом 133.1.1 п. 133.1 ст. 133 Кодексу визначено, що платниками податку з числа резидентів є суб'єкти господарювання - юридичні особи, які провадять господарську діяльність як на території України, так і за її межами.

Відповідно до пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Кодексу об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

В свою чергу, статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» № 996-XIV від 16.07.1999 визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Сама ж господарська операція викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Реальні зміни майнового стану платника податків як ознака фактичного вчинення господарської операції передбачена і нормами Кодексу, зокрема, згідно з п. 138.2 ст. 138 Кодексу витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому в силу пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Кодексу не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Кодексу податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду.

Відповідно до приписів п. 198.1 ст. 198 Кодексу право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає в тому числі і в разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пункт 198.2 ст. 198 Кодексу визначає, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

В силу п. 198.3 ст. 198 Кодексу податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно ч. 2 п. 198.3 ст. 198 Кодексу право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

За нормами п. 198.6 ст. 198 Кодексу не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі, коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

По факту ведення позивачем господарської діяльності судом встановлено, що між ним та ФОП ОСОБА_3 укладено договори постачання №5 від 22.09.2011 та №32 від 10.10.2011 відповідно до умов яких ФОП ОСОБА_3 взято зобов'язання поставки позивачу газового обладнання, матеріалів та обладнання сантехнічного призначення.

На підтвердження виконання вищезгаданих договірних зобов'язань, позивачем надано податкові накладні, видаткові накладні, подорожні листи та товарно-транспортні накладні.

Однак, суд звертає увагу на те, що без фактичного здійснення господарської операції первинні документи не мають юридичної сили, що випливає з аналізу положення ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», де зазначено, що господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства, а первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення .

З викладеного випливає, що будь-які документи (договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Згідно укладених договорів ФОП ОСОБА_3 як постачальник взяв на себе зобов'язання пов'язаних з транспортуванням товарів, разом з тим, судом встановлено, що зобов'язання пов'язані з транспортуванням товарів повністю взяв на себе позивач. Додаткових угод щодо змін умов договору в частині поставки товарів суду не надано, як і не надано доказу погодження ціни товару без врахування транспортних витрат з боку продавця.

Також відповідно до п. 5.1 договорів №5 від 22.09.2011 та №32 від 10.10.2011 товар поставляється з моменту надання від покупця заявки. Разом з тим, позивачем до матеріалів справи не надано жодного примірника таких заявок, що взагалі ставить під сумнів необхідність вчинення таких господарських операцій.

Крім того, судом встановлено, що між позивачем та ФОП ОСОБА_3 укладено договір підряду №18 від 07.09.2011 за умовами якого позивач отримав від ФОП ОСОБА_3 послуги по реконструкції цеху регенерації сірковуглецю з добудовою під підприємством обробки металоконструкції за адресою: м. Черкаси, пр. Хіміків, 74.

На підтвердження виконання договору підряду, позивачем надано податкові накладні, акти приймання - передачі обладнання та матеріалів в монтаж, звіти форми М-29, сертифікати на продукцію, сертифікати відповідності, довідки про вартість виконаних будівельних робіт.

Разом з тим, щодо виконання договору підряду №18 від 07.09.2011, суд зазначає, що позивачем не надано суду жодного доказу, який би підтверджував реальну можливість виконання будівельних робіт саме ФОП ОСОБА_3, а саме: не підтверджено його кваліфікацію, матеріально-технічну можливість, чи доказу залучення ФОП ОСОБА_3 фахівців для виконання робіт для позивача, крім того, в ході проведення перевірки позивача, податковим органом використано інформацію, викладену в акті ДПІ у м. Черкаси від 03.01.2012 №1/17-2111/2946212279, в якому зазначено про неможливість вказаного підприємця фактично здійснювати господарські операції через відсутність трудових ресурсів, основних фондів, складських приміщень, транспортних засобів та інших матеріальних ресурсів, економічно необхідних для здійснення господарських операцій.

Також відповідно до видів діяльностей ФОП ОСОБА_3 такі види діяльності як будівельні чи монтажні роботи останнім не зареєстровані і відповідно їх здійснення не підтверджено.

Крім того, судом встановлено, що необхідність укладення договору підряду №18 від 07.09.2011 з ФОП ОСОБА_3 зумовлена виконанням позивачем договору будівельного підряду №1-07/05 від 12.07.2011 укладеного між позивачем як підрядником та замовником в особі ТОВ «Компанія» МЕТАЛ ІНВЕСТ», таким чином ФОП ОСОБА_3 фактично виступив як субпідрядник у виконанні договору будівельного підряду №1-07/05 від 12.07.2011.

Разом з тим, відповідно до п. 1.2 та 2.1.6 договору будівельного підряду №1-07/05 позивач взяв на себе зобов'язання власними силами та засобами якісно виконати обумовлену даним договором роботу. Доказу щодо надання згоди ТОВ «Компанія» МЕТАЛ ІНВЕСТ» на залучення позивачем підрядника ФОП ОСОБА_3 суду не надано.

Крім того, як зазначив представник відповідача, ФОП ОСОБА_3 приступив до виконання договору підряду до підписання відповідного договору, при цьому як до перевірки так і до матеріалів справи не надано проектну документацію та дозволи на виконання реконструкції цеху регенерації сірковуглецю з добудовою під підприємством обробки металоконструкції за адресою: м. Черкаси, пр. Хіміків, 74, хоча дана вимога передбачена п. 1 договору підряду №18 від 07.09.2011.

Отже, з матеріалів справи не вбачається безперечних доказів виконання договірних зобов'язань щодо поставки товарів та проведення будівельних робіт саме ФОП ОСОБА_3, тому суд вважає фактичне вчинення таких господарських операцій сумнівним.

Враховуючи, норми статті 86 КАС України, відповідно до яких суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, а тому вважає фактичне вчинення господарських операцій між позивачем та ФОП ОСОБА_3 не підтверджене.

Згідно ч. 1 та 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Суд звертає увагу на те, що в інформаційному листі від 20 липня 2010 року №1112/11/13-10 «Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби» Вищий адміністративний суд України зазначив про те, що процесуальна діяльність суду із встановлення обґрунтованості права платника податку на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування з податку на додану вартість повинна включати такий етап, як встановлення факту здійснення господарської операції.

При цьому дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції - договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

Необхідно перевірити фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як-от: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення, приміщень для зберігання товарів тощо; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.

Обставиною, що виключає заявлені обґрунтованість позивача є фіктивний характер здійснених операцій, тому в даному випадку наявність у платника податку (позивача у справі) виданих йому податкових накладних не є достатньою підставою для формування податкового кредиту.

Таким чином, в разі відсутності належно підтвердженого факту вчинення господарської операції відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей формування податкового кредиту з податку на додану вартість навіть при наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Отже, позивач допустив порушення податкового законодавства України з метою безпідставного набуття права на податкову вигоду.

З огляду на викладені вище обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, докази щодо їх підтвердження та керуючись актами законодавства щодо цих правовідносин, суд приходить до висновку, що відповідач, провівши перевірку та прийнявши за її результатами оскаржені податкові повідомлення-рішення, діяв відповідно та у спосіб, передбачений законодавством України, а тому підстави для задоволення позовних вимог та скасування спірних податкових повідомлень-рішень відсутні.

Керуючись ст.ст. 17, 86, 94, 159, 162, 163, 254 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Стягнути з приватного підприємства виробничо-комерційна фірма «Технологія тепла» на користь Державного бюджету України 2892 (дві тисячі вісімсот дев'яносто дві) грн. 05 коп. судового збору.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня проголошення постанови, а в разі проголошення судом вступної та резолютивної частини постанови апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 03 березня 2014 року.

Суддя В.В. Гаращенко