Рішення

від 24.03.2014 по справі 914/528/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.03.2014 р. Справа № 914/528/14

Господарський суд Львівської області розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи:

за позовом: Комунального підприємства «Червоноградтеплокомуненерго» (м. Червоноград, Львівська обл.)

до відповідача: Червоноградської міської організації ветеранів України (м. Червоноград, Львівська обл.)

третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Виконавчий комітет Червоноградської міської ради Львівської області (м. Червоноград, Львівська обл.)

про: стягнення 13242,30 грн. суми основного боргу, 852,02 грн. - пені, 483,33 грн. - 3% річних, 36,69 грн. інфляційних втрат

Суддя: Пазичев В.М.

При секретарі: Пшеничній В.С.

Представники:

від позивача: Сковронський Т.С. - довіреність №376 від 03.03.2014 року

Ролюк В.П. - розпорядження №12/п від 29.09.2011 року

від відповідача: Гайдаєнко Д.Г. - засідання президії від 30.01.2014 року.

від третьої особи: Не з'явився.

Суть спору: На розгляд Господарського суду Львівської області подано позов Комунального підприємства «Червоноградтеплокомуненерго» (м. Червоноград, Львівська обл.) до Червоноградської міської організації ветеранів України (м. Червоноград, Львівська обл.) про стягнення 13242,30 грн. суми основного боргу, 852,02 грн. - пені, 483,33 грн. - 3% річних, 36,69 грн. інфляційних втрат.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 18.02.2014 року порушено провадження у справі і призначено до розгляду на 25.02.2014 року. Ухвалою суду від 25.02.2014 року розгляд справи відкладено до 04.03.2014 року, у зв'язку з відсутністю представників сторін. Ухвалою суду від 04.03.2014 року розгляд справи відкладено до 12.03.2014 року, у зв'язку з відсутністю представника відповідача. Ухвалою суду від 12.03.2014 року розгляд справи відкладено до 18.03.2014 року, для надання доказів. Ухвалою суду від 12.03.2014 року залучено в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Виконавчий комітет Червоноградської міської ради у Львівській області і розгляд справи відкладено до 18.03.2014 року, для надання доказів. Ухвалою суду від 18.03.2014 року розгляд справи відкладено до 24.03.2014 року, згідно клопотання відповідача, а також для надання доказів.

Позивач вимог ухвали суду про порушення провадження у справі від 18.02.2014 року, про відкладення від 25.02.2014 року, від 04.03.2014 року, від 12.03.2014 року, від 18.03.2014 року не виконав, явку повноважного представника в судове засідання забезпечив.

12.03.2014 року за вх.№10665/14 позивач подав клопотання про долучення додаткових документів до матеріалів справи.

18.03.2014 року за вх.№11451/14 позивач подав пояснення по суті позовних вимог.

24.03.2014 року за вх.№12543/14 позивач подав пояснення по суті позовних вимог.

Відповідач вимог ухвали суду про порушення провадження у справі від 18.02.2014 року, про відкладення від 25.02.2014 року, від 04.03.2014 року, від 12.03.2014 року, від 18.03.2014 року не виконав, явку повноважного представника в судове засідання забезпечив.

12.03.2014 року за вх.№10758/14 відповідач подав заперечення до позовної заяви.

18.03.2014 року за вх.№1441/14 відповідач подав клопотання про зупинення провадження у справі до розгляду справи №813/1287/14 Червоноградським міським судом Львівської області за позовом Червоноградської міської організації ветеранів України до Червоноградської міської ради про зобов'язання вчинити дії.

18.03.2014 року за вх.№11754/14 відповідач подав клопотання про відкладення розгляду справи.

24.03.2014 року за вх.№12715/14 відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому позовні вимоги щодо стягнення 13242,30 грн. основного боргу, 483,33 грн - 3% річних, 852,02 грн. - пені, 36,69 грн. - інфляційних втрат визнає у повному обсязі.

Третя особа вимог ухвали суду про відкладення від 12.03.2014 року, від 18.03.2014 року не виконала, явку поважного представника в судове засідання не забезпечила, хоча і була своєчасно, належним чином, відповідно до ст.64 ГПК України, повідомлена про час, місце і дату розгляду справи.

Відповідно до ст. 85 ГПК України, вступну та резолютивну частини рішення виготовлено, підписано та оголошено 24.03.2014 року.

Розглянувши матеріали і документи, подані сторонами, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступне:

Як зазначено у позовній заяві, 20 листопада 2009 року між Комунальним підприємством «Червоноградтеплокомуненерго» (надалі - позивач) та Червоноградською міською організацією ветеранів України (надалі - відповідач) був укладений договір №621 про постачання теплової енергії в гарячій воді (надалі - Договір).

Позивач зазначає, що, відповідно до даного Договору, який пролонгований на наступні роки (п. 10.4 Договору), КП «Червоноградтеплокомуненерго» взяло на себе зобов'язання постачати відповідачу теплову енергію в гарячій воді в потрібних йому обсягах, а відповідач зобов'язується оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, що передбачені вказаним Договором.

Позивач наголошує, що з квітня 2011 року по квітень 2013 року надав відповідачу послуги з теплопостачання на загальну суму 13242,30 грн., а відповідач свої зобов'язання щодо оплати вказаної суми не виконав, внаслідок чого йому нараховано пеню в розмірі 852,02 грн., 3% річних в розмірі 483,33 грн. та інфляційні втрати в розмірі 36,69 грн.

Позивач зазначає, що відповідач у своєму запереченні посилається на те що у Договорі №621 від 20.11.2009р не вказано термін дії даної угоди. Це твердження не відповідає дійсності, оскільки, у п.10.1. Договору зазначено, що даний договір діє до 31.12.2010р. Крім цього, п.10.4. Договору передбачено, що даний договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії про його припинення не буде письмово заявлено однією з сторін.

На думку позивача. твердження відповідача про те, що ним не була визнана Додаткова угода № 1 від 11.2009 р. і, відповідно, Договір №621 від.11.2011 р. є недійсним, є хибними, оскільки вищевказана Додаткова угода передбачає лише зміну в частині реквізитів сторін, а всі інші умови Договору залишаються незмінними.

Крім цього, позивач наголошує, що чинне цивільне та господарське законодавство не передбачає такої форми розірвання договору в односторонньому порядку, як шляхом дописки в тексті договору.

Позивач зазначає, що жодних заяв про розірвання Договору з підстав, передбачених Договором, від відповідача на адресу КП «Червоноградтеплокомуненерго» не надходило. Крім цього, відповідачем не було повернуто КП «Червоноградтеплокомуненерго» примірника Додаткової угоди №1 від 11.2009 р.

У відзиві на позовну заяву відповідач зазначає, що 20.11.2009 року між позивачем і відповідачем укладено Договір №621 про постачання теплової енергії, але не вказано терміну дії цієї угоди.

Відповідач наголошує, що до вказаного Договору було укладено Додаткову угоду №1 від листопада 2011 року, в якій відповідач признав угоду недійсною, оскільки в ній не передбачено виконання ст. 20 Закону України «Про статус ветеранів і гарантії їх соціального захисту», в якій йдеться про звільнення оорганізацій від сплати комунальних послуг за теплопостачання, що, на думку відповідача. являється порушенням закону, а також відсутністю рішення міської ради відносно даного питання, так як закон зобов'язує міську раду звільнити організацію ветеранів від оплати комунальних послуг, або ж про виділення для оплати певної суми коштів.

Відповідач звертає увагу на те, що позивач не долучив до Договору рішення виконкому про перехід з пільгової оплати (безкоштовно) на оплату певними розрахунковими сумами послуг теплопостачання , оскільки виконком вже третій рік не виділяє грошей на оплату, а в позивача, на думку відповідача, даного рішення немає, тому і зростає борг перед позивачем, але не відповідача, а міської ради.

Відповідач зазначає, що неодноразово звертався в міську раду з претензією про невиконання Закону України «Про статус ветеранів і гарантії їх соціального захисту», на що отримав відповідь виконкому від 11.06.2013 року за №3/20-3149/5-19, в якій вказується, що відповідач не отримає коштів для погашення боргу за комунальні послуги.

Відповідач наголошує, що, оскільки Додаткова угода ним не підписана, відсутнє рішення міської ради відносно виконання вимог Закону України «Про статус ветеранів і гарантії їх соціального захисту» в частині звільнення відповідача від сплати за користування комунальними послугами, то дані позовні вимоги є неправомірними.

Відповідач зазначає, що Договір від 20.11.2009 року 3621 був пролонгований в 2011 році і була підготовлена Додаткова угода під тим же номером і тим же числом в листопаді 2011 року, на якій відповідач повідомив позивача про недійсність угоди.

Також, відповідач зазначає, що Додаткова угода з моменту її підписання сторонами є невідємною частиною Договору, тому. на думку відповідача, Договір є недійсний і припинив свою дію в листопаді 2011 року.

24.03.2014 року за вх.№12715/14 відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому позовні вимоги щодо стягнення 13242,30 грн. основного боргу, 483,33 грн - 3% річних, 852,02 грн. - пені, 36,69 грн. - інфляційних втрат визнає у повному обсязі.

Третя особа явку повноважного представника не забезпечила, відзиву на позов не надала.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного:

Відповідно до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно до ст. 173 ГК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, в тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, в тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст. 179 ГК України, майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

Згідно ст.193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог вказаного кодексу. Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України, в разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 230 ГК України, штрафними санкціями в цьому Кодексі визначаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч.6 ст.231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов"язань встановлюється у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

У відповідності до ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Згідно ч.2 ст. 549 ЦК України, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов"язання.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов"язання, на вимогу кредитора зобов"язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як встановлено в ході судового розгляду справи, 20 листопада 2009 року між Комунальним підприємством «Червоноградтеплокомуненерго» (надалі - позивач) та Червоноградською міською організацією ветеранів України (надалі - відповідач) був укладений договір № 621 про постачання теплової енергії в гарячій воді (надалі - Договір).

Відповідно до даного Договору, який пролонгований на наступні роки, згідно п. 10.4 Договору, КП «Червоноградтеплокомуненерго» взяло на себе зобов'язання постачати відповідачу теплову енергію в гарячій воді в потрібних йому обсягах, а відповідач зобов'язується оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, що передбачені вказаним Договором.

Судом встановлено, що позивач з квітня 2011 року по квітень 2013 року надав відповідачу послуги з теплопостачання на загальну суму 13242,30 грн., а відповідач свої зобов'язання щодо оплати вказаної суми не виконав, внаслідок чого йому нараховано пеню в розмірі 852,02 грн., 3% річних в розмірі 483,33 грн. та інфляційні втрати в розмірі 36,69 грн.

Відповідач у своєму запереченні посилається на те, що у договорі №621 від 20.11.2009 р. не вказано термін дії даної угоди. Однак, це твердження не відповідає дійсності, оскільки у п.10.1. Договору зазначено, що даний договір діє до 31.12.2010 р. Крім цього, п.10.4. Договору передбачено, що даний договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії про його припинення не буде письмово заявлено однією з сторін. Відповідач в судовому засіданні визнав, що він не звертався ніколи до позивача щодо припинення дії Договору, згідно п.10.4. Договору.

Також, твердження відповідача про те, що ним не була визнана Додаткова угода № 1 від 11.2011 р. і, відповідно, Договір № 621 від 20.11.2009 р. є недійсним, не відповідає вимогам норм чинного законодавства України, оскільки вищевказана Додаткова угода передбачає лише зміну в частині реквізитів сторін, а всі інші умови Договору залишаються незмінними.

Крім цього, чинне цивільне та господарське законодавство не передбачає такої форми розірвання Договору в односторонньому порядку, як шляхом внесення зауважень в тексті Додаткової угоди до Договору.

Жодних заяв про розірвання Договору з підстав, передбачених Договором, від відповідача на адресу КП «Червоноградтеплокомуненерго» не надходило. Крім цього, відповідачем не було повернуто КП «Червоноградтеплокомуненерго» примірника Додаткової угоди №1 від 11.2011 р., що визнано сторонами в ході судового розгляду справи та може свідчити про те, що така укладеною не була, та, відповідно, не може породжувати будь-які юридично значимі наслідки.

Згідно ч. 5 ст. 78 ГПК України, у разі визнання відповідачем позову, господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

24.03.2014 року за вх.№12715/14 відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому позовні вимоги щодо стягнення 13242,30 грн. основного боргу, 483,33 грн - 3% річних, 852,02 грн. - пені, 36,69 грн. - інфляційних втрат визнає у повному обсязі, а у суду, відповідно, відсутні будь-які докази, що такі дії відповідача суперечать законодавству або порушують права і охоронювані законом інтереси інших осіб.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

Належних доказів наявності передбачених законом чи договором підстав для звільнення відповідача від відповідальності суду не надано.

На час розгляду справи, відповідач не подав докази погашення боргу в повному обсязі, позовні вимоги визав повністю, явку повноважного представника в судове засідання забезпечив.

Враховуючи, що позивачем представлено достатньо об'єктивних та переконливих доказів в підтвердження позовних вимог, а відповідач позовні вимоги визнав, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги Комунального підприємства «Червоноградтеплокомуненерго» (м. Червоноград, Львівська обл.) до Червоноградської міської організації ветеранів України (м. Червоноград, Львівська обл.) про стягнення 13242,30 грн. суми основного боргу, 852,02 грн. - пені, 483,33 грн. - 3% річних, 36,69 грн. інфляційних втрат є обґрунтованими та підлягають до задоволення.

Згідно ст. 44 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно ч.1 ст.3 Закону України «Про судовий збір», судовий збір справляється: за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством; за подання до суду апеляційної і касаційної скарг на судові рішення, заяви про перегляд судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами, заяви про скасування рішення третейського суду, заяви про видачу виконавчого документа на примусове виконання рішення третейського суду та заяви про перегляд судових рішень Верховним Судом України; за видачу судами документів.

Згідно ч.1 ст.4 Закону України «Про судовий збір», судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно п.2 ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір», ставки судового збору встановлюються у таких розмірах: за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру - 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат.

Як доказ сплати судових витрат, позивач подав платіжне доручення №1 від 10.01.2014 року на суму 1827,00 грн. про сплату судового збору.

Господарські витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України, слід стягнути з відповідача, оскільки спір виник з його вини.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 4 3 , 33, 43, 49, 78, 80, 82, 84, 85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ :

1. Позов - задоволити.

2. Стягнути з Червоноградської міської організації ветеранів України (80100, вул. Бандери, 4, м. Червоноград, Львівська обл., код ЄДРПОУ 22404689) на користь Комунального підприємства «Червоноградтеплокомуненерго» (80100, вул. Промислова, 1, м. Червоноград, Львівська обл., код ЄДРПОУ 23966248, р/р 26003606363691 в АКБ «Укрсоцбанк», МФО 325019) суму основного боргу в розмірі 13242 (тринадцять тисяч двісті сорок дві) грн. 30 коп., 852 (вісімсот п'ятдесят дві) грн. 02 коп. - пені, 483 (чотириста вісімдесят три) грн. 33 коп. - 3% річних, 36 (тридцять шість) грн. 69 коп. інфляційних втрат та 1827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп.

3. Наказ видати, в порядку ст. 116 ГПК України, після набрання рішенням законної сили.

Суддя Пазичев В.М.

Повний текст рішення виготовлення та підписано 27.03.2014 року