Рішення

від 18.03.2014 по справі 905/445/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.03.2014 Справа № 905/445/14 Господарський суд Донецької області, у складі судді Огороднік Д.М., при секретарі судового засідання Коровіній І.С. розглянувши матеріали

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Приватна фірма "Віола" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Саува" про стягнення 173606,02 грн. Представники сторін: від позивача: від відповідача: Савельєв В.В. - представник за довіреністю; не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду Донецької області передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Приватна фірма "Віола" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Саува" про стягнення 173606,02 грн., у тому числі основної заборгованості у розмірі 162867,02грн., пені у розмірі 10738,40грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач неналежним чином виконав умови договору поставки №126 від 27.02.2012 в частині своєчасної та повної оплати вартості переданого відповідачу товару, у зв'язку з чим заборгованість відповідача становить 162867,62грн. На вимогу суду, позивачем наданий розрахунок суми основного боргу, в якому позивач вказав номер, дату та суму видаткових накладних, які не оплачені відповідачем.

На підтвердження вказаних обставин, позивач надав належним чином завірені копії: договору поставки №126 від 27.02.2012; видаткових накладних №ВБ3459/03 від 12.06.2013, №ВБ3460/03 від 12.06.2013, №ВБ3476/03 від 12.06.2013, №ВБ3477/03 від 12.06.2013, №ВБ3478/03 від 12.06.2013, №ВБ3479/03 від 12.06.2013, №ЛВ-3288/03 від 12.06.2013, №ЛВ-3304/03 від 12.06.2013, №ЛВ-3309/03 від 12.06.2013, №ЛВ-3310/03 від 12.06.2013, №ЛВ-3311/03 від 12.06.2013, №ВБ3820/03 від 27.06.2013, №ВБ4150/03 від 10.07.2013, №ВБ4549/03 від 25.07.2013, №ВБ4550/03 від 25.07.2013, №ВБ4551/03 від 25.07.2013, №ВБ4553/03 від 25.07.2013, №ВБ4554/03 від 25.07.2013, №ВБ4561/03 від 25.07.2013, №ВБ4576/03 від 25.07.2013, №ВБ4577/03 від 25.07.2013, №ВБ4578/03 від 25.07.2013, №ЛВ-4077/03 від 25.07.2013, №ЛВ-4080/03 від 25.07.2013, №ЛВ-4086/03 від 25.07.2013, №ЛВ-4102/03 від 25.07.2013, №БВ5672/03 від 12.09.2013; зворотних накладних №521 від 13.06.2013, №522 від 13.06.2013, №577 від 24.06.2013; акту звірки взаємних розрахунків на 16.01.2014.

Відповідач подав відзив на позов, в якому проти задоволення позовних вимог заперечує, посилаючись на те, що у видаткових накладних відсутнє посилання на договір №126, що унеможливлює застосування до спірних відносин положень договору №126 про строки оплати вартості товару. На думку відповідача, поставка товару здійснювалась на підставі видаткових накладних, в яких відсутні умови про строк оплати вартості товару, тому строк виконання відповідачем грошових зобов'язань не настав. За таких обставин, позов задоволенню не підлягає.

Позивач не погодився з доводами відповідача та надав письмові пояснення, в яких на підставі положень ст. 1, ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" вказує на відсутність нормативно закріпленого обов'язку вказувати у видаткових накладних номер договору, на підставі якого здійснюється господарська операція.

В судовому засіданні призначеному на 18.03.2014 позивач з'явився, позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Відповідач в судові засідання явку своїх представників не забезпечив, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, судом перевірено адресу відповідача, ухвали суду надсилались за адресою вказаною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та самим відповідачем у відзиві на позов.

Представник позивача клопотання щодо фіксації судового процесу не заявляв, у зв'язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосування засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані позивачем та відповідачем документи і матеріали, заслухавши пояснення позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд

В С Т А Н О В И В:

27.02.2012 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Приватна фірма "Віола", (позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Саува", як покупцем (відповідач) підписаний договір поставки №126.

Згідно п.1.1 договору постачальник зобов'язується доставляти і передавати на умовах, установлених даним договором продовольчу продукцію та алкогольні напої (надалі-товар) у власність покупця, а покупець зобов'язується приймати товар у власність та оплачувати його на умовах даного договору.

Відповідно до п. 1.2 договору асортимент та загальна кількість товару, який поставляється згідно даного договору, визначається у видаткових накладних. Підписання специфікацій до даного договору сторони визнають необов'язковим, але за бажанням покупця сторони оформлюють специфікації на весь асортимент товару.

Загальна ціна договору становить загальну вартість товару, поставленого протягом дії цього договору (п. 2.1 договору).

Пунктом 2.2 передбачено, що покупець зобов'язується оплачувати кожну конкретну партію товару протягом 7(семи) календарних днів з моменту поставки товару на склад покупця та підписання сторонами товарних накладних.

Відповідно до п. 2.3 договору форма оплати товару - безготівковий розрахунок на банківські реквізити постачальника, або готівковий розрахунок грошовими коштами у касу постачальника з оформленням усіх прибутково-касових документів.

Покупець повинен в платіжних документах посилатися на дату та номер товарної накладної. У разі відсутності посилання на накладну, постачальник зараховує оплату за товар, який був поставлений по даті раніше (п. 2.4 договору).

Постачальник зобов'язується поставляти товар на умовах DDU Міжнародних правил інтерпретації комерційних термінів "ІНКОТЕРМС" в редакції 2000 року, на склад покупця (п. 4.1 договору).

Згідно п. 7.1 договору, цей договір набирає чинності з дати його підписання сторонами і діє до "31" грудня 2013 року. Закінчення строку дії даного договору не звільняє сторони від зобов'язань, що виникли протягом його дії. В разі закінчення строку дії договору, якщо одна сторона в письмовому вигляді не повідомить іншу сторону про розірвання договору, договір вважається продовженим на тих самих умовах, строком на один рік.

Договір підписаний сторонами, скріплений їх печатками та міститься в матеріалах справи.

На підтвердження виконання договору №126 та виникнення спірної заборгованості, позивачем додані до матеріалів справи копії наступних видаткових накладних, відповідно до яких позивач передав відповідачу товар на загальну суму 163237,91грн., а саме: №ВБ3459/03 від 12.06.2013 на суму 946,00грн., №ВБ3460/03 від 12.06.2013 на суму 33,97грн, №ВБ3476/03 від 12.06.2013 на суму 3166,73грн., №ВБ3477/03 від 12.06.2013 на суму 6837,42грн., №ВБ3478/03 від 12.06.2013 на суму 9902,51грн., №ВБ3479/03 від 12.06.2013 на суму 592,70грн., №ЛВ-3288/03 від 12.06.2013 на суму 5122,04грн., №ЛВ-3304/03 від 12.06.2013 на суму 3099,68грн., №ЛВ-3309/03 від 12.06.2013 на суму 17250,89грн., №ЛВ-3310/03 від 12.06.2013 на суму 9502,45грн., №ЛВ-3311/03 від 12.06.2013 на суму 15408,62грн., №ВБ3820/03 від 27.06.2013 на суму 815,35грн., №ВБ4150/03 від 10.07.2013 на суму 796,13грн., №ВБ4549/03 від 25.07.2013 на суму 4507,92грн., №ВБ4550/03 від 25.07.2013 на суму 2424,84грн., №ВБ4551/03 від 25.07.2013 на суму 13604,63грн., №ВБ4553/03 від 25.07.2013 на суму 7387,94грн., №ВБ4553/03 від 25.07.2013 на суму 2260,20грн., №ВБ4576/03 від 25.07.2013 на суму 10164,86грн., №ВБ4577/03 від 25.07.2013 на суму 292,72грн., №ВБ4578/03 від 25.07.2013 на суму 1869,20грн., №ЛВ-4077/03 від 25.07.2013 на суму 2952,00грн.грн., №ЛВ-4080/03 від 25.07.2013 на суму 14899,82грн., №ЛВ-4086/03 від 25.07.2013 на суму 21927,30грн., №БВ5672/03 від 12.09.2013 на суму 773,99грн..

Відповідач заперечує проти того, що вказані накладні підтверджують поставку товару саме на виконання договору №126 та вказує на те, що у накладних відсутні посилання на договір №126, проти отримання товару по зазначеним вище накладним, не заперечує.

Судом встановлено, що надані позивачем в обґрунтування заявлених позовних вимог видаткові накладні не містять посилань на договір поставки №126 від 27.02.2012.

Разом з тим, відповідачем не доведено існування між сторонами інших договірних відносин окрім тих, що виникли на підставі договору поставки №126 від 27.02.2012 в період з 27.02.2012 по теперішній час. Згідно пояснень позивача інших договорів ніж договір №126 від 27.02.2012 укладено не було. Окрім того, приймаючи до уваги фактичну можливість ідентифікації товару, поставленого згідно означених накладних та товару, визначеного сторонами згідно з п. 1.1 договору поставки №126 від 27.02.2012, суд встановлено, що предмет договору №126 співпадає з тим товаром, який був поставлений по видатковим накладним, тому поставка товару відбулася саме на виконання договору №126 від 27.02.2012. Також судом враховані положення ст. 1, ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" щодо обов'язкових реквізитів первинного документу.

Поставлений згідно вищезазначених накладних товар на підставі додатку №1 б/н до договору поставки з боку відповідача прийнято уповноваженими особами, що підтверджується підписом останніх на вказаних накладних. Крім того, з представлених накладних вбачається, що вони підписані обома сторонами без жодних зауважень, містять усі необхідні відомості про товар, а також містять відомості про фактичне отримання товару. Тобто, за своїми ознаками такі накладні є підтвердженням передачі позивачем та прийняття відповідачем спірного товару.

В матеріалах справи містяться банківські виписки, де у всіх платіжних дорученнях у розділі призначення платежу зазначені договір поставки №126 від 26.02.2012. Судом визначено, що відповідачем була здійснена часткова оплата за цими рахунками.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що поставка товару по вищевказаним накладним відбулась саме на виконання договору №126, тому при визначенні строку виконання відповідачем грошових зобов'язань, необхідно застосовувати положення договору №126.

Позивачем надано виписку з банківського рахунку позивача на підтвердження перерахування відповідачем коштів.

Судом враховані пояснення позивача, що згідно п. 2.4 договору здійснюючи оплату Товариством з обмеженою відповідальністю "Саува" в призначенні платежів посилався не на конкретну накладну, а на договір поставки, за яким здійснювалось поставка товару, а саме №216 від 27.02.2012, то відповідно до бухгалтерського обліку позивача здійснені оплати враховувалися в порядку черговості поставок тобто за більш ранніми поставками товару.

Крім того, в матеріалах справи містяться копії зворотних накладних №251 від 13.06.2013 на суму 464,64грн., №522 від 13.06.2013 на суму 360,00грн, №577 від 24.06.2013 на суму 55,47грн. за якими заборгованість зарахована за попередніми поставками за спірним договором, які не є предметом даного позову.

За розрахунком позивача, видаткова накладна №ВБ3459/03 від 12.06.2013 на суму 946,00грн. оплачено часткова залишком у розмірі 370,29грн. від платежу, перерахованого відповідачем 30.09.2013 на загальну суму 10000,00грн., таким чином заборгованість за вказаною накладною становить 575,71грн.

Решта поставок товару у розмірі 162867,62грн. залишилось неоплаченою. Відповідачем даних обстави не спростовано, доказів зворотнього не надано.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що в матеріалах справи наявні докази на підтвердження поставки позивачем та отримання відповідачем товару на загальну суму 162867,62грн.

Оцінивши зміст даного договору, з якого виникли цивільні права та обов'язки сторін, суд дійшов висновку, що укладений правочин за змістом та правовою природою є договором поставки, який підпадає під правове регулювання норм статті 712 Цивільного кодексу України та статей 264-271 Господарського кодексу України.

Статтею 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно зі ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. У разі прострочення сплати за товар продавець має право вимагати сплати товару.

Як визначено положеннями ст. 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до умов укладеного договору.

При цьому, приписи ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як роз'яснено у п.п.1.7 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" передбачено, що - якщо у договорі або законі не встановлено строку (терміну), у який повинно бути виконано грошове зобов'язання, судам необхідно виходити з приписів частини другої статті 530 Цивільного кодексу України. Цією нормою передбачено, між іншим, і можливість виникнення обов'язку негайного виконання; такий обов'язок випливає, наприклад, з припису частини першої статті 692 ЦК України, якою визначено, що покупець за договором купівлі-продажу повинен оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього; відтак якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлено інший строк оплати товару, відповідна оплата має бути здійснена боржником негайно після такого прийняття, незалежно від того, чи пред'явив йому кредитор пов'язану з цим вимогу. При цьому передбачена законом відповідальність за невиконання грошового зобов'язання підлягає застосуванню починаючи з дня, наступного за днем прийняття товару, якщо інше не вбачається з укладеного сторонами договору. Відповідні висновки випливають зі змісту частини другої статті 530 Цивільного кодексу України.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач в порушення умов договору, вартість товару отриманого по вищезазначеним видатковим накладним не оплатив у повному обсязі.

Позивач направив відповідачу претензією б/н від 18.10.2013 про оплату заборгованості на загальну суму 162867,62грн. Відповідач відповіді на вищезазначену претензію не надав, кошти не перерахував.

Відповідач, в порушення умов договору, вартість отриманого від позивача товару, у розмірі 162867,62грн. позивачу не оплатив. Сума заборгованості відповідача перед позивачем складає 162867,62грн.

Беручи до уваги викладене, суд вважає позовні вимоги в частині стягнення основного боргу обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню повністю.

За несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, позивач на підставі п. 5.1 договору просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 10738,40грн.

Відповідно до п. 5.1 договору, у випадку несвоєчасної оплати отриманого товару постачальник сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховувалися пеня від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Аналогічні положення закріплені і в ст.ст. 216, 217 Господарського кодексу України. При цьому, несвоєчасне виконання грошових зобов'язань є належною підставою у розумінні ст. 218 Господарського кодексу України для застосування заходів господарсько-правової відповідальності.

Як встановлено ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пенею є вид неустойки, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання;

Частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

У відповідності до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Перевіривши розрахунок пені, наданий позивачем, суд визнає його не вірним, оскільки зроблений на загальну суму заборгованості без урахування строків оплати залежно від дати поставки товару.

За розрахунком суду здійсненим по кожній накладній окремо з урахуванням періоду нарахування пені, що визначений позивачем, розмір пені за період з 20.07.2013 по 15.01.2014 становить 9430,83грн ., який і підлягає задоволенню .

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Судовими доказами, за визначенням ст.ст. 32-36 Господарського процесуального кодексу України, слід вважати документи, які можуть підтвердити або спростувати обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Беручи до уваги викладене суд вважає позовні вимоги обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню частково.

Судові витрати, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на сторін пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Саува" (вул.Союзна, 16А, м.Краматорськ, Донецька обл., 84302, ЄДРПОУ 37944207 з будь якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконавчого провадження) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Приватна фірма "Віола" (вул. Єременко, буд. 15, м.Донецьк, 83007, ЄДРПОУ 31272278) суму основного боргу у розмірі 162867 (сто шістдесят дві тисячі вісімсот шістдесят сім) грн. 62 коп., пеню у розмірі 9430 (дев'ять тисяч чотириста тридцять) грн. 83 коп., судовий збір у розмірі 3445 (три тисячі чотириста сорок п'ять) грн. 96 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня складення повного рішення та може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.

Суддя Д.М. Огороднік Дата складення повного рішення 24.03.2014.