Постанова

від 12.05.2014 по справі 905/490/14

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

07.05.2014р. справа №905/490/14

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: суддів:Зубченко І.В., Попкова Д.О., Татенка В.М. за участю представників: від позивача:Фурта Н.С., довіреність б/н від 08.01.2014р.; від відповідача:не з'явився; розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Донецьквуглезбагачення», м. Донецьк на рішення господарського суду Донецької області від 19.03.2014р. (повний текст підписано 24.03.2014р.) у справі№905/490/14 (суддя Філімонова О.Ю.) за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Управление качеством работ стройматериал», м. Донецьк до Товариства з обмеженою відповідальністю «Донецьквуглезбагачення», м. Донецьк простягнення основного боргу у розмірі 28346,41грн., 3% річних у розмірі 783,80грн. В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Управление качеством работ стройматериал», м. Донецьк, позивач, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом, до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю «Донецьквуглезбагачення», м. Донецьк, про стягнення 28346,41грн. заборгованості, 769,34грн. 3% річних.

В ході розгляду справи позивач заявою б/н від 17.03.2014р. збільшив розмір позовних вимог в порядку ст.22 Господарського процесуального кодексу України та просив суд стягнути з відповідача борг за поставлений товар у розмірі 28346,41грн., 3% річних у розмірі 783,80грн. Вказану заяву суд прийняв до розгляду та в подальшому розглядав збільшені позовні вимоги.

Рішенням господарського суду Донецької області від 19.03.2014р. у справі №905/490/14 позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 25451,60грн. заборгованості, 227,90грн. річних та 1611,38грн. судового збору. В іншій частині вимог відмовлено.

Рішення суду мотивоване тим, що сума основної заборгованості відповідача перед позивачем у розмірі 25451,60грн. підтверджена матеріалами справи, підставна і підлягає до стягнення. Поряд з цим, суд визнав правомірним нарахування відповідачеві 3% відсотків від суми несвоєчасно оплаченої продукції у розмірі 227,90 грн.; в свою чергу, у задоволені вимог про стягнення заборгованості за видатковою накладною №46 від 22.02.2013р. у розмірі 2894,81грн. та нарахованих на цю суму 3% річних у розмірі 555,90грн. відмовлено за недоведеністю.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Донецької області від 19.03.2014р. у справі №905/490/14 скасувати та прийняти нове, яким відмовити у задоволені позову.

В обґрунтування своїх вимог заявник посилається на те, що суд першої інстанції прийняв рішення з порушенням норм процесуального та матеріального права, що призвело до порушення прав позивача. Скаржник посилається на те, що рішення прийнято судом за наслідками неповного з'ясування обставин, які мають значення для справи.

Зокрема, скаржник зазначив, що частково сплатив за отриману продукцію 77992,20грн., а борг у розмірі 28346,41грн. є несплаченим, оскільки строк для сплати не настав. Крім того скаржник стверджує, що судом застосовано статтю 530ЦК України, якою передбачено, що боржник повинен виконати обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, однак, претензія від 30.07.2013р. відповідачем не отримувалась.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 09.04.2014р. прийнято апеляційну скаргу до провадження, призначено розгляд скарги на 07.05.2014р., явку сторін не визнано обов'язковою. Вказана ухвала отримана сторонами завчасно, про що свідчать повідомлення про вручення 11.04.2014р., 15.04.2014р. та 17.04.2014р. поштових відправлень з цією ухвалою.

Розпорядженням В.о. голови Донецького апеляційного господарського суду від 07.05.2014р. змінено склад колегії суддів та сформовано її у наступному складі: Зубченко І.В. (головуючий), Попков Д.О., Татенко В.М.

Представник позивача в судовому засіданні проти вимог, викладених в апеляційній скарзі заперечила з підстав, наведених у відзиві на апеляційну скаргу (б/н від 06.05.2014р.), просила рішення господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Представник відповідача (скаржника) в судове засідання не з'явився, проте надіслав до суду клопотання (№446 від 06.04.2014р.), в якому просив суд відкласти розгляд справи. Колегія суддів, розглянувши дане клопотання, враховуючи, що явка представників сторін не визнавалась обов'язковою, прийшла до висновку про відсутність підстав для задоволення такого.

Оскільки явка представника відповідача (скаржника) не визнавалась обов'язковою, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за його відсутності.

Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду відповідно до ст.101 Господарського процесуального кодексу України, на підставі встановлених фактичних обставин, переглядає матеріали господарської справи та викладені в скарзі доводи щодо застосування судом при розгляді норм матеріального та процесуального права, що мають значення для справи. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши доводи апеляційної скарги та дослідивши наявні докази по справі, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного:

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, 15.11.2012р. між ТОВ «Управление качеством работ стройматериал» (постачальник) та ТОВ «Донецьквуглезбагачення» (покупець), укладено договір №15/11/2012/1пкс, відповідно до умов якого, а саме п.1.1, постачальник зобов'язується поставити, а покупець - прийняти та оплатити на підставі умов даного договору продукцію. Найменування, кількість, ціна, строки оплати, строки та умови поставки продукції вказані в специфікаціях, які є невід'ємною частиною даного договору.

Відповідно до п.2.3 договору, сторони встановлюють, що право власності на продукцію переходить до покупця після підписання накладної (акту прийому - передачі), після чього продукція вважається поставленою постачальником та прийнятою покупцем.

Згідно п.3.1 договору, загальна сума за договором складає суму, зазначену на підставі доданих до договору специфікацій.

Відповідно до п.3.3 договору, розрахунки за продукцію здійснюється грошовими коштами на розрахунковий рахунок постачальника в строк, встановлений в специфікації к даному договору. У випадку, якщо в специфікаціях до договору передбачена оплата продукції по факту поставки, розрахунки за продукцію здійснюються покупцем не раніше дати надання постачальником документів, вказаних в пункті 2.4 даного договору. Можливі інші форми оплати.

Даний договір вступає в силу з моменту його підписання та діє по 31.12.2013р., а в частині гарантійних обов'язків (забезпечення виконання обов'язків, відповідальності по гарантії) до закінчення гарантійного строку. Закінчення строку дії договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, що мало місце під час дії договору (п. 9.2 договору).

Додатковою угодою від 31.12.2012р. до договору №15/11/2012/1пкс від 15.11.2012р., сторони виклали п.9.2 договору в наступній редакції: «п.9.2. Даний договір вступає в силу з моменту його підписання та діє до 31.12.2013р., а за фінансовими зобов'язаннями договору - до їх повного виконання.».

Додатковою угодою №4 від 11.02.2013р. до договору №15/11/2012/1пкс від 15.11.2012р., сторони внесли зміни в розділ 10 договору «Юридична адреса, реквізити та підписи сторін».

Специфікацією на поставку продукції від 03.01.2013р. до договору №15/11/2012/1пкс від 15.11.2012р., сторони визначили умови поставки, строк поставки: січень 2013р., строк оплати. Також сторони визначили загальну суму специфікації, яка складає 35996,40грн.

Специфікацією на поставку продукції від 01.02.2013р. до договору №15/11/2012/1пкс від 15.11.2012р., сторони визначили умови поставки, строк поставки: лютий 2013р., строк оплати. Також сторони визначили загальну суму специфікації, яка складає 70342,21грн.

На виконання умов вказаного договору, позивачем на протязі періоду з 18.01.2013 року по 25.02.2013 року поставлялась відповідачу продукція на загальну суму 103443,80грн., що підтверджується відповідними видатковими накладними №15 від 18.01.2013р. на суму 35996,40 грн.; №32 від 05.02.2013р. на суму 42002,40 грн.; №47 від 25.02.2013р. на суму 25445,00 грн., рахунками на оплату №18 від 17.01.2013 року, №34 від 04.02.2013 року, №45 від 21.02.2013 року та довіреностями №80 від 17.01.2013 року, №176 від 05.02.2013 року та 290 від 25.02.2013 року, копії яких містяться в матеріалах справи.

Крім того, господарським судом встановлено, що видаткова накладна №46 від 22.02.2013р. на суму 2894,81грн. не може бути належним доказом отримання відповідачем продукції, оскільки дана накладна підписана особою, яка діє на підставі довіреності №278 від 21.02.2013р., яка в матеріалах справи відсутня.

Тому, господарським судом правомірно було відмовлено в частині стягнення суми основного боргу у розмірі 2894,81грн., у зв'язку з необґрунтованістю.

Відповідачем було здійснено часткову оплату отриманої продукції на загальну суму 77992,20грн., що підтверджується долученими до матеріалів справи банківськими виписками.

Таким чином, сума заборгованості відповідача перед позивачем склала 25451,60грн. Слід зазначити, що наявний в матеріалах справи акт звіряння взаємних розрахунків за договором поставки за період з 01.01.2013 року по 22.01.2014 року, який підтверджує наявну заборгованість, відповідачем не підписаний.

В постанові Верховного суду України від 28.11.2011р. у справі №43/308-10 вказується, що, оскільки, законом не визначено форму пред'явлення вимоги про оплату боргу, позивач може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред'явлення через суд вимоги у визначений законом процесуальній формі - формі позову.

Згідно з п.4 ст.129 Конституції України, статей 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

У зв'язку з виникненням вказаної вище заборгованості, позивач надіслав на адресу відповідача претензію (б/н від 30.07.2013р.) щодо сплати 28346,41грн. - у 7 денний терімін. Проте, вимоги щодо погашення наявної заборгованості відповідачем не виконано та відповіді на вказану претензію позивачу не надано.

Позивачем на підставі ст.625 ЦК України було нараховано 3% річних у розмірі 783,80грн. від простроченої суми заборгованості за несвоєчасну оплату поставленого товару.

Судом, відповідно до ст. 55 ГПК України було здійснено перерахунок відсотків річних та вимоги в цій частині були задоволені частково: за період 18.01.2013р. по 03.02.2013р., відносно заборгованості 10996,40 грн., 3% річних у розмірі 15,36грн.; за період з 05.02.2013р. по 21.02.2013р., відносно заборгованості 7002,40грн., 3% річних у розмірі 9,78грн.; за період з 25.02.2013р. по 21.01.2014р., відносно заборгованості 7452,80грн., 3% річних у розмірі 202,76 грн., всього у розмірі 227,90 грн. В частині позовних про стягнення 3% річних у розмірі 555,90грн., господарським судом було відмовлено.

Виходячи з цього, суд першої інстанції правомірно вирішив стягнути 227,90грн. - 3% річних, нарахованих від суми несвоєчасно оплаченої отриманої продукції за видатковими накладними №15 від 18.01.2013р., №32 від 05.02.2013р., №47 від 25.02.2013р., підставою виникнення зобов'язання за якими, є договір поставки №15/11/2012/1пкс від 15.11.2012р. В частині вимог про стягнення 2894,81грн. та 3% річних у сумі 555,90грн. за видатковою накладною №47 від 25.02.2013р., судом першої інстанції обґрунтовано відмовлено за недоведеністю.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.

Відповідно до вимог ст. ст. 525, 526, 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами, а зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Згідно із ст.712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Вимогами ст.530 ЦК України передбачено строк (термін) виконання зобов'язання та зазначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Вимогами п.2 даної статті передбачено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Принагідно, у випадку, коли виконання зобов'язання поставлено у залежність від події, що може і не настати (поставка товару), мова йде не про термін, а про умову виконання зобов'язань.

Враховуючи наведене, беручи до уваги обґрунтовану та підставну заборгованість відповідача перед позивачем за договором поставки №15/11/2012/1пкс від 15.11.2012р., перерахунок місцевого господарського суду розміру відсотків річних за несвоєчасно оплачену отриману продукцію, суд першої інстанції правомірно прийшов до висновку про часткове задоволення позову та стягнення з відповідача на користь позивача 25451,60грн. - основного боргу та 227,90 грн. - нарахованих 3% річних.

За таких обставин, суд вважає, що при прийнятті оскаржуваного рішення господарський суд повно і всебічно перевірив всі обставини справи, дав належну правову оцінку зібраним у справі доказам та прийняв законне і обґрунтоване рішення.

Враховуючи наведене, доводи скаржника про скасування рішення місцевого суду є безпідставними.

Рішення місцевого суду прийняте у відповідності з вимогами діючого законодавства, а тому підстав для його скасування апеляційний суд не вбачає.

Судовий збір за подання апеляційної скарги на рішення господарського суду, в порядку ст.49 ГПК України покладається на скаржника.

Керуючись ст.ст.49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Донецьквуглезбагачення», м. Донецьк на рішення господарського суду Донецької області від 19.03.2014р. (повний текст підписано 24.03.2014р.) у справі №905/490/14 - залишити без задоволення .

Рішення господарського суду Донецької області від 19.03.2014р. (повний текст підписано 24.03.2014р.) у справі №905/490/14 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий суддя І.В. Зубченко

Судді: Д.О. Попков

В.М. Татенко

Надруковано 5 прим.: 1 - позивачу; 1 - відповідачу; 1 - до справи; 1 - ДАГС; 1 - ГС