Ухвала

від 25.03.2014 по справі 805/18253/13-а

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Головуючий у 1 інстанції - Чекменьов Г.А.

Суддя-доповідач - Ястребова Л.В.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 березня 2014 року справа №805/18253/13-а приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді - доповідача Ястребової Л.В., суддів: Ляшенка Д.В., Чумака С.Ю.,

секретар Полторацька С.С.,

за участі представника позивача Пузенко Г.Є.,

представника відповідача Лобата О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Донецьку Міжрегіонального головного управління Міндоходів на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 06 лютого 2014 р. у справі № 805/18253/13-а за позовом Приватного акціонерного товариства «АВК» до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Донецьку Міжрегіонального головного управління Міндоходів, третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю «ДИСКОНТ - ЦЕНТР» про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Приватне акціонерне товариство «АВК» звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Донецьку Міжрегіонального головного управління Міндоходів про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень від 13.12.2013 № 0000704020/12739/10/40-20, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 461034 грн. та нараховано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 115285,5 грн.; № 0000714020/12740/10/40-20, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на прибуток підприємств у розмірі 484085,00 грн. та нараховано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 242042,5 грн. та № 0000724020/12741/10/40-20, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем авансові внески з податку на прибуток у розмірі 470634,00 та нараховано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 117658,50 грн.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 06 лютого 2014 року позов було задоволено повністю, а саме: скасовано податкові повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Донецьку Міжрегіонального головного управління Міндоходів від 13 грудня 2013 р. № 0000704020/12739/10/40-20, № 0000714020/12740/10/40-20 та № 0000724020/12741/10/40-20. Стягнуто з Державного бюджету України на користь Приватного акціонерного товариства «АВК» (код ЄДРПОУ 30482582) витрати зі сплати судового збору у розмірі 458 (чотириста п'ятдесят вісім) грн. 80 коп.

Не погодившись з рішенням суду відповідач подав апеляційну скаргу в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.

Під час апеляційного розгляду представник відповідача підтримала доводи апеляційної скарги, представник позивача проти доводів апеляційної скарги заперечувала.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи в межах апеляційної скарги, встановила наступне.

Приватне акціонерне товариство «АВК», зареєстроване Виконавчим комітетом Донецької міської ради в якості юридичної особи за кодом ЄДРПОУ 30482582, перебуває на обліку в СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку Міжрегіонального головного управління Міндоходів.

З 31.10.2013 по 20.11.2013 посадовими особами відповідача проведена позапланова виїзна перевірка з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо фінансово - господарських взаємовідносин з Товариством з обмеженою відповідальністю «ДИСКОНТ - ЦЕНТР» за періоди з 01.03.2012 р. по 30.04.2012 р. та з 01.08.2012 р. по 31.08.2012 р., за результатами якої був складений акт № 294/40-20-30482582 від 27.11.2013 р. з додатками (а.с.14-100 т.1).

В ході перевірки відповідачем встановлено порушення з податку на прибуток: п.п. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14, п. 138.2 ст. 138, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, п.п. 144.3 ст. 144 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на 4984085 грн, в тому числі по періодах: за 1 квартал 2012 - на 123881 грн.; за 1 півріччя 2012 - 302427 грн.; з 3 квартали 2012 - 484085 грн;

- п.п. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14, п. 138.2 ст. 138, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, п.п. 144.3 ст. 144

Податкового кодексу України, в результаті чого занижено суму авансового внеску (1/9 нарахованої до сплати загальної суми податку на прибуток за 9 місяців 2012 року) розрахованого згідно з абзацем 2 підрозділу 4 розділу ХХ Податкового Кодексу України на загальну суму 107574 грн., у тому числі по періодах: січень 2013 року на суму 53787 грн., лютий 2013 року на суму 53787 грн.;

- п.п. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14, п. 138.2 ст. 138, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, п.п. 144.3 ст. 144

Податкового кодексу України, в результаті чого занижено суму авансового внеску (1/12 нарахованої до сплати загальної суми податку на прибуток за 1012 рік) розрахованого згідно з абзацем 4 пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України на загальну суму 363060 грн., у тому числі по періодах: березень 2013 року на суму 40340 грн., квітень 2013 року на суму 40340 грн., травень 2013 року 40340 грн., червень 2013 року 40340 грн., липень 2013 року на суму 40340 грн., серпень 2013 року 40340 грн., вересень 2013 року 40340 грн., жовтень 2013 року 40340 грн., листопад 2013 року 40340 грн.

З податку на додану вартість: п. 198.2, п. 198.3 п. 198.6 ст. 198, п. 200.1 Податкового кодексу України, в результаті чого підприємством завищено від'ємне значення різниці між сумою податкових зобов'язань і сумою податкового кредиту на суму 461033,8 грн., в тому числі по періодах: березень 2012 року - 117981,6 грн., квітень 2012 року - 170044,1 грн., серпень 2012 року - 173008,1 грн.;

- п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1, п. 200.3, п. 200.4 ст. 200 Податкового

кодексу України, суб'єктом господарювання завищено суму бюджетного відшкодування ПДВ у сумі 461033,8 грн., в тому числі по періодах: квітень 2012 - 117981,6 грн., травень 2012 - 170044,1 грн., вересень 2012 - 173008,1 грн.

На підставі акту перевірки, податковим органом були прийняті податкові повідомлення-рішення (а.с.11-13 т.1):

№ 0000704020/12739/10/40-20 від 13.12.2013 р., яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 461034 грн. та нараховано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 115285,5 грн.

№ 0000714020/12740/10/40-20 від 13.12.2013 р., яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на прибуток підприємств у розмірі 484085,00 грн. та нараховано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 242042,5 грн.

№ 0000724020/12741/10/40-20 від 13.12.2013 р., яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем авансові внески з податку на прибуток у розмірі 470634,00 та нараховано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 117658,50 грн.

Суть спору полягає у реальності господарські відносин позивача з ТОВ «ДИСКОНТ-ЦЕНТР».

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається із матеріалів справи, між позивачем (Замовник) та ТОВ «ДИСКОНТ ЦЕНТР» (Підрядник) укладено підрядний контракт № 138 від 10.04.2012, відповідно до п. 1.1. якого, підрядник власними силами та засобами виконує по завданню Замовника наступну роботу оформлення фасаду будівлі композитними панелями за адресою м. Дніпропетровськ, вул.. Журналістів, 11, виготовлення та встановлення об'ємних вивісок, а Замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану згідно з дійсним договором

Пунктом 2.2 контракту передбачена узгоджена вартість робіт, а саме 44874,00 грн. Відповідно до п. 2.2 контракту при виконанні Підрядником додаткових об'ємів робіт, не передбачених п. 1.1 дійсного контракту та проектно-кошторисною документацію, додаткова оплата здійснюється Замовником . На виконання умов зазначеного договору ТОВ «Дисконт Центр» виконав роботи з оформлення фасаду будівлі композитними панелями.

Відповідач вважає, що до складу витрат на збут віднесено витрати за послуги з оформлення фасаду будівлі композитними панелями, отримані від ТОВ «ДИСКОНТ-ЦЕНТР», не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку, в сумі 37 395 грн., у тому числі у 1 кварталі 2012 року - у сумі 37395,0 грн.

Відповідно до п.п. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно п. 138.2 ст. 138 ПКУ витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді.

Платник податку для визначення об'єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн.

За змістом п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

У разі втрати, знищення або зіпсуття зазначених документів платник податку має право письмово заявити про це органу державної податкової служби та здійснити заходи, необхідні для поновлення таких документів. Письмова заява має бути надіслана до/або разом із поданням розрахунку податкових зобов'язань за звітний податковий період. Платник податків зобов'язаний відновити втрачені, знищені або зіпсовані документи протягом 90 календарних днів з дня, що настає за днем надходження такої заяви до органу державної податкової служби, митного органу.

Якщо платник податку поновить зазначені документи в наступних податкових періодах, підтверджені витрати включаються до витрат за податковий період, на який припадає таке поновлення.

Пунктом 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України зазначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов'язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата сплати (нарахування) податку за податковими зобов'язаннями, що були включені отримувачем таких послуг до податкової декларації попереднього періоду.

Датою виникнення права орендаря (лізингоотримувача) на збільшення податкового кредиту для операцій фінансової оренди (лізингу) є дата фактичного отримання об'єкта фінансового лізингу таким орендарем.

Датою виникнення права замовника на віднесення сум до податкового кредиту з договорів (контрактів), визначених довгостроковими відповідно до пункту 187.9 статті 187 цього Кодексу, є дата фактичного отримання замовником результатів робіт (оформлених актами виконаних робіт) за такими договорами (контрактами).

Для товарів/послуг, постачання (придбання) яких контролюється приладами обліку, факт постачання (придбання) таких товарів/послуг засвідчується даними обліку.

За приписами п.198.6 ст. 198.6 не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної.

Платники податку, що застосовували касовий метод до набрання чинності цим Кодексом або застосовують касовий метод, мають право на включення до податкового кредиту сум податку на підставі податкових накладних, отриманих протягом 60 календарних днів з дати списання коштів з банківського рахунка платника податку.

Для банківських установ при одержанні ними права власності на заставне майно з метою подальшого продажу таке право зберігається до моменту продажу такого заставленого майна.

Відповідно до п. 200.1 ст. 200 ПКУ сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Позивачем на підтвердження господарської операції надано контракт № 138 від 10.04.2012 року, укладений позивачем з ТОВ «ДИСКОНТ-ЦЕНТР» на виконання робіт з оформлення фасаду будівля, виконання робіт згідно зазначеного контракту підтверджується актом надання послуг від 19.04.2012 року, в якому зазначено найменування, кількість та одиниця виміру робіт, послуг, податковою накладною. Оплата вартості виконаних робіт здійснена платіжним дорученням № 7446 від 26.04.2012 (а.с.152-157 т.2).

Щодо доводів апелянта відсутності проектно-кошторисної документації, то відповідно до матеріалів справи додатковий об'єм робіт підрядник не виконував, а тому проектно-кошторисна документація не складалася.

Також, на думку відповідача, операції з оприбуткування, приймання-передачі товарів від ТОВ «ДИСКОНТ-ЦЕНТР» за договором поставки № 257 від 05.05.2011 р. у березні, квітні, серпні 2012 року не спричиняють реального настання правових наслідків, та мають факт відсутності реального здійснення господарської діяльності, а саме ПрАТ «АВК» до складу витрат на збут безпідставно віднесено суму нарахованої амортизації по малоцінним необоротним матеріальним активам (вітрини та інше торгове обладнання), які було придбано у тому ж періоді у ТОВ «ДИСКОНТ-ЦЕНТР» згідно з договором поставки № 257 від 05.05.2011 р., у загальній сумі 2 267 774,27 грн., у тому числі: у березні 2012 року - в сумі 589 908,02 грн., у квітні 2012 року - в сумі 812 825,75 грн., у серпні 2012 року - в сумі 865 040, 50 грн.

Судом першої інстанції встановлено та не спростовано відповідачем під час апеляційного розгляду, що поставка товару здійснювалась вантажоодержувачам - дистриб'юторам покупця, склади яких розташовані в різних містах України. Фактичне отримання торгового обладнання дистриб'юторами підтверджується видатковими накладними. Контрагент позивача ТОВ «ДИСКОНТ-ЦЕНТР» є виробником та постачальником торгового обладнання, що було встановлено позивачем перед початком роботи з постачання торгового обладнання після укладання договору № 257 від 05.05.2011 р. Перед початком роботи за договором робітниками ПрАТ «АВК» був проведений технічний аудит нового постачальника - ТОВ «ДИСКОНТ-ЦЕНТР» з виїздом в місце розташування контрагента, під час якого були оглянуті технологічне обладнання, складські та офісні приміщення, стандарти менеджменту якості ТОВ «ДИСКОНТ-ЦЕНТР», які знаходились на той час за адресою: м. Миколаїв, вул. Млинна, 23/3.

Постачання торгового обладнання за договором поставки № 257 від 05.05.2011 р. здійснювалось згідно з специфікаціями, які оформлювались сторонами договору на окремі партії товару, до специфікацій надавались креслення торгового обладнання, яке контрагент повинен виготовити та поставити. На підтвердження виконання зазначеного договору позивач надав акт звірки розрахунків, рахунки на оплату видаткові, товарно-транспортні та податкові накладні, що підтверджує факт здійснення поставок продукції за вказаним договором. (т. 1 а.с. 224-235, т. 2 а.с. 39-148).

Доводи відповідача щодо суперечливих даних про можливість здійснювати перевезення одним автомобілем, враховуючи час та відстань здійснених перевезень спростовані доводами позивача під час апеляційного розгляду.

Так, водій Савчук на автомобілі Фольксваген держ. № BE 7062 АЕ не здійснив 9 виїздів з м. Миколаєва, а здійснив один виїзд з одночасно оформленими декількома ТТН, датованими 13.08.2012, з зазначеними в них різними пунктами розвантаження. Оскільки доставка товару за ТТН № № 130816, 130819, 130809, 130817, 130815, 130810, 130805, 130820,130807 здійснювалась в одному напрямку, то в одну машину був завантажений товар на різні пункти вивантаження. Але при цьому оформлені різні ТТН, тому що завантажені різні види товару та для різних пунктів розвантаження, що було здійснено для доцільності організації перевезення з метою зниження витрат на транспортування товару, пов'язаних з витратами на пально-мастильні матеріали, витратами на відрядження та інше. При цьому машина не робила в один день декілька виїздів з Миколаєва, а машина виїхала з Миколаєва в один день - 13.08.2012 р. з оформленими ТТН на різні пункти розвантаження за одною датою - датою оформлення ТТН. Тобто поїздка була одна.

Також позивач зазначив, що одна ТТН на доставку товару оформлювалася в різні пункти призначення. Так, водій Марченко на автомобілі ДАФ державний в„– BE 6285 ВВ 02.03.2012 р. за ТТН № 020308 здійснив доставку товару в міста Вінниця-Хмельницький-Ровно-Чернівці-Львів-Луцьк-І.Франківськ. Оскільки доставку товару здійснювалась в одному напрямку, то в одну машину був завантажений однорідний (однієї групи) товар на різні пункти вивантаження та за однією ТТН. При цьому, і в цей раз машина не робила в один день декілька виїздів з Миколаєва, а машина виїхала з Миколаєва з оформленою ТТН за одним номером на різні пункти розвантаження за одною датою - датою оформлення ТТН та їхала від міста до міста поки не була здійснена вся доставка товару. Тобто поїздка була одна. Час розвантаження товару зазначений за першим пунктом розвантаження, а час розвантаження за іншими пунктами не зазначений. Маршрут напрямку з картою за зазначеними ТТН доданий позивачем до письмових пояснень

Оформлення ТТН зазначеними способами (оформлення однієї ТТН на різні пункти поставки однією поїздкою та оформлення декілька ТТН на різні пункти доставки однією поїздкою) не суперечить законодавству, тому що немає на цей час законодавчо встановлених вимог заповнення ТТН.

ТОВ «ДИСКОНТ-ЦЕНТР» був одним постачальником торгового обладнання: напільна вітрина (з надстройкою), вітрина під касу (з ящиком), напільна вітрина (вузька), напільна вітрина), та обладнання, призначеного для розташування в магазинах самообслуговування (двохсторонні тумби - острів, палета) та іншого обладнання. Даний постачальник був вибраний в результаті проведення тендеру. Для підтвердження результатів тендеру та вибору надав суду конкурентні листи № 85, № 86, № 87 та лист оцінки та вибору постачальників, з яких вбачається, що саме ТОВ «ДИСКОНТ-ЦЕНТР» був узгоджений в якості постачальника.

Щодо доводів відповідача, що певні документи первинного обліку підписані особами без роз шифровки їх підписів, слід зазначити.

Пунктами 1, 2 та 3 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

На спростування доводів апелянта, позивачем надані листи між ПрАТ «АВК» та ТОВ «ДИСКОНТ ЦЕНТР», в яких були визначені особи, уповноважені підписувати та оформляти документи первинного обліку, приймати та передавати продукцію, із зазначенням прізвищ, ім'я, по батькові та паспортних даних відповідних працівників, а також зразків їх підписів (а.с.149-151 т.2).

Що стосується доводів відповідача ненадання у повному обсязі всього комплекту документів, що свідчать про фінансово-господарські відносини підприємств та які було передбачено отримати від ТОВ «ДИСКНТ-ЦЕНТР», а саме: товарно-транспортні накладні, сертифікати якості, висновки санітарно-епідеміологічної експертизи та акти про фактичну якість та комплектність продукції, колегія суддів погоджується з доводами позивача, що неналежне оформлення товарно-транспортних накладних, відсутність сертифікату якості, висновку санітарно-епідеміологічної експертизи, акту про фактичну якість та комплектність продукції не є спростуванням реальності спірних господарських операцій.

Всі надані позивачем документи на підтвердження здійснених господарських операцій підписані та скріплені печатками сторін, мають всі обов'язкові реквізити, як того вимагає чинне законодавство України. Невідповідність вказаних документів фактичним господарським відносинам позивача з боку відповідача не доведена.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що позивачем правомірно на підставі наявних у нього первинних документів сформовано витрати, визначено суму податку на прибуток в розмірі 484 085,00 грн., суму авансового внеску з податку на прибуток в розмірі 470 634,00 грн., податковий кредит та суму бюджетного відшкодування у розмірі 461 033,80 грн. за зазначені в акті перевірки періоди.

Щодо посилання відповідача на акти перевірок контрагентів ТОВ «ДИСКОНТ ЦЕНТР» (а.с.179-244 т.2, а.с.1-8 т.3), то колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що дані актів перевірки контрагентів «ДИСКОНТ Центр» не стосуються предмету доказування та не мають правового значення відносно позивача.

Також суд зазначає, що головною підставою вважати правочин нікчемним являється його недійсність, встановлена законом.

Умовою для кваліфікації правочину як нікчемного через те, що він порушує публічний порядок, є встановлення умислу в діях осіб, що уклали такий правочин.

Відповідно до пункту 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009р. № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», при кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається із матеріалів справи, кримінальних справ відносно посадових осіб позивача його контрагентів щодо порушення податкового та іншого законодавства в сфері економічних відносин, зокрема щодо укладення та виконання спірних договорів, не порушувалось, обвинувальні вироки суду з цього приводу відсутні.

В процесі розгляду справи відповідачем доказів, крім тих, що містяться у матеріалах справи, до суду апеляційної інстанції не надано, відомостей про наявність інших доказів, які могли б бути витребувані судом, відповідачем не надано.

За таких підстав апеляційний адміністративний суд вважає, що постанова суду першої інстанції прийнята при вірному застосуванні норм матеріального та процесуального права, висновки суду відповідають обставинам справи, тому не вбачає підстав для скасування постанови.

Повний текст ухвали складений 27.03.2014 року.

На підставі викладеного, керуючись ст. 195, 196, ст. 198, ст. 200, ст. 205, ст. 207, ст. 211, 212, 254 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Донецьку Міжрегіонального головного управління Міндоходів на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 06 лютого 2014 р. у справі № 805/18253/13-а - залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 06 лютого 2014 р. у справі № 805/18253/13-а - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення її в повному обсязі.

Колегія суддів: Л.В. Ястребова

Д.В. Ляшенко

С.Ю.Чумак