Рішення

від 19.03.2014 по справі 905/490/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

19.03.2014 Справа № 905/490/14

Суддя господарського суду Донецької області Філімонова О.Ю., розглянувши матеріали

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Управление качеством работ стройматериал" м. Донецьк

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Донецьквуглезбагачення" м. Донецьк

про стягнення суми заборгованості у розмірі 28346,41грн., 3% річних у розмірі 769,34грн.

Представники сторін:

від позивача : Фурта Н.С. - за довіреністю №б/н від 08.01.2014р.

від відповідача : не з'явився

СУТЬ СПОРУ :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Управление качеством работ стройматериал" м. Донецьк звернулось до господарського суду Донецької області з позовними вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю "Донецьквуглезбагачення" м. Донецьк про стягнення суми заборгованості у розмірі 28346, 41грн., 3% річних у розмірі 769,34грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що відповідно до умов укладеного між сторонами договору №15/11/2012/1пкс від 15.11.2012р., позивач зобов'язався поставити, а відповідач зобов'язався прийняти та оплатити продукцію, однак свої зобов'язання відповідач не виконав в повному обсязі, в результаті чого за ним утворилась заборгованість у розмірі 28346,41 грн.

Нормативно свої вимоги Позивач обґрунтовує ст.ст. 525, 526, 530, 610, 625 Цивільного кодексу України, ст.ст. 174, 175, 193, 265 Господарського кодексу України та ст.ст. 1, 22, 44, 49, 66 Господарського процесуального кодексу України.

17.03.2014р. представник позивача через канцелярію суду надав заяву про збільшення розміру позовних вимог, в якій просить стягнути з відповідача на користь позивача суму основного боргу у розмірі 28346,41 грн., 3% річних у розмірі 783,80 грн. та судовий збір у розмірі 1827,00 грн.

Суд, керуючись вимогами ст.22 Господарського процесуального кодексу України, прийняв заяву про збільшення розміру позовних вимог до розгляду.

19.03.2014р. відповідач через канцелярію суду надав відзив на позовну заяву №239 від 18.02.2014р., в якому просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

Представник позивача у судовому засіданні надав пояснення стосовно збільшення розміру позовних вимог та просив суд позов задовольнити, з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Представник позивача клопотання щодо фіксації судового процесу не заявляв, у зв'язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосування засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані сторонами документи, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд.

В С Т А Н О В И В:

15.11.2012р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Управление качеством работ стройматериал" м. Донецьк (Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Донецьквуглезбагачення" м. Донецьк (Покупець), укладено договір №15/11/2012/1пкс.

Відповідно до п. 1.1 Договору, постачальник зобов'язується поставити, а покупець - прийняти та оплатити на підставі умов даного договору продукцію. Найменування, кількість, ціна, строки оплати, строки та умови поставки продукції вказані в специфікаціях, які є невід'ємною частиною даного договору.

Згідно з п. 2.3 Договору, сторони встановлюють, що право власності на продукцію переходить до покупця після підписання накладної (акту прийому - передачі), після чього продукція вважається поставленою постачальником та прийнятою покупцем.

Пунктом 3.1 Договору передбачено, що загальна сума за договором складає суму, зазначену на підставі доданих до договору специфікацій.

Відповідно до п. 3.3 Договору, розрахунки за продукцію здійснюється грошовими коштами на розрахунковий рахунок постачальника в строк, встановлений в специфікації к даному договору. У випадку, якщо в специфікаціях до договору передбачена оплата продукції по факту поставки, розрахунки за продукцію здійснюються покупцем не раніше дати надання постачальником документів, вказаних в пункті 2.4 даного договору. Можливі інші форми оплати.

Згідно з п. 9.2 Договору, даний договір вступає в силу з моменту його підписання та діє по 31.12.2013р., а в частині гарантійних обов'язків (забезпечення виконання обов'язків, відповідальності по гарантії) до закінчення гарантійного строку. Закінчення строку дії договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, що мало місце під час дії договору.

Додатковою угодою від 31.12.2012р. до договору №15/11/2012/1пкс від 15.11.2012р., сторони виклали п. 9.2 договору в наступній редакції: «п. 9.2. Даний договір вступає в силу з моменту його підписання та діє до 31.12.2013р., а за фінансовими зобов'язаннями договору - до їх повного виконання.».

Додатковою угодою №4 від 11.02.2013р. до договору №15/11/2012/1пкс від 15.11.2012р., сторони внесли зміни в розділ 10 договору «Юридична адреса, реквізити та підписи сторін».

Специфікацією на поставку продукції від 03.01.2013р. до договору №15/11/2012/1пкс від 15.11.2012р., сторони визначили умови поставки, строк поставки: січень 2013р., строк оплати. Також сторони визначили загальну суму специфікації, яка складає 35996,40 грн.

Специфікацією на поставку продукції від 01.02.2013р. до договору №15/11/2012/1пкс від 15.11.2012р., сторони визначили умови поставки, строк поставки: лютий 2013р., строк оплати. Також сторони визначили загальну суму специфікації, яка складає 70342,21грн.

Згідно з п.1 ч.2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Згідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обгрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим ( ст.43 Господарського процесуального кодексу України).

Договір №15/11/2012/1пкс від 15.11.2012р., укладений між сторонами за своєю правовою природою є договором поставки та підпадає під правове регулювання норм ст. 264-271 Господарського кодексу України та істотними умовами договору поставки, зокрема, є предмет, ціна, строк дії договору, умови поставки, термін її здійснення.

Відповідно до ч.3 ст. 264 Господарського кодексу України, основні вимоги щодо укладення та виконання договорів поставки встановлюються цим Кодексом, іншими законодавчими актами.

Згідно ч.1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч.1, ч.2 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч.1 ст. 691 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч. 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

На виконання умов договору №15/11/2012/1пкс від 15.11.2012р., на підставі видаткових накладних: №15 від 18.01.2013р. на суму 35996,40 грн.; №32 від 05.02.2013р. на суму 42002,40 грн.; №47 від 25.02.2013р. на суму 25445,00 грн., Товариство з обмеженою відповідальністю "Донецьквуглезбагачення" м. Донецьк отримало від Товариства з обмеженою відповідальністю "Управление качеством работ стройматериал" м. Донецьк продукцію на загальну суму 103443,80 грн. (а.с. 20, 22, 26)

Зі сторони відповідача видаткові накладні: №15 від 18.01.2013р.; №32 від 05.02.2013р., підписані Кондаревою Т.Ф. на підставі довіреностей: №80 від 17.01.2013р.; №176 від 05.02.2013р. на отримання ТМЦ. (а.с. 21, 23)

Видаткова накладна №47 від 25.02.2013р. підписана Вороновським Р.А. на підставі довіреності №290 від 25.02.2013р. на отримання ТМЦ. (а.с. 27)

Надана позивачем до матеріалів справи видаткова накладна №46 від 22.02.2013р. на суму 2894,81 не може бути належним доказом отримання відповідачем продукції, оскільки дана накладна підписана невідомою особою. (а.с .24)

Тому, суд відмовляє в частині стягнення суми основного боргу у розмірі 2894,81 грн., у зв'язку з необґрунтованістю.

17.01.2013р. позивачем був виставлений рахунок на оплату №18 на суму 35993,40 грн. (а.с. 16)

04.02.2013р. позивачем був виставлений рахунок на оплату №34 на суму 42002,40 грн. (а.с. 17)

21.02.2013р. позивачем був виставлений рахунок на оплату №45 на суму 25445,00 грн. (а.с. 19)

Відповідачем було частково оплачено заборгованість у розмірі 77992,20 грн., що підтверджується банківськими виписками. (а.с. 29-30)

Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем складає 25451,60 грн.

Відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За змістом ст.625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 202 Господарського кодексу України та ст.599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняються виконанням, проведеним належним чином

Відповідач доказів оплати у розмірі 25451,60 грн. до матеріалів справи не надав, тому суд вважає позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Управление качеством работ стройматериал" м. Донецьк доведеними, обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню.

В частині позовних вимог щодо стягнення заборгованості у розмірі 2894,81 грн. суд відмовляє, у зв'язку з недоведеністю.

Також, позивач просить стягнути с відповідача 3% річних у розмірі 783,80 грн.

Відповідно до ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З урахуванням часткових оплат відповідачем отриманої продукції: за видатковою накладною №15 від 18.01.2013р. неоплачений залишок отриманої продукції складає 10996,40 грн., за видатковою накладною №32 від 05.02.2013р. неоплачений залишок отриманої продукції складає 7002,40 грн., за видатковою накладною №47 від 25.02.2013р. неоплачений залишок отриманої продукції складає 7452,80 грн.

Перевіривши арифметичний розрахунок 3% річних, наданий позивачем, суд позовні вимоги в частині стягнення 3% річних задовольняє частково: за період 18.01.2013р. по 03.02.2013р., на суму заборгованості 10996,40 грн., 3% річних у розмірі 15,36 грн.; за період з 05.02.2013р. по 21.02.2013р., на суму заборгованості 7002,40 грн., 3% річних у розмірі 9,78 грн.; за період з 25.02.2013р. по 21.01.2014р., на суму заборгованості 7452,80 грн., 3% річних у розмірі 202,76 грн., всього у розмірі 227,90 грн.

В частині позовних щодо стягнення 3% річних у розмірі 555,90 грн., суд відмовляє.

Згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись статтями 32-34, 36, 43, 49, 82-85, 115, 116, Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Донецьквуглезбагачення" (83058, м. Донецьк, вул. Майська, б. 66, ЄДРПОУ 36887724) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Управление качеством работ стройматериал" (83015, м. Донецьк, вул. 50-річчя СРСР, б. 158 А, оф. 36, ЄДРПОУ 35655714) суму основного боргу у розмірі 25451 (двадцять п'ять тисяч чотириста п'ятдесят одна) грн. 60 коп., 3% річних у розмірі 227 (двісті двадцять сім) грн. 90 коп., судовий збір у розмірі 1611 (одна тисяча шістсот одинадцять) грн. 38 коп.

Відмовити у задоволенні позовних вимог в частині стягнення суми основного боргу у розмірі 2894,81 грн., 3% річних у розмірі 555,90 грн.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня складення повного рішення та може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя О.Ю. Філімонова

Дата складання повного тексту рішення 24.03.2014 року.

Надруковано 4примірника:

1-до справи;

2-позивачу;

1-відповідачу