Постанова

від 24.03.2014 по справі 5013/1099/12

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 березня 2014 року Справа № 5013/1099/12 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді: судді:Прокопанич Г.К., Алєєва І.В. (доповідач), Євсіков О.О. за участю представників: від позивача:Шевченко І.В., представник за дов.; від відповідача 1:Мухіна Н.В., представник за дов.; від відповідача 2:не з'явився; від відповідача 3:не з'явився; від третьої особи:не з'явився; розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуВідкритого акціонерного товариства "Олімп" на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 09.12.2013р. (складена 11.12.2013р.) у справі господарського суду№5013/1099/12 Кіровоградської області за позовомАкціонерного комерційного банку "Східно-Європейський банк" в особі Кременчуцької філії до 1.Відкритого акціонерного товариства "Олімп"; 2.Товариства з обмеженою відповідальністю "Сілікон"; 3.Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Актив" третя особаПриватне підприємство "Фірма "Техногруп" провизнання недійсним договору В С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду Кіровоградської області від 14.11.2012р. (складене 15.11.2012р.) у справі №5013/1099/12 у задоволенні позовних вимог відмовлено у повному обсязі.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 09.12.2013р. (складена 11.12.2013р.) у справі №5013/1099/12 вищезазначене судове рішення скасовано та прийнято нове рішення, яким позовні вимоги задоволені у повному обсязі. Визнано недійсним договір купівлі-продажу цінних паперів №Б24/07/09/113-АК від 24.07.2009р. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Перший відповідач, Відкрите акціонерне товариство "Олімп", з прийнятою постановою апеляційної інстанції не погодився та звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувану постанову апеляційної інстанції, а рішення місцевого господарського суду - залишити без змін.

Обґрунтовуючи підстави звернення до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, скаржник посилається на порушення господарським судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 26.02.2014р. зазначена касаційна скарга прийнята до провадження та призначена до розгляду у новому складі колегії суддів: головуючий суддя - Прокопанич Г.К., судді - Алєєва І.В. (доповідач), Євсіков О.О.

Ухвалою від 17.03.2014р. Вищий господарський суд України задовольнив клопотання позивача про продовження строку розгляду касаційної скарги по даній справі, продовжив строк її розгляду на п'ятнадцять днів та відклав розгляд касаційної скарги.

У письмових поясненнях позивач просив постанову апеляційного господарського суду залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

В призначеному судовому засіданні касаційної інстанції 24.03.2014р. представник позивача заперечував проти задоволення касаційної скарги, представник першого відповідача підтримав вимоги касаційної скарги. інші учасники судового процесу уповноважених представників не направили. Явка не визнавалась обов'язковою.

Перевіривши правильність застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, проаналізувавши доводи з цього приводу, викладені в касаційній скарзі, Вищий господарський суд України дійшов до висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги Відкритого акціонерного товариства "Олімп".

Як було встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, спірні правовідносини стосуються договору купівлі-продажу цінних паперів №Б24/07/09/113-АК від 24.07.2009р., між Товариством з обмеженою відповідальністю "Сілікон" (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Донбас" (правонаступник - Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Актив", покупець) (за рахунок та в інтересах Відкритого акціонерного товариства "Олімп"), відповідно до умов якого продавець зобов'язується передати цінні папери у власність комітента покупця, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити цінні папери комітентом покупця шляхом перерахування на поточний рахунок продавця загальну договірну вартість 300 000 000грн. у строк до 31.12.2009р.

Відповідно до акту прийому-передачі від 24.07.2009р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Сілікон" передав, а Відкрите акціонерне товариство "Олімп" прийняв цінні папери - акції прості іменні ВАТ "ХК "Укрвагонбуд", міжнародний ідентифікаційний номер ЦП UA4000011712, номінальною вартістю одиниці цінного паперу 0,25грн. в кількості 70 000 000шт.

Також господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що 02.10.2009р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Сілікон" (первісний кредитор) та Приватним підприємством "Фірма "Техногруп" (новий кредитор) укладений договір про уступку права вимоги №02/10-09, відповідно до умов якого первісний кредитор уступає, а новий кредитор приймає на себе право вимоги, належне первісному кредиторові, і стає кредитором за договором купівлі-продажу цінних паперів №Б24/07/09/113-АК від 24.07.2009р.

Частиною 1 ст. 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою ст. 203 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 5 ст. 203 ЦК України правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

У свою чергу ч. 1 ст. 234 ЦК України передбачає, що фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлюються ним. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.

Отже, фіктивний правочин не відповідає загальним підставам дійсності правочинів, зазначеним у ч. 5 ст. 203 ЦК України, оскільки не спрямований на реальне настання правових наслідків, зумовлених ним. У фіктивних правочинах внутрішня воля сторін не відповідає зовнішньому її прояву.

Таким чином, фіктивний правочин існує лише на папері. Його основне завдання полягає в тому, щоб створити уявлення в оточуючих суб'єктів про наявність правового зв'язку між сторонами такого правочину.

При цьому сторони за допомогою фіктивного правочину намагаються прикрити свої неправомірні дії, зокрема: заволодіння майном, несплата податків, кредитних зобов'язань тощо.

06.10.2009р. господарським судом Кіровоградської області порушено провадження у справі №2/65 про банкрутство ВАТ "Олімп", в рамках якого ПП "Фірма "Техногруп" заявила до боржника кредиторські вимоги у розмірі 300 000 000грн., була віднесена до четвертої черги реєстру вимог кредиторів, отримала більшість голосів на комітеті кредиторів та, як наслідок, можливість практично одноособово приймати рішення у тому числі щодо експертної оцінки майна банкрута.

Ухвалою господарського суду Кіровоградської області від 16.02.2010р. затверджений реєстр вимог кредиторів ВАТ "Олімп", серед яких позивач з вимогами в розмірі 16 871374,87грн. (перша черга задоволення), 775 926,62грн. (шоста черга задоволення) та ПП "Фірма "Техногруп" з вимогами в розмірі 300 000 000грн. (четверта черга задоволення).

Апеляційною інстанцією встановлено, що пакет простих іменних акцій був придбаний за оскаржуваним договором за завищеною ціною 300 000 000грн., в той самий час, коли номінальна вартість даного пакету акцій складала 17 500 000грн.

Доказів здійснення покупцем розрахунку з продавцем в матеріалах справи відсутні.

Отже, спірний договір укладений без наміру створення правових наслідків, які обумовлюються ним (у даному випадку - оплатного придбання цінних паперів).

Крім того, апеляційною інстанцією встановлено, що Приватне підприємство "Фірма "Техногруп" створене 25.06.2009р. зі статутним капіталом 20 000грн., а відтак правомірно дійшла до висновку щодо неплатоспроможності нового кредитора.

У даному випадку використання механізму придбання акцій за необґрунтовано завищеною вартістю може лише слугувати інструментом для реалізації процедури фіктивного банкрутства, оскільки боржник взяв на себе завідомо невиконуване зобов'язання, діючи на шкоду як собі, так і іншим кредиторам.

Отже, внаслідок укладення оскаржуваного договору купівлі-продажу цінних паперів було створено штучну кредиторську заборгованість у обсязі, достатньому для отримання контролю за процедурою банкрутства з метою подальшого ухилення від сплати кредитних зобов'язань.

Беручи до уваги вищевикладене, апеляційний господарський суд, на відміну від місцевого господарського суду, дійшов до вірного та обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог.

В силу приписів ст. 111 7 ГПК України, касаційна інстанція не має права сама встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові місцевого чи апеляційного господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази .

Таким чином, у касаційної інстанції відсутні процесуальні повноваження щодо переоцінки фактичних обставин справи, встановлених під час розгляду справи місцевим господарським судом та під час здійснення апеляційного провадження.

Щодо викладених в касаційній скарзі інших доводів, то вони вже були обґрунтовано спростовані судом апеляційної інстанції, і колегія суддів касаційної інстанції погоджується з викладеними в оскаржуваній постанові мотивами відхилення доводів скаржника, у зв'язку з чим підстави для скасування постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 09.12.2013р. (складена 11.12.2013р.) у справі №5013/1099/12 відсутні.

Керуючись ст.ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 -111 12 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В:

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 09.12.2013р. (складена 11.12.2013р.) у справі №5013/1099/12 - залишити без змін, а касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Олімп" - без задоволення.

Головуючий суддя Г.К. Прокопанич Суддя (доповідач) І.В. Алєєва Суддя О.О. Євсіков