Рішення

від 26.03.2014 по справі 689/2482/13-ц

ЯРМОЛИНЕЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 689/2482/13-ц

2/689/17/14

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

26.03.2014 року смт. Ярмолинці

Ярмолинецький районний суд Хмельницької області у складі:

судді Соловйова А. В. ,

при секретарі Цмикайло Т.В.,

за участю позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

відповідача ОСОБА_3

представника відповідача ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Ярмолинці справу

за позовом ОСОБА_1, АДРЕСА_1

до відповідача ОСОБА_3, АДРЕСА_2

про поділ майна подружжя,

встановив:

Позивач, з врахуванням заяв про зменшення розміру позовних вимог, просить визнати за ним право власності на 1 / 2 частину земельної ділянки площею 0,0500 га в АДРЕСА_3, а також житлового будинку в АДРЕСА_3, які перебувають у спільній сумісній власності. Посилається на те, що спірне майно було набуте під час шлюбу. Такі ж пояснення були надані і представником позивача.

Відповідач позов визнавав у частині визнання спільною сумісною власністю спірної земельної ділянки, а з врахуванням остаточної редакції зменшених позовних вимог позов заперечив. Посилається на неподільний характер будинку, його розміщення не лише на спірній земельній ділянці, а й на суміжній земельній ділянці, яка належить йому особисто. Зазначає про незначну участь у набутті спірного майна зі сторони позивача та членів її родини, у той час як приблизна питома вага участі в будівництві будинку відповідача та членів його сім'ї становить 65%.

Представник відповідача зазначив, що оскільки в силу ст. 375 ЦК України власник земельної ділянки набуває право власності на зведені ним будівлі і споруди, спірний будинок належить лише відповідачу, як власнику земельної ділянки, на якій зведено будинок. Посилається на помилкове обрання позивачем способу захисту, оскільки визнання права власності на частку майна допустиме лише у випадку встановлення його неподільного характеру. В іншому випадку поділ майна повинен здійснюватись в натурі.

Дослідивши матеріали справи в їх сукупності, суд встановив наступне.

09.09.2009 р. між сторонами був укладений шлюб, зареєстрований Відділом реєстрації актів цивільного сану по місту Хмельницькому Хмельницького міськрайонного управління юстиції, про що в книзі реєстрації шлюбів 09.09.2009 р. зроблено відповідний актовий запис №516, що підтверджується свідоцтвом про шлюб НОМЕР_3. В шлюбі у сторін народився син ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується свідоцтвом про народження НОМЕР_4 від 12.04.2010 р. Шлюб розірваний рішенням Ярмолинецького районного суду від 25.11.2013 р. у справі №689/2175/13-ц, яке набрало законної сили 06.12.2013 р.

Під час перебування у шлюбі, 07.04.2011 р. між ОСОБА_6, ОСОБА_7 та відповідачем був укладений договір купівлі-продажу земельної ділянки, посвідчений приватним нотаріусом Ярмолинецького районного нотаріального округу ОСОБА_8 та зареєстрований в реєстрі за №529, згідно із яким було придбано земельну ділянку кадастровий номер 6825886400:03:006:0014 площею 0,05 га в АДРЕСА_3 з цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства. Право власності на вказану земельну ділянку було зареєстроване лише за відповідачем, що підтверджується відповідною відміткою на державному акті на право власності на землю ЯЛ№798073 від 13.05.2010 р., зареєстрованому в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №011076500056. Належність вказаної земельної ділянки до спільної сумісної власності визнавалась відповідачем в судових засіданнях.

Окрім того, з матеріалів справи вбачається, що під час перебування у шлюбі на підставі договору дарування від 19.12.2011 р. відповідач отримав у дар суміжну земельну ділянку площею 0,0600 га кадастровий номер 6825886400:03:002:0042 в АДРЕСА_3, що підтверджується відміткою на державному акті ЯК№284705, а також на підставі договору дарування від 19.12.2011 р. відповідач отримав у дар суміжну земельну ділянку площею 0,0634 га кадастровий номер 6825886400:03:002:0004 в АДРЕСА_3, що підтверджується відміткою на державному акті ЯБ№113753. Вимог про поділ зазначених земельних ділянок не заявлялось, позивач не заперечувала їх належності відповідачу на праві особистої приватної власності.

Окрім того, під час шлюбу було збудовано житловий будинок в АДРЕСА_3 літ. А-1 загальною площею 119,6 кв.м., право власності на який зареєстровано лише за відповідачем, що підтверджується свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 09.10.2012 р., витягом про державну реєстрацію права власності від 10.10.2012 р.

З матеріалів справи та пояснень сторін вбачається, що такий будинок був збудований в межах кількох земельних ділянок, у т.ч. тих, які належать відповідачу на праві особистої приватної власності. У зв'язку із цим, рішенням виконавчого комітету Скаржинецької сільської ради №78 від 27.09.2012 р. «Про зміну адреси», вказаному будинку було змінено адресу з АДРЕСА_3

Оскільки згідно із ч. 2 ст. 375 ЦК України власник земельної ділянки набуває і право власності на зведені ним будівлі, споруди та інше нерухоме майно, відповідач вважає, що такий будинок не належить до спільної сумісної власності та не підлягає поділу.

Однак, правовий режим майна подружжя визначається нормами СК України. Згідно із ст. 60 СК України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя. Відповідно до ч. 1 ст. 68 СК України, розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на майно, набуте за час шлюбу. Згідно із ч. ч. 1, 2 ст. 70 СК України, у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. При вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім'ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім'ї. Доказів існування зазначених обставин суду надано не було. Відповідач визнав, що позивач приймала участь у набутті спільного майна, зокрема, спірного будинку.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 71 СК України, майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення. Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними.

У п. 25 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 р. №11 "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя" роз'яснено, що, вирішуючи питання про поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, зокрема, неподільної речі, суди мають застосовувати положення частин 4, 5 ст. 71 СК України щодо обов'язкової згоди одного з подружжя на отримання грошової компенсації та попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду. Лише за відсутності такої згоди на присудження грошової компенсації або невнесення відповідних коштів на депозитний рахунок суду, а неподільні речі не можуть бути реально поділені між ними відповідно до їх часток, суд визнає ідеальні частки подружжя в цьому майні без його реального поділу і залишає майно у їх спільній частковій власності.

Судом роз'яснювалось сторонам право клопотати про призначення відповідної судової експертизи, однак, сторони відмовились скористатись таким правом: відповідач - у зв'язку із тим, що тягар доведення цих обставин лежить на позивачеві, а позивач - у зв'язку з обраним ним способом захисту права.

Враховуючи відсутність доказів подільного характеру спірного майна (у т.ч. земельної ділянки в світлі відсутності доказів фактичного розміщення на ній об'єкту нерухомості чи об'єктів інфраструктури) та можливих способів його поділу в натурі, а також виходячи з права позивача самостійно обирати спосіб захисту, вимога позивача про визнання права власності на 1/2 ідеальну частину майна, що належить до спільної сумісної власності закону не суперечить.

Правовий режим спірного майна як спільної сумісної власності подружжя підтверджується матеріалами справи, відповідач визнавав участь позивача у створенні такого майна, ствердив про відсутність фактів використання позивачем отриманих нею доходів всупереч інтересам сім'ї. Зазначений факт не спростовує посилання відповідача на різну питому вагу трудової та фінансової участі сторін у набутті спірного майна, у т.ч. використання позичених фінансових ресурсів.

Згідно із ст. 392 ЦК України, власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності. Згідно ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Згідно із ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого права у випадку його порушення, невизнання або оспорювання. Матеріалами справи, зокрема, розпискою від 12.09.2013 р., підтверджується посилання на створення позивачу перешкод у доступі до будинку, реєстрація права власності на спірне майно лише за позивачем, не зважаючи на його набуття під час шлюбу, заперечення прав позивача на спірне майно в ході судового розгляду.

Враховуючи зазначені вище положення ЦК та СК України, реєстрація права власності на вказане нерухоме майно лише за відповідачем, порушує права позивача, що підлягають захисту.

При поданні позову позивач також просив поділити й інше майно: комплект меблів «Карина» вартістю 1700 грн., комплект меблів «Прихожа» вартістю 950 грн., стіл «Богдан» вартістю 2070 грн., два дивани вартістю 1615 та 1050 грн., автомобіль ВАЗ 2107 д.н.з. НОМЕР_5 вартістю 24000 грн. та автомобільний причеп вартістю 2500 грн.. Однак, в ході судового розгляду позивач заявляв про залишення позовних вимог в цій частині без розгляду. Згідно із п. 5 ч. 1 ст. 207 ЦПК України, якщо позивач подав заяву про залишення позову без розгляду, суд постановляє ухвалу про залишення заяви без розгляду. Враховуючи наведене, у частині цих вимог слід залишити позов без розгляду.

Загальна вартість майна, про поділ якого звернувся до суду позивач, становить 284271 грн., відповідно, сума позовних вимог становить 142135,5 грн.. Відповідно, розмір задоволених позовних вимог становить 125193 грн. Відтак, судовий збір підлягав сплаті в сумі 1421,36 грн., хоча фактично було сплачено 229,40 грн. Доплаті підлягає судовий збір в сумі 1191,96 грн. Оскільки задоволено позовні вимоги в розмірі 88,08% від суми позову, судові витрати в сумі 59,97 грн. підлягають стягненню з відповідача на користь позивача, а в решті суми - 1191,96 грн. підлягають стягненню з відповідача в дохід держави.

Таким чином, позов слід задовольнити частково, у зв'язку із чим, згідно із ч. 1 ст. 88 ЦПК України судові витрати - сплачений позивачем судовий збір підлягає стягненню з відповідача пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст. ст. 10, 212-215 ЦПК України, суд,

вирішив:

Позов задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_1 (АДРЕСА_3, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) право власності на 1/2 ідеальну частину житлового будинку, розташованого а адресою АДРЕСА_3.

Визнати за ОСОБА_1 (АДРЕСА_3, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) право власності на 1/2 ідеальну частину земельної ділянки кадастровий номер 6825886400:03:006:0014 площею 0,05 га в АДРЕСА_3 з цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства, зазначену у державному акті на право власності на землю ЯЛ№798073 від 13.05.2010 р., зареєстрованому в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №011076500056.

В частині решти вимог залишити позов без розгляду.

Стягнути з ОСОБА_3 (АДРЕСА_3, ідентифікаційний номер НОМЕР_2) на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_3, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) 59,97 грн. судового збору.

Стягнути з ОСОБА_3 (АДРЕСА_3, ідентифікаційний номер НОМЕР_2) в дохід державного бюджету 1191,96 грн. судового збору.

В частині решти вимог у позові відмовити.

На рішення може бути подано апеляційну скаргу в апеляційний суд Хмельницької області через Ярмолинецький районний суд Хмельницької області на протязі 10 днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя підпис

Копія вірна:

Суддя Ярмолинецького райсуду А.В.Соловйов